Як лікували мігрень у Давньому світі

Вчені вивчають причини мігрені з того часу, як ця хвороба стала відома. Але мігрень все ще має таємниці, над якими працюють вчені різних країн...

Вчені вивчають причини мігрені з того часу, як ця хвороба стала відома. Але мігрень все ще має таємниці, над якими працюють вчені різних країн. Саме тому ми вирішили розглянути основні теорії виникнення мігрені, які розроблені різними дослідницькими та науковими центрами світу. Зупинимося на двох більш популярних із них.

Судинна теорія

Ця теорія була популярною  в 1930-1950-х роках, коли вважали, що протягом нападу мігрені відбувається тимчасове звуження судин голови, а потім їх надлишкове розширення. При звуженні судин до нервових клітин мозку не надходила достатня кількість кисню, і вони починали "гальмувати": з`являлась нечітка мова, порушувався зір і т.д., а з розширенням судин був пов`язаний характерний для мігрені пульсуючий головний біль. Але ця теорія перестала бути актуальною, так як не змогла пояснити всіх симптомів, які були характерними для мігрені та пусковий механізм нападу.

Тригемінально-судинна теорія

 Напад мігрені починається тоді, коли на організм впливають різноманітні провокуючі фактори. Ця дія в свою чергу призводить до порушення балансу хімічних речовин головного мозку і пригніченню нервової активності, так звана "повзуча депресія". На такі зміни в організмі в першу чергу реагує трійчастий нерв, волокна якого покривають судини головного мозку. Він починає виділяти різні хімічні речовини, які володіють здатністю викликати запалення навколо судин головного мозку. Це запалення називається асептичним, тобто те, яке викликається не мікроорганізмами. Від "запалених" судин  сигнал прямує до головного мозку, де і формується відчуття головного болю. Якщо процес триває, порушуються центральні механізми придушення болю і мігрень стає єдиним, безмежно владарюючим станом болю.

Профілактика мігрені

* Дотримання дієти, виключення продуктів та напоїв, які провокують напад мігрені. Вживайте більше свіжих салатів, пийте багато рідини, адже зневоднення може стати провокуючим фактором. Приймайте вітаміни групи В. Їжте морську рибу, яка містить незамінні жирні кислоти.

* Здоровий спосіб життя , заняття спортом сприяють позитивним емоціям, завдяки чому попереджується виникнення нападів. Часто причиною головного болю є паління. Кидайте цю шкідливу звичку!

* Обмеження зовнішніх подразників ( телевізор, радіо, телефон ), які часто призводять до стресу. В цьому випадку необхідно застосовувати різноманітні антистресові програми, наприклад, релаксацію.

* В домашній аптечці завжди необхідно мати препарат, який знімає напад.

Людям, які страждають на регулярні, важкі напади мігрені з кількістю атак 2 рази та більше на місяць, потрібно звернутися до лікаря. Він призначить профілактичні препарати, які знизять кількість нападів мігрені.

 З ІСТОРІЇ ХВОРОБИ

Крім "Майстра та Маргарити" Михайла Булгакова, історія зберегла для нас численні згадки про головний біль, які нагадують за своїми ознаками нагадують мігрень.

Іран  3000 років до н.е.

Перша згадка знайдена в наскельних написах, які були зроблені шумерськими поселеннями в Південному Дворіччі.

Вавилон  XIX - VI ст. до н.е. В Вавілонській літературі були знайдені описи нападів головного болю, які порівнювались зі спалахами блискавки.

Єгипет  VIII ст. до н.е. В папірусі Еберса, який являє собою медичну енциклопедію стародавніх єгиптян, вперше мігрень названа хворобою половини голови (що відповідає дослівному перекладу з французької). В цій праці також описані такі симптоми цього захворювання, як блювання та погане самопочуття.

Китай  581 р. до н.е. В книзі "Цжичжуан" повідомлялось, що китайські лікарі намагались лікувати головний біль методом чжень-цзю-терапії (голковколювання та припалювання).

Геродот  490-425 рр. до н.е. Згідно відомостей Геродота, в Древньому Єгипті жреці вміли лікувати головний біль.

Гіппократ 460-370 рр. до н.е. Древньогрецький лікар і реформатор Гіппократ в праці "Афоризми" описав свої спостереження про різні види головного болю і першим визначив її як захворювання, а не як Божу кару.

Він також описав добре відомі симптоми мігрені: зорову ауру, початок головного болю і його полегшення після нападу блювання, а також відзначив, що головний біль розвивається на боці зорових розладів.

Сократ  470-347 рр. до н.е. Грецькі вчені Сократ та його учень Платон вперше відзначили взаємозв`язок між напругою чи хвилюванням та головним болем.

Кападокійський 30-90 рр.н.е. Грецький лікар Аретей Кападокійский дав перший детальний опис мігрені. В своїй книзі "Про гострі та хронічні захворювання" він розрізняв три види головного болю: цефалгію - помірну, епізодичну, що триває від 1-3 годин до кількох днів; цефалею - больш інтенсивну, що триває довше, погано підлягає лікуванню і, найімовірніше, обумовлену органічною патологією; гетерокранію - схожу по клініці з мігренню. Аретей вказував, що локалізація головного болю може змінюватися протягом дня. Згідно розповсюдженого  в той час звичаю, Аретей дав детальний опис своєї мігрені, надаючи особливого значення зоровій аурі. Він першим звернув увагу на мігренозну фотофобію і описав її.

