Урядові експерименти з інсуліном, або ”Якщо діабетники купуватимуть горілку, це їхні проблеми...”

Уряд України планує запровадити адресну грошову допомогу інсулінозалежним українцям... Іновація ставить під загрозу життя майже двісті тисяч хворих ...

Уряд України планує запровадити адресну грошову допомогу інсулінозалежним українцям. Експерти називають таку ініціативу експериментом над здоров’ям хворих на діабет.

Навчені досвідом

14 січня Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію Державної цільової програми "Цукровий діабет" на 2009–2013 роки". Згідно з документом, планується скасувати практику централізованої закупівлі Міністерством здоров’я інсулінових препаратів для хворих на цукровий діабет. Натомість пропонує запровадити адресну грошову допомогу. “Замість цього, хворим людям будуть видаватися гроші, на які вони самі зможуть купити необхідні ліки, а не ті, що нав’язують їм зверху", - цитують ЗМІ прем`єр-міністра Юлію Тимошенко.

Хоча запровадження грошової допомоги звільняє медиків від маси бюрократичної роботи щодо обліку інсуліну, деякі медпрацівники побоюються "зрівнялівки".

Разом з ендокринологами тривожаться їхні пацієнти: "Якщо призначать грошову допомогу, чи зможу я гарантовано купити інсулін в аптеці? Десять років тому були перебої з постачанням інсуліну, я діставав його у Польщі", - розповідає 42-річний мешканець Тернопільщини Ярослав (який попросив не називати його прізвища), який хворіє діабетом вісімнадцять років.

Якщо призначать грошову допомогу, чи зможу я гарантовано купити інсулін в аптеці? Хлопець не довіряє урядовцям: "Якби давали суму, що покриє усі мої витрати на інсулін, - це одна справа. Але у це я не вірю, вони (урядовці) призначать щось середнє. Тому будь-який хворий буде проти такого нововведення. Але хто нас послухає?", - риторично запитує Ярослав.

Експеримент з багатьма ризиками

Як зазначила віце-президент Міжнародної діабетичної федерації Валентина Очеретенко, ця інновація ставить під загрозу життя майже двісті тисяч інсулінозалежних українців. Зокрема, її тривожить наступне: "Як запобігти несвоєчасній виплаті коштів з бюджету, що нерідко трапляється в умовах кризи? Як гарантувати, що ці кошти будуть використані родиною за призначенням? Де гарантія, що аптеки вчасно забезпечать себе ліками (особливо, у райцентрах та селах) і будуть дотримуватись режиму зберігання інсуліну? Як знайти кошти для відшкодування ціни, яка у роздрібній торгівлі зазвичай значно вища, ніж у оптовій?"

З її слів, у бюджеті на 2009 рік закладено 234 млн. грн. на придбання інсуліну. Таку ж суму виділяла держава й минулого року. І тоді цих коштів, за словами Очеретенко, було недостатньо. "Як їх вистачить зараз, враховуючи ріст цін? Як врахувати можливість отримання однією людиною інсуліну у кількох місцях: за місцем проживання та за місцем роботи? Як без діючого оперативного реєстру хворих на цукровий діабет врахувати різницю у дозі, вартості, можливості переходу з одного інсуліну на інший, збільшення дози під час вагітності, захворюваності, ускладнень діабету, померлих?", - продовжує свій список запитань Очеретенко.

 Бюджетних коштів на придбання інсуліну вистачить на 30-60% від річної потреби інсулінозалежних українцівВона вважає, що цього року бюджетних коштів на придбання інсуліну вистачить на 30-60% від річної потреби інсулінозалежних українців. За підрахунками експертів, розмір грошової допомоги складатиме близько сто гривень на місяць. Цих грошей не вистачить навіть на вітчизняний інсулін, оскільки сировину закуповують за кордоном.

"Людина без інсуліну помирає за три-чотири дні. Півроку чекати на ліки, як це було з виплатою урядом заощаджень Ощадбанку, родина не зможе. Більшість населення країни - за межею бідності. Ми не певні у тому, що хворі на діабет виживуть у ході цього експерименту", - відзначила Очеретенко.

Її думку підтримує президент Міжнародної діабетичної асоціації України Людмила Петренко. За її словами, введення грошової допомоги порушує права хворих. "Усім дадуть однаково (коштів на ліки), але не кожна мати-одиночка зможе придбати для своєї дитини іноземний інсулін", - роз’яснює Петренко. Серед іншого, вона не виключає, що гроші на ліки людина може загубити або втратити через крадіжку.

Мінздоров’я  вже надало Кабміну свій звіт з пропозиціями щодо забезпечення хворих на цукровий діабет інсуліном у 2009 році. Втім, у чому їхня суть цих пропозицій, у міністерстві наразі не коментують. За неофіційною інформацією, у відомстві не надто позитивно ставляться до вищезазначеної ініціативи Тимошенко.      

Право вибору 

За даними Міжнародної діабетичної асоціації, три четверті країн світу купують інсулін за державні кошти та за гроші страхових компаній. А у країнах Африки проблема цукрового діабету не є пріоритетом охорони здоров’я й, відповідно, не фінансується державою.

На сьогодні в Україні інсулінозалежні отримують свої ліки в дільничного ендокринолога або в аптеці за безкоштовним приписом. Остання система діє у кількох областях України. Експерти вважають, що вона є ефективною, оскільки розмежовує ролі спеціалістів: лікаря – лікувати, а провізора – зберігати та продавати лікарські засоби. Як зазначає Петренко, в умовах рецептурної системи держава розраховується за спожитий інсулін, а не той, що лежить на складі.

Рецептурну систему підтримують вітчизняні науковці. Як повідомив Новинареві директор ДУ Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України Микола Тронько, схема рецептурної форми зручна: лікар виписує припис, пацієнт одержує інсулін в аптеці, де є усі умови зберігання цього препарату, аптека віддає ці приписи до управлінь охорони здоров’я для погашення у казначействі.

Але науковець вказує  на один мінус. "Не в усіх областях, особливо у західних, є державні аптеки. А як працювати з приватними – невідомо", - пояснює Тронько. І наголошує: "Будь-яку нову систему варто апробувати, зважити плюси та мінуси, й лише тоді вводити. Бо за цим (адресною допомогою) стоять великі кошти".

Нині в Україні інсулінозалежні отримують свої ліки у дільничного ендокринолога або в аптеці за безкоштовним приписом. Останню систему експерти вважають ефективною через розмежування ролей спеціалістів: лікара та провізораНатомість перший заступник голови парламентського Комітету з питань охорони здоров’я, член фракції Блоку Юлії Тимошенко В’ячеслав Передирій вважає, що пацієнт повинен сам вибирати, яким видом інсуліну йому краще користуватися. "Діабетик з великим стажем знає, що йому підходить, а що – ні. А тут дають те, що є. Це нікуди не годиться. Якщо ж (інсулінозалежні) купуватимуть горілку, це їхні проблеми. Людині дають гроші на лікування, чому платники податків повинні про це думати?", - коментує Передирій.

За його словами, якщо у хворого невистачить грошової допомоги на необхідний вид інсуліну, можна доплатити з власної кишені. "Хворі хочуть отримувати той інсулін, який їм потрібен. Коли ми йдемо в магазин за туфлями й бачимо лише вітчизняні, які нам не подобаються, купуємо ті, які нам подобаються. У людини є гроші на певний інсулін, вона його й купує. Держава має допомагати, зважаючи на свої можливості, а людина повинна мати вибір", - додає Передирій.

Ольга Жила

novynar.com.ua

УНІАН в Google News