Металіст зіпсує туркам бабине літо

Гарантії, що народна команда докладе максимум зусиль, аби продовжити харківським фанам «європейську футбольну осінь», дав напередодні матчу з турецьким Бешикташем головний тренер Металіста Мирон Маркевич…

Головною спортивною подією цього тижня стане повторний матч Кубка УЄФА, у якому «Металіст» зобов`язаний проходити турецький «Бешикташ». Зазвичай, перед вирішальними іграми головний тренер «Металіста» з пресою не спілкується, але сьогодні вирішив зробити виключення. Про нюанси трансферної політики клубу, чому перестав забивати Марко Девіч і за що саме штрафують гравців народної команди - в ексклюзивному інтерв`ю з Мироном Маркевичем.

- Мирон Богданович, ви вже четвертий рік у Харкові, розкажіть, як вам тут живеться, чи не нудьгуєте за рідним Львовом, чи є улюблені місця?

- Я вже тут понад три роки, і, ви знаєте, Харків мені дуже подобається. Особливо я люблю бувати на вулицях Сумській, Пушкінській, у парку ім. Шевченка, а від площі Свободи я в повному захваті! І, взагалі, тут дуже багато чудових місць. На жаль, не завжди є вільний час, щоб як слід все розглянути, але коли з’являється можливість - із задоволенням гуляю  центром.

- Ви в Харкові один чи з сім`єю?

- Клуб надав мені затишну службову квартиру, де на даний момент я «холостякую». До мене часто приїжджає моя сім`я, дружина, діти. Буває, я сам навідуюся до Львова, але, в цілому, нудьгувати не доводиться, весь час в роботі. Перед нами поставлені певні завдання, і щоб їх реалізувати, необхідно багато і плідно трудитися.

- Як вам в цілому команда? Чи існує взаєморозуміння з керівництвом клубу?

- У цьому питанні вважаю, що мені повезло. У нас чудове керівництво. Президент клубу Олександр Ярославський справжнісінький фанат футболу. Він ним просто живе. Ніколи за весь час мого тут перебування ні він, ні хто-небудь інший жодного разу не дозволили собі втручатися в мою ділянку роботи. В той же час, я повністю відчуваю розуміння і підтримку з боку Олександра Владиленовича у будь-якому питанні. Звичайно, не можна не відзначити і увагу з боку обласної влади. Губернатор Арсен Аваков, його заступники Сергій Стороженко і Володимир Бабаев ніколи не залишаються байдужими до футбольного клубу, до його проблем і сподівань. Варто уважно придивитися, і відразу впадають в очі разючі зміни. Повним ходом іде серйозна реконструкція стадіону та його околиць. У селищі Високий створюється абсолютно нова, оснащена за останнім словом техніки, клубна база з відмінними футбольними газонами. Формується футбольна академія ФК «Металіст». Це чудово, що у нас дуже дружний і згуртований єдиною метою тандем – керівництво клубу і області. Адже мета у нас одна – створити в Харкові справжній футбольний центр. Сьогодні гравці «Металіста» в збірних - цілком закономірне явище, участь «Металіста» в єврокубках – само собою зрозумілий факт. Я упевнений, ми на правильному шляху. Адже погодьтеся, коли впродовж 30 років тут нічого не робилося, то за два-три роки все змінити кардинальним чином і, до того ж, відразу отримати результат – не реально. Для всього потрібний час. Хоча  два роки підряд «Металіст» дарує своєму місту бронзові медалі чемпіонату, і це факт зовсім не випадковий.

- А ви тренер-демократ або ж, навпаки, диктатор, що не терпить вільностей?

- Я б не сказав, що я диктатор або деспот. Хоч і не допущу якихось проявів неповаги, саботажу, порушення дисципліни. Одним словом, хоч я і не позиціоную себе як тренер-автократ, але сідати собі на голову не даю. Взагалі, я прагну не показувати, що я головна фігура, яка стоїть вище за всіх. Проте руку на пульсі, звичайно ж, тримаю. Наприклад, якщо хто-небудь собі щось дозволяє, - присікається вмить. Адже запорука успіху команди не лише в діях на полі, але не в меншій мірі і за його межами. Не думаю, що головний тренер завжди і скрізь повинен афішувати свою авторитарність. Мені здається це зайвим. Всі дорослі люди, і кожен винен сам розуміти, хто є хто.

