Михайло Цимбалюк: Порядність і професіоналізм – це найголовніше

На Львівщині майже всіх, хто працював керівниками, я знаю, знаю усе, що тут відбувалось…

Михайла Цимбалюка досі знали на Львівщині як головного правоохоронця, напрочуд відкритого для мас-медіа, порівняно зі своїми попередниками на посаді очільника УМВСУ. Відтак краєм вуха чули про його кар’єрні щаблі то на Полтавщині, то в сусідньому Тернополі.

Зараз маємо М. Цимбалюка в новому амплуа, а також зовсім інший політичний і соціальний контексти, в яких йому випало працювати губернатором. Жити в час змін не бажають навіть пересічній людині, а що казати про тих, хто безпосередньо причетний до реалізації реформ, яких, за задумом Києва, планують понад два десятки.
Незабаром мине перших сто днів від моменту призначення Михайла Цимбалюка на посаду голови Львівської обласної державної адміністрації. І хоча термін умовний (перепрошуємо за гру слів, бо ж ідеться про людину, причетну до правоохоронних органів), однак за усталеною традицією «Газета» і сайт Вголос вирішили розпитати очільника області про те, що розпочато і що він планує надалі.

Без зайвих рухів

Ви на Львівщину прийшли без команди. Тобто формували її з кадрів, що вже працювали тут. Майже три місяці минуло. Чи сформувалась вже команда Цимбалюка?

Моє поняття команди трішки відрізняється від усталеного. Працюючи у багатьох регіонах, я намагався не запрошувати і не перетягувати за собою багатьох людей. На Львівщині майже всіх, хто працював керівниками, я знаю, знаю усе, що тут відбувалось. Я зумисне поставив на кадри, які вже тут працювали, або раніше, або зараз. А формування команди для мене – процес постійний. Бо вимоги жорсткі, терміни – стислі, все ми мали зробити вже вчора, і тому я підозрюю, що не всі витримають такого ритму робот. Хтось на цьому шляху відійде, і ми хутко дізнаємося про це, хтось просто відчує, що слід змінити ритм або роботу. Дехто прийшов зі мною, і я не роблю з цього таємниці, і ще прийде, і з Києва і з сусідніх областей. Та для мене важливо, щоб ці люди не відчували тут себе тимчасово. Це важливо, бо десь в цьому ховається й успіх. У мене є команда, які готові переїхати з Києва, Полтави, але я хочу дати місцевим себе проявити.
І ще одна причина неспішності: час мого призначення. Гадаю, вчинив по-людськи і по-християнськи, давши людям, які прийшли із моїм попередником, відсвяткувати Новий рік і Різдво. Тільки після свят зробив перші кардинальні кроки, звільнивши заступників. Василь Михайлович Горбаль уже зробив реорганізацію, багато людей звільнилося. Я думаю, що не маю права щось кардинально міняти зараз, бо очікуємо нової структури ОДА, це буде у квітні. Я хотів би, щоб це пройшло якомога легше. Але команда постійно формуватиметься. Порядність і професіоналізм – це найголовніше.

Команда, яка весь час міняється. Від кого ж тоді ви відчуваєте постійну підтримку, лояльність і прагнення до співпраці?

Я найбільше відчуваю підтримку від простих людей.

А не від Партії регіонів?

Ні. Партія регіонів при владі на Львівщині теж переживає непростий процес випробовування. Через те, чесно кажу, що маю найбільшу підтримку від людей, з якими зустрічаюсь, щось вирішую. Я вдячний Петрові Писарчуку, бо він небайдужий, але я не втручаюсь у роботу партійної організації, і я дякую йому за те, що він не втручається в роботу облдержадміністрації. Я знаю і розумію свою залежність від Партії Регіонів, але хочу об’єднати всі політичні сили, і залучити їх до роботи. Порядність і професійність, на щастя, не залежать від кольору партійного прапора.

Назвіть три основні речі, які Вам вдалося зробити за перші три місяці роботи на Львівщині.

