Чи готовий Київ запропонувати новий екскурсійний продукт?

У головних новинах про підготовку до Євро-2012 - переважно будівничі майданчики спортивних об’єктів, доріг та готелів. Незаслужено та невиправдано на другому плані залишається екскурсійна справа

До Євро-2012 залишилося всього кілька місяців. Але у головних новинах про підготовку до турніру побутують переважно будівничі майданчики спортивних об’єктів, доріг та готелів. На другому плані залишається екскурсійна справа – незаслужено та невиправдано. Утім найстарший київський екскурсовод Анатолій Халепо переконаний: враження про нашу країну, про Київ залежатиме головним чином від екскурсоводів, їх фаховості, знань і вмінь.

- Анатолію Трохимовичу, на якому рівні зараз знаходиться підготовка молодих екскурсійних кадрів?

- Екскурсоводів у нас готують в Інституті туризму Федерації профспілок України, в Університеті туризму, економіки і права і на деяких комерційних курсах. Скільки екскурсоводів в нашому місті – дуже цікаве питання, в одному інтерв`ю я чув, що близько чотирьох сотень. Я не беруся судити, багато це чи мало. На жаль, омолодження професії йде дуже повільно: в Києві переважають екскурсоводи солідного віку. Зрозуміло, що це процес тимчасовий, але, в будь-якому випадку, молодих гідів має бути набагато більше.

- А чому так відбувається?

- Причина – на поверхні. Після закінчення курсів, інституту чи університету випускник бере всього дві теми, одна з них пішохідна. Такий екскурсовод не може бути затребуваним на ринку праці, тому що таких людей – сила-силенна. Ті, хто залишається в професії і дійсно хоче працювати, можуть водити групи лише час від часу – тому що з двома темами багато не напрацюєш. Якщо ж у молодого екскурсовода немає контактів, бажання розробляти нові теми та удосконалюватися, він йде з нашої справи.

У більш-менш досвідченого діючого екскурсовода завжди є контакти з п`ятьма-шістьма організаціями, з якими він регулярно тримає зв`язок, йому телефонують, повідомляють про замовлення групи. Але молоді екскурсоводи не затребувані, тому що вони мало можуть запропонувати.

- Хто їм може в цьому допомогти?

- Тут з`являється цілком об`єктивна проблема. Реалії такі: людина хоче освоїти якусь тему і має знайти фахівця, який, можливо, допоможе їй в цьому. Можна, звичайно, борсатися і самостійно. Але все одно доведеться консультуватися. А справжніх знавців-експертів в Києві можна перерахувати на пальцях однієї руки. І відсутність експертного середовища не може не впливати на загальний рівень екскурсійної справи.

Нові теми освоюють за принципом "слухачества". Тобто когось послухав, тема хороша, взяв "на олівець", почитав літературу. Значна частина столичних екскурсоводів – і молодих, і зі стажем – є слухачами: вони сприймають на слух, а потім відтворюють результат. Якщо людина здібна, добре схоплює матеріал, то результат, можливо, буде позитивним. Але без постійної допомоги експерта все одно не обійтися.

- Це єдина причина непрофесіоналізму багатьох нинішніх екскурсоводів?

- Можна з цим погоджуватися або не погоджуватися, але я переконаний, що без порівняльності, змагальності, називайте це хоч конкуренцією, жодна справа рухатися не може. Так, прорізаються і сумлінні екскурсоводи, і нові теми. Але це йде самопливом, а ті, у яких є такі нахили і бажання, не повинні мати нісенітних перешкод. Вони повинні розкритися за допомогою когось або чогось.

У Київському бюро подорожей та екскурсій існувало поняття категорійності. Були екскурсоводи третьої категорії, які щойно закінчили курси, були друга та перша категорії. Звичайно, в тій системі не все було гладко. Але молодий екскурсовод принаймні представляв свій шлях! Через деякий час він показував, що освоїв нові теми, його слухали компетентні колеги, і він отримував другу категорію, а згодом – і першу. Рівень зарплати радянського екскурсовода залежав від категорії. І це було, безумовно, стимулом для роботи.

Порівняльність – теж стимул, тільки моральний. Він не завжди має і може бути офіційним. Зараз цей момент відсутній, тому що всі гіди в нашому місті, в країні, є анонімними екскурсоводами. В сучасній екскурсійній справі немає системи контактів, кожен працює у своєму якомусь куточку. Не всі розуміють просту думку: "я працюю на всіх, а всі працюють на мене" – це дієвий принцип. Можна придумати щось інше? Придумуйте, будь ласка! Але всі так розпорошені, кожен сам по собі, що це відбивається на їх особистому професійному рівні і в цілому – на якості роботи всього нашого цеху.

