Чому в Україні використовують заборонені ліки?

Сьогодні в аптеках дійсно можна придбати практично все. Хоч і заборонено продавати препарат  –  все одно його продати можуть. Такі умови ринку...Випадок з німесулідом – далеко не перший...

Щорічно у світі виготовляється близько 700 мільйонів упаковок самих різних лікарських препаратів. Перетинаючи український кордон, ліки, відповідно до нашого закону «Про лікарські засоби», проходять контроль Державного фармакологічного центру МОЗ України. Він і підтверджує їх безпеку і відповідність міжнародним стандартам. Але згідно критеріїв ВООЗ, необхідно близько п`ятнадцяти років, щоб в умовах масового виробництва і використання медикаментів одержати максимально правдиву картину про можливі побічні ефекти.

Від високої температури до токсичного гепатиту

Отже, близько семи років тому в аптечній мережі з`явилися ліки, головна діюча речовина яких – німесулід. Це неселективний нестероїдний препарат. Із самого початку німесулід вважався ефективним жарознижуючим, знеболюючим, протизапальним препаратом, який, за своїми характеристиками, був кращим за парацетамол або ібупрофен. Досить часто препарати на основі німесулиді (особливо – «Найз») використовувалися для боротьби з підвищеною температурою тіла при інфекційних захворюваннях (ГРВІ) навіть у новонароджених дітей.

Варто відмітити, що в США ліків на основі німесуліду не пройшли ліцензування, в Європі їх виписують дітям старше 12 років (німесулід доступний в Австрії, Бельгії, Болгарії, Франції та інших європейських країнах). І ось тепер, після 7 років існування на ринку України, німесулід потрапив під приціл і у нас. В результаті, його днем з вогнем не знайдеш в аптеках.

Проте порівняно недавно аптеки одержали офіційне повідомлення, в якому йшлося про те, що медичні препарати, в складі яких є німесулвд, все-таки повернуться на прилавки аптек. Але лише після внесення в інструкції попередження про те, що препарат не можна використовувати як жарознижуючий засіб при ознаках вірусних інфекцій, також про те, що його небезпечно давати дітям до 12 років.

Які ж причини? За останньою інформацією про гепатотоксичність німесуліду, він вражає печінку і викликає токсичний гепатит. Його категорично заборонили прописувати маленьким дітям. На чию ж помилку можна списати продаж препарату в аптеках, довіру до нього з боку батьків і призначення педіатрами? Проте сьогодні ситуація інша: ліки на основі німесуліду хоч і допомагають при високій температурі, вважаються препаратами «сповільненої дії», що негативно впливає на печінку поступово, а плачевні наслідки можуть виявитися через декілька років.

«Так, ми використовували німесулід в нашій практиці, – говорить Ганна Лучник, педіатр. – Звичайно, спочатку призначали «легші» препарати і вже потім, якщо вони не допомагали, – «Найз». Помилковою  є думка, що педіатрам аби дитини більше ліками напхати. Ні, якщо ми бачимо, що організм дитинки бореться з інфекцією самостійно і досить успішно, що треба лише злегка підштовхнути, підтримати його – радимо батькам легкі препарати, наприклад, гомеопатичні свічки «Вібуркол».  Ну, а що стосується «Найза», нарікань на нього не було, ускладнень не спостерігалося.

Втім, ми завжди попереджали батьків, що пити «Найз» курсами не варто. Цей засіб добре знижує температуру тіла, тобто, бореться з наслідком інфекції, а не з її причиною».

«Інформацію про побічні ефекти, шкоду німесуліду і викликані цим обмеження можна розцінити як спритний хід виробників інших нестероїдних протизапальних препаратів, адже війна фармацевтичних корпорацій – це реальність, – ділиться думками Світлана Залавськая, педіатр. – Зрозумійте, немає, та і бути не може лікарських засобів без побічних дій і протипоказань. Безпека препаратів визначається їх віддачею – ефективністю в лікувальному процесі, співвідношенням ефективних доз і доз, які можуть викликати побічні впливи. Ну, а якщо говорити про шкоду «Найза», то не можна не пригадати про те, що анальгін, аспірин  – теж небезпечні. А парацетамол, хоч і вважається найбільш м”яким, часто недостатньо ефективний. Відмітьте, будь-який продукт, я не говорю зараз про ліки, стає небезпечним, якщо спожити його у величезних кількостях. Звичайно, якщо давати малюкам «Найз» по потребі і без неї, при щонайменшому піднятті температури, нічого хорошого у результаті не вийде. Втім, закон – є закон, доведеться відмовитися від нимесулідів як дієвих жарознижуючих засобів в лікуванні дітей».

Німесулід тільки один з багатьох

Кажуть, в Стародавній Греції за призначення препарату, який володів властивостями отрути, лікарі позбавлялися рук. Але ж ліків, які абсолютно не шкодять організму людини, не існує.  Не дарма «фармакон» в перекладі із старогрецької означає «ліки-отрути». Але часто ми ставимося до ліків, як до панацеї, забуваючи про потенційну загрозу, що походить від них.

Адже випадок з німесулідом – далеко не перший. Більш того, в наших аптеках до цих пір можна купити небезпечні ліки.

Напевно, багатьом відома історія з анальгіном. Анальгін (метамизол натрію) – похідне піразолону з анальгетичним, жарознижуючим, протизапальним ефектом. До речі, назва «анальгін» означає «відсутність болю». Воістину! У тому, як анальгін знеболює, переконалося не одне покоління людей, що живуть в нашій країні. Але ВООЗ давно винесла інший вердикт – застосування анальгіну (а також – спазмалгону, темпалгину, пенталгіну) повинне бути суворо обмежене. У 40 країнах світу препарати на основі метамизолу натрію взагалі заборонені, причому вже давно. У Австралії і Великобританії – ще з 1965 року! Причина вельми серйозна – можливість ураження системи кровотворення (зменшення числа лейкоцитів або гранулоцитів в крові). Чи потрібно згадувати про те, що в нашій країні не відмовилися від застосування анальгіну?

