Від онкологів вимагають подвійного героїзму

Добродійний фонд Ріната Ахметова «Розвиток України» продовжує публікувати статті, присвячені проблемі онкозахворювань в Україні, в рамках інформаційної кампанії проекту «Рак виліковний». Інтервью з головним дитячим онкологом України Г.Климнюком

Добродійний фонд Ріната Ахметова «Розвиток України» продовжує публікувати статті, присвячені проблемі онкозахворювань в Україні, в рамках інформаційної кампанії проекту «Рак виліковний». Головний дитячий онколог України Григорій Климнюк дає інтерв`ю газеті «День»: про болючі точки дитячої онкології в Україні, про профілактику, про шанси і перспективи.

15 лютого світ відзначатиме Міжнародний день дітей, хворих на рак. Ця проблема є однаково актуальною в усьому світі, хоча рівень поширення онкологічних захворювань серед дітей в Україні є навіть дещо нижчий ніж у європейських країнах: у нас в середньому на 100 тисяч осіб — 11 випадків, у Європі — 13—15. Експерти зауважують, що причина може бути в недосконалій системі підрахунку. Загалом кількість онкохворих дітей протягом останніх років залишається практично однаковою. Нині на обліку в Україні — близько 5,5 тисячі хворих діток та таких, які перехворіли на цю хворобу. На жаль, у нас виліковується в кращому випадку кожна друга дитина, в той час як у Європі та США — двоє з трьох. На заваді стоїть відсутність нових прогресивних технологій, які б дозволяли вчасно робити точну діагностику та лікувати захворювання. Як стверджує головний позаштатний спеціаліст Міністерства охорони здоров’я України з дитячої онкології, кандидат медичних наук, керівник відділу дитячої онкології Національного інституту раку в Києві Григорій КЛИМНЮК, якщо в Україні буде можливість проводити терапію за необхідними стандартами, можна вилікувати майже всіх дітей. Про проблеми та перспективи допомоги хворим дітям, зокрема, які лікуються у дитячому відділенні інституту, він розповів у інтерв’ю «Дню».

— Григорію Івановичу, які найболючіші точки має нині дитяча онкологія в Україні?

— В останні роки ситуація в Україні щодо надання допомоги хворим на онкологічні захворювання дітям змінилася принципово. Причина в тому, що була прийнята Державна програма «Дитяча онкологія» на 2006—2010 роки. Підставою для її прийняття була вкрай низька кількість дітей, що одужують внаслідок лікування. До початку реалізації програми в Україні видужувало максимум 40% від усіх онкохворих дітей. Тоді у нас був критично незадовільний стан забезпеченості регіональних і провідних центрів, у яких лікуються діти, устаткуванням. Фактично все купувалося або благодійними організаціями, або батьками. А лікування — дороговартісне... Власне кажучи, ми були на межі. Завдяки програмі «Дитяча онкологія» нам почали виділяти кошти. Програма передбачає фінансування на рівні 70 мільйонів гривень на рік. У різні роки — пропорції різні, але з них приблизно 40 мільйонів призначалося на медикаменти, решта — на обладнання. За два роки нам вдавалося повністю забезпечити хворих дітей цитостатиками — протипухлинними препаратами, і відсотків на 60—70% — медикаментозною підтримуючою терапією. Також ця програма частково забезпечувала необхідне медичне устаткування — у деяких регіональних центрах, ОХМАДИТІ та нашому інституті. Тобто ситуація почала вирівнюватися: з’явилися тенденції до зменшилася дорічної летальності, почав збільшуватися процент вилікуваних хворих. Статистики за 2008 рік ще немає, але у 2007 році кількість вилікуваних дітей склала 47%. І, звісно, знявся фінансовий прес із батьків. Частково й завдяки тому, що до програми приєдналися благодійні організації, створені самими батьками, які перейшли через те пекло. Крім того, ми — під постійним піклуванням благодійних Фондів «Україна-3000», «Розвиток України» та благодійного Фонду Віктора Пінчука, які дають нам достатньо серйозне обладнання, медикаменти, котрі ми б не змогли купити за бюджетні кошти.

На сьогоднішній день проблема залишається щодо наших перспектив, оскільки, згідно із бюджетом, на наступний рік видатків на придбання необхідного обладнання не передбачено. Це стосується всіх онкохворих України, а не тільки дітей. Мало того, ми не придбали лінійного прискорювача — це прилад, який дозволяє якісно і безпечно проводити променеву терапію. Він дуже необхідний дітям. Таких приладів в Україні — два, а в провідному центрі — немає. Таким чином забезпеченість по медикаментах залишається такою ж — ця стаття є недоторканною, і ми сподіваємося, що на цей рік будемо ними забезпечені. Але якщо не буде устаткування, ми не зможемо в достатній мірі підняти рівень діагностики та моніторингу. Тоді й не слід сподіватися на виконання програми «Дитяча онкологія». Діти будуть помирати — до сотні у рік. У світі виліковується 60—70% онкохворих дітей, які потім живуть повноцінним життям. А в нас, повторюся, 47%. Якщо держава з обмеженими ресурсами береться за онкологію, то перше, куди вона направляє кошти, — це на дитячу онкологію. Тому що відсоток вилікуваних — високий, ці діти виростають і стають громадянами суспільства. Потім держава починає займатися раком молочної залози, раком шийки матки, раком шлунка, легень тощо — тим, що потребує дороговартісного лікування та діагностики. Все ж увага, яка була приділена онкологічній службі в Україні в цілому — реструктуризації галузі, створенню Національного інституту раку, перепорядкування його Міністерству охорони здоров’я України, зміну керівництва, нещодавній візит сюди Віктора Андрійовича Ющенка, придання статусу національного нашому інституту, — все-таки дає нам оптимізм.

