Яка олія найкорисніша?

І як правильно її вибирати – щоб не потрапити на вудочку реклами? Адже супермаркети величезні, продавці хитрі, а ми деколи дуже наївні...

  Ряди однакових пляшок з написами “Без холестерину”, “Багата на вітамін Е”. А поряд дрібними буквами: “виморожена”, “гідратована”. Що це означає? Яка від цієї олії користь, чи буде вона диміти на сковороді? Давайте розбиратися.

ІДЕАЛЬНА ФОРМУЛА

Мабуть, найкорисніше в рослинній олії – цінні жирні кислоти.

Насичені кислоти потрібні нам в невеликій кількості. Їх надлишок чреватий порушенням жирового і холестерину обміну і, як наслідок, ризиком атеросклерозу і ішемічної хвороби серця. Їх багато в арахісовій, пальмовій, кокосовій олії. Ненасичені жирні кислоти, навпаки, дуже корисні і регулюють обмінні процеси в організмі. За останніми даними, вони не тільки перешкоджають відкладенню атеросклерозних бляшок на стінках судин, але і сприяє руйнуванню тих, що вже є. Ці кислоти незамінні, організм не уміє проводити їх самостійно і може одержати тільки з їжею. Рослинна олія – одне з основних джерел цих кислот.

Традиційно так склалося, що ми в основному вживаємо олії соняшникову, кунжутну, кукурудзяну, багаті кислотою омега-6, ігноруючи льняну, рапсову, олію волоського горіха, де багато кислот омега-3. Медики вважають, що такий перекіс стає причиною багатьох проблем із здоров`ям. Тому не варто обмежуватися одним видом олії. Потрібно пробувати різні – благо, можливостей предостатньо.

ВЕЛИКЕ ЧИЩЕННЯ

Корисність олії залежить не тільки від початкової сировини. Багато що визначає спосіб віджимання і очищення.

Вітамін Е, про який так люблять писати виробники, достатньо стійкий, але все таки - чим менше теплової обробки, тим більше його зберігається в продукті.

“Найживіше” масло, що містить максимум біологічно активних речовин, – те, що одержане методом холодного пресування.

На етикетках так зазвичай і пишуть – “перший віджим/холодний прес”.

Альтернативний спосіб – екстрагування; при нім використовують органічні розчинники. Така олія проходить не один ступінь очищення, перш ніж потрапляє на прилавок, і велика частина цінних компонентів втрачається в процесі.

ДОСЬЄ ОДИНАДЦЯТИ

Соняшникова

.

Ми не дарма так її любимо: у ньому більше, ніж в інших оліях, ненасичених жирних кислот і менше насичених. Нерафіновану олію треба зберігати в холодильнику – вона боїться тепла і світла. Смажити на ній теж не варто – чадить, зате лити у вінегрети, заправляти квашену капусту або оселедця – мила справа.

Оливкова.

Рекордна кількість мононенасичених жирних кислот робить його важливим пунктом знаменитої середземноморської дієти.

Вона допомагає боротися з серцево-судинними захворюваннями і навіть запобігати раку. Найкорисніший різновид – Extra Virgin, олія холодного віджимання. Олія вищої якості золотистого (не зеленуватого!) кольору.

Варіантів страв з оливковою олією незліченна кількість: вся середземноморська кухня використовує її як базовий компонент. Особливому “південному” смаку вона надає і салатам, і соусам для пасти, і відбивним.

Кукурудзяна.

Містить особливо багато кислот омега-6 і вітаміну Е. Продаєтся тільки рафінованою. Смажити на ній можна, але краще використовувати в картопляному і морквяному салатах і овочевих рагу.

Льняна.

Чемпіон за змістом кислот омега-3. Швидко псується від тепла і світла. Навіть якщо ви відразу не оцінили специфічний смак, спробуйте змішати її з товченим часником і заправляти пікантною сумішшю супи і каші, поливати нею варену картоплю, додавати в сир із зеленню. До речі, чайна ложка льняної олії на ніч діє як відмінне проносне.

Олія з гарбузового насіння.

Багато кислот омега-3 і омега-6, є вітаміни В, РР, С. Не переносить високих температур і світла. Її трохи солодкуватий смак хороший в м`ясних салатах, нею приправляють рибу і овочеві супи, додають в тісто для випічки.

Олія з виноградних кісточок.

Відмінне джерело вітаміну Е (денна норма – в одній столовій ложці!) і кислот омега-6.

Легкий аромат винограду не забиває, а, навпаки, підсилює інші запахи. Тому кухарі заправляють нею зелені і фруктові салати, додають в маринади. Стійка до високих температур, не чадить при смаженні.

Соєва.

По складу схоже на риб`ячий жир. Один з її цінних елементів – лецитин, нормалізуючий рівень холестерину в крові. Традиційно використовується в японській і китайській кухні: добре поєднується з рисом і східними прянощами.

Олія з волоських горіхів.

Одна з найдорожчих, з тонким ароматом. Її додають у вишукані соуси і дрессинги – яєчний, гірчичний, в елегантні салати з білим м`ясом і свіжими садовими ягодами, в закуски з сиром і фруктами і горіхові десерти. Багато кислот омега-6; не виносить високих температур і швидко псується.

Гірчична.

Пікантна (і абсолютно не гірка!), підкреслює природний смак овочів. Риба і м`ясо, обсмажені в ній, виходять особливо смачними. Володіє антисептичними і бактерицидними властивостями, за що багато дієтологів називають її готовими ліками.

Бавовняна.

Проходить багато ступенів очищення, щоб видалити отруйний пігмент, що міститься в насінні бавовника. Зате при обжарюванні м`яса і овочів в цій олії виходить апетитна хрустка скориночка. Справжній середньоазіатський плов готують саме на ній.

Кунжутна.

Виражений горіховий запах і приємний смак. Вітамінів в ній практично немає, зате в надлишку ненасичених жирних кислот, фосфору і кальцію – відмінна профілактика остеопорозу. Світла кунжутна олія додається в салати “зі східним ухилом”. На темній (з обсмаженого насіння) смажать м`ясо, курку, готують рис, локшину і овочі.

likar.info