Дитина хворіє через стреси матері

Як­що жінка не хотіла вагітності, то у дитини розвивається гли­бо­ке відчуття непотрібності. Воно потім при­но­сить ма­су про­блем про­тя­гом усьо­го жит­тя...

Вче­ни­ми до­ве­де­но, що са­ме стре­си слу­жать при­чи­ною величезної кількості різних пси­хо­со­ма­тич­них розладів, ро­до­вих аномалій і патологій новонародженої ди­ти­ни.

Здається, ма­люк тільки що на­ро­див­ся, звідки це взя­ло­ся?

Ди­ти­на отримує пси­хо­со­ма­тич­не за­хво­рю­ван­ня че­рез матір. Плід над­з­ви­чай­но тісно пов`яза­ний з матір`ю. Са­ме ма­ти вступає з ним у аб­со­лют­но особливі відносини і з`єднує з навколишнім світом.

На дру­го­му місяці внутрішньоутробного жит­тя зак- ладається цент­раль­на нер­во­ва сис­те­ма. Півто- рамісячний ембріон реагує на біль і відсто- ронюється від про­ме­ня світла, спря­мо­ва­но­го на живіт матері, а п`ятимісячний "чує" гучні кри­ки - "лякається", "сер­дить­ся", тоб­то він "сприймає" інтонації і сло­ва матері в залежності від на­строю, і йо­го поведінка за­ле­жить від то­го, яку інформацію він отримує від матері. Плід вбирає в се­бе досвід і по­чут­тя батьків.

При­близ­но з шес­ти місяців починається інте- лектуальне жит­тя пло­ду. Йо­го поведінка змі- нюється у відповідь на го­лос батьків. Він пов`язує свої дії зі знай­о­мим го­ло­сом, іноді "передбачає", які ру­хи вик­ли­чуть у батьків за­до­во­лен­ня, а які - ні.

Як­що бать­ки сва­рять­ся і го­во­рять на підвищених то­нах, з роз­дра­ту­ван­ням - плід згортається, при- криває голівку руч­ка­ми або штовхається ніжками. Все це означає, що особливості ста­ну матері (її ритм сер­ця, шум кро­воп­ли­ну в су­ди­нах, на­пру­га м`язів, ха­рак­тер рухів, час­то­та ди­хан­ня і т. д.) "співвідносяться" з тим, як ди­тин­ка "відчуває" са­мо­го се­бе. Материнські емоції (і емоції бать­ка, що над­хо­дять че­рез емоційний відгук матері на них) про­ни­ка­ють до пло­ду. Дослідження по­ка­за­ли, що все, пе­ре­жи­те матір`ю, та­кож переживається і ди­ти­ною.

Реакція матері на свою вагітність мо­же впли­ну­ти на но­вий людсь­кий організм. В останні ро­ки з`яви­ли­ся повідомлення про те, що у не­ба­жа­них дітей ви­яв­ля­ють­ся, крім психологічних про­блем, різні соматичні (психосоматичні) роз­ла­ди. Се­ред них пре­на­таль­на дистрофія при народженні, ви­со­ка час­то­та респіраторних за­хво­рю­вань, бронхіти, пневмонія, ену­рез, нейродерміт, ви­раз­ки шлун­ка.

Як­що у матері відсутнє пов­не прий­нят­тя своєї вагітності або во­на відчуває жах від сво­го ста­но­ви­ща, то і плід відчуває стрес. Відторгнення звертається все­ре­ди­ну і трансформується в гли­бо­ке відчуття непотрібності, при­но­сить ма­су про­блем про­тя­гом усьо­го жит­тя після на­род­жен­ня.

Несвідомі ворожі імпульси про­ти зачатої ди­ти­ни - це важ­ке психологічне відхилення, яке протидіє ма­те­ринсь­ко­го інстинкту.

Не­га­тив­не став­лен­ня до пло­ду підвищує у матері ймовірність пе­ред­час­них пологів і післяпологової депресії. Психоаналітики вва­жа­ють, що підсвідома відмова від небажаної вагітності - це не­за­вер­ше­на фор­ма са­мо­губст­ва. Іноді це до­во­дить до не­стрим­но­го блю­ван­ня та інших симптомів ток­си­ко­зу.

На дум­ку психоаналітиків, будь-який наш внут- рішній конфлікт - про­тест змушує організм скоріше поз­бу­ти­ся від дже­ре­ла роз­дра­ту­ван­ня. В да­но­му ви­пад­ку - це тяжкі дум­ки і пе­ре­жи­ван­ня з при­во­ду вагітності. Звідси - її патологічна течія. Зви­чай­но, во­но мо­же бу­ти обу­мов­ле­но і зовсім іншими об­ста­ви­на­ми. Але все ж учені не ви­пад­ко­во на­зи­ва­ють пізній ток­си­коз са­ме хво­ро­бою адаптації, при­сто­су­ван­ня. Організм жінки намагається при­сто­су­ва­ти­ся до за­ключ­них стадій роз­вит­ку пло­ду. Не­вда­ча в цьо­му і провокує за­хво­рю­ван­ня.

