Українські медики за кордоном отримують 2500 доларів

Треба мати досвід роботи в лікарні й говорити англійською... Лікарів і медсестер беруть на роботу в Західну Європу. Найчастіше - для догляду за хворими. Їхні громадяни за $2–2,5 тис. на місяць працювати не хочуть...

Лікарів і медсестер беруть на роботу в Західну Європу. Найчастіше — для догляду за хворими. Їхні громадяни за $2–2,5 тис. на місяць працювати не хочуть: зарплата замала. Житель Старобільська Луганської обл. Олександр Панов за кордон збирається вдруге.

Олександр уже відпрацював за 3-річним контрактом у Лівії. Влаштувався там лікарем, хоча в медінституті не навчався. Він — фельдшер швидкої допомоги, закінчив медучилище.

"В Україні я отримував 50 доларів на місяць, а тут запропонували 600 доларів. На ту пору українські лікарі таку зарплату отримували за рік, — згадує чоловік. — Я обома руками вхопився. У мене ростуть діти".

Панова призначили лікарем-терапевтом центральної лікарні лівійської столиці Тріполі. Арабською він не володіє, тому працював із перекладачем. За день приймав до 30 пацієнтів. Разом із колегою жив у квартирі готельного типу. Умови важкі.

"Спека вдень і вночі, — продовжує Олександр. — Треба пити мінеральну воду, бо з потом виходить багато солей. Мінералка страшенно дорога. Постільну білизну нам видавали синтетичну. Зранку вивішували її сушитись".

У лікарні працювали й лікарі з Північної Кореї. Отримували $10 на місяць. Болгари — $800.

"Один лікар-болгарин утратив заробіток за всі три роки. Якийсь лівієць подав у суд через смерть дочки. На прийом до болгарина вони приходили зовсім через іншу хворобу, за півроку до смерті. Але суд присудив відшкодувати 30 тисяч доларів. Судмедекспертизи не робили. Після того я зарікся: допрацюю за контрактом — і більше ноги моєї тут не буде, — каже Панов. — На щастя, перед від’їздом мені виплатили всі гроші. Іншим, бувало, по півроку затримували".

Олександр вирішив їхати знову в Італію або США. Зарплати там у 3–4 рази вищі, й країни цивілізовані. У столичній рекрутинговій агенції сказали приїхати на співбесіду за місяць.

"З-за кордону приїде менеджер із кадрів, перевірятиме ваш фаховий рівень. Спілкуватиметесь англійською, — попередили".

Панов засів за підручники. На зустрічі попросили розказати англійською автобіографію. Олександр не зміг, і йому відмовили.

"Добра розмовна англійська мова — це обов’язкова умова для найму, — підтверджує Антоніна Максимова, керівник столичної компанії ”Інтерплейс”. — Свого часу ми навіть наймали вчителів: дуже погано розмовляли наші претенденти. Тепер компанія набирає медсестер для догляду за літніми людьми у Британії. Точніше посада називається ”головний помічник з догляду”.

Працювати треба у пансіонах або на дому. Кожен доглядач опікується 4–5 старенькими. Робота позмінна, по 36–41 год. на тиждень. Понаднормові й нічні години оплачують за підвищеним тарифом. Щороку дають оплачувану відпустку на 18 днів. Британський роботодавець обіцяє зарплату $2,5 тис. Щодо професійного досвіду — достатньо попрацювати в українській лікарні від одного до трьох років, запевняє Максимова. Однак тепер беруть лише жінок-медсестер.

Проте 27-річного Ігоря Гордієнка таки запросили працювати у Великій Британії. Після закінчення медінституту він півтора року пропрацював у районній лікарні в Тернопільській області.

"В інституті іноземну мову складав за принципом ”зазубрив-здав-забув”, тому для співбесіди півроку ходив до репетитора, — ділиться Ігор. — Нічого складного не допитувалися. Лише де вчився, де живу, чому хочу їхати на роботу до Британії. Менеджер просто переконався, що я сяк-так розмовляю й розумію англійську".

Гордієнко працює в будинку для літніх людей у місті Кембридж. Новоприбульцям влаштували місячний тренинг з безпеки та догляду за хворими. Заклад, де працює Ігор, приватний. Господарі цілий рік змушували брати понаднормові години, бо не вистачає людей. Однак платили за звичайним тарифом.

"Залякували: про твоє місце мріють десятки заробітчан із Польщі, Литви або Угорщини, — згадує Ігор. — Звільнити нескладно. Але нікого не звільняли. Тепер я  відмовляюсь від понадурочних. Кажу, в мене родинні справи".

На початку року Гордієнко забрав до Британії дружину та дітей за програмою возз’єднання родини. Його діти мають право навчатися там безкоштовно. Дружині дали робочу візу. Повертатися до України Гордієнки поки що не збираються. Контракт закінчиться за три роки. Після того дадуть дозвіл на постійне проживання. Працювати в Британії можна буде будь-ким. Ігорів знайомий, лікар зі Львівської області, працює шість років. Нещодавно купив у кредит двоповерховий котедж із присадибною ділянкою в Шотландії. Позику дали під 3% річних.

Сергій Громовий, По-українськи

УНІАН в Google News