Відомо, що анальгін, разом з димедролом і папаверином входить до складу суміші Кушельовського – жарознижуючого, знеболюючого засобу. І медпрацівники швидкої допомоги впевнені: коли не допомагає ні парацетамол, ні інші жарознижуючі засоби, застосування анальгіну виправдане.

Доведено, що застосування аспірину у дітей з вірусними захворюваннями загрожує виникненням синдрому Рейе (ускладнення, яке в 50% випадків приводить до летального результату). Але і це ще не все – підтверджено, що ацетилсаліцилова кислота при прийомі дітьми може привести до уражень слизистої оболонки шлунка.

Амідопірин був заборонений в країнах СНД (побічна дія, як у анальгіну), але при цьому, в деяких аптеках у нас  можна купити дитячі свічки з амідопірином.

Не такий нешкідливий, як прийнято вважати, і парацетамол. Дослідження показали, що цей препарат (до речі, парацетамол протипоказаний при багатьох захворюваннях печінки і нирок) може стати причиною фульмінантного гепатиту. В Англії парацетамол є причиною 52% випадків цього небезпечного захворювання, в Іспанії – 42%.

А розрекламований не так давно «Нурофен»? В його основі – ібупрофен, який нерідко викликає ураження печінки.

«Не раз і не два траплялося так, що препарат був виведений на ринок, ним починали користуватися, а потім виявлялося, що це небезпечно, – продовжує Ганна Лучник. – Згадується гемодез – сольовий розчин для внутрішньовенного введення, який часто використовували для лікування хворих. Його застосовували для дезинтоксикації організму при токсичних формах гострих шлунково-кишкових хвороб, сальмонельозі, інших захворюваннях. Протипоказань були небагато, а пізніше експертна група, до якої увійшли провідні фармакологи, встановила, що сам гемодез токсичний, він може стати причиною важких імунних розладів. Проблемою є також те, що багато ліків у нас відпускаються без рецептів, а це приводить до самолікування. Уявляєте, близько двох третин хворих призначають собі лікарські препарати самі! При цьому деякі не вважають за потрібне навіть дочитати до кінця інструкцію. А на протипоказання і побічні ефекти взагалі звертають мало уваги».

Доступність шкодить

В аптеках дійсно можна придбати практично все. Хай і заборонено продавати препарат безрецептурно – ну то й що, все одно його продати можуть. Такі умови ринку.

«Багато що залежить від того, хто в аптеці працює, наскільки ця людина освічена, грамотна, - розповідає провізор Любов Ставицька. – Головне правило, яким повинні керуватися фармацевти, провізори – призначення лікаря. На жаль, у нас часто буває по-іншому – і радять, і «прописують», і умовляють купити той або інший засіб працівники аптек. А про те, чи підійде це людині, навіть не думають. Ще важлива якість ліків, адже не всі аптеки працюють з надійними постачальниками, деякі вибирають препарати, які дешевші. Це теж в результаті позначається на здоров`ї людей. Як би не довелося лікувати наслідку такого самоаптечного лікування».

Але що робити? Як лікуватися? Використовувати засоби бабусь? Приблизно це радять американські лікарі-педіатри. Мовляв, нічого, як тільки у дитини з`явилася нежить, відразу ж в аптеку бігти. Краще пригадати про тепле пиття, шерстяні шкарпетки, цибулю-часник, при високій температурі – обтирання водою з оцтом і клізми з прохолодною водою. Але будемо чесні, невже хтось з нас пригадає про цей чималий арсенал, коли бачить, як малюк «горить», коли у дитини тримається температура 40, і збити її неможливо? Тут вже забуваєш про можливі ризики і погоджуєшся на що завгодно – лише б подіяло. Та скоріше!

«При інфекційному захворюванні у дитини батькам варто в першу чергу використовувати противірусні препарати, – радить педіатр Світлана Залавська. – Вони борються з самою інфекцією, а не з її наслідком – високою температурою. Це і «Амізон», який, до речі, негепатотоксичний, і «Арбідол», і «Анаферон». Добре допомагають і гомеопатичні препарати – свічки «Вібуркол», «Афлубін», «Энгистол», «Гріпп-хель», «Ангін-хель». А якщо доводиться використовувати жарознижуючі препарати на основі того ж парацетамолу («Панадол»), пам`ятайте, що ці засоби у жодному випадку не призначаються «курсом» з метою запобігання підйому температури. Крім того, важливо не помилитися з дозуванням. Адже дія лікарських препаратів на дитячий організм має свою специфіку. Ліки швидше всмоктуються, і при цьому процеси знешкодження лікарських засобів недостатньо активні. Краще ж лікування, як відомо, профілактика. Крім того, вірусну інфекцію легше «зловити і знешкоджувати» на самому початку. Отже батьки, будьте уважні до стану своєї дитини. Можливо, тоді і вдаватися до сильнодіючих засобів не доведеться».

Ось і виходить, відповідальність за здоров`я малюка – не на МОЗ України, не на фармацевтичних компаніях, не на лікарях і аптеках, а на батьках. Тому що сьогодні неможливо сліпо слідувати порадам людей в білих халатах. На жаль, безмежна довіра лікарям, лікам,  які виписуються ними – в минулому.

Євгенія Устінова

glavred.info

УНІАН в Google News