Віталій Козловський: можна просто бути п’яним від життя

У мене був дуже міцний організм. Коли однокласники починали хворіти, або в школі оголошували карантин, я був абсолютно здоровий. Тільки зрідка міг захворіти на легку застуду. Але швидко одужував... Інтерв’ю

Життя артистів пов’язане з постійними концертами, зйомками, записами альбомів. Шалений графік, напруження та стреси – часті супутники творчих людей. А часу для того, щоб подумати про власне здоров’я, залишається дуже мало. Ми спробували з’ясувати, як ставиться до власного здоров’я український співак Віталій КОЗЛОВСЬКИЙ.

- Віталію, у тебе напружений графік роботи. Як вдається підтримувати себе завжди в тонусі?

- Спорт. Тільки він може зробити людину не лише фізично гарною, але й здоровою. Коли я танцював у балеті співачки Руслани, часу на заняття спортом просто не вистачало. Майже щодня були концерти, виступи. Але зараз я надолужую втрачене, хоча мій графік також шалений. Та раз на тиждень, а в ідеалі тричі, я приходжу до фітнесзалу й працюю по півтори-дві години. Щоправда, мої тренування зазвичай починаються о 22.30 год. Раніше просто не дозволяє робочий графік. Але це зовсім не впливає на моє самопочуття. Навпаки, робить міцнішим. Взагалі, моє життя – це постійний спорт, як фізичний, так і моральний. Я вважаю, що кожна людина, особливо молодь, має займатися спортом.

- Можна сказати, що участь в проекті «Танці з зірками» загартувала тебе, як фізично, так і морально?

- Це був гарний проект. У мене залишилося багато хороших вражень, добрих знайомих. Але, якщо бути відвертим, цей проект був надзвичайно важким. Щоденні репетиції по 4-6 годин співпали з часом зйомок та записів різноманітних новорічних вогників, підготовкою святкових концертів тощо. А ще ж потрібно було думати й про репетиції з власним балетом, і над власним творчим образом. Плюс – почалися гастролі по Україні. Мої дні були розписані похвилинно: з раннього ранку й до пізнього вечора. Щоб в один прекрасний момент просто не втратити свідомості, я сказав собі, що маю спати не менше 8 годин на добу. Але й цих 8 годин мені було надзвичайно мало. І в найвідповідальнішу мить життя, саме перед моїм першим сольним концертом на головній сцені держави, в Палаці «Україна», організм не витримав і дав збій. Я занедужав. Концерт був на межі зриву. Та перед початком виступу, я закрився у гримерці й сказав собі: «Свято має відбутися. Все залежить тільки від тебе». Й воно відбулося… Я отримав шалений заряд енергії, подарований моїми шанувальниками, та безмежну кількість гарних вражень.

- Віталію, після всього цього тобі не захотілося взяти відпустку й просто насолодитися відпочинком?

- Зовсім ні. Більш того, я працюю без вихідних, сім днів на тиждень. Та інколи все ж знаходиться час для того, щоб зустрітися з друзями та добрими знайомими. Я дуже люблю це. Також отримую неймовірний заряд енергії від відвідин рідного Львова. Хоча приїхати на батьківщину мені вдається дуже рідко. Старовинні вулиці, архітектура, атмосфера столиці Галичини заспокоюють мене та надихають творити далі. Інколи я знаходжу час, щоб поїхати з друзями на природу. Але й там не вдається забути про справи й просто насолоджуватися відпочинком. Постійні дзвінки, пов’язані з вирішенням певних організаційних питань, чи інтерв’ю по телефону. Та мені це подобається, тому що це ж не просто робота, це моє життя.

- Ти міцний хлопець. Напевно й в дитинстві маленький Віталик не завдавав батькам клопотів своїми хворобами?

- Ви маєте рацію. У мене був дуже міцний організм. Коли однокласники починали хворіти, або в школі оголошували карантин, я був абсолютно здоровий. Тільки зрідка міг захворіти на легку застуду. Але швидко одужував. 

- А як стосовно харчування? Ще наші пращури казали: ми є тим, що їмо. Віталій КОЗЛОВСЬКИЙ належить до тих людей, які харчуються правильно та повноцінно?

- Раніше я не замислювався, що й коли їм. Звісно, я знав, що людина має харчуватися повноцінно, дотримуватися режиму, але часу для цього в мене просто не було. Було таке, що ввечері тільки згадував про те, що цілісінький день у роті не було навіть рисочки. Я працював, а харчування мене не цікавило. І це не минулося безслідно: я почав стрімко втрачати вагу, почалися запаморочення в голові. Прокинутися вранці та встати з ліжка було неможливо, а ще гірше – заснути ввечері. Без трав’яних таблеток «Санасон» сон просто не приходив. Та пізніше й вони перестали допомагати, довелося перейти на сильніше снодійне. Й тоді я зрозумів, що причиною цього є загальне виснаження організму. «Віталію, потрібно нормально харчуватися», - сказав я собі. Тепер триразове харчування стало моєю доброю звичкою. Основна частина мого харчового раціону складається з фруктів. Я їх обожнюю, в будь-якому вигляді: асорті, фруктові салати, фреші тощо. Розумію, що жодні синтетичні вітаміни не зможуть замінити природні. Й результат, так би мовити, не змушує себе чекати. Зі мною погодиться кожен, хто їсть велику кількість вітамінів.

- А як ти ставишся до фастфудів, які останнім часом виростають на кожному кроці, наче гриби після дощу?

- Насправді, я добре усвідомлюю, що фастфуди – це велика шкода. Але інколи так хочеться з’їсти чогось поганого. Якщо організм вимагає, то чому б йому не дати цього. Але в усьому потрібно знати міру. Робити ресторан швидкого харчування звичкою – зле. Як кажуть поляки: що занадто, то – нездраве.

- Зрозуміло, що голос для співака – це основний його інструмент, і шкодити йому нікотином та сотнями хімічних елементів, які містяться в тютюновому димі, наважиться не кожен. Чи була у тебе колись спокуса почати курити, або хоча б спробувати смак тютюну?

-  Якось в дитинстві, коли мої друзі вчилися палити, мені також запропонували спробувати. «А чому б і ні?» – подумав я. Все таки цікаво спробувати щось нове, тим більше, якщо твої друзі це роблять. Я зробив кілька затяжок, і почав сильно кашляти. Після цього я зрозумів, що більше ніколи не закурю. Пізніше, звісно, мене вмовляли покурити за компанію. Особливо в студентських компаніях. І я, знаючи, що маю стійкий імунітет до нікотину у вигляді сильного кашлю, брав цигарку просто щоб посмішити народ. Я кашляю, всі сміються, усім весело. Правда, інколи я можу дозволити собі покурити кальян. Він подобається мені, з ним просто можна розслабитися. Але нікотин – ніколи!

- А як стосовно алкоголю?

- О, кілька разів у своєму житті я був у нетверезому стані. Потім, коли на тверезу голову згадував себе п’яного, мені ставало дуже соромно. І я дав собі установку: не пити. Щоправда, інколи в гарній компанії чи в колі друзів можу дозволити собі випити п’ятдесят грам смачного вина, але ніколи не напиваюся до втрати свідомості. Насправді, якщо ти відпочиваєш з добрими людьми у гарному місці, то не обов’язково пити. Можна просто бути п’яним від життя…

Тетяна КАЛАШНЮК