Поки що новому уряду вдається тільки багатовекторність

Журитися за Президента не варто, найгірше в нього позаду... І ПР, і НУ чудово відповідають фінальному етапові політичних проектів... Інтерв`ю з політологом Віктором Небоженком

Про партійне будівництво, перспективи провідних політичних проектів і перші кроки уряду в інтерв`ю УНІАН розповідає політолог Віктор Небоженко.

– Вікторе Сергійовичу, як Ви оцінюєте свіжу новину: ПРП приєднується до БЮТ?

– ПРП однаково легко приєднується і до «Нашої України», і до БЮТ. Оскільки це давно вже не партія. Це група політичних ландскнехтів*, яка легко бере участь в будь-якому національно-демократичному проекті, починаючи з 1995 року. Частина з них відійшла до Пинзеника, частина спокушена честолюбством Томенка, ще якісь осколки розійдуться по інших партіях. І кожний з її діячів говоритиме про те, що він привів величезну політичну партію з великим історичним минулим. Насправді, це не більше ніж прихід окремих політичних функціонерів у новий політичний проект.

Те, що Тимошенко час ставати центристською силою, без перекосів вліво і управо і не бути радикалом, зрозуміло всім, крім самої Тимошенко. За її темпераментом, їй потрібні негайні рішучі дії, які б закінчувалися негайними рішучими результатами. А створення політичних проектів не терпить таких квапливих кроків. Від самої Тимошенко залежить тепер, що вона вибере: регулярні кавалерійські наскоки на всі гілки влади та політичний бомонд (просуваючи себе тим самим на маргінеси політики) або систематичну опозиційну критику і повільний набір очок.

*Ландскнехт (нім. Landsknecht) – південнонімецький найманий піхотинець епохи Відродження. Ландскнехт заробляв за місяць більше, ніж фермер за рік. Наймалися з бідноти на противагу родовитим лицарям.

– Як Ви оцінюєте перші кроки нової влади в економіці і зовнішній політиці?

– Ще важко казати про цілісний ефект. Єдине, що добре виходить у нового уряду, – це те, що добре виходило тільки у однієї людини, Президента Кучми. Багатовекторність. І Захід одержує свою порцію обіцянок в просуванні економічних реформ і демократії, і Кремль теж, здається, знайшов спільну мову з прагматичною частиною Партії регіонів і розраховує одержати міцне політичне лобі в Україні. Новий уряд не ставить  перед собою якихось честолюбних політичних завдань, а готовий прислухатися, що від нього вимагають і в Білому Домі, і в Кремлі.

Помітно, що в уряду немає вибудованої економічної політики. Є якісь тексти, які легко з`являються і легко зникають, і до них таке ж ставлення, як до будь-яких напівпрограм нового кабінету. Тим більше що уряд коаліційний, спираючись на дивний союз парламентських  фракцій.

Але, поза всяким сумнівом, видно сильний вплив групи Азарова. І він відтворить властивий йому авторитарно-державний стиль економічного правління з урахуванням інтересів усіх економічних сил, які привели Партію регіонів до влади.

– Доводилося читати і різкіші оцінки – про те, що до влади прийшли люди з великими бізнес-апетитами і низьким етичним порогом.

– Я не згоден з тим, що такі люди до влади прийшли тільки зараз. Впродовж п`ятнадцяти років до влади в нашій країні приходять люди з дуже сильними бізнес-апетитами і гнучкою мораллю. Нинішній уряд – не виняток. 

– А як вам подобаються кадрові рішення Партії Регіонів? це якась люстрація назворот?

– Оскільки помаранчеві не були готові управляти Україною в кризовій ситуації, так само Партія регіонів не має серйозних кваліфікованих кадрів, особливо на середньому рівні, в областях і на рівні заступників міністрів, начальників управлінь. Не треба плутати лояльність з професіоналізмом. У них такі самі проблеми, які були у помаранчевих з приходом до влади. У них немає запасних, і вони вибирають тих, кого знають краще, хто легко зрозумілий і достатньо залежний. Скільки б вони не міняли помаранчевих на біло-блакитних, якість управлінських рішень від цього не зміниться.

– У пакеті під назвою «управління країною» який відсоток акцій належатиме Януковичу, який Ахметову, а який Президентові?

– Не знаю. Ахметов вже одержав все, що хотів. Президент ще вирішує свої політичні проблеми між розвитком і виживанням. А що стосується Януковича, то він в найпікантнішому становищі. Важко сказати, чи керує він Кабміном одноосібно. Економічний блок знаходиться під впливом Азарова, а політичні пояснення своїх кроків доводиться шукати Януковичу. Враховуючи його несхильність до красномовства, це дається йому тяжко.

– Осінь – період ділової активності, у тому числі і в партійному будівництві. Нині створюється нова партія, немовби для правих помаранчевих під патронатом Президента, і ніби розкручується «Трудова Україна» Коновалюка, якій приготована роль позапарламентської, але офіційно призначеної опозиції.

– І Партія регіонів, і «Наша Україна» чудово відповідають фінальному етапові політичних проектів. Обидві сили пройшли повністю період від виникнення, перемоги і здобуття влади – до розчарування населення. Точніше, останній період ще не наступив для Партії регіонів, але через якийсь час і у них постане питання про нову політичну оболонку.

Тому, я думаю, і помаранчеві, і блакитні думатимуть про альтернативні політичні локомотиви, про нові політичні проекти. І в тому і в іншому випадку вже не йтиметься про осіб, період осіб закінчується. Ющенко, Тимошенко, Янукович вичерпали можливості політичного успіху тільки на одному бренді, на одних особистих якостях лідера. Підходить час для повноцінних системних політичних проектів. Тому паралельно йтимуть пошуки політичних джерел як з боку Партії регіонів, так і з боку «Нашої України».

І справа тут не в прізвищі Луценка чи Коновалюка. І з тієї, і з другої сторони йтиметься не стільки про нових політиків (адже розкручування нового політика неначе кидає тінь на старих політиків, а до цього не готові ні Янукович, ні Ющенко). Тому проекти розвиватимуться по лінії нових політичних ідеологій, в яких будуть нові політичні менеджери, нібито оператори цих проектів.

Це буде ще те змагання. До 2008 року ми побачимо кілька нових політичних партій, за якими, з одного боку, стоятимуть донецькі, а з другого – помаранчеві. Обидві партії будуть схожі одна на одну – за словами, за середнім політичним складом, за політбюро, за лідерами. І населенню це буде до вподоби. І Партія регіонів, і Президент до 2008 року заведуть сателітів і спробують зіграти нову політичну гру.

– Що буде з Президентом?

– Я думаю, що тужити про долю Президента взагалі не варто, він в ладу з собою, гірше у нього позаду. Я маю на увазі події, починаючи з 2004-го по 2006 рік, коли управління країною було деформоване, ускладнене чварами «любих друзів», а українська економіка і політика зупинилися в своєму розвитку. Зараз йому набагато легше, ніж в 2005 році, коли скандали європейського масштабу трусили бідний і не готовий до таких подій Київ. Ну а якщо знайшлися перспективи у Мороза і Табачника, то чому не буде перспектив у Ющенка?

Розмовляла Лана Самохвалова