- Нових цікавих тематичних екскурсій зараз дійсно бракує…

- У тому-то й штука, що ініціатив дуже мало! Я можу десь помилятися, але знаю одне: якщо представник якоїсь організації, вчитель літератури чи історії захоче, приміром, послухати екскурсію "Леся Українка в Києві", то знайти знавця буде дуже важко.

Тематика ХХ століття взагалі занедбана. Війна – так, ця тема ще живе якось по інерції. І те тільки тому, що в радянському Бюро подорожей та екскурсій сила-силенна народу водила екскурсію "Київ – місто-герой", і деякі екскурсоводи досі працюють. Але виходить, що в екскурсіях у нас ціле двадцяте століття зводиться до однієї Великої Вітчизняної. Інших тем катма.

Прикро, що померло багато літературних, музичних тем: "Рильський в Києві", "Лисенко в Києві" – їх немає. Я не кажу, що ці маршрути треба обов`язково відроджувати, але потрібно створювати щось подібне. "Булгаков в Києві" ще водять, ця тема – досягнення радянської епохи, яка продовжує діяти в наш час. А якою чудовою була б тема "Винниченко в Києві"! Але ж її немає…

- Але хоч якісь є проблиски є?

- Є, звичайно, люди, які шукають і знаходять. Один-два, може, четверо. Наприклад, екскурсія "Поети Срібного століття в Києві" - прекрасно! "Ахматова і Гумільов в Києві" – дуже цікаво! Але це поодинокі випадки! Гаразд, нехай мені скажуть, що це вузькоспеціалізовані теми. Але ось, наприклад, узагальнена тема "Літературний Київ". Де знайти людину, яка проведе таку екскурсію?

Узагалі екскурсійні можливості Києва безмежні! Я глибоко переконаний, що практично у будь-якого району Києва може своя бути екскурсія – пішохідна та автобусна. І як це було б цікаво для жителів цього району! Не треба перебільшувати: інтерес до таких справ не відразу прокинеться, і все залежить від виконавців.

З Софією, Андріївською церквою, звичайно, ніщо не зрівняється. Є певна обойма, яку ми показуємо екскурсантам завжди. Але є і другий ряд – не менш значимий. Смородинський Яр, Реп`яхів Яр, Китаєве, Феофанія – це чудові точки, в яких кожен повинен побувати обов`язково, особливо киянин. Сила-силенна народу не розуміє, що таке Замкова гора, і не була на ній. Можете уявити москвича, який не був на Кремлівському пагорбі, або пітерця, який не був біля Петропавлівській фортеці? А киян, які не були на Замковій горі і не розуміють, де – Щекавиця, а де – Хоривиця, повно! А це ж унікальні місця!

Або візьмемо екскурсії для дітей. У наш час великий відсоток замовлень – це дитячі групи. Але значна частина вчителів, послухавши одну-дві екскурсії, не хочуть їх більше замовляти. Тому що не сподобалося. Тому що працювати з дітьми – це особливий жанр, це особливе мистецтво, яким зараз ніхто з екскурсоводів не володіє.

У Києві повинні бути люди, хай їх буде небагато, але які вміють працювати і водити екскурсії з дітьми. Зі школярами в ідеалі повинні бути екскурсії по всьому шкільному курсу історії. Те, що я зараз говорю, це справжнісінька маніловщина. Але я впевнений, що мають існувати екскурсії, які були б допомогою в естетичній освіті дітей. Я, наприклад, глибоко переконаний, що Пейзажна алея може бути вражаючим полігоном, тут варто показувати всі зрізи історії міста – адже це дивовижне місце.

Виходить парадокс. Дитячих екскурсійних груп дуже багато, зацікавленість є. Але де таке об`єднання людей, які – не тому, що їм наказали або так належить – збиралися б час від часу і говорили про те, як саме школярам проводити екскурсії?

- Хіба Ліга екскурсоводів Києва цим не опікується?

- У Лізі екскурсоводів все давно звелося до лекцій та екскурсій раз на два місяці. Була спроба працювати по групах, за інтересами, але не вийшло. Ліга екскурсоводів Києва не може впоратися з існуючими проблемами з тієї простої причини, що це громадська організація. Вона робить те, що може. Але все одно Ліга могла б проявляти ініціативу, щоб проштовхувати якісь загальні питання.