— Яка нині потреба у вашого відділення?

— Нам потрібно відкрити новий корпус, тому що місця для всіх не вистачає. Діти «спресовані» з батьками: ви можете побачити в одній палаті по 8—10 дітей. Це збільшує можливість їхнього інфікування на тлі проведення хіміотерапії, яка фактично вбиває імунітет. Це у свою чергу призводить до більш дорожчого лікування за рахунок використання більшої кількості антибіотиків, противірусних, протигрибкових препаратів. Між блоками хіміотерапії діти лікуються в нас місяцями і роками — понад рік тривають наші протоколи з перервами на два-ти тижні, а це призводить до подовження терміну лікування, внаслідок чого результат падає. Нове приміщення та нове обладнання дає нам можливість добре захистити дітей від поширення інфекції, від них самих і дасть можливість вплинути на результати лікування.

— Чи стало за останні роки поступати до вас більше дітей?

— Ні, кількість дітей не змінюється. У нас можливості — трохи більші, ніж в інших деяких центрах, тому їх намагаються направляти до нас. Хоча в Україні працює кілька потужних відділень майже на такому ж, як ми, рівні. Правда, палати з трансплантації кісткового мозку, які ми відкрили торік, є тільки в нашому відділені (мова — про оперування хворих з пухлинами органів та тканих, не торкаючись хвороб крові).

— Фонд «Розвиток України» започатковує програму «Рак — виліковний». Очевидно, ви можете сподіватися на підтримку...

— Існує державна програма на 2006—2010 роки. Також готується до затвердження — якщо буде стабільна робота у Верховній Раді — велика державна програма з онкології на 10 років, яка буде поширюватися на всю Україну. Звісно, держава не покриє всі необхідні видатки. Біля неї утворилася потужна програма Фонду «Розвиток України», покликана закрити ті проблеми, які не можуть бути закриті державним бюджетом. Звісно, виконання цих програм поставить рівень діагностики та лікування онкологічних захворювань на новий якісний рівень — і в дітей, і в дорослих.

— Ви говорили, що діти — це пріоритет в лікуванні онкозахворювань. А що б ви порадили батькам для профілактики цих захворювань і, взагалі, чи можна убезпечити дитину від раку?

— Найкраща профілактика — це здоровий спосіб життя вагітної мами. Йдеться про невживання наркотиків, відмові від сигарет та алкоголю, уникнення радіаційних факторів. Тому що дитяча онкологічна захворюваність не залежить від зовнішнього середовища. Це хвороби, які є генетично детермінованими і можуть з’являтися ще під час внутрішньоутробного життя. Трішки знизити цей ризик дозволяє відповідна поведінка матері під час вагітності. На нинішньому технологічному рівні, який існує у нас, реально запобігти дитячим онкологічним захворюванням ми не можемо. Наше завдання — виявити їх якомога раніше. Це ціла складна система, яка полягає в тому, щоб батьки були уважнішими до своїх дітей і, не боячись того, що в неї пухлина, вчасно звертатися до лікарів. Тому що практично будь-яка злоякісна пухлина, виявлена в дитини на ранній стадії, має шанси бути вилікуваною повністю. Навіть занедбані пухлини в дітей повністю виліковуються у 80—100%. По-друге, має бути фаховий рівень медичного персоналу, і, по-третє — відповідне діагностичне оснащення — комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія та морфологічні лабораторії. Якщо діагноз поставлений вчасно, ми, користуючись протоколами, які застосовуються в провідних країнах світу, даємо дітям максимальні шанси. Будь-який огляд дитини в лікаря має включати онкопрофогляд: лікар в першу чергу має виключити онкологічне захворювання. Фахівці знають, як це робити, — які провести обстеження, бо часто буває, що дитяча пухлина на початку свого розвитку маскується під інше захворювання.

— Як ви б оцінили рівень діагностики та лікування онкохворих дітей в Україні та країнами Європи, а також США?

— За рівнем підходів до лікування і, власне, лікування наша країна, в принципі, не відрізняється від більшості. Поступається за рівнем використання високотехнологічних методів. Тому що в нас немає такої точності й такого класу діагностичного обладнання, яке дозволяє більш чітко студіювати хворобу і відслідковувати стан людини після закінчення лікування. В нас немає забезпечення морфологічної служби — щоб чітко поставити морфологічний діагноз. Також в нас немає молекулярної генетики — тільки зараз ми почали над цим працювати (але тільки в галузі дитячої онкології). Згадаю ще раз про проблему променевої терапії. Вона — не на такому високому, як потрібно, рівні в цілому в Україні. Але якщо, за розрахунком європейських країн, лінійний прискорювач має бути один на мільйон населення, то тільки в Києві скільки їх має працювати! А в Україні їх — два чи три. Я дуже вдячний тим благодійним організаціям, які допомагають нам і дозволяють залучати небюджетні кошти, бо кінець кінцем кожна вкладена гривня прямо чи опосередковано відображається на здоров’ї дітей.

ДО РЕЧI

Як розповіли «Дню» в благодійному Фонді Рената Ахметова «Розвиток України», першочергово нині тут розглядають питання створення радіологічного корпусу на базі Національного інституту раку. Одними з устаткувань, які мають придбати для цього корпусу, буде сучасний лінійний прискорювач та позитронно-емісійний томограф. Планується, що устаткування буде використовуватися як для дорослих, так і для дітей.

Оксана Миколюк, «День»

УНІАН в Google News