Що сфальсифікував Арсеній Яценюк

Не знаю чи доцільно аналізувати тут моральний бік справи. З одного боку, є процедура і норми права, з другого – економічна доцільність і МВФ, який чітко поставив вимогу...

Не знаю чи доцільно аналізувати тут моральний бік справи. З одного боку, є процедура і норми права, з другого – економічна доцільність і МВФ, який чітко поставив вимогу...

Олег ЗАРУБІНСЬКИЙ

Я спочатку не дуже-то й повірила, що народний депутат України, член блоку Литвина Олег Зарубінський каже правду: Арсеній Петрович Яценюк, за словами принципового литвинівця, вставив у антикризовий закон поправку, яка не набрала в сесійній залі 226 голосів, а Президент підписав його. Закон називається «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи», його ухвалення відкривало доступ до кредитних ресурсів МВФ. Чи казав пан Зарубінський правду, я вирішила пересвідчитися сама. Спочатку прочитала антикризовий законопроект, який готувався до другого читання. Потім зайшла на закон, вже підписаний Президентом Ющенком.

Нагадаю, що литвинівець Зарубінський заявив, що стаття 5 прикінцевих положень названого закону про те, що “що розміри прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати змінюються відповідно до індексу інфляції (індексу споживчих цін)”, була вилучена під час обговорення в залі, бо набрала тільки 193 голоси. Але, за словами депутата, поправка все одно з’явилася в кінцевому варіанті закону.

Дивлюся, так і є: стаття 5 прикінцевих положень тексту другого читання благополучно перекочувала в текст, підписаний Президентом. На сайті Верховної Ради я знайшла стенограму засідання 31 жовтня. Стаття 5 прикінцевих положень була викладена в поправці 128. Її поставили на голосування о 14.12, вона набрала 193 голоси, замість необхідних 226 і була відхилена. Цю поправку на переголосування ніхто не ставив. За дві хвилини до цього виступили комуніст Адам Мартинюк та Олег Зарубінський, які пояснили, чому, на їхню думку, не слід голосувати за цю поправку. І, очевидно, переконали більшість депутатів не голосувати. Тож на підпис Президентові мали надіслати текст без п’ятої статті, викладеної в поправці 128. Проте Яценюк вирішив по-іншому.

Не знаю чи доцільно аналізувати тут моральний бік справи. З одного боку, є процедура і норми права, з другого – економічна доцільність і МВФ, який чітко поставив вимогу: гроші отримаєте в тому разі, якщо матимете бездефіцитний бюджет і заморозите на два роки соціальні виплати. Бо цілком зрозуміло: якщо падає економіка, добробут зростати аж ніяк не може, можна лише друкувати інфляційні гроші. Тож Президент і уряд вирішили спробувати відмовитися від того, аби дотягувати мінімальну заробітну платню до рівня прожиткового мінімуму, що передбачено законом “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб” (вiд 14.12.2006, № 466-V). Президентський законопроект передбачав перенести це вирівняння на 2011 році (десятий пункт порівняльної таблиці, перша стаття прикінцевих положень).

(Дослівно: 10. У пункті 1 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб" (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 9, ст.76) слова і цифри "з 1 січня 2009 року" замінити словами і цифрами "з 1 січня 2011 року").

Але при обговоренні в залі саме “Наша Україна” (мабуть, та частина, яка збирається на дострокові вибори) внесла поправку номер 97, якою пропонувала зняти цю “антинародну” статтю. Після бурхливого обговорення 240 депутатів проголосували за зняття статті про перенесення терміну вирівнювання зарплати з прожитковим мінімумом (це зафіксовано у стенограмі засідання, голосування відбулося 31 жовтня о 13.17).

Чому ж потім випливла сфальсифікована поправка про індексування зарплат до інфляції? На думку того ж Зарубінського, уряд намагався дезавуювати свою невдачу. Вони запропонували протягом 2009–2010 років розмір мінімальної зарплати підвищувати відповідно до індексу споживчих цін, що автоматично означало б відмову від прирівнювання її до рівня прожиткового мінімуму. Проте оскільки поправка підвищувати зарплату відповідно до індексу інфляції не пройшла, то уряд зобов’язаний керуватися чинним законом “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб”, який набирає чинності з 1 січня 2009 року. Цікаво, що тепер має робити уряд? Виконувати фактично сфальсифікований закон?

Ми вирішили запитати про це експертів.

Олександр Барабаш: Це – далеко не виняток, а вічна проблема парламенту

Я дивився закон. Ті, хто його доопрацьовував, хоч і взяли в остаточний варіант антикризового закону лише одне речення з поправки 128, яка була значно більша, але все ж таки сфальсифікували закон. І, на жаль, такі випадки непоодинокі.

У кожного скликання Верховної Ради таке бувало, коли надрукований закон відрізнявся від того, що був проголосований. У 1991 році я навіть очолював тимчасову комісію, яка вивчала випадки фальсифікації законів. Але комісія, виявивши порушення, жодного разу не довела справу до кінця. Бо з’являлися інші актуальні питання. Не пам’ятаю жодного випадку, коли була відновлена справедливість. І, чесно кажучи, нема такої процедури, окрім хіба що якогось кримінального розслідування. Особи, котрі фальсифікували закон і підписали його, зробили службовий підлог.

Це – проблема вічна. Ті, хто доопрацьовує закон, деколи вносять певні “правки на свій розсуд”, але моральну правову та політичну відповідальність несе той, хто підписує закон від імені Верховної Ради.

З правової точки зору, закон, підписаний Президентом, набуває чинності, його слід виконувати, незважаючи на історію його ухвалення.

Віктор Мусіяка: Хлопчик виріс...

У нас раніше бували ситуації, коли текст, який вийшов за підписом Президента, відрізнявся від того, що голосувався в залі. Це були радше елементи редагування.

Але такого скандалу я не пам’ятаю... Верховна Рада може поставити питання про скасування згаданої норми. Думаю, що і МВФ побачив і відстежив цю ситуацію, але рішення щодо нас прийняли.

Гадаю, спікерові слід було переконати службовців з МВФ аргументами, а не робити такі заміни. Я вважаю, що так не можна. Цинічно і нахабно зроблено – хлопчик виріс...

Маша Міщенко