До Ліги входить невелика частина діючих в Києві екскурсоводів, а всі інші – хуторяни, анонімні екскурсоводи. З ними раз на три роки відбувається наступне: на курсах підвищення кваліфікації в Інституті туризму за дорученням Київської міської адміністрації їм проведуть пару екскурсій і прочитають лекції – іноді хороші, іноді не дуже корисні. Можливо, попросять написати реферат-відписку. І на підставі того, що люди заплатили гроші "за перепідготовку", десь сиділи і когось слухали, вони отримують підтвердження, що вони – кваліфіковані фахівці. Смішно!

А столична влада згодом доповість: в Києві стільки-то екскурсоводів, з ними проводиться перепідготовка. Але вона охоплює дуже незначний відсоток екскурсоводів – не половину і, ручаюсь, навіть не чверть. Це частина явища, яке інакше, ніж кризовим, не назвеш.

Як результат – померло багато тем, але їм на заміну нічого не з`явилося, тому що немає уявлення, що треба спеціально готуватися до роботи. Це все втрати. У нашій професії, як і у будь-якій іншій, як мені здається, не може не існувати поняття постійного навчання, вдосконалення. Якщо його немає або воно є формальним, і велика частина людей ним не охоплена, то гріш ціна такій роботі. Відсутність системи постійного навчання, відсутність стимулів до того, щоб відвідувати загальні заходи, організовані тією ж Лігою екскурсоводів, призводять до регресу.

Можна щось вивчати самостійно, в чомусь копатися. Але обов`язково треба контактувати з колегами. Раніше це називалося напрямком. Літературна, історична, архітектурна, шкільна, заміська секції в Київському бюро подорожей та екскурсій були дієвими. У наш час щось подібне могло б мати місце, якби, припустимо, розкрутила це питання громадська організація. Або це можна робити за допомогою когось, хто в цьому зацікавлений. Нехай це буде вузьке коло людей, назвемо їх умовно чиновниками, які спеціалізуються на цьому і за це відповідають.

- Ви маєте на увазі міністерства та Державне агентство України з туризму?

- Аякже! Тільки міністерства, агентства – це вся Україна, а в Києві є Управління туризму і курортів (КМДА – ред.), яке зараз, до речі, веде бурхливу діяльність. Але з екскурсоводами вони закриваються тим, що повідомляють: "Готуємо, перепідготовляємо". А справи справжньої немає.

А найнебезпечніше те, що екскурсоводу стає нецікаво. Він водить групи, говорить один і той самий текст. І ця заговореність, заштампованість – це реальна загроза, професійна небезпека. А якщо група раптом починає ставити питання? Далеко не кожен екскурсовод в змозі на них відповісти, тому що він звик говорити текст, а не знатися на своєму місті.

Маю констатувати, що туризм в цілому все-таки на підйомі, перспективи є. Але самопливом вони не будуть втілюватися в реальність – потрібні якісь дії, які б сприяли поліпшенню якості – це ключовий момент. Щоб і тем, і досвідчених екскурсоводів було більше. Зрозуміло, що завжди будуть і слабкі, і середні, але у сміливих повинна бути перевага.

- Які теми екскурсій, на Вашу думку, мають з`явитися в Києві?

- Є теми цікаві, а є важливі. З моєї точки зору, обов`язково мають з`являлися теми з вузлових проблем історії та вузлових проблем сучасності, що ще важливіше. Це як в журналістиці, так і в художній літературі, і в туризмі, насамперед – в екскурсійній справі. Наприклад, "Містичний Київ" – спекулятивна тема, але вона має право на існування, оскільки дуже близька до нашого сьогоднішнього життя – нас не влаштовують відьми, які зараз поруч з нами (сміється). Є реальні проблеми, і вони мають знаходити відображення і в мистецтві, і в явищах культури, і в туризмі теж.

Сьогодні в екскурсійній справі є певні досягнення. І, чим більше буде людей, які будуть пробувати розвивати нові теми, коли буде йти прояв здібностей таких екскурсоводів, їх прагнень, тим буде краще! Але це рідкісне явище, тому що це творчий процес. А левова частка екскурсоводів говорить собі: "А навіщо?".

- Анатолію Трохимовичу, Ви сказали про певні досягнення. Можете когось виокремити?

