Харківською оперою зацікавились опери

Харківською оперою зацікавились опери

На посаду директора ХАТОБу, якому ось-ось нададуть статус національного, висунуто кандидатуру колишнього міліціонера. На думку ініціаторів такого призначення, саме людина в погонах, хай навіть і пенсіонер, зробить фурор у царині мистецтва...    

Переполох у губернському місті

Власне, повість славетного харків’янина Григорія Квітки-Основ’яненка, з якої, подейкують, Гоголь списав свого «Ревізора», називалася трішки по-іншому: «Переполох в уездном городе». Так ніби в губернських містах не можна переполошитися. «Можна, та ще й як», – переконаний колектив Харківської опери після того, як постійна комісія з питань спільної власності територіальних громад області запропонувала їм у директори депутата обласної ради, пенсіонера МВС Олександра Русанова.

 

Усім відомо, що наша міліція – з народом. То, скажіть, якого дідька її боятися? Та ще й таку солідну. Адже 58-річний пан Русанов пропрацював в органах близько 30 років, очолюючи різні райвідділи області й міста. До обрання депутатом він три роки опікав в облдержадміністрації питання правоохоронних органів та мобілізаційну роботу. Щоправда, закладами культури ніколи не командував. Але на цей дріб’язок можна плюнути і розтерти, якщо зважити, що перед вами такий шанований чоловік з міліції, та ще й з величезним досвідом керівної роботи.

 

Про гадюку і мотузку

 

Але незважаючи на цей гіпноз, на страхи у співаків, балерин та музикантів, були неабиякі підстави.

 

– У нас вже була директором людина з міліції, – згадує народна артистка України Валентина Арканова. – Анекдот на всю країну. Ми натерпілися, і театр настраждався… Навіщо нам знову до цього повертатися?

 

Валентина Федорівна не вдавалася у подробиці. Не дай, Боже, ще минуле присниться! А я добре пам’ятаю ті часи «розгулу» демократії, коли туалети ставали платними, а директори театрів обиралися на галасливих зібраннях колективів. Тоді й випливла кандидатура якогось Пантюшева, здається, теж депутата, за котрого колектив дружно проголосував. Пам’ятаєте, газети тоді писали, що він нібито й не міліціонер, а просто людина з внутрішніх військ. Але ж відомо, що у сільському господарстві, спорті, культурі у нас розбираються всі, у тому числі й командири конвойних взводів. То чому б їм не покомандувати оперою: «Спектакль здав – спектакль прийняв!» Як казав один літературний герой: «Учора командував арматурою, сьогодні покомандую літературою…».

 

Одним словом, артисти театру лягли спати щасливими, «а поутру они проснулись…». Річ у тім, що згодом, за словами Валентини Арканової, зліквідували художню раду, яку не відновлено й сьогодні. У театрі почав впроваджуватися античний принцип: «Розділяй і владарюй». Тобто з’явилося дві профспілки: в одну записалися артисти, які підтримували директора-міліціонера, в іншу – ті, хто були проти нього… Об’єднувало колектив лише те, що і ті, й інші засипали листами-скаргами вищестоящі інстанції. А ті у відповідь присилали комісії. Тут, як кажуть, не до опер з різними балетами.

 

Чим закінчилася казка про «шлюб» міліціонера з оперним театром? Правильно, щасливим для колективу розлученням. Не одразу, але пристрасті в театрі згодом вгамувалися. Та залишилися спогади. Адже відомо: кого вкусила гадюка, той і мотузки боятиметься. Отож, приймаючи рішення, представники депутатської комісії мали б зважати на це, а не ощасливлювати колектив черговою несподіванкою. 

Інкогніто

 

У постановці «Ревізора» українською драмою існує персонаж на ім’я Інкогніто, з якого, власне, й починається переполох. Олександр Русанов до засідання комісії теж був «інкогніто». В усякому разі, мало хто знав про його бажання посісти посаду директора. Зважте, заяву нібито було написано 6 січня, і ніхто про неї не знав. Так і хочеться пригадати казку про Кибальчиша і страшну військову таємницю.

 

– Для мене це був день відкриття і здивування, – коментує рішення комісії облради начальник управління культури і туризму облдержадміністрації Ніна Супруненко. – Ми нічого не знали про кандидатуру, яка з’явилася вчора…

 

Гадаю, не менш ошелешена цією звісткою була й нинішня виконуюча обов’язки директора театру Ніна Сидора, яку колектив волів бачити на посаді директора. Такою вона мені здалася, коли зайшла на засідання комісії. – Її виступ не раз зупинявся «спічем» головуючого про «жахливий нинішній стан театру». Навіть холодні мурашки заповзли за комір, коли всі почули, що до театру у морозні дні потрібно було ходити у верхньому одязі… Але, за браком фантазії, я ніяк не міг уявити депутатів обласної ради в кожухах, та ще й – на оперній виставі.

