Кому заважав Чалий і хто його замінить?

Молодим євроатлантичним вовкам із Секретаріату заважає конкуренція з такими дипломатами, як Чалий... Навіть недруги Чалого визнають його кваліфікацію...Експертні оцінки

У вівторок з’явилася інформація про те, що з президентського Секретаріату пішов заступник його керівника Олександр Чалий. Людина, яка відповідала за зовнішню політику в президентській канцелярії. Серед імовірних наступників Чалого називають кандидатури Андрія Веселовського, Костянтина Грищенка та Олександра Моцика. З чим пов’язана його відставка, ми запитали в експертів.

Андрій Єрмолаєв, політолог:

МОЛОДИМ ЄВРОАТЛАНТИЧНИМ ВОВКАМ З СЕКРЕТАРІАТУ ЗАВАЖАЄ КОНКУРЕНЦІЯ З ТАКИМИ ДИПЛОМАТАМИ, ЯК ЧАЛИЙ

Відомо, що пан Чалий є одним з найбільш досвідчених дипломатів, причому дипломатів-інтелектуалів. Він є прихильником так званого активного нейтралітету. Цю ідею він просував як політик, як колишній дипломат і як інтелектуал, котрий може її обґрунтувати.

Відповідно його співпраця з президентською командою, як на мене, була пов’язана не лише з його фаховими здібностями як дипломата, а також з його поглядами.

Отже, звільнення Чалого за власним бажанням свідчить, можливо, про те, що його погляди все менше влаштовують оточення Президента, імовірно, й самого Президента. Це не може не засмучувати. Тим більше що його звільнення відбулося в період такої різкої активізації зовнішньої політики України. Я б навіть сказав, що відбувся стрибок на Захід.

Проте, слід зауважити, що стрибок знову ж таки відбувається в умовах суттєвого загострення відносин з Росією. Яка дедалі більше перетворюється на нашого противника – економічного й геополітичного. Це в умовах реальної загрози, як мінімум, торгівельної війни, а як максимум – втрати Великого договору про дружбу.

Крім того, Олександр Чалий після дипломатичної робити працював на керівних посадах в Індустріальному союзі Донбасу. ІСД – це одна з впливових промислово-фінансових груп, яка була наближена до Президента, більше того, підтримувала помаранчевий вибір. Але останнім часом представники цієї потужної промислової групи більшою мірою орієнтовані на пані Тимошенко. А один з засновників групи навіть посів посаду серед радників прем’єр-міністра (колишній секретар РНБО Віталій Гайдук. – Авт.).

Я не виключаю, що такий корпоративний зв`язок Чалого з ІСД міг також вплинути на певні інтриги в середовищі президентської адміністрації.

Переконаний, що велику роль відіграли інтриги в оточенні Президента. Судячи з останніх заяв та активності Секретаріату, підростають такі собі молоді євроатлантичні вовки. Зрозуміло, що їм конкуренція з такими дипломатами, як Чалий, заважає. Гадаю, що останнє слово було саме за цими молодими кар’єристами, котрі роблять собі кар’єру на євроатлантичній доктрині.

Якщо Грищенко буде відірваний з нинішньої посади посла України в Росії, то це буде не підвищення для нього, а певна кадрова репресія. Тому що в умовах охолодження відносин з Росією зміна Грищенка на іншого дипломата може призвести до ще більшої ескалації відносин. Мені здається, що Грищенко зараз на своєму місці. Як на мене, це буде слабенька компенсація для Грищенка.

Інші фігури мені видаються менш ваговими й цікавими з точки зору дипломатичного калібру.

Вадим Карасьов, політолог:

ЧАЛИЙ ДАВНО ХОТІВ РОЗРОБЛЯТИ НОВІ ФІЛОСОФСЬКІ ПІДХОДИ ДО ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ

Гадаю, тут двосторонній рух… Чалий плідно попрацював у Секретаріаті Президента, але зараз ситуація прискорюється настільки, що зовнішня філософія Чалого, який був прибічником прагматичної, нейтралістської позаблокової дипломатії, почав усе більше розходитися зі світоглядним та філософським підґрунтям зовнішньої політики Президента. Який робить акцент на інтеграцію колективної безпеки.

Тому, як на мене, у таких розбіжностях Чалому стало не досить комфортно працювати. Тим більше, наскільки мені відомо, він бажав зайнятися новими проектами, у тому числі й у системі зовнішньої політики: розробляти нові філософські підходи, нові доктрини.

Саме тут потрібно шукати обставини, які призвели до такої, я б усе-таки сказав, добровільної відставки. Думаю, він написав заяву без будь-яких образ. Також образ немає в Секретаріату на нього.

Грищенко – професійна людина, професійний дипломат… Зовнішню політику визначає сам Президент. І ні Чалий, ні тим більше Грищенко, який, можливо, стане на місце Чалого, не визначають зовнішню політику, – вони є тільки професійними, фаховими виконавцями.

Грищенко, гадаю, доповнить на оперативному, операційному рівні ту зовнішньополітичну доктрину, яку визначає Президент.

Вступ до НАТО чи не до НАТО визначається засадами зовнішньої політики України, законом про національну безпеку і Президентом України.

Олесь Доній, народний депутат, політолог:

НАВІТЬ НЕДРУГИ ЧАЛОГО ВИЗНАЮТЬ ЙОГО КВАЛІФІКАЦІЮ

Помітно, що у владної коаліції посилюється конкуренція за право балотування від усього помаранчевого табору на посаду наступного Президента України.

У Тимошенко та Ющенка поступово йде формування команд – відповідно загострюється конкуренція не тільки між цими двома політиками, а й внутрішня конкуренція за право бути ближчим до одного з цих двох лідерів.

Навіть недруги Чалого визнають його кваліфікацію, його авторитет. І зрозуміло, що певною мірою це буде втрата для команди Ющенка, але команда Президента пішла на цей крок свідомо.

Помаранчева коаліція, займаючись внутрішніми чварами, дозволяє слабнути всій владі. А цим користується третя сила.

Аналізувати через що це відбулося? Не знаю, наскільки це доцільно. Нехай висловиться сам Чалий.

Грищенко сьогодні став одним з фаворитів і зайняв надзвичайно важливу посаду: одразу з «тіньового уряду» Януковича (“міністра закордонних справ”. – Авт.) пішов на одну з провідних дипломатичних посад. Очевидно, мають рацію і політичні експерти, які стверджують, що Грищенко – один з багатьох містків, разом з Раїсою Богатирьовою, котрі з’єднують команду Президента з опозицією.

Тож можна припустити, що Віктор Ющенко може бути кандидатом від більш широкої коаліції, аніж лише від ЄЦ і НСНУ. Тобто за певних умов Ющенко може бути кандидатом у Президенти від коаліції національної єдності, яку б підтримали, за задумом організаторів, помаранчеві та біло-блакитні. Принаймні задум такий у частини політиків є, про нього вже навіть чітко висловлюються деякі “регіонали”, наприклад, Толстоухов.

Проте від задуму до реалізації достатньо великий шлях. Ющенко для біло-блакитних занадто радикальний політик, і є сумніви, що цей радикалізм можна зменшити присутністю біля нього колишніх біло-блакитних політиків.

Опитувала Ксеня Лесів

УНІАН в Google News