Ламати – не будувати, це ще навіть складніше

Що означає повідомлення про те, що Державне управління справами  передає київській громаді земельну ділянку біля «Експоцентру України» для будівництва нового стадіону до проведення Євро-2012?

Наскільки реально збудувати такий стадіон європейського класу за три роки? І що буде з багатостраждальним «Олімпійським»?

Очевидно, що відповіді на ці питання громадськість може отримати уже скоро, адже для України розпочався новий відлік часу – відразу по завершенню Євро-2008 президент УЄФА М.Платіні відвідає Київ, де має оголосити свій остаточний вердикт відносно того, чи спроможна наша держава забезпечити  проведення наступного чемпіонату Європи з футболу.

Засідання Стратегічної ради УЄФА  заплановане на 27 червня ц.р., під час якого і  буде заслухано звіт щодо виконання урядом визначених Виконкомом УЄФА завдань.

Президент України В.Ющенко терміново  просить керівника  уряду до 18 червня провести засідання Організаційного комітету з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, під час якого прийняти рішення щодо низки проблемних питань.

Серед них  зазначено й урегулювання суперечностей, пов`язаних з підготовкою київського стадіону НСК «Олімпійський», де має ( чи вже  - мав бути?) пройти фінальний матч  Євро-2012.

Авторові довелося навесні цього року  бути присутнім на кількох нарадах, проведених першим заступником голови КМДА А.Голубченко з приводу знесення незавершеної будови ТРЦ «Троїцький», який визнано комісією УЄФА  таким, що унеможливлює проведення футбольних матчів на «Олімпійському». 

Впадало в око як і наполегливість пана Голубченка у пошуках причин, чому ж все-таки знесення ТРЦ   не розпочинається попри  всі громи і блискавки, які лунали з Печерських пагорбів, так і водночас дивна поетапність, розтягненість у підходах до проблеми.

Спочатку міська влада  аргументувала зволікання позицією Мінрегіонбуду, який раптом зажадав розробити проектну документацію на знесення ТРЦ, без цього, мовляв,  ламати нізащо не можна.

Дивина та й годі, в Україні, за визнанням Держархбудінспекції більшість новобудов, зокрема  житла,  починають споруджувати без  повного пакету дозвільної документації  - і нічого. Будують – і збирають дозволи, затверджують заднім числом.

А тут зламати – не будувати.    

Далі – нова зачіпка. Раптом виявилося, що у міському бюджеті немає коштів на виплату компенсації  власникам ТРЦ.  Бюджет Києва, за словами двічі мера Л.Черновецького, збільшився уп’ятеро, а виплатити компенсацію нічим.

Ну, з тим і зустрічаємо комісію УЄФА, експерти якої ще в травні ц.р. констатували: «Українська сторона все ще не виконала аналіз стану стадіону і земельної ділянки, що прилягає до нього.  Роботи з демонтажу ТРЦ «Троїцький» не розпочаті через правові перешкоди і питань власності. Будь-які проектні роботи неможливі, допоки не будуть вирішені ці ключові питання».

Отже, ТРЦ стоїть як стояв, реконструкція «Олімпійського» не розпочата, а пан Голубченко заявляє про будівництво нового стадіону.

За дивним збігом обставин в останні дні ряд архітекторів виступили з розгорнутими заявами про те, що  «Олімпійський» у принципі не потрібен Києву, мовляв, його функціонування як споруди масового призначення  у центрі міста лише ускладнить , а то й заблокує  транспортну інфраструктуру столиці.   