Перше: ми усунули проблему закриття аеропорту на час його підготовки до ЄВРО-2012. Сьогодні це питання вже не стоїть. Аеропорт закриватись не буде, єдине, що будуть деякі обмеження для тоннажності літаків.
Друге: вдалося зрушити проблему порядку на дорогах. Ми змусили наших дорожників взятися за ремонти шляхів. Почали із лісосмуг, а зараз почнемо впорядковувати самі дороги.
Третє: долотний завод у Дрогобичі. Коли я прийшов, він взагалі не працював. Тепер працює, слава Богу, хоч є проблеми з власниками і співвласниками, але його роботу ми відновили.
І вважаю невеличкою скромною заслугою те, що спільно із керівництвом «Укрнафти» ми запустили реверс «Одеса-Броди». Вперше за всі роки нафта транспортуватися на наш Дрогобицький нафтопереробний завод трубою.

Соціалка – заручниця бюджету. Місцевого…

Головна проблема реформ, на мою думку, не у тому, що вони непопулярні і болісні для загалу. Проблема в тому, що сама влада неконсолідована у баченні змін. Маємо, до прикладу, меседжі про «оптимізацію» системи охорони здоров’я. З іншого боку, ви особисто заявляєте, що жоден ФАП, жодна лікарня не будуть закритими. І голова Бродівської РДА втратив посаду не в останню чергу через спробу «оптимізації»… То чого слід очікувати, і чи можете Ви розставити всі акценти?

Розставити акценти складно… Але підкреслюю – жодна із лікарень, жодна амбулаторія чи ФАП не будуть закриті. Це не пусті заяви, ні. Реформа медичної галузі в державі проходить експеримент лише в трьох областях, а ми хочемо запропонувати свою модель. Нині головний лікар районної лікарні вже зацікавлений, щоб була більша кількість ліжкомісць, бо на це виділяються кошти. Тепер же ми говоримо про якість медичної послуги. Через те є певний спротив. Але я вдячний нашим медикам, професіоналам, які уже зрозуміли потребу реформи. Бо що ж виходить? В обласних клініках треба поліпшити матеріальне і технічне забезпечення. Фахівців тут вистачає. А от коли мова про районні лікарні, то там вже проблеми. Бо є хірургічні відділення в районах, де фахівці роблять одну операцію на місяць, або працюють на 0,25 0,5 від посадового вкладу. А у ФАПах немає сімейних лікарів, а якщо і є, то один для декількох сіл. Через отакий формат ми говоримо про реформування медицини. Але я переконаний, що підхід правильний.

Не є таємницею, що більшість із сільських та селищних голів не розбираються у структурі формування місцевого бюджету. Навіть досвідчені звикли, що кошти мають надходити, а вони не надходять. А їх немає з Києва, тому що вони фізично залишаються на місцях: податок на землю, податок за користування надрами, подохідний податок. Новий бюджет змушує місцеву владу стежити, а чому хтось не платить податки?

Що трапилося у Бродах? Тут не зовсім правильно зрозуміли реформу в галузі медицини та освіти. Бюджет районів формується за новою формулою, новий податковий кодекс дав можливість отримувати місцевою владою більше коштів, ніж це було раніше. І деякі голови РДА, районних рад (таких у нас 5 – 6) не змогли, за рекомендацією Мінфіну, сконсолідувати кошти для соціальної сфери. Замість того, щоб справляти податки до місцевих бюджетів, вони вирішили, що найкраще реформування – це оптимізація. Але це не так.

Проаналізувавши районні бюджети, наприклад, у Бродах, ми зрозуміли, що керівник тут неправильно зрозумів вимоги реформи. Почалися розмови про закриття двох лікарень. Там працювала комісія і її голова повідомив про хибність політики керівника району, наслідком якої справді могло стати закриття двох лікарень.

Якщо голова райдержадміністрації неправильно розуміє, то він мусить порадитися із фахівцями і тільки тоді робити висновки. Бо люди роками формували медичну галузь на селі, є сталі традиції, і нині просто так взяти і позбавити сільського жителя медичної допомоги – це неправильний підхід. Зараз працюють комісії у кількох районах, вивчають, чому виникло недофінансування. Ми ще можемо виправити ситуацію, додавши у бюджет необхідні на рік кошти.

