Ігорю, ми з вами спілкуємося уже не вперше, однак ми ніколи не чіпали тему вашого особистого життя. Все ж, у вас чимало шанувальниць. Ви зараз у стосунках чи ваше серце вільне?
Моє серце зайняте — музикою, родиною, тим, що дає сенс. А романтичні стосунки… Якщо є — то я не про них, я в них.
Зараз пари, які здавалися найміцнішими в шоу-бізнесі, розлучаються. Наприклад, Наталка Денисенко та Андрій Федінчик, Олена Світлицька з чоловіком, лідер "Без Обмежень" з дружиною, Віктор Розовий... До речі, дружина Віктора зізналася, що вони розлучаються через зради. Чи були у вашому житті зради — з боку партнерів чи, можливо, навіть з вашого боку?
Були. І це дуже складні речі. Коли зраджують тобі — боляче, коли зраджуєш сам — соромно. Але все це — досвід, який змінює. Я ніколи не ідеалізував ні себе, ні інших. Зрада — не завжди про пристрасть чи обман, іноді це про внутрішню втому, про нездатність бути щирим до кінця. Я не горджуся своїми помилками, але і не відхрещуюсь від них. Я — живий. І я вчуся.
Яку найбільшу дурницю ви зробили заради кохання?
Любив. Любив ту людину, яку не варто було любити.
Ходили чутки, що ви розійшлися зі своєю дівчиною через шоу-бізнес. Наскільки це правда?
Шоу-бізнес - не причина. Це тільки фон. Якщо кохання справжнє — воно витримає і сцену, і гастролі. Але буває, що люди просто перестають бути в унісон.
Чи доводилося вам вибирати між кар’єрою і стосунками?
Так, не раз. І найважче — коли розумієш, що кар’єра дає впевненість, а стосунки — тепло. Але не завжди можливо тримати і те, й інше одночасно. Я вчився балансувати. Але іноді ваги хитались. І щоразу я питав себе: ким я хочу бути — успішним артистом чи щасливою людиною? Найкраще, коли ці речі не суперечать одна одній. Але так буває рідко.
Ваша музика останнім часом звучить інакше — більше болю, глибини. Це наслідок якихось особистих переживань?
Так. Я не вмію співати вигадане. У кожній ноті є щось, що боліло, горіло, трималося всередині. Пісні стали моїм способом дихати, коли важко.
До речі, ви і Віталій Козловський починали з "Караоке на Майдані". Яке ваше ставлення до того, що він виплатив борги Ігорю Кондратюку і отримав другу хвилю слави?
Ми справді обоє починали з "Караоке на Майдані", але особисто не знайомі. Я бачив його виступи ще тоді, коли сам тільки мріяв про сцену, і для мене він був певним символом того, що мрії можуть здійснюватись. Це була епоха, коли багато талантів відкривали себе через подібні формати, і той досвід, хоч і різний у кожного, об'єднував багатьох молодих артистів.
Щодо ситуації з боргами і новою хвилею популярності — я вважаю, що це сильний вчинок. Виплатити старі зобов’язання, взяти на себе відповідальність, навіть після стількох років — це говорить про зрілість і внутрішню силу. У світі шоу-бізнесу не так багато прикладів, коли хтось здатен визнати помилки й чесно їх виправити. Думаю, саме тому Віталік отримав нову хвилю підтримки від фанатів. Українська аудиторія сьогодні стала дуже чутливою до щирості. І вона завжди відчуває, коли артист справжній. Це заслуговує на повагу.
Як ви ставитеся до того, що шанувальники порівнювали вас зовні з Максом Барських?
Так, були такі коментарі, мовляв, маю схожість із Максом Барських. Мене це не ображає — навпаки, це цікаво. Барських — успішний артист, і якщо зовнішньо десь є паралелі, то нехай. Але я завжди прагнув бути собою, не наслідувати нікого — ні в музиці, ні в стилі, ні в подачі. Кожен артист має пройти свій шлях і знайти свою унікальність, і я не виняток. Думаю, з часом слухачі почали розрізняти, де Ігор Целип, а де хтось інший. І це найважливіше для мене — бути впізнаваним завдяки своїй музиці, своїм цінностям і своєму шляху, а не схожості з кимось.
