Формула розвитку Києва: від Стратегії до Генплана

У Київській міській державній адміністрації в рамках Громадської ради пройшов черговий етап обговорення проекту Стратегії розвитку Києва до 2025 року.

У Київській міській державній адміністрації в рамках Громадської ради пройшов черговий етап обговорення проекту Стратегії розвитку Києва до 2025 року. З моменту появи першого варіанту документа надійшло понад 10 тисяч пропозицій, половина з яких вже проаналізована та оброблена компанією BCG - основним розробником стратегічного документа. Протягом місяця, як пообіцяв представник компанії-розробника Сергій Перепечко, проект Стратегії отримає остаточний варіант і в грудні буде переданий на узгодження київської влади. До речі, головний архітектор Києва Сергій Целовальник вважає, що місто "повинно починатися не з Генерального плану, а зі Стратегії".

- Місто - це поєднання всіх наших потреб і устремлінь. Я колись в аспірантурі креслив діаграми, які складалися з потреб кожного окремого індивіда в тривимірному просторі. Це і є місто. Його ще ніхто не описав однозначно, і формули міста не існує. Валерій Брюсов, наприклад, писав, що місто - лютий людський потік. Максиміліан Волошин писав по-іншому. Як театр починається з вішалки, так і місто може початися з вокзалу, а може - з Генерального плану або зі Стратегії. Моя думка - місто повинне починатися зі Стратегії. Ми сьогодні не обговорюємо питання - потрібна вона чи ні. Звичайно - потрібна! Такого документа не було ніколи в Києві і навіть коли розроблялися Генеральні плани столиці, скажімо в 1964, 1986, 2002 роках, то таких повноцінних документів, з точки зору продуманості, не було. Були постанови партії і уряду, в яких визначалася кількість заводів і кількість зайнятих на виробництві, і виходячи з цих цифр розраховувалася кількість житла, дитячих садків, шкіл, магазинів, аптек... Так створювалося містобудування - за трудовим балансом. Це було тоді. Сьогодні інший період життя.

- Сергій Анатолійович, на ваш погляд, стратегія розвитку якого міста в світі може стати зразком для Києва?

- Ми повинні брати найкращі приклади з інших країн. Треба брати приклад з таких міст, які були "смітниками", а за 10 років стали дуже затишними для життя містами. Як наприклад, Богота в Колумбії. Всі ініціативи, зведені в єдиний документ, дають можливість якось відчувати ті завдання, які витають у кожного в голові, коли ми думаємо про Київ. Кожен киянин любить своє місто, і в кожного - своя ментальна схема, ментальна карта Києва і його обличчя. Якщо всі ці ментальні карти звести, то буде видно, що ми всі думаємо про зелені зони, про дисонуючи забудови...

- А що буде з дисонуючими будівлями в Києві?

- І я вам можу поставити таке ж запитання. Що з ними робити? Наприклад, побудували будинок з бетону, у нього 40 поверхів. Всі квартири в ньому куплені такими ж людьми, як і ми, тільки багатшими, і отримані там дозволи чи ні - вже пізно говорити. Ми можемо такі будинки зарахувати в Генеральному плані тільки як дисонуючи забудови. Так ми й робимо. Під цим мається на увазі, що ми не повинні на нього спиратися в подальшому розвитку. Але я архітектор, мене вчили творити, а от руйнувати вчать в інших інституціях. Руйнувати я не вмію.

- Депутат Київради Олександр Бригинець заявив, що до проекту Генерального плану Києва до 2025 року не внесено більше 300 археологічних пам`яток...

- Ми незадоволені розробкою Генерального плану на даний момент. Ми тільки сьогодні отримали матеріали. Я, як архітектор і замовник цього документа, вивчаю його і готую свої зауваження та коментарі. Я не хочу забігати наперед, бо нам потрібен час, щоб обговорити його у спокійному режимі. Не в кількості справа, а в підході - правильний він чи ні, чи потрібно це робити чи ні, достатньо звернули уваги чи ні? Я вважаю, що багато аспектів на сьогоднішній день дуже сирі.

- А як ви оцінюєте ініціативу голови КМДА Олександра Попова про необхідність затвердження Генерального плану столиці на рівні уряду? Ви згодні з такою пропозицією?

- Це абсолютно правильно. Я вважаю, що Генеральний план має бути розглянутий і узгоджений не тільки з Кабміном. Я думаю, що і указ Президента не завадив би, бо, коли є такі документи, то неповадно буде якимось "врємєнщикам", які прийшли на зміну тим чи іншим керівникам, змінювати на свою користь рішення Генерального плану. Це чудова ініціатива. Можна було б внести на розгляд Верховної Ради, але я боюся, що наш парламент перебуває, м`яко кажучи, в такому стані, що це не допоможе прийняттю документа, а відкладе його надовго.

- Ви вважаєте, що Стратегія розвитку Києва і Генеральний план - два взаємопов`язаних документа. Що в проекті Стратегії вас, як головного архітектора, не влаштовує?

- Я б більше уваги приділив місії міста. На мій погляд, необхідно чітко визначити, чи буде Київ великим індустріальним центром чи все ж таки повинні бути більше відображені адміністративні функції, чи буде Київ делегувати свої функції якимось іншим містам-мільйонникам, що знаходяться в декількох годинах доступності від Києва - Львову, Одесі, Дніпропетровську, Донецьку. Кожен з цих міст займає стратегічне положення у своєму регіоні. Наприклад, може є сенс розмістити Міністерство транспорту в Одесі? Чому ні? Може, важливо було б якісь зовнішньоекономічні функції, пов`язані з Росією, визначити в Донецьку, якісь функції передати Дніпропетровську, якісь - Львову, наприклад, у зв`язках з Європейським Союзом. А чому ні? Таке делегування повноважень від центральної влади дало б можливість стимулювати створення нових робочих місць, з одного боку, а з іншого - припинити моторошну урбанізацію Києва. Якщо такими темпами буде тривати концентрація всієї діяльності в столиці, то ми "зневоднемо" інші регіони країни. Ось це все, мені здається, є атрибутами Стратегії і на ці речі є відповіді. Мені подобається в цьому документі його глибока структурованість і методика — вона невигадана, а відпрацьована на інших містах.

Записала Дарина Миколайчук

УНІАН в Google News