Побічні ефекти медреформи. Як небезпечні психічнохворі опиняються на вулиці

З 1 квітня Національна служба здоров’я України почала фінансувати медичні заклади «по-новому». І виявилося, що другий етап реформи – це, передусім, масове скорочення лікарів та місць у лікарнях. А для вітчизняних психіатрів це ще й масова «виписка» на вулицю тисяч і тисяч небезпечних хворих.

Життя мешканця Херсону Віктора Тоцького круто змінилося на минулому тижні. Його мати, з якою він мешкає в одній квартирі, раптово зустріла на вулиці його зведеного 52-річного брата Сергія. Це була неприємна зустріч.

«Мама йшла мікрорайоном, він її смикнув за рукав. Каже: «Здрастуй, мама». Мама каже мені: «У мене руки-ноги трусяться, я його боюсь»», - розповідає «Грошам» Віктор.

Чоловік бідкається, що після цього кожен день приносить неприємні сюрпризи – брат може принести додому з вулиці будь-що, нещодавно надягнув на себе куртку зі смітника. Та й просто ходити з родичем по вулиці доволі неприємно. « Він може до дитини причепитися. На людей дивиться. Він відвикнув жити в соціумі, з людьми», - каже Віктор.

Віктор Тоцький, мешканець Херсону, розповідає, як його соціально неадаптований брат опинився поза межами лікарні

Сергій дійсно має кілька судимостей, а останні 12 років провів у психлікарні. «Діагноз – шизофренія. Друга група інвалідності. Безстроково», - розповідає Віктор.

За його словами, брат потрапив у психіатричну лікарню, тому що були випадки нападу на людей із ножем…

Після появи у квартирі неприємного співмешканця, Віктор почав дзвонити на різні урядові телефони та гарячі лінії, щоб переконати владу – такі люди, як його брат, небезпечні, і задля безпеки оточуючих повинні перебувати у спеціальних закладах.Але все йшло по колу, адже на одній лінії йому пропонували перетелефонувати за іншим номером, там за іншим і так далі. Згодом чоловік зрозумів – його небезпечного  родича випустили з психлікарні не випадково. Просто… так розпочався другий етап медичної реформи.

«Найголовніший лікар сказав: «Забирайте, бо в нас немає можливості їх більше утримувати. Ми маємо відпустити 300 – 350 людей», - розповів Віктор.

Згідно з новими тарифами, затвердженими національною службою здоров’я України,  Херсонська обласна психлікарня недоотримала близько 19 мільйонів гривень. Наслідки вже відомі.

Віктор написав кілька плакатів та вийшов під облраду на одиночний пікет: «Щоб депутати проголосували за виділення 19 чи 20 млн, скільки потрібно».

Віктор написав кілька плакатів та вийшов під облраду на одиночний пікет

З 1 квітня  Національна служба здоров’я України  почала фінансувати медичні заклади «по-новому». І виявилося, що другий етап реформи – це,передусім,масове скорочення лікарів та місць у лікарнях. А для вітчизняних психіатрів це ще й масова «виписка» на вулицю тисяч і тисяч небезпечних хворих, від яких вони роками оберігали суспільство.

Мешканка Києва Ірина розповідає, що у її доньки проблеми почалися приблизно в 11 класі. Втім, дівчина стала студенткою. Але на другому курсі стало гірше. Довелося покинути навчання. Зараз донці Ірини вже 30 років. «Коли вона жила зі мною, вона до мене була дуже агресивна. Била. Вночі кидалась, чим попало. Останній був випадок - вона сусідку штовхнула зі сходів. Жінка впала, досить сильно пробила голову», - розповідає Ірина.

Зараз донька Ірини постійно перебуває у київській психіатричній лікарні імені Павлова. І жінка  навіть не хоче думати, що буде, якщо її доньку випишуть. «Для мене це буде просто повним жахом. Я припускаю, що мені доведеться просто втекти в інше місце. А дочка залишиться на вулиці. Це і загроза для неї, і загроза для людей, які опиняться поруч», - переконана жінка.

Цю думку поділяє директор ТМО «Психіатрія» у місті Києві (в минулому Київська міська психоневрологічна лікарня №1, відома як «Павлівка») В’ячеслав Мішиєв: «Потрібно донести до пересічного громадянина, до суспільства, чи готові люди, що завтра серед них з’являться такі собі дивні, чудакуваті, неохайні, соціально-небезпечні люди».

Директор ТМО «Психіатрія» у місті Києві В’ячеслав Мішиєв розповідає, що соціально-небезпечні люди можуть з’явитися на вулицях будь-коли

А дійсно, чи приємно (і чи безпечно) буде стикнутися на вулиці з агресивною психічнохворою людиною?