Чи був момент, коли хотілося просто зникнути — з інфопростору, зі сцени, від усього?
Так. Був момент, коли не хотілося не те що співати — навіть говорити. Усе втомлювало. Люди, світло, запити, навіть власне ім’я. Хотілося просто поїхати в село, до мами, де пахне піччю, де ніхто не питає, скільки у тебе переглядів. Але потім я зрозумів: не можна зникати, якщо можеш комусь бути опорою. Навіть коли сам ледь стоїш. І тоді тримаєш себе — не тому, що хочеш, а тому, що хтось на тебе дивиться.
Як ви реагуєте на хейт? Читали про себе щось справді образливе?
Звісно, читав. Усі ми читаємо. Іноді — усміхаюся. Іноді — замислююсь. Але був коментар, який запам’ятався: "Він грає з себе глибокого, а насправді — порожній". Мене це тоді вдарило. Бо саме в той період я якраз був найбільш виснаженим, найбільш справжнім. Але потім зрозумів: люди бачать рівно стільки, скільки сам готовий показати. Іноді їм легше повірити в красиву обгортку, ніж у справжню рану.
У нашій минулій розмові ви розповіли про брата з ДЦП. Як зараз почувається ваш брат?
Він стабільний, наскільки це можливо. Його стан — це як погода: буває легше, буває важче. Але мама поруч завжди. Він — моє серце. Його очі говорять більше, ніж деякі пісні. Його сміх — це моя нагорода. І кожен мій успіх — це частина того, щоб він мав кращі умови, кращу підтримку. Він — причина, чому я не здався.
Чи є у вас вороги серед зірок? З ким би точно не сіли за один стіл?
Не люблю слово "вороги". Є люди, з якими ми дуже різні в цінностях. Але ворогувати — не мій шлях.
Мені вставляли палиці в колеса. Це частина шляху. Але я не змагаюся. Я просто йду. І тихо прибираю ті палки з дороги.
Чи правда, що деякі артисти платять за перегляди й ефіри на ТБ, і наскільки це поширено?
Правда. Це є. І це дуже поширено. Але в довгу — виживає не хайп, а глибина. І глядач це відчуває.
Чому, на вашу думку, деякі співаки з нульовим вокалом — у топах?
Бо сьогодні шоу іноді перемагає зміст. Є образ — є хайп. Але я бачив, як ті ж "топи" не витримують живого виступу. Люди починають це відчувати. Бо музика — це не тільки звук, а вібрація правди. І вона або є, або ні.
Ви вірите, що шоу-бізнес в Україні справді "очистився" з початком великої війни?
Трохи. Але не до кінця. Усе ще є фальш, є шоу. Але війна оголила цінності — і це головне. Люди стали бачити глибше.
Також ви розповідали, що вам надходять погрози від росіян через вашу підтримку України. Як ви реагуєте на це?
Так, на жаль, погрози були. Після того як я почав активно викладати свої пісні в TikTok, підтримувати українську мову, традиції, заявляти про свою позицію, почали з’являтися коментарі від росіян, особисті повідомлення з погрозами, образами. Був навіть момент, коли я серйозно задумався, чи не заблокувати акаунт. Але потім зрозумів — це якраз і є показник того, що я роблю все правильно. Мовчання — це те, чого вони хочуть. А мені мовчати нема чого і нема чому.
Я співаю, бо люблю свою країну. Я несу українське, бо виріс у родині, де цінували свою землю, мову, пісню. Моя позиція — свідома, міцна і незламна. Якщо вони думають, що можуть залякати мене погрозами — вони просто не знають, хто такі українці. Навпаки, кожна така спроба мене залякати додає мені ще більше впевненості, що я на своєму місці.
