Ігор Маричев: в Україні не зареєстровано вакцину проти каліфорнійського грипу

Захворювання на каліфорнійський грип не є абсолютно смертельним, імовірні важкі наслідки можна попередити, своєчасно звернувшись до лікаря; не варто займатися самолікуванням....

На запитання відповів завідувач лабораторії імунології і вакцинопрофілактики Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. Громашевського АМН України Ігор Маричев

Ігоре Леонідовичу, що відомо про вакцину проти каліфорнійського грипу: чи зареєстрована вона, наскільки ефективна й реактогенна?

За моїми даними, на сьогодні в Україні не зареєстровано вакцину проти каліфорнійського грипу. У Росії Росздравнадзор офіційно зареєстрував чотири вакцини проти свинячого грипу: інфлювір, пандефлю, моногрипол і моногрипол непро. З 9 листопада в Росії почнеться вакцинація населення проти вірусу грипу A/H1N1. Варто звернути увагу, що захворювання на каліфорнійський грип не є абсолютно смертельним, імовірні важкі наслідки можна попередити, своєчасно звернувшись до лікаря; не варто займатися самолікуванням. Так, у більшості смертельних випадків у Росії хворі не зверталися до лікаря і лікувалися самостійно впродовж трьох-п’яти днів. Відповідно були госпіталізовані на третій-п’ятий день після початку хвороби вже в стані середньої важкості. І, незважаючи на противірусне лікування, на шосту-сьому добу у всіх хворих спостерігалося раптове погіршення стану з розвитком пневмонії і дихальною недостатністю. Смерть наступала через добу-три після цього погіршення. Мінздоровсоцрозвитку Росії зазначає, що вірус грипу А/H1N1 в 90% інфікованих протікає в легкій формі, не відрізняється від інших ГРВІ. Однак 3–5% випадків протікають украй важко, з проявом пневмонії і дихальної недостатності. 1,5% вимагають інтенсивної терапії зі штучною вентиляцією легенів.

Сьогодні комітет з питань охорони здоров’я ВР розглядає загальнодержавну програму імунопрофілактики, де серед іншого йдеться про те, що імунізацію населення необхідно довести до 95%. Наскільки реальна така цифра?

Річ у тім, що зараз готуються до прийняття два документи про імунізацію: закон про імунопрофілактику й програма імунопрофілактики. Що ж до охоплення щепленнями 95% населення, то ця цифра — рекомендація ВООЗ. Тільки за рівня вакцинації понад 90% можна домогтися керованості інфекції. Нижче цього рівня важко контролювати епідпроцес. 2003 року охоплення було 90%, а до кінця дії останньої Національної програми рівень досягав 98% за деякими інфекціями, зокрема, відносно кору й краснухи. Але останнім часом, у зв’язку з проваленою кампанією додаткової вакцинації, рівень охоплення щепленнями знизився.

Суспільство дуже негативно налаштоване щодо щеплень. Люди всіляко намагаються уникнути вакцинації. Як можна їх переконати?

Раніше в нас були будинки санпросвіти або будинки здоров’я, вони здійснювали просвітницьку функцію, доносили до населення інформацію про необхідність щеплень. Зараз подібна планомірна робота не здійснюється ні в дитячих садках, ні в школах. І на тлі того епідемічного благополуччя, якого вдалося досягнути в основному за рахунок імунопрофілактики, зараз поширюється думка про те, що можна не вакцинувати дітей. В історії є чимало прикладів, наскільки небезпечна така тенденція. У Японії, наприклад, у 1990-ті роки перестали вакцинувати після коклюшу, і майже 36 тис. осіб занедужали й кілька десятків померли. У ті ж 1990-ті в Чечні припинили вакцинацію проти поліомієліту, і це привело до захворювання 144 осіб з паралітичними формами й смертельними випадками. Тобто відмова від щеплень призводить до того, що інфекція набуває довакцинальних обсягів зі смертельними випадками, каліцтвами, інвалідизацією й іншими негативними наслідками.

Але проблема в тому, що сьогодні вакцинопрофілактика дуже скомпрометована через смертельні випадки, негативні реакції на щеплення тощо.

Якщо йдеться про смертельний випадок у Краматорську, то, на мою думку, не був доведений прямий причинно-наслідковий зв’язок між вакцинацією і смертю дитини. Було встановлено зв’язок за часом. Наприклад у Львівській області теж стався смертельний випадок, я на нього виїжджав. Дитина померла через добу після щеплення. Але з’ясувалося, що батьки після штучного вигодовування не поставили дитини зригнути, і сталася мікроасфіксія їжею. Є прямий зв’язок за часом, але причинно-наслідкового немає.