- Чи траплялося вам серйозно штрафувати футболістів або застосовувати до них інші дисциплінарні санкції?

- Безумовно, ми застосовуємо певні санкції. Але штрафи, якщо перекласти їх на ту зарплату, яку вони отримують, швидше, символічні і серйозної утрати по бюджету футболістів не несуть. Тут дієвіші інші заходи, наприклад, непопадання в основу. Взагалі, якихось величезних штрафів у нас не було, та я не є прихильником подібних заходів, оскільки вважаю, якщо людина несерйозна і безвідповідальна, то ніяка сума штрафів його не виправить. Навпаки, цим його можна тільки ще більше озлоблювати.

- Та все ж таки, за що конкретно вам доводилося штрафувати футболістів?

- Як правило, це запізнення на тренування, зайву вагу, невиправдане отримання в іграх жовтих і червоних карток. Ось, власне, і весь наш штрафний прейскурант. А якоїсь серйозної дисциплінарної провини у нас, слава Богу, поки не було. Сподіваюся, що й не буде.

- Які європейські тренери вам більш за все імпонують?

- Дуже багато фахівців, у яких є чому повчитися. Особисто мені імпонує робота Марчелло Ліппі, Фабіо Каппело, Алекса Фергюссона. Осібно стоїть Арсен Венгер. Він без перебільшення видатний фахівець у своїй справі.

- Чим можна пояснити спад у грі Марко Девіча?

- Дійсно, у кращого бомбардира минулого сезону є певний спад. Перш за все, йому необхідно розібратися в собі. Тому що, як це ні банально звучить, футболіст повинен постійно підтримувати своє реноме. Дуже складно заслужити високий авторитет, але ще важче постійно, від матчу до матчу, його підтримувати. Якщо гравцеві це вдається, то він дійсно висококласний футболіст. На жаль, не всі належним чином це розуміють.

- А може, як це часто буває у наших футболістів, Марко зловив «зірку»?

- Про це, я думаю краще запитати у нього самого. Що стосується «зоряних хвороб», то ми їх категорично, раз і назавжди, прагнемо вибивати з голів наших футболістів. У Туреччині Марко зіграв дуже непогано. Звичайно, це ще не той Девіч, якого всі ми звикли бачити, але і не той, що був на початку сезону. Тут, як мені здається, вся справа у психології. Варто Марко забити, і я упевнений, все у нього налагодиться.

- Як ідуть справи з найближчим резервом «Металіста»?

- Я і мої помічники постійно стежать за виступами нашого найближчого резерву. В міру можливостей ми прагнемо когось підключати до основної команди, але, по-перше, вони самі мають цього хотіти, а по-друге, є, наприклад, у нас Антон Поступаленко. У нього прекрасні перспективи вирости в класного футболіста. За рівнем майстерності він вже зараз цілком міг би стати одним з основних футболістів «Металіста». Але, мабуть, лінь у нього народилася раніше, ніж він сам. І як ми його не підстібуємо, як з ним не говоримо, все одно я не бачу, щоб у нього «горіли очі». А в цілому, звичайно, ми розраховуємо на нашу молодь і будемо й надалі приділяти їй найпильнішу увагу. Але мені б хотілося, щоб самі хлопці розуміли – все залежить тільки від них самих. Якщо вони працюватимуть, житимуть футболом і командою – двері в основу для них відкриті.

- Програш минулого року в Кубку УЄФА «Евертону» був пов`язаний з короткою лавкою запасних. У новому сезоні, крім аргентинського захисника Майдани, клуб, за великим рахунком, теж серйозно не посилився. З чим це пов`язано?

