Що заважає «Дитячій лікарні майбутнього»?

Що заважає «Дитячій лікарні майбутнього»?

Дитяча лікарня майбутнього поки що так і залишається проектом. І невідомо, чи прийме вона перших маленьких відвідувачів, як і планувалося, наприкінці 2009 року...

Всі пам`ятають, як шумно у кінці 2006-го в Україні стартував безпрецедентний доброчинний проект. Тоді Міжнародний благодійний фонд «Україна 3000», главою наглядової ради якого є Катерина Ющенко, оголосив про будівництво «Дитячої лікарні майбутнього».

Все почалося з того, що Катерина Михайлівна як перша леді держави приїхала до Центру охорони матері і дитини у Києві — «Охматдиту». Їй розповіли, що ніяк не можуть знищити грибок, який проїв стіни клініки. Дружина Президента вирішила допомогти центру. Але виявилося, щоб знищити сумнозвісний грибок і запобігти його появі у майбутньому, потрібно міняти дах будівлі. Заміна даху виявилася неможливою — не витримали б старі стіни і фундамент, і будівля просто могла б завалитися. Саме тоді і з`явилася ідея побудувати «з нуля» спеціальний центр для лікування тяжкохворих дітей зі складними випадками онкології, вродженими вадами і серцево-судинними захворюваннями.

Майже одразу ж було вирішено, що центр складатиметься зі стаціонару на 250 ліжок, у тому числі перинатального центру, відділення онкогематологічних і онкологічних захворювань, хірургічного і педіатричного відділень. Крім того, заплановано цілий комплекс супутніх приміщень і служб — гуртожиток для персоналу і міні-готель, паркова зона і паркінг. Для всього цього у Феофанії відведено ділянку розміром у 10 гектарів.

У результаті різних акцій зі збору коштів на будівництво медичного центру майбутнього на початку 2007 року вдалося зібрати 261 716 652 гривні з необхідних 600 мільйонів.

На цьому півслові галасливі і грандіозні акції майже скінчилися. Лише минулого літа ініціатори проекту визначилися із генеральним проектувальником. Але тоді ж говорили і про проблеми з фінансуванням. І це при тому, що до сформованої опікунської ради «Дитячої лікарні майбутнього» ввійшли Сергій Тарута, представник Фонду розвитку України Ахметова, Віктор Пінчук, Борис Колесніков та інші.

Днями про Дитячу лікарню майбутнього знову заговорили. Цього разу приводів два. Перший — усе готово для укладення важливих договорів про постачання дорогого устаткування.

«Завершився конкурс з вибору постачальника медичного устаткування до радіо-лікувального відділення радіологічного комплексу Всеукраїнського центру охорони здоров`я матері і дитини, — говорить Ростислав Замлинський, член правління фонду «Дитяча лікарня майбутнього». — До закритого конкурсу було запрошено три компанії-виготівники подібного устаткування. Зрештою виграла компанія Elekta (уповноважена юридична особа — резидент України — ТОВ «Київспецресурс». — Авт.). До складу медичного устаткування увійшли два лінійні прискорювачі, один комп`ютерний томограф, а також комплекс програмного забезпечення. Ціна контракту — 9 мільйонів 988 тисяч доларів США (до речі, ціна одного лінійного прискорювача, який було придбано для київського Інституту нейрохірургії ім. А. П. Ромоданова, — приблизно 17 мільйонів гривень. — Авт.). Також компанія-переможець запропонувала повний сервісний контракт на п`ять років, бо ж важливо не лише купити устаткування, а й забезпечити його щоденну безперебійну роботу».

Другий інформаційний привід — за словами ініціаторів благодійної акції, проти програми замовляється низка дорогих інформаційних кампаній — то екологічні організації заявляють про вирубування зелених насаджень, то навіть фонду, який очолює Катерина Ющенко, заважає бюрократія і недосконала дозвільна система.

Що стосується вирубування дерев у Феофанії, де планується спорудження дитячої лікарні, то за кожне вирубане дерево фонд разом із партнерами і батьками хворих дітей посадить двадцять п`ять нових.

А ось із бюрократією все складніше. Хоча простій людині важко уявити, що ж коїться у нашій країні, якщо навіть під час реалізації такого грандіозного доброчинного проекту, до якого причетні люди з більш ніж відомими прізвищами, дрібні чиновники ставлять палиці в колеса. Виявляється, фонду складно було подолати дистанцію із майже 250 паперовими перешкодами, адже приблизно стільки дозволів треба було зібрати.

За останній час ми провели чималу роботу, пов`язану з підготовкою документальних матеріалів, тобто дозволів і узгоджень проектної документації, — скаржиться Ростислав Замлинський. — На початку цього року ми позитивно вирішили питання з Київською містобудівною радою, нещодавно завершилися геологічні дослідження на місці майбутнього будівництва. У травні проект було розглянуто на архітектурно-будівельній раді при Міністерстві будівництва і регіонально розвитку. Там було рекомендовано присвоїти йому статус експериментального. А це означає, що ті проектні рішення, які були запропоновані іноземними архітекторами і які не відповідатимуть нормам українського законодавства, слід розцінювати як новаторські, останні віяння інженерної думки. Крім того, розробляється проект штатного розкладу центру, який передано до Міністерства охорони здоров`я для внесення пропозицій».

За словами Замлинського, норми з підбору персоналу, що існують у державі, недосконалі, відповідно, тепер організаторам доводиться думати, як краще підбирати кадри: «Важливо, щоб правильно було проведено навчання і враховано мотивацію майбутніх кадрів. На жаль, в Україні немає кваліфікованого персоналу, який міг би працювати на тих самих лінійних прискорювачах. Мають бути відповідні радіофізики, які працюватимуть із цим складним устаткуванням».

Александр Максимчук, глава правління фонду «Україна 3000», запевнив «Главред», що все йде за планом. Але до кінця 2009 року побачити повністю побудовану і укомплектовану лікарню, яка зможе приймати пацієнтів, нереально.

«Коли ми декларували терміни, ми говорили, що тоді лікарня прийме своїх перших пацієнтів. Але у повному обсязі тоді вона працювати ще не зможе. Яке це саме буде відділення — сьогодні складно сказати, адже медична програма ще прописується нашими консультантами. Ми розуміємо, що насамперед треба відкрити радіологічне відділення, де проходитиме лікування за допомогою лінійних прискорювачів. Але не знаю, чи зможемо це здійснити, не відкриваючи діагностичний корпус. У нас же заплановано будівництво п`яти корпусів».

Такі затримки з будівництвом можна пояснити просто. «Ми не хотіли зробити якийсь «швидкобуд», який потім посиплеться. На нас велика відповідальність — залучені як державні гроші, так і гроші простих громадян, які відправляли по три гривні зі своїх мобільних телефонів. А так усі процеси, які можемо прискорювати, ми прискорюємо».

Що ж до фінансування, то, за словами Олександра Максимчука, грошей вистачає. Проти проекту грає лише час. Проте при цьому самі представники фонду визнають, що, реалізовуючи цей проект, вони змушені відмовляти сотням дітей, які вже сьогодні потребують дорогого лікування.

Тетяна Катриченко

glavred.info

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter