Чи є сенс у дострокових виборах мера Харкова?

Свою точку зору на це висловлює народний депутат України Олександр Фельдман у статті, опбулікованій у «Дзеркалі тижня». Нардеп вважає, що харківська влада заслужила на дострокові вибори як демократичну політико-правову санкцію...

З наближенням фіналу дострокових виборів до Київради та мера міста Києва багато коментаторів висловлюються про недоцільність проведення подібних виборів у Харкові. Зміст цих заперечень зводиться до двох основних тез: по-перше, висока можливість переобрання нинішнього мера, по-друге, демократичні сили роз’єднані й лише вкотре пересваряться між собою. З такою постановкою питання фактично відбувається підміна смислу харківської проблеми — дострокові вибори як морально-політичне покарання щодо несумлінної місцевої влади підміняються перекрученою логікою політичного цинізму, яка видається за «очевидні речі».

Давайте тоді відверто визнаємо, що, приймаючи такий погляд, потрібно автоматично погодитися ще з цілою низкою інших «очевидностей».

По-перше, на офіційному рівні слід визнати: влада в нашій країні має певні, хоча й суто формальні, ознаки демократичності й просто цивілізованості лише на рівні центральних органів. Гадаю, ні для кого не секрет, що на місцях сьогодні ледь не повсюдно процвітають не просто недемократичні, але й відверто маразматичні локальні політичні режими. І чим нижче рівень, тим далі не тільки від Конституції України, Декларації прав людини та Європейської Хартії місцевого самоврядування, але й від Святого Письма.

По-друге, потрібно не криючись говорити про те, що в Україні нівелюється не лише право місцевих опозицій на власний голос і здатність довести власну правоту (якщо не в суді, то принаймні у парламенті), але й саме право на існування такого поняття, як місцева демократична опозиція. Той, хто погано розуміє, що означає бути представниками БЮТ чи «НУ-НС» в східних регіонах України й перебувати в опозиції до місцевої влади, може уявити собі картину «Генсек НАТО на корпоративній вечірці Блоку Н.Вітренко».

По-третє, тоді треба було б відкрито сказати, що замість «українських народних казок» для іноземних туристів із країн — членів ОБСЄ і ПАРЄ про те, що в нас можливі референдуми про довіру, механізми відкликання несумлінних політиків і контрольні функції парламенту, існують інші суворі політичні реалії, яких варто боятися місцевим елітам. Це насамперед політичне нещастя не мати партквитка «Єдиного центру» та ганьба неплатоспроможності в національній судово-прокурорській платіжній системі.

По-четверте, доречно у форматі відкритого звернення в ефірі «Першого національного» популярно пояснити людям — перед тим як нарікати на підвищення комунальних тарифів, шахрайство із власністю місцевих общин і просто відсутність доріг і чистоти на вулицях, вони спочатку мають за місцем проживання визначитися у своєму майбутньому виборі, з урахуванням думки керівництва секретаріату президента, поточної ситуації в парламенті та Фонді держмайна, а також у контексті майбутніх президентських виборів. Протестні настрої та голоси тих, кого «дістали всі», до уваги не беруться.

Як казав класик, «трохи по-дебільному» виходить, але з такою позицією погодиться багато хто. Крім тих людей, які вважають цілком справедливим і «третій тур президентських виборів-2004» разом із його результатами, і дострокові парламентські вибори-2007 разом із їхніми причинами.

Особисто мені здається, що харківська влада заслужила на дострокові вибори (як демократичну політико-правову санкцію), незалежно від того, чим вони закінчаться та хто переможе врешті-решт. Дострокові вибори у Харкові потрібні не Фельдману, Іванову чи Петрову, вони потрібні харків’янам як громадянам демократичної країни, котра з усіх досягнень вільної Єв¬ропи чомусь вирішила облюбувати лише Євро-2012. Приклад харківської міської влади має стати не «заразливим», а «показовим» не тільки для кожного «селищного свавільника», але й для штатних парламентських істеричок, які відверто знущаються з тисяч харків’ян і половини Ради, говорячи про те, що проти місцевих чиновників неможливо виграти жодного судового позову.

Я також вважаю, що рішення про дострокові вибори в Харкові потрібні й нинішньому харківському міському голові М.Добкіну для того, щоб, скориставшись нагодою, спробувати очиститися від одіозного напівкримінального оточення та політичних зобов’язань, не сумісних із підтримкою з боку харків’ян і продовженням політичної кар’єри цього політика.

«Дзеркало тижня», № 19 (698) 24 — 30 травня 2008

УНІАН в Google News