У соціальному блоці є питання про освіту. Львівські педагоги заявили, що з вини міністерства, наскільки я знаю, відбулося неповне фінансування не тільки за уроки, а й оздоровлення, класне керівництво тощо. Вже був випадок протестів «по 57-й статті». Міська рада дала 9 мільйонів на оздоровлення, хоча це також не є повним вирішення проблеми. Яка позиція регіональної влади?

Є чітка структура фінансування освіти: і з держбюджету, і з місцевого. Сьогодні я розумію проблеми місцевих бюджетів і міської влади. Міський бюджет перетворився у касу, де виплачують зарплати. Бо завданням держбюджету не є фінансування зарплати. Це все проблема місцевої влади, наших грошей. Треба думати, як і де ми недоотримуємо.
Але вчителі, як Ви розумієте, цього не розуміють, і готуються до всеукраїнської акції протесту, і не тільки з приводу того, що недооплата, але вони вважають, що їх зарплати взагалі не відповідають реаліям.

Ну, право на протест має кожна профспілка. Але мені тішить, що нині вакансій у школах Львівщини немає. Навпаки, ми думаємо, як працевлаштувати випускників педагогічних вузів, які завершують навчання і готові йти у школи. Погоджуюсь, що в питанні освіти недопрацьовує і головне управління, і міська влада. Львів – унікальне місто, воно намагається жити автономно, коли все гаразд. А коли є проблема, показує на регіональну владу або на Київ.

Я найближчим часом планую зустрітись з керівництвом і вищих навчальних закладів, і шкіл, взяти участь у щомісячній нараді начальників відділів науки й освіти. Хочу почути їхню думку, їхні пояснення, чому, коли формувався бюджет, вони не відстояли потрібні показники.

Також поговорити про створення умов для навчання. Ми зараз отримали майже вісім мільйонів гривень на компютеризацію шкіл і на програму «шкільний автобус». За два роки ми маємо зняти проблему довозу школяриків до освітніх закладів.

Ми маємо сказати і про якість та рівний доступ до освіти. Не є таємницею, що є сільські школи, в яких вчаться по 15–20 осіб, де в одному приміщенні є 1-й, 2-й, 3-й клас і один вчитель. Випускники таких шкіл вступають у вищий навчальний заклад, і чи можемо ми говорити про рівний доступ до знань, коли поруч з ними є колишні учні львівських шкіл? Через те, я кажу, що ми повинні не закривати школи, бо коли закриємо її, то залишиться церква і сільська рада з давно вицвілим прапором…

Ви говорите про перспективу зростання наповнень місцевих бюджетів. Але, погодьтеся, місцева влада може мати інші пріоритети, аніж передбачені державними програмами. Чи погодиться вона віддати свої кошти на те, що вважають за потрібне Ви чи Київ?

Суттєве зауваження. Ми працюємо із депутатськими комісіями обласної ради. Найближчим часом матимемо нараду із головами районних рад, бо деякі з них вперше на цих посадах. Я переконаний, що знайдемо спільну мову, бо голова РДА повинен розумітися на державних пріоритетах, співпрацювати із райрадами, а депутати зацікавлені, щоб проблеми вирішувалися. Ми стимулюватимемо тих, хто розуміє потребу саме державних програм. Як свідчить практика нових рад, вони за перший рік вже більш-менш розуміють, чого від них хоче держава, і чого від них очікують люди. Спочатку перетягують канат, з’ясовують, хто головний, куди потрібні гроші. Зараз схоже відбувається в обласній раді: дуже бурхливо, дуже активно… Але я переконаний, що ми знайдемо спільну мову, тому, що всі зацікавлені, щоб робота пішла.

Політична кухня з безліччю рецептів

Ви торкнулися питання співпраці з місцевими «парламентами». На Львівщині, та й в Галичині, унікальна ситуація. Доволі часто на мітингах, у публічних виступах представники влади дозволяють собі заяви, які межують із законом. Ви -- колишній правоохоронець. Скажіть будь ласка, чому немає адекватної реакції?