- Як і будь-який тренер, я б не заперечував, аби у мене під рукою було хоча б по одному запасному гравцеві на кожну позицію. А вже якщо більше, то взагалі – супер! Але давайте виходити з реальних можливостей. У нас є певний бюджет (озвучити який Мирон Богданович делікатно відмовився, пояснивши, що це винятково в компетенції президента клубу - прим. авт.). Його ми зобов`язані дотримуватися. Хоча, зі всіх клубів Прем`єр-ліги бюджет «Металіста» зовсім не маленький, ми в твердій п`ятірці. Проте кожен бюджет має свої можливості і рамки. Наш - не виключення. Наприклад, я б не відмовився від хорошого нападаючого, але покупка класного форварда – мало не половина нашого клубного бюджету. Адже є й інші лінії, які вимагають певного посилення.

- Які, на ваш погляд, позиції необхідно зміцнити?

- Передусім, я б хотів бачити в команді ще одного класного форварда. Наприклад, того ж Олександра Гладкого з донецького «Шахтаря». Свого часу «Шахтар» купив його за досить пристойні, як для нашого бюджету, гроша. Упевнений, що хлопець він дуже перспективний. Йому просто необхідний час і шанс. Потрібно також підсилити нашу середню лінію, але все-таки головна проблема - напад.

- У плані селекції ви робите ставку на українців чи легіонерів?

- Звичайно, нам би хотілося більше українців. В світлі ліміту легіонерів, що посилився, це питання стає все більш актуальним. Але проблема ще в тому, що у нас не так вже багато справді класних гравців, здатних своїм приходом реально підсилити гру команди. Якось я подивився пару матчів у першій лізі, так це ж просто катастрофа! Я взагалі нікого не побачив, хто б зміг підсилити «Металіст». Так, є непогані хлопці у Прем`єр-лізі, наприклад, в «Карпатах» - Кобін, або в Запоріжжі - Силюк. Ми зв`язалися з «Металургом» стосовно Силюка, так нам таку ціну загнули... Ось і доводиться працювати нашій селекційній службі у поті чола, переслідуючи дві мети: з одного боку, щоб сам футболіст відповідав клубній концепції, тобто, найорганічніше вписувався в нашу ігрову схему, з іншого, щоб його трансферна вартість не була надхмарною. Я вважаю, що Євгену Красникову - а саме він відповідає за селекцію - це цілком вдається. Дивіться, як вписався Жажа Коелью. Є у нього моменти, над якими ще треба попрацювати, але у кого їх немає? А в цілому, ми їм дуже задоволені. Те ж саме можна сказати і про наше зовсім недавнє придбання - захисника Майдане. Не будемо забувати і про Тришовича, Конюшенка, Зезе. Я упевнений, що ці хлопці обов`язково принесуть величезну користь клубу. Хоча, як я вже говорив, посилення нам необхідне, і наш спортивний директор Євген Красников постійно знаходиться в пошуку.

- Президент клубу Олександр Ярославський поставив перед командою конкретне завдання в Кубку УЄФА? Є завдання обов`язково потрапити до групового турніру?

- Зрозуміло. І президент клубу, та і ми самі просто горимо бажанням потрапити до групового турніру Кубка УЄФА. Це і досвід, який ніколи не буває зайвим, і престиж як для клубу, так і для країни. А яким це було б свято для уболівальників! Я упевнений, що наші уболівальники заслужили своєю щирою вірою в нас побачити в рідному місті безкомпромісні поєдинки улюбленої команди і зірок європейських клубів. Але для цього треба пройти «Бешикташ» - команду дуже хорошу, досвідчену, таку, що постійно бере участь то в Лізі чемпіонів, то в Кубку УЄФА. Клуб з бюджетом під 100 мільйонів доларів! Але ми не боїмося. У подібних матчах виявляється справжній характер команди, загартовується істинно спортивний дух. Я гарантую, що ми докладемо максимум зусиль, щоб продовжити нашим уболівальникам європейську футбольну осінь і разом з тим принести задоволення від незабутніх матчів європейського рівня.