- Ми знову повертаємося до моменту змагальності. Погодимося: є безліч організацій, які займаються екскурсійною справою. І що показово: багато-багато років у нашому місті, коли оголошували, нехай навіть формально, найкращі напрямки, завжди говорили про одні й ті ж організації. Це "Краєвид", який і зараз працює на залізничному вокзалі, і організація "Кобза". Їх досвід цікавий для інших менеджерів, підприємців, виконавців-екскурсоводів.

Є знаючі і думаючі люди, які якісно розвивають нові теми. Наприклад, Сергій Кардаш з його проектом "Подорожі вихідного дня" – у нього відмінна програма екскурсій. Є проекти "Цікавий Київ", "Київські фрески". Я знаю ще пару організацій, які начебто творчо працюють. Тобто три-чотири – і край! І в мене складається враження, що ніхто не шукає нових підходів, щоб змінити ситуацію в екскурсійній справі. А вона така: пацієнт не мертвий, але не можна сказати, що у нього квітуче здоров`я.

У нас проголошується, що ми будемо країною туризму, ми проводимо Євро-2012, готелів скільки набудували! Але враження про країну, про Київ, повірте, залежатиме не від нових будівель чи ресторанів, а від того маленького екскурсовода, який, можливо, веде тільки одного іноземця або тільки одну групу.

У зв`язку з Євро-2012 проводиться нескінченна кількість заходів, засідань і тому подібного. А екскурсоводи? Що зробить влада для того, щоб та ж дівчинка-гід, яка поведе екскурсантів на Володимирську гірку, розповіла не прописні істини, написані в довідниках, а цікаві факти? Нічого не робить. Слід розуміти, наскільки важливим є саме людський фактор, а не тільки будівництво стадіонів та готелів.

- Як ситуацію можна виправити?

- Ключова думка в тому, що навчання екскурсоводів має носити активний характер. Масові лекції – це пасивна форма, певна користь від них є, але вона вкрай мала. Інше питання – коли нас сидить 15 людей, ми розмовляємо і поступово виявляємо, що серед нас є ті, до кого варто прислухатися. Це і називається обміном досвідом, це і є професійний ріст! Він можливий тільки за умови активного навчання семінарського, а не лекційного, типу, і в малих групах. Розумію: зробити це складно. Але іншого дієвого варіанта, який піднімав би професійний рівень екскурсоводів, я не бачу.

- Як тоді екскурсант може заздалегідь виявити професіонала?

- Ніяк. Є, звичайно, сайт Ліги екскурсоводів Києва, там контакти сотні людей, але як зрозуміти, хто з них дасть якісну екскурсію? І ми знову приходимо до поняття оцінки, категорійності. Якщо було б написано, що в мене перша категорія, то до мене повинно бути більше довіри. Рейтинг – це непроста справа. Сумніваюся, що всі рейтинги справедливі. Але якщо рейтинги в екскурсійній справі працюють, то споживач отримує право вибору.

Крім того, у екскурсантів має бути можливість висловити свою думку про екскурсію і екскурсовода. Не обов`язково писати листи – достатньо заповнення невеликої анкети після екскурсії. Має бути зворотній зв`язок.

Розповідь, показ і поняття контакту з групою, заснованого на доброзичливості, на взаємній повазі і на взаємній увазі – це основні стовпи екскурсійної справи. Є багато екскурсоводів, які не вірять в ці поняття, нехтують ними. І нам соромно перед екскурсантами. А триває це роками. Екскурсоводи спотворюють самі себе, тому що залишаються при своїх невміннях і недоліках, і спотворюють обличчя нашого Києва.

Я не претендую на те, що всі мої ідеї беззастережно реальні і дієві. Це, по суті, питання, яке потребує обговорення у вузькому колі, воно мусить вирішуватися. На це підуть роки. Тому що є система, але вона працює вхолосту. Як у класика: за формою все правильно, а по суті – знущання. Це відштовхування від проблеми, в яку треба заглибитися. І перспективи недобрі. Сумна істина полягає в тому, що абсолютна більшість діючих екскурсоводів не хочуть ніяких змін. Їм не потрібне навчання. Їх все влаштовує. І це сумно.

Зрозуміймо, якість екскурсій бюрократичними або канцелярськими методами не поліпшити. Цього можна досягти тільки на основі створення професійного середовища. Наразі його немає. Наше багатство – це новий екскурсійний продукт, нові маршрути, нові теми. І цього продукту з`являється останнім часом катастрофічно мало! Низький рівень, незацікавленість, відсутність системи роботи, у підвищенні кваліфікації – все це гальмує екскурсійну справу.

Олена Григор`єва, для УНІАН

УНІАН в Google News