28 квітня лікарі київської психлікарні вийшли на мітинг проти радикального скорочення бюджету лікарні. «Фінансування з минулого року склало 250 млн. В поточному році, починаючи з 1 квітня по 31 грудня, наше фінансування буде складати 66 млн грн», - розповідає В’ячеслав Мішиєв.

Наприкінці квітня лікарі київської психлікарні вийшли на мітинг проти радикального скорочення бюджету

Іншими словами, фінансування скоротили в 4 рази. Відтак буде звільнена третина медперсоналу – близько 420 осіб. Інші отримають зарплату менше мінімальної. Серед останніх – молодий доктор, яка працює у закритому відділенні, де за залізними дверима перебуває  51 психічно хвора особа. «Взагалі моя заробітна платня складає 5,5 тис. грн. Але за квітень аванс прийшов, на жаль, тільки 1,5 тис.», - розповідає лікар-психіатр Ірина.

Співробітники лікарні розповідають про значне скорочення заробітних плат

За рік у провідну в країні лікарню Павлова потрапляє 500 осіб, яких привозять сюди примусово – через рішення суду. Адже вони небезпечні для суспільства, власної родини і самих себе.

«Вони вбивають. Через свою хворобу вони не відповідають за свої дії», - розповідає старший медбрат Олександр Синицький.

Старший медбрат Олександр Синицький розповідає, скільки пацієнтів є небезпечними для суспільства

Директор ТМО «Психіатрія» у місті Києві В’ячеслав Мішиєв додає, що, в основному, саме ця частина пацієнтів потрапить на вулиці. «Скорочення співробітників тягне за собою факт неможливості займатися цими пацієнтами. Скоротяться інструктори праці, соцпрацівники, психологи. Той контингент, який повинен швидко провести обстеження і повинен займатися документами з оформлення пацієнта в суд», - розповідає він.

Здавалося б, саме слово «реформа» передбачає покращення, поліпшення сфери, яку реформують. Але  розцінки, за якими НСЗУ оплачує  лікарям  їх послуги населенню, настільки низькі, що фактично йде мова про звільнення тисяч лікарів та закриття десятків і сотень відділень у державних лікарнях по всій країні. І саме це, а не міфічне покращення якості послуг,наразі і є результатом медичної реформи. Результатом, і, хотілося б вірити, що не справжньою метою.

«Медична реформа - це продукт такого старого капіталізму, капіталізму катастроф. Це не робиться для чогось, це робиться тому, що ніхто про це не думав. Це просто катастрофа, яка закладена в думку медичної реформи», - вважає стратег Вадим Арестов.

Всі розмови про те, що гроші йдуть за пацієнтом, що тепер лікарі зацікавлені надавати послуги краще – це все балаканина, яка приховує істину, розповідає експерт: «Йдеться про створення ринку. Ринку хворого населення. Населення, яке з відчаю готове нести свої гроші в приватний сектор».

Приватний сектор, під який зачищає медицину так звана медична реформа. І варто хоч якось прорахувати наслідки другого етапу та розповісти населенню, скільки держаних лікарень закриється, скільки приватних платних лікарень виникне взамін, за якими розцінками і на яких умовах вони будуть лікувати українців.

«Можливо, ми готуємо цю систему для когось іншого? Ми знекровимо заклади охорони здоров’я. Вони стануть неспроможними економічно. І потім, як манна небесна, до нас прийде якась міжнародна медична група або страхова компанія. І скаже – я купую цей заклад за 1 гривню», - говорить президент Українського медичного клубу Іван Сорока.

Можливо, і так. Як це зробили в Грузії – продали лікарні за символічну 1 гривню, під конкретні інвестиційні зобов’язання. Але тоді треба визначити сфери, де  радикальне скорочення  бюджету призведе до катастрофічних для суспільства наслідків. Наприклад – психіатрія, що лікує небезпечних для суспільства людей.

«Ми робимо постійні спроби звернутися в НСЗУ. Але наші спроби особисто поїхати, добитися контакту, зустрічі з якимось чиновником, невдалі. Нас ніхто не прийняв, окрім охоронця, який нас далі не пропустив. Ми залишали свої контакти. Але на зв’язок ніхто не виходить», - розповідає В’ячеслав Мішиєв.

«Гроші» теж відправили в НСЗУ запит з проханням прокоментувати фінансування лікарень «по новому». У відповідь – мовчання. Невже навіть не має, чого сказати?

Олександр Іваніцький

УНІАН в Google News