Цельс I ст. н.е. Древньоримский лікар, автор енциклопедичного трактату "Аrтеs" Цельс вважав, що мігрень є довічним не фатальним захворюванням. Він також говорив про існування факторів, які можуть бути причиною головного болю (тригерні фактори). Цельс відзначав, що мігренозний біль може зменшуватись при дії холоду чи спеки, вогню чи сонця.

Ефеський  98-138 рр. н.е. Древньогрецький лікар Соран Ефеський, який практикував в Римі, дав дивовижно інформативний опис хронічного головного болю та мігрені.

Гален  131-201 рр. н.е. Терміну "гемікранія" (від якого пішов термін "мігрень") медицина зобов’язана Галену. Грецьке слово "гемікранія" римляни перетворили на "hemicranium", який в вульгарній латині поступово прийняв форму "migrana". В англійскій мові це слово виникає як migraine (1398), myegrym (1460), migrien (1579), megrim (1713). В 1777 році із французської був запозичений термін "migraine", який використовується і зараз. Термін "megrim" переінакшували в 33 варіантах, тільки літери m, g, i залишались постійними.

Гемікранічний біль Гален пояснював анатомічними особливостями будови черепа, вважаючи, що саме серпоподібна перегородка не дозволяє головному болю розповсюдитись на другу половину черепа. Мігрень він описував як головний біль однієї половини голови, який не поширюється на  межі повздовжнього шва. Гален вважав, що мігрень виникає внаслідок проникнення хвороботворних випарів від інших частин тіла. Його гуморальній теорії ( чотири рідини: кров, флегма, чорна і жовта жовч) дотримувались протягом багатьох століть. Лікар вважав, що лікувати мігрень можна дієтою, відпочинком, гімнастикою, ваннами, розтираннями, кровопусканням.

525 - 605 рр. н.е. Олександр Траліанус із Тралесу (зараз Туреччина) написав 12-томну працю по патології та терапії. Цей лікар розширив список тригерних факторів при мігрені: шум, крик, яскраве світло, вино та гострі запахи.

Авіцена  980-1037 рр. н.е. Найвідоміший арабський лікар Середньовіччя Авіцена називав головний біль "soda" (від перського sar did) і відзначив, що головний біль може мати лобну, потиличну локалізацію або бути генералізованим, який може бути спровокований запахами. 

XVIII ст.

Фатер і Хайніке (1723г.) Ці вчені вперше описали офтальмічну мігрень, а через один рік перший здогад про судинне походження мігрені зробив Анхальт.

В 1772г. Фотергил описав невралгічні болі в ділянці обличчя.

XIX ст. Реймонд (1860 г.) та  Молендорф (1864 г.) Вони повідомили важливі відомості про патофізіологію мігренозного нападу. Рэймонд вважав, що мігренозний напад пов`язаний зі звуженням просвіту кровоносних судин обличчя, а Малендорф протиставляв судинному механізму параліч симпатичного нерва, чим і пояснював почервоніння обличчя і місцеве підвищення температури протягом нападу.

В 1873 р. з’явилась книга Е.Лівінг "Про  мігренозні головні болі та інші схожі захворювання", в якій найбільш чітко показано диференційну відмінність мігрені від інших, схожих за клінікою, головних болів.

В 1883 р. Штрюмпель висловив гіпотезу про те, що алергічні фактори можуть мати значення в патогенезі головного болю.

Фрейд (1880-1939 рр.) Основоположник психоаналізу З.Фрейд, який страждав на мігрень, створив психоаналітичну теорію болю. Погляди цього вченого на мігрень були опубліковані в 1895 р. в огляді монографії Мебіуса "Мігрень" (1894 р.). Фрейд заперечував спадкову теорію захворювання. Мігрень, пов`язану з сексуальними проблемами (стать, менструальна мігрень, вагітність), Фрейд розглядав як результат токсичної діяльності деякої стимулюючої сексуальної субстанції, яка не знаходить виходу. Вчений також передбачив важливість судинного та нейрогенного механізмів в патогенезі мігрені, що пізніше було експериментально підтверджено.

XX ст.

В 1922 - 1927 рр. Вогхем вивчив випади головного болю алергічного характеру, але детальний опис патогенезу та клініки цього варіанту належить Пастеру Валері Радоту. Великий внесок в розвиток вчення про головний біль зробили радянські неврологи (1937-1949 рр.).

Грінштейн на основі самоспостережень детально описав передвісники мігрені (зорові та сенсорні), а також встановив три зони головного болю (орбітальна, центральна та потилична), локалізація яких залежить від того, яка судина задіяна в патологічному процесі при мігренозній атаці. Давиденков встановив, що при частоті мігренозних нападів більше двох раз на місяць пацієнт втрачає в найбільш активному працездатному віці (20-45 років) близько двох років життя.

В 1950-60 рр. Вольф та його співробітники розширили знання про локалізацію головного болю та механізмах впливу на неї емоційних, гуморальних і гормональних факторів. 

В 1978 р. Федорова запропонувала використовувати термін "синкопальна мігрень", коли на висоті нападу відбувається втрата свідомості.

В 1981 р. Вейн вводить в практику термін "панічна мігрень", який в теперішній час включений в міжнародну класифікацію.

В 1988 р. Міжнародний класифікаційний комітет головного болю ввів в практику нову класифікацію головних та лицевих болів, яку  використовують і до тепер.

2008. Сьогодні проблемою вивчення головного болю займається багато спеціалізованих центрів і наукових товариств, об`єднаних в Європейську асоціацію з дослідження головного болю.

Юлія Мартиненко