- Як нам здалося, пенальті біля воріт турків був, а ось гол у ворота «Металіста», м`яко кажучи, викликає питання.

- Абсолютно з вами згоден. Я хоч і не є прихильником оскаженілої критики арбітрів, але в даній ситуації теж не можу мовчати. Однозначно, пенальті у ворота «Бешикташа» був, але суддя був іншої думки. Це ж стосується і єдиного гола в наші ворота, коли його забили з явного офсайду. Були моменти, коли арбітр трактував їх чомусь тільки в один бік. Можна пригадати наші торішні єврокубкові матчі, особливо перший з «Евертоном». Те, що тоді відбувалося в Ліверпулі - це справжнісінький кошмар і явна несправедливість - як по відношенню до нас, так і до футболу в цілому! Складно сказати, за що нас другий рік підряд так «утюжать». Може, тому що ми не такий ще відомий у Європі клуб? Або тому що ми українці? Не знаю. Але, щоб не відбувалося, як би до нас не ставилися рефері, ми боротимемося в кожному матчі, приносячи радість нашим уболівальникам.

- Як ідуть справи з Фоміним, щось давненько його не було видно?

- Розумієте, Руслан хлопець непоганий і як футболіст має певні задатки, але йому треба над собою працювати. У його діях, на жаль, достатньо «білих плям». Ми не одноразово з ним розмовляли, і начебто він все розуміє, бачить, над чим йому треба працювати. Подивимося. До того ж, у нього були дуже неприємні травми, від яких, за великим рахунком, він досі не може повністю одужати. На даний момент він пристойно поступається Девічу, Коелью, тому ж Зезе. Можливо, ми дамо Фоміну ще шанс, але все залежить від нього.

- А що з Рикуном? Зараз Олександр зовсім не той, яким ми його звикли бачити.

- Я не раз найсерйознішим чином говорив із Сашею. Ніби він все розуміє, знає про мої претензії до нього і прагне відповідати вимогам. Проблема Рикуна – його зайва вага. Все залежить тільки від самого Саші. Шанс ми йому теж дамо.

 - Ви б хотіли очолити нашу національну збірну? Чи надходили вам подібні пропозиції?

- Я впевнений, що немає такого тренера, який би не хотів працювати в головній команді країни. Давайте про це говорити прямо і відверто, без зайвого кокетування. Інша справа, що це повинно бути своєчасним. Щоб сам тренер морально був до цього готовий. Повинна виникнути ситуація, коли ти потрібний збірній, а збірна - тобі. Тоді буде відмінний настрій для роботи, а з ним і результат. А якщо приходити до збірної просто заради «галочки», типу, я і в збірній працював, то це нісенітниця, якщо не сказати грубіше. Адже це зовсім не іграшка, а дуже напружена праця з величезною відповідальністю. До цього треба бути повністю готовим. Зараз у збірної є тренер – Олексій Михайличенко, і на даний момент, мабуть, він найоптимальніша кандидатура. Тренер намагається зробити практично нову команду, залучаючи нових гравців. Поки у нього це виходить. Є результат, хоча гра і викликає деякі питання. Мені як тренеру просто неетично давати якісь поради Олексію Олександровичу або, тим більше, критикувати його. Хай цим займаються журналісти, уболівальники, я ж не буду. У Михайличенко, як у будь-якого самостійного фахівця, є своє бачення команди, своя концепція, саме під її реалізацію він і підбирає виконавців. Що ж до того, чи мав я пропозиції очолити національну збірну, то скажу вам чесно - конкретно ні. Чув, що нібито розглядалася моя кандидатура, коли ще Блохін пішов, але тоді я відразу чітко і ясно сказав – хочу працювати в клубі і йти з «Металіста» не маю наміру. Мені б хотілося повністю зосередитися на роботі в команді, чесно й гідно відпрацювати за контрактом, ну а там, як мовиться, буде видно. Вважаю, що час бути головним тренером збірної для мене ще не настав.

Володимир Чистілін, Олександр Болюх («Главное»).