По-перше, колишніх правоохоронців не буває. Так, є речі, несумісні з українським законодавством, і я очікую на чітку реакцію прокуратури. Бо в її обов’язки входить реагування саме на такі речі. Я хотів би виробити таку лінію, щоб прокуратура на черговій сесії аналізувала і інформувала, на які рішення накладено протест. І щоб про це знали всі, зокрема і центральна влада. Бо іноді облрада виходить за рамки своїх повноважень, даючи політичні оцінки. Я погоджуюсь, що на мітингах депутати забувають, що вони також влада, разом з тим не заперечую, що немає реакції прокуратури. І навіть якщо вона є, то це відбувається так, що про неї не знає громадськість.

Михайле Михайловичу, а Ви не звертались до прокуратури зі схожими поданнями, і якщо звертались, то скільки разів?

Я особисто не скеровував офіційних документів, бо до компетенції прокуратури входить нагляд за дотриманням чинного законодавства. Вона повинна реагувати, деякі приклади такої реакції я вже знаю.

Недавно на урочистостях в Білогорщі Ви сказали, що Шухевич є героєм і «справжнім генералом». Президент, у свою чергу, озвучив думку, що в цій країні, вільній країні, кожен може вірити тим героям, яким вважає за потрібне. Пригадую, десь рік тому, в «Дзеркалі тижня», з’явилася стаття Ганни Герман, в якій були закладені подібні тези. Але чи насправді це консолідує таку різну ідеологічно, світоглядно Україну?

Як на мене, президент дуже чітко відповів. Народ, не очікуючи указів, живе своїми символами, і сам обирає своїх героїв. Крім того, указ президента про присвоєння Роману Шухевичу Героя України ніхто не скасовував, і юридично він є героєм України. А я сказав те, що сказав.

Але справа перебуває в судовому розгляді…

Як юрист скажу, процес скасування таких нагород, далебі, не простий. І за часів вільної України. такого ще не було. Але дочекаємося рішення суду, хай воно вступить в законну силу.

У Білогорщі ж я виконував настанови президента, коли він мене призначав на Львівщину: завжди бути з людьми, відстоювати інтереси держави і представляти президента. Я знаю, що дехто готувався, що мене там не буде, були навіть деякі заготовки для ЗМІ. Через те й пішов туди і послухав людей, які хотіли сказати більше, але чомусь не сказали. Я зрозумів: хай це залишиться в історії. А судити – майбутнім, тим, які досліджуватимуть непрості часи.

Коли я працював на Полтавщині, то зрозумів, що там є своя правда. Я читав матеріали в архіві 1936-1937 років, що там відбувалось, і як люди писали листи Сталіну, не вірячи, що голод спричинено з його волі. Там теж своя трагедія. І я погоджуюсь з вами, що нам не треба ділити Україну, нам треба шукати національну ідею, яка об’єднає Схід і Захід.

Проблема все ж залишається. Ваша заява була позитивно сприйнята на Львівщині, цікаво, чи так само позитивно її сприйняли, наприклад, в Києві, у Партії Регіонів?

Те, що я сказав, це - зважені слова і я в них переконаний. Я хотів бути почутим тими, хто формує державну політику. Я не сказав нічого зайвого, крім того, що сказав президент.

Будьте уважні – поруч кордон

Після останнього засідання сесії обласної ради вибухнув ще один скандал. Йдеться про «пінг-понг» між депутатами і представниками митниці. Таке враження, що митники чекали нагоди, щоб заявити те, що родичі багатьох депутатів мають стосунок до контрабандних оборудок. Прокоментуйте, чому митниця діє не на упередження, а тримає компромат в шухляді, щоб потім захищатися?

Мене дуже турбує наша митниця. Коли я двічі їздив в Польщу, то зустрічався з людьми, які вистоюють у чергах по кілька годин. Я тоді вже робив серйозні зауваження. І на зустрічі двох президентів у Варшаві ми говорили про цю проблему.