Не­бла­го­по­луч­чя ма­те­ринсь­ко­го організму і пере- дається дитині. Погіршується йо­го по­ста­чан­ня кис­нем і жи­виль­ни­ми ре­чо­ви­на­ми. Як­що це від- бувається час­то або постійно, по­ру­шен­ня в роз­вит­ку ди­ти­ни цілком вірогідні. Во­на народжується ослаб­ле­ною, фізіологічно незрілою.

Стрес матері знижує йо­го імунітет, і ма­люк без­з­брой­ний пе­ред інфекціями та іншими шкідливими впли­ва­ми. Фахівці вва­жа­ють, що як­що вагітна жінка свідомо чи несвідомо бу­ла на­лаш­то­ва­на до пло­ду во­ро­же, то у но­во­на­род­же­но­го зростає ймовірність неврозів та пси­хо­со­ма­тич­них за­хво­рю­вань.

Плід, який пе­ре­жив спро­бу не­вда­ло­го абор­ту, знає, що йо­го присутність не­ба­жа­на, а йо­го жит­тя зна­хо­дить­ся в небезпеці.

Він переживає своє вбивст­во, яке май­же відбулося, жах смерті з вра­жа­ю­чою точністю. Гост­ре по­чут­тя самотності про­тя­гом усьо­го жит­тя є бідою ба­гать­ох, хто пе­ре­жив подібний жах. Близькість смерті при спон­тан­но­му аборті мо­же за­ли­ши­ти відчуття постійно прихованої за ку­том загибелі. Пе­ред­час­но на­род­же­на ди­ти­на мо­же сприй­ня­ти та­кож ма­те­ринсь­кий страх, зро­бив­ши йо­го своїм, в результаті чо­го во­на бу­де відчувати подвійний жах.

Слід зна­ти і пам`ята­ти про те, що ви­но­шу­ван­ня небажаної вагітності є склад­ною стре­со­ген­ною ситуацією. Та­ка вагітність зав­ж­ди супровод- жується стійкими, час­то несвідомими не­га­тив­ни­ми емоціями.

Тривожність, невпевненість, страх, озлобленість по­род­жу­ють ком­плекс відчуттів, аналогічні ста­ну лю­ди­ни при сильній небезпеці. То­му вар­то за­ду­ма­ти­ся, якої шко­ди мо­же зав­да­ти дитині та­ка ситуація роз­вит­ку і хо­ча б спро­бу­ва­ти ви­пра­ви­ти стан ре­чей.

Ма­ма, яка перебуває в такій стресогенній ситуації, прос­то зо­бов`яза­на звер­ну­ти­ся за до­по­мо­гою до спеціаліста пси­хо­ло­га, а та­кож до­клас­ти мак­си­мум влас­них зу­силь до зміни сво­го жит­тя в кра­щу сто­ро­ну. Ма­ма по­вин­на на­вчи­ти­ся жи­ти в гармонії з со­бою і навколишнім світом.

Ад­же не дар­ма ж, спи­ра­ю­чись на тися- чолітній на­род­ний досвід, ба­би-спо­ви­ту­хи на­вча­ли жінку правильній поведінці після за­чат­тя.

Во­ни ра­ди­ли їй бу­ти спокійною, не сва­ри­ти­ся з ото­чу­ю­чи­ми, більше гу­ля­ти на свіжому повітрі, спогля­да­ти красиві краєвиди, вчи­ти­ся співати колискові пісні і т. д. Прихильність і симпатія до ще не народженої ди­ти­ни - один з найк­ра­щих способів охо­ро­ни здо­ров`я.

Важ­ко переоцінити вплив цьо­го добро­зич­ли­во­го став­лен­ня. Во­но не обмежується внутрішньо- утробним періодом і знач­ною мірою визначає ха­рак­тер майбутніх контактів з ди­ти­ною. Все, що ста­неть­ся в май­бутньо­му, бу­де на­кла­да­ти­ся на пе­ре­жи­те нею до по­яви на світ. Ці прості рекомендації до­по­ма­га­ють запобігти у ди­ти­ни ви­ник­нен­ня різних психологічних комплексів і особистісних про­блем, а та­кож ря­ду тілесних і ду­шев­них за­хво­рю­вань.

Ма­ма зав­ж­ди в змозі за­хис­ти­ти се­бе і сво­го ма­лю­ка від непотрібних пе­ре­жи­вань і не­га­тив­них емоційних станів. До­три­муй­тесь по­кли­ком сво­го сер­ця, при­слу­хай­те­ся до сво­го організму і своїм ба­жан­ням, ви­ко­нуй­те рекомендації лікарів. Пік- луючись про се­бе, своє фізичне здо­ров`я і емоційну рівновагу, ма­ма піклується і про сво­го ма­лю­ка, дає йо­му шанс на­ро­ди­ти­ся міцним і здо­ро­вим і фізично, і психічно.

Пам`ятай­те про це.

dytyna.info