Важливу роль повинна відіграти педіатрична служба, що зобов’язана готувати дітей до вакцинації. Зараз підхід у нас формальний: виміряти температуру й усе. А необхідно вивчити анамнез життя дитини, провести лабораторні дослідження. І визначати оптимальний час для вакцинації, готувати її до цього. Питань про відмову не повинно бути у принципі. Звісно, небажано призначати вакцинацію в певний сезон, наприклад, у весняний період. Краще, щоб це було восени, коли організм зміцнився, тоді й вакцинація буде ефективнішою. Але, на жаль, до науки не завжди прислухаються.

Я розумію, що без якісної педіатрії, впровадити будь-яку, навіть найдосконалішу програму імунопрофілактики неможливо. Але сьогодні педіатрія кульгає на обидві ноги, і незрозуміло, чи передбачено в програмі якесь додаткове фінансування цієї галузі.

Погоджуюся з вами. На нещодавньому конгресі педіатрів говорили про абсолютно катастрофічну ситуацію. У районах на п’ять-шість дільниць працює один педіатр, а він просто не в змозі контролювати все. Безперечно, необхідно виділяти кошти й на розвиток педіатричної служби, придбання нових, безпечніших і якісніших вакцин.

Мені здається, що ставлення до щеплень передусім з боку медиків залишається формальним. Їм треба відзвітувати про кількість вакцинованих. Чому не змінюють календаря щеплень, якщо вже зрозуміло, що він не досконалий?

Ні, календар змінюватиметься, є міжнародна практика перегляду національних календарів раз на п’ять-шість років. За цей рік уже кілька разів до Міністерства охорони здоров’я надходили пропозиції від нашого інституту, зокрема, про зміну графіка щеплень проти вірусного гепатиту В, уведення в календар нових безпечніших вакцин, розширення переліку рекомендованих вакцин. Це пов’язано з появою та реєстрацією в Україні нових комбінованих вакцин, а також у зв’язку з появою досвіду й знань, які були отримані в результаті використання наявних вакцин.  

Основний аргумент проти вакцинації такий: не так страшний сам вірус, як наслідки вакцинації. А вся кампанія зі щеплення не що інше, як лобіювання інтересів великих фармацевтичних корпорацій.

У свою чергу можу сказати, що багато лікарських препаратів, що їх сьогодні вживають люди без рецепта й за рецептами, мають чимало протипоказань і сторонніх ефектів. Однак люди все одно продовжують їх приймати, бо це необхідно для підтримки нормального фізіологічного стану. А щодо щеплень, я думаю, що батьки не хотіли б, аби їхня невакцинована дитина потрапила у вогнище інфекції. Адже, наприклад, той же кір загрожує важкими ускладненнями: енцефалітом, пневмонією, враженням серця й т.д. І, ідучи на поводу думки обивателів, батьки ризикують здоров’ям і життям своєї дитини. І думати, що якось воно пронесе, дуже недалекоглядно. Згадайте, що було в нас з дифтерією в 1990-ті, коли Україна дала 50% захворюваності й смертності по СНД. Тоді на тлі загального епідеміологічного благополуччя змінили календар вакцинації і характер препаратів, що вводяться. Прошарок вакцинованих опустився нижче 70%, почався спалах.

А є чи статистика про кількість поствакцинальних ускладнень?

Щодо коревого компоненту, зокрема, пишуть, що небажані загальні реакції можливі в однієї людини на 1000000 випадків, а при захворюванні — 1:4000 захворілих (за даними ВООЗ). У Росії до 2000 року були відвертіші й публікували офіційну статистику, там наводилися дані про чотири випадки на 50 млн. доз вакцини.          

Сьогодні значно зменшився перелік протипоказань до вакцинації, з чим це пов’язано?

Річ у тім, що вакцини вдосконалюються. Якщо раніше вакцини календаря містили більше 3000 антигенів, то зараз їх менше 100. Зменшилася кількість баластових речовин, консервантів, які могли давати негативні реакції. Отже, безпечність вакцини підвищується.

Що ви можете сказати про вакцинацію проти сезонного грипу? Побутує думка, що він може значно послабити імунну систему, тому лікарі іноді навіть відмовляють вакцинувати дітей.

ВООЗ, навпаки, рекомендує вакцинацію особам літнього віку, дітям, ослабленим людям. Оскільки саме цей контингент потерпає від ускладнень після грипу. Адже відомо, що не такий страшний грип сам по собі, як ускладнення, що виникають на тлі грипозної інфекції. В Україні використовуються низькореактогенні й безпечні вакцини. Вони використовуються в усьому світі. Чи необхідно вакцинуватися? Деякі люди віддають перевагу цибулі, часнику. Ми, медики, рекомендуємо особам, що мають часті контакти з великою кількістю людей, - учителям, працівникам комунальних служб, продавцям, —вакцинуватися. Тому що це значно знизить ризик розвитку ускладнень. 

Спілкувалася Ніна Краснова

comments.com.ua

УНІАН в Google News