 

– Немає там ніякої аварійності, – аж не витримав один з учасників засідання. – Треба не жахати людей, а розглянути кандидатуру керівника.

 

Тобто, як казав би відомий Шельменко: «Воно-то так, та тільки трішечки не так…». Проблем в театру і справді чимало. Але він творчо живе, навіть гастролює за кордоном, заробляє кошти на постановки вистав. По суті, останні два роки через хворобу директора театром керувала Ніна Сидора. Останні прем’єри – «Князь Ігор» та «Коник-Горбоконик» – готувалися при ній, коштом театру.

 

Жінка навіть захопила з собою бізнес-план, який передбачав збільшення зборів від концертів, здачі в оренду приміщень… Але потрібної цікавості цей план у членів комісії не викликав.

 

Її суперник прийшов без бізнес-плану. Головуючий представив претендента: мовляв, і так усі знають цю відому людину, депутата. «Він в Ізюмі міліцію будував з нуля, котлован копав… Керував великими колективами», – додав інший депутат.

 

Після цих слів претенденту, напевне, і говорити нічого не потрібно було. Але він виголосив таку промову: «Ця пропозиція змусила мене переглянути деякі питання життя... Це важливий для Харкова заклад культури, який має великий досвід, традиції. Зрозуміло, що для керівника потрібно цей досвід усвідомити, дати можливість творчому колективу розвиватися, іти вперед, стати кращим і красивішим…».

 

Погодьтеся, народні обранці уміють говорити красиво, але не по суті.

 

Одним словом, комісія підтримала свого колегу-депутата, не зваживши на думку колективу, тобто – своїх виборців. Взагалі це нонсенс, коли директора театру призначають депутати – почасти люди далекі від мистецтва. А головне, що вони не несуть відповідальність за власні рішення.

Про кларнет і лорнет

 

«Вичавивши скупу сльозу» над «плачевним станом» Харківської опери, депутати-однопартійці Олександра Русанова на чолі з головою обласної ради Васілієм Салигіним, заявляють, що театру потрібен, перш за все, господарник, менеджер, який, на їхню думку, поправить ситуацію. А творчістю, мовляв, займатиметься художній керівник. Однак, за нинішнім статутом, директор несе відповідальність і за творчу, й за господарську діяльність театру. Щоправда, деякі депутати пропонують змінити статут.

 

– Якими не були би спроби ділити, об’єднувати чи вводити додаткові посади, ми повинні розуміти, що всю відповідальність за роботу закладу несе керівник, – вважає віце-губернатор Людмила Бєлова. – Він не може відповідати лише за прилеглу територію чи стан споруд і не відповідати за репертуар театру…

 

Отож директором бути непросто, навіть якщо ти знаєш, яка різниця між кларнетом і лорнетом. Особливо за нинішньої системи фінансування культури з розрахунку на кожного мешканця. В області, де закладів культури набагато більше, ніж у сусідніх регіонах, кожному окремому театру перепадає менше, ніж деінде. Можна, звичайно, нахрапом вибивати цільові програми, субвенції, скажімо, на реконструкцію театру, але для цього потрібно знати галузь, у якій працюєш. А вистави, гастролі?.. Щоб збагнути все це та стати своїм у богемному колективі, потрібен час.

 

А от приміщення, які здаються в оренду в центрі міста, гастролери, котрі орендують зал оперного для концертів, подейкують – ласий шматочок. Хоча це й не стосується кришталевих особистостей, але, як кажуть, «довіряй та перевіряй».

 

Власне, є в цій історії, можливо, і політичний момент. Прагнення реваншу після програшу на парламентських виборах. Тому, мабуть, у Києві блокується парламент, у Харкові – «просовується» «хороший хлопець» на посаду директора театру. Попри все, щоб продемонструвати власну силу.

 

…Але, відомо, хороший хлопець – не професія.

 P.S. Остаточно цю проблему після розгляду комісії з питань духовності і культури має вирішити сесія обласної ради. Утім, з порядку денного наступної сесії його зняли. А в цей час бажання очолити ХАТОБ виявили ще чотири претенденти: екс-начальник обласного управління культури Любов Морозко та ії колишній заступник Олександр Білобров, екс-директор театру музкомедії Леонід Косьмін, співак В’ячеслав Фрекен. Хто наступний? Колектив театру звернувся до Президента, прем’єр-міністра та голови облдержадміністрації, і підтримав кандидатуру Ніни Сидори. Всі кандидати повинні зустрітися з колективом.

Остап ЧЕРЕШНЯ. Главное

 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter