Ігор Целип – відомий український співак, переможець шоу "Караоке на Майдані" (2018), лауреат численних музичних конкурсів в Україні та за кордоном. За кілька років до повномасштабного вторгнення переїхав до Великої Британії, де працював на будівництві разом із батьком.
Після 2022 року активно долучається до благодійних концертів та виступів як у Британії, так і в інших країнах Європи, разом із українськими артистами. Серед його найпопулярніших пісень – "Моє серце", "Колядка", а також хіт "Всі зірки", який став вірусним у TikTok та полюбився українцям.
Розкажи про свою родину: хто чим займається, яким було твоє дитинство?
Я народився й виріс у селі, де родина — це завжди щось більше, ніж просто люди, з якими ти живеш. Це ті, хто разом працює, підтримує одне одного й ділить і радощі, і труднощі. Батьки завжди були працьовитими: мама займалася господарством, а батько багато працював, щоб забезпечити сім’ю. Дитинство було простим, але дуже теплим. Ми багато часу проводили надворі, порались по господарству, а вечорами вся сім’я збиралася за одним столом. Саме в ці моменти я відчував справжню єдність і любов.
Чи були у вас у сім’ї якісь традиції або моменти, які згуртовували вас?
Найголовнішою традицією було проводити вечори разом. Після важкого дня ми всі збиралися на подвір’ї або біля печі, розмовляли, ділилися новинами, згадували якісь цікаві історії. Також у нас було правило завжди разом обідати в неділю, незалежно від обставин. А ще ми любили разом працювати — коли всією сім’єю щось робиш, це не так важко, як самому, і навіть найпростіша праця перетворюється на гарну згадку.
Ти розповідав, що змалку звик до відповідальності. Як це вплинуло на твій характер і твоє ставлення до життя?
Життя в селі вчить відповідальності ще з дитинства. Ти не можеш просто сказати "я не хочу" — треба годувати худобу, допомагати батькам, працювати на городі. Усі розуміють, що кожен має свою роль, і якщо хтось не зробить свою частину, інші будуть змушені працювати більше. Це навчило мене не тікати від обов’язків і не шукати легких шляхів. Я виріс із розумінням, що ніхто, крім тебе самого, не зробить за тебе твою справу, і це дуже допомагає в житті.
Ти завжди тепло говориш про батьків. Яку роль вони відіграли у твоєму становленні та як ти їх підтримуєш?
Батьки для мене — це найголовніші люди, і я дуже вдячний їм за все, що вони зробили для мене. Вони навчили мене чесності, працьовитості й того, що сім’я — це завжди про підтримку та взаєморозуміння. Мій батько досі працює за кордоном, адже необхідно багато коштів для лікування молодшого брата, а мама повністю присвятила себе догляду за ним. Я розумію, що це велика відповідальність і фізично, і морально, тому намагаюся підтримувати їх у всьому. Для мене важливо, щоб вони знали: вони не самі й завжди можуть на мене розраховувати.
Розкажи про свого молодшого брата. Як його історія вплинула на тебе та твоє світосприйняття?
Мій молодший брат народився з ДЦП, і це дуже вплинуло на мене. Після його народження я зрозумів, що життя може бути зовсім іншим, що не всім однаково легко даються навіть найпростіші речі. Це зробило мене більш терплячим і розуміючим. Я навчився цінувати моменти, не жалітися через дрібниці й помічати те, що для інших може здаватися неважливим. Також це дало мені сильне відчуття відповідальності — я завжди знав, що маю бути для нього не просто братом, а підтримкою. Його боротьба навчила мене ніколи не здаватися.