Наприклад, відомий фахівець у галузі урбаністики Генріх Фільваров заявляє:

«На жаль, багато проектів, прийнятих до реалізації в цільовій програмі підготовки Києва до Євро-2012, суперечать логіці міського розвитку. Найбільш очевидний приклад - рішення реконструювати НСК "Олімпійський". Досить обійти стадіон навколо, щоб побачити, що в сенсі транспорту - це пастка: заїхати - можна, виїхати - не можна. Після Євро-2012 цей об`єкт буде катастрофою для Києва, і я з ним змиритися ніяк не можу. Ми будемо готові один раз в житті, заради великих цілей, перетерпіти всі катастрофічні незручності 2012 року. А що потім? Адже не можна  щороку паралізувати життя Києва, виставляти міліцейські кордони, евакуювати транспорт і т.д. Стадіон міг би окупитися, якби він був розташований далеко за центром, так щоб після 2012 року ми кожного разу влаштовували у себе чергове Євро. Тоді  ми б говорили: хлопці, у вас черговий чемпіонат? Навіщо вам "Уемблі"? Приїжджайте до нас, у нас є супер-стадіон, навколо - готелі, гольф-поля, розваги - тільки набагато дешевше, ніж у Лондоні. Ми могли б проводити будь-які змагання, концерти, октоберфести з горілки, Міс Всесвіт - все що завгодно і хоч щодня. Цей  стадіон не зможе систематично працювати в такому режимі. Ми пропонували альтернативу - розмістити стадіон в районі станції метро "Бориспільська". Чому ухвалили інше рішення, чому потрібно було залишити стадіон в самому проблемному місці, де навіть о восьмій вечора спостерігаються пробки, мені незрозуміло».

З ним солідаризується Володимир Нікітін, директор Міжнародного центру перспективних досліджень:

«Підготовку до Євро-2012 слід було використовувати як великий  містобудівний захід, який може глобально змінити структуру транспортних потоків в Києві. Натомість ухвалюються рішення, які лише посилюють ситуацію. Стадіон реконструюють, - значить, знову місцем тяжіння машин стає центр. Абсолютно незрозуміло, яким чином буде забезпечений паркінг для відвідувачів стадіону, як буде організовано управління рухом такої кількості машин? Ясне одне: рішення про реконструкцію  стадіону було ухвалене за чисто комерційними міркуваннями, поза якою-небудь містобудівною логікою, і воно матиме жахливі наслідки. З погляду інфраструктури, це рішення ніяк не виправдане. Барон Осман, коли мав владу, міг прорубати в Парижі бульвар. Але нинішня влада не має можливості знести будинки навколо стадіону».

Ми далекі від думки звинувачувати когось конкретно у навмисному зволіканні з питаннями реконструкції  «Олімпійського». Ситуація видається набагато гіршою  і самими лише дисциплінарними стягненнями, якими погрожує Президент, тут справі не зарадиш.  

Здається, що увесь державний механізм, виконавча вертикаль погано розрахований на підготовку такої масштабної події, та ще й у чітко визначені терміни.  

Ще минулого року, відразу після історичного рішення у Кардиффі, в Україні розпочалося перетягування канату – хто ж буде головним розпорядником  коштів і ресурсів. Створювалися оргкомітети, спостережні ради, але й досі  Глава держави звертає увагу, що «принциповим елементом успішної підготовки та проведення в Україні Євро-2012 є приведення у відповідність з вимогами УЄФА організаційної системи управління цими заходами».  А Кабінет Міністрів «повинен вжити невідкладних заходів щодо прийняття до 20 червня 2008 року Національним агентством з питань підготовки та проведення в Україні чемпіонату Європи 2012 року з футболу структури, моделі управління та звітності, розробленої згідно з вимогами УЄФА щодо проектного управління та моніторингу та впровадженої у Республіці Польща Агентством РL2012».

 Відповідно, ніхто з владних чиновників не береться сказати вирішальне слово і у долі «Олімпійського».

Все це дуже нагадує старий анекдот про те, як одна громада надумала будувати міст через ріку. Дебатам не було кінця, одні казали, що будувати вкрай необхідно, інші казали, що у бюджеті немає коштів, треті казали, що новий міст спотворить екологію, зруйнує оборонну концепцію…    Нарешті мудрий голова прийняв зважене рішення: міст будувати треба обов’язково, але … вздовж ріки.

УНІАН в Google News