Лікарі - "вимираючий вид". Як без медицини вимирають села

Навіть у місті, де дефіциту лікарів немає, знайти «свого» - проблема. У селі ж немає ні вибору, ні взагалі медиків. Працювати з ОТГ, де на величезних територіях невелика щільність населення, лікарям не вигідно. Тож мало, хто на це зголошується. Чи існує рішення, яке допомогло б змінити ситуацію?

Вчорашній лісівник Юрій має прізвище Аполон. Віднедавна, всього три місяці, він - староста Будянського старостинського округу. Під його орудою - чотири села. Площа округу на сім квадратних кілометрів перевищує територію Житомира. Але проживає тут не 300 тисяч, а трохи більше ніж чотири сотні людей. Комусь землі дуже мало і тісно, а у них навпаки: землі - хоч греблю гати, а обробляти й працювати нікому.

«Людей все менше і менше. Більше пенсіонерів. Молодь вся виїжджає», - каже ТСН.Тижню Юрій Аполон.

Увесь електорат молодого старости – менше як шість осіб на квадратний кілометр. І таке безлюддя - нинішня правда для багатьох районів Чернігівщини. 

«Наприклад, у Менському й Носівському це одинадцять людей. У Новгород-Сіверському – шість», - розповідає ТСН.Тижню голова Чернігівської ОДА Анна Коваленко.

Наталя Кравченко з сусіднього з Будою села Шишка вже виростила трьох дітей. Чоловік вдень на роботі у райцентрі. А вона – сама в лісі: «Попервах мені родичі приїжджали й казали: «Я б не жив отут жодного дня. От, розкажи, де в тебе сусіди?» Я кажу: «За півтора кілометра… І зв’язку немає».

Щодня Наталя ходить здавати молоко по два кілометри в один бік. Інколи й не раз. Від таких вимушених тренувань не завжди отримуєш більше здоров'я. Але гірше те, що хворіти тут не можна. Лікарів сюди нічим не заманиш.

Лікарів сюди нічим не заманиш / фото ua.depositphotos.com

«Я – гіпертонік, сердешне потрібно б колись проколоти, але немає медика… Доведеться трохи почекати», - каже вона ТСН.Тижню.

Староста, як може, намагається прискорити очікування.

«Наразі шукаємо фельдшера. Я вже навіть по училищах телефонував. Обіцяють там прислати до нас якогось молодого фахівця», - розповідає ТСН.Тижню Юрій Аполон.

Поки що є лише обіцянки. Силою відправити медиків у поліську глухомань ніхто не зможе. А самі вони не бачать найменшого резону їхати жити у цей малонаселений край. Була бодай дорога, а так - навіть «швидка» людей, розкиданих по хуторах і вимираючих селах, забезпечити порятунком не може.

«Спробуй по тих ямах доїхати до хворого, - розповідає фельдшер виїзної бригади екстреної медичної допомоги Тетяна Олещенко. – В дорозі ми проводимо більше часу, ніж з хворим».

Навіть «швидка» людей, розкиданих по хуторах і вимираючих селах, забезпечити порятунком не може / фото УНІАН, Віктор Ковальчук

Кореспондент ТСН.Тижня Костянтин Грубич разом з оператором перевірили на собі будні фельдшера екстреної допомоги: на відносно новій машині душу витрушує навіть здоровій людині. Ба більше, ні про яку «золоту годину» тут навіть мови йти не може. В один бік 15 кілометрів їхали понад 30 хвилин.

Відколи в Україні запрацював принцип «гроші ходять за пацієнтом», сільська медицина лишилася без людей. Лікарні у малозаселених районах фактично стали банкрутами.

«Воно правильно, що заробляють кошти, і потім на ці кошти заклад може розраховувати. Але ми не в рівних умовах з більш густонаселеними регіонами», - розповів ТСН.Тижню генеральний директор Корюківської ЦРЛ Сергій Пивовар.

У Національній службі здоров’я України про подібні бідкання знають, але формула розрахунку за медпослуги єдина по країні.

«Чи це міська лікарня, чи районна лікарня, чи це велика обласна лікарня, у нас однакові правила, однакові тарифи і однакові вимоги для всіх цих лікарень», - говорить ТСН.Тижню речниця НСЗУ Тетяна Бойко.

Вона пояснює, що виняток з правил складають окремі тарифи для первинної медицини. Є спеціальний коефіцієнт для гірської місцевості, де і людей мало, і дістатися до них – це десятки кілометрів бездоріжжя: «Для первинної медичної допомоги, тобто це лікарі терапевти, педіатри, сімейні лікарі, є такий коефіцієнт як гірський. Він застосовується в певних районах».

Застосовується він і до окремих видів медпослуг, наприклад, пологів. От і хочуть на Чернігівщині та у деяких інших областях країни прирівняти свої рівнинні, але також малолюдні райони, до гірських.

«Ми звернулися з цим до Кабінету міністрів, щоб за прикладом гірських територій підняти коефіцієнт. У них він 1,3. І нас це так само врятує», - переконана голова Чернігівської ОДА Анна Коваленко.

Читайте такожНСЗУ опублікувала список лікарів, до яких українці можуть звернутися безкоштовно і без направлення

Розмір оплати за медичне обслуговування одного пацієнта зараз складає 650 гривень на рік. Якщо помножити на гірський коефіцієнт, то вийде майже 815 гривень. Для міського сімейного лікаря, щоб отримати пристойну платню, треба набрати і обслужити до 2000 пацієнтів. І це - цілком реальне завдання. Для сільського медика ця місія нездійсненна. І лікарі про це знають.

«Ми не говоримо, мовляв, зробіть нас якимись унікальними. Ми говоримо, щоб зрівняли наші права і наші можливості. Для одного сімейного лікаря у Києві дві тисячі декларацій – це один квартал або один житловий комплекс. А дві тисячі декларацій у нашій громаді – це майже тисяча квадратних кілометрів. І відстані шалені», - розповідає ТСН.Тижню голова Корюківської громади Ратан Ахмедов.

Розмір оплати за медичне обслуговування одного пацієнта зараз складає 650 гривень на рік / фото УНІАН

Тетяна Бойко каже, що це питання буде взяте НСЗУ на вивчення. А доки в Уряді мудруватимуть, з якої шпарини віднайти кошти, Наталя з далекої Шишки і будянський Аполон сподіватимуться лише на якогось міфічного героя-медика, який, забувши про міські принади -  ресторани, театри й зарплати - згодиться їздити по глухих селах, де не те що доріг нема, а навіть телефон не працює.

Втім, як не дивно, а такі ще в Україні є. Принаймні, як «вимираючий вид» з Червоної книги.

Костянтин Грубич, Андрій Вєтошкін

УНІАН в Google News