Віхи тижня: президентські строї, Конституція регіоналів і бюджет останнього дня

Схоже, Януковичу доведеться брати підвищені проросійські зобов`язання, щоб ще мати надію при нагоді пригостити Медведєва цукерочкою...

Віктор Ющенко побував на Закавказзі і одержав у спину чергову порцію одкровень Давида Жванії. Уряд відчайдушно боровся за зміни в бюджет-2008, при цьому максимально скорочуючи відведений парламентаріям час на ознайомлення з поправками. Партія регіонів запропонувала власне бачення шляхів оновлення Конституції.

Трохи підзабутий політичний проект ГУАМ - Співдружність демократичного вибору одержав новий імпульс від зустрічі його лідерів у Батумі. Президенти Грузії, Азербайджану і України, а також польський і литовський лідери, які приєдналися до них, старанно вдавали, що не помічають, як від назви об`єднання відпадає буква М - Молдова. Кишинів останнім часом орієнтується на Москву, яка висловила готовність допомогти повернути територіальну цілісність країни в обмін на нейтралітет Молдови. Ось тому Володимир Воронін в Батумі не прибув. Втім, це прикре непорозуміння не завадило Вікторові Ющенку назвати перспективи ГУАМ «як ніколи оптимістичними». Такими вони, потрібно визнати, залишаються мало не 11 років, що виглядає непристойно тривалим терміном навіть для міждержавного проекту.

Чесно кажучи, і з самим Віктором Андрійовичем відбувається щось незрозуміле. Його дії все частіше змушують дивуватися, а проблеми не обмежуються тільки поєднанням нагрудної нашивки «Президент України - Верховний Головнокомандуючий» з капітанськими погонами на камуфляжі, у який любить вбиратися Ющенко під час інспекції військових частин. Куди гнітючішим виглядає політичний фон навколо президента, що більше нагадує зону відчуження, в якій проскакують тільки нечисленні авантюристи-сталкери. Оточення глави держави переживає настільки парадоксальну ротацію, що у нечисленних прихильників Віктора Андрійовича просто голова йде обертом. Давида Жванію, який ішов пліч-о-пліч з Ющенком в 2004 році ось-ось оголосять «ворогом української нації», а Степан Гавриш, який публічно заявляв восени 2004-го, що Ющенко отруївся суші, сьогодні розсипається в публічних компліментах главі держави.  Відверто кажучи, зміна «політичних строїв» глави держави відбувається настільки стрімко, що того ій гляди почуєш пустотливий крик: «А король-же голий!»

Можливо, проблема в тому, що Ющенко якраз у цей момент перестрибує з однієї політичної платформи на іншу. Термін пропрезидентської придатності «Наша Україна - Народна самооборона» виявився навіть менше року, і тому йому на зміну йде «Єдиний Центр». Правда, формується нова президентська гвардія тими ж методами, що і «Наша Україна» після приходу Віктора Андрійовича до влади. Про складність ситуації усередині нової партії свідчить навіть той факт, що обрання Віктора Балоги делегатом партійного форуму викликало фурор, але ім`я вождя «Єдиного Центру» за тиждень до з`їзду залишається таємницею за сімома замками. Напевно, якби законодавство дозволяло такий фокус, партійного менеджера імпортували б з-за кордону - дуже вже багато вітчизняних політиків публічно відмовилися прийняти ідеологію «єдиноцентризму».

Не дуже вдалою виявилася і неоголошена війна президентського Секретаріату проти уряду Тимошенко. Юлія Володимирівна з кожним днем почувається все більш упевнено, і голосно запевняє, що не боїться відставки. Схоже, окрім приручення «Народної самооборони», прем`єр встигла порозумітися і з комуністами. Принаймні, їх лідер Петро Симоненко днями полум`яно доводив, що сьогодні звільнення прем`єра зовсім не є питанням першочергової ваги. Петра Миколайовича можна зрозуміти: невідомо, як складуться стосунки з можливим наступником леді Ю на прем`єрському посту, а з нею відносини вже набрали потрібної глибини взаєморозуміння.

І все було б у Юлії Володимирівни добре, коли б не прикра необхідність вносити зміни до бюджету-2008. Давно сплили всі терміни для корекції основних статей головного фінансового документа країни. Твердження, що інфляція зупинена, а Росія не «тиснутиме на газ» з 1 січня 2009 року не означають, що бюджетний процес можна пустити на самоплив, вірніше - передати виключно в сферу прем`єрської компетенції. Відносно кошторису державних доходів і витрат Кабінет Міністрів уподібнюється недобросовісному студентові: спочатку йому буквально дня бракувало для підготовки змін, а потім уряд умовлятиме парламентаріїв дати ще один шанс дописати-доробити. Змучені передчуттям відпочинку законодавці  раді б відпустити міністрів з миром, але партійна дисципліна не дозволяє.

Наприклад, Партія регіонів так багато і голосно обіцяла звільнити леді  Ю з посади, що тепер її чекає нелегкий вибір. Або імітувати атаку на прем`єра, свідомо підрахувавши, скільки голосів союзників виявиться недобраними, або (що простіше) в черговий раз заблокувати трибуну Верховної Ради. Привід для цього за нинішньої температури політичного життя завжди знайдеться, а опоненти подумки підтримають «регіональний» порив, направлений проти «Українського прориву». У відпустку готові піти всі парламентарії, хіба що окрім Арсенія Яценюка. Той залишиться проводити політичні консультації і грати роль живого символу вітчизняного парламентаризму.

Регіонали знайшли втіху у висуненні проекту конституційних змін, який краще всього підходить, щоб показати: Янукович і товариші рівновіддалились і від БЮТ,  і від Ющенка в питанні перетворення Основного Закону. Російська мова як друга державна, позаблоковий статус України, поголовна виборність суддів і надання більшості парламентських мандатів партії/блоку, який виграв вибори - ось наріжні камені проекту поправок до Конституції від Партії регіонів. Створити на їх базі нову коаліцію не можна, навіть торгуватися не дуже вийде, зате сам проект існує.

Цікаво інше: наскільки ефективною буде боротьба Партії регіонів за прихильність Кремля. Судячи з атмосфери навколо останнього московського вояжу Юлії Тимошенко, діючий прем`єр в російському керівництві викликає не менше симпатії, ніж колишній. Та і гнучкості у Юлії Володимирівни більше. Схоже, Януковичу найближчим часом доведеться брати на себе підвищені проросійські зобов`язання, щоб ще мати надію при нагоді  пригостити Дмитра Медведєва цукерочкою.  

Євген Магда