Що ж до скандалу, то скажу, що у нас насправді на митниці працює багато людей. Найближчим часом їх чекає велике скорочення. Я не виключаю, що у скандальній ситуації із затриманням мільйонної контрабанди комусь справді наступили на хвоста. Хоча я далекий від думки, що у нас на митниці є ідеальний порядок. Я хочу, щоб з цього взяли урок причетні, в тому числі й інші правоохоронні органи, і митниця.

Виконуючий обов’язки керівника Львівської регіональної митниці пан Харкавий потрапив в непросту ситуацію. Він людина із великим досвідом, але не працював у нас тут на таких посадах. До того ж інший скандал із затриманням заступника. Я завжди знав, що там, де митниця – там великі проблеми. Знаю, що є люди, які за день на митниці заробляли такі гроші, які декому не заробити за все життя.

Але Ви знаєте хто з депутатів за цим стоїть. Чому ж вони сидять в облраді, поясніть? Говорять про мінімізацію контрабанди, а може це таке перевпорядкування тіньових фінансових потоків на користь нових осіб?

Я б не сказав, що помінялися тільки дійові особи, а система залишилась. Система міняється і саме через це проблема. Я хочу сказати, що певні процеси вже розпочались на митниці, просто не хочу забирати хліб у правоохоронців, це, в принципі, вони мали б коментувати. Але я б не хотів, щоб те, що планується, хтось пов’язував цим скандалом. Ні. Порядок буде жорстким. Буде тиск і на мене. Я відчуваю, що чим ближче ми добираємось до «дійових осіб», то тиск дужчає. Але маю доручення президента навести порядок на митниці. Ще раз підкреслюю – процес цей надзвичайно складний. Те, що сказав один депутат, має під собою підстави: все, від інспектора і вище, корумповано настільки, що «кожен і в темі, і в долі».

Тобто виступи депутатів облради по проблемі митниці – це є спротив наведенню порядку, який відбувається під Вашим керівництвом?

Депутати виступали занадто емоційно і, як юрист, можу сказати, що вийшли за межі своєї компетенції, голосуючи питання недовіри керівнику Держмитслужби. На підставі таких рішень про нас формують враження у Києві. Чим більше буде таких рішень у Львові, тим більше в Києві розумітимуть, що вони на правильному шляху.

Про володарів дум та незгодних

Львівська інтелігенція завжди була цікавим і неоднорідним середовищем, як і опозиція. Як бути із інтелігенцією, яка, скажемо так, не надто гаряче вітала перемогу нинішнього президента? І якою мовою намагаєтесь чи не намагаєтесь говорити Ви з представниками опозиції? Якими є межі компромісу?

Справді, львівська інтелігенція завжди була унікальною, не до порівняння із іншими регіонами. Я був знайомий давніше із її яскравими представниками, і більше спілкувався з ними у 2007 році. Зараз за ритмом роботи не встигаєш… Але… коли спілкуєшся окремо з кожним, то ніби все гаразд, коли ж пробуєш об’єднати навколо якоїсь проблеми, - виникають непорозуміння. Це справді є темою для дискусії і роздумів.

Я провів зустріч з лауреатами Шевченківської премії, а зараз проводжу індивідуальні зустрічі з ними. Це - цікаві особистості, які потребують уваги, їх потрібно слухати. І їм, як і всім людям, властиво змінювати думку. Всі різні думками, але об’єднує їх, я переконаний, бажання зробити Львів кращим. Моє ж завдання: залучити їх до праці на користь Львівщини Тому ми знайдемо спільну мову.

Тепер про опозицію. На Львівщині це доволі невиразне поняття. Бо представники всіх політичних сил сьогодні є у владі. Всі. В обласній адміністрації, в облраді, в районних радах… А отже це не є опозиція. Опозиція – це ті, хто відмовився від влади і пропонує щось інше, відмінне від влади, готується на майбутніх виборах змінити владу. У нас, на Львівщині, всі політичні сили є присутні у владі. Я хотів би запросити до себе представників опозиційних сил, але я хотів би чітко знати, хто є опозицією.

Розмовляла Ганна Цапик. Вголос

УНІАН в Google News