Як припиняться ”безглузді дискусії” щодо НАТО

Росія, отримавши гарантію, що НАТО не наблизиться до її кордонів, не змилується над урядом Януковича. Навпаки, маючи незворотній геополітичний глухий кут України, вона лише почне справжній енергетичний шантаж...

Засідання Ради нацбезпеки та оборони, на яке і новий голова Секретаріату Президента Балога, і “Наша Україна” в своїй заяві покладали сподівання щодо відновлення курсу президента Ющенка на вступ до НАТО, - сам Ющенко завершив короткою вимогою до політиків не вести “безглузді дискусії” на цю тему.

На його думку, висловлену ЗМІ, курс змінити неможливо, він закладений в Універсалі, в законі про основи національної безпеки та в рішеннях РНБО, причому ще за попереднього президента.

Окрім цього, Ющенко додав, що нині йдеться не про вступ до НАТО, а лише про новий етап на цьому шляху. І не треба спекулювати...

 Очевидно, вже немає сенсу нагадувати президентові, що “спекуляції” та “безглузді”, як тепер з`ясувалося, дискусії щодо НАТО, як, втім, і щодо мови, федералізму тощо, -  розпочав саме він у вигляді круглого столу, завершеного Універсалом національної єдності. Нині це вже не має значення.

 Але в останній промові глави держави не вистачало лише запевнення, що він цілком і повністю підтримує заяву прем”єра Януковича в Брюсселі про неготовність України до ПДЧ, а також постанову ВР про підтримку цієї заяви.

І що він також приєднується до “виволочки”, яку зробив Янукович  міністрам Президента на засіданні уряду перед засіданням РНБО.

І взагалі поділяє думку прем`єра, що в нього, Президента, бажання перевищують можливості...

Натомість Ющенко висловив згоду на розподіл повноважень між президентом та урядом, з однією умовою – аби не було спроб узурпації.

Але тепер “спроб узурпації” з боку уряду і не буде, бо не потрібно. Президент як головнокомандувач й очільник  зовнішнього та безпекового курсу країни фактично сам передав ці повноваження главі уряду.

Цим він підтвердив думку комуністів про те, що посада Президента Україні просто не потрібна.

А також дав привід парламентській коаліції, а можливо, й опозиції, в цьому контексті одразу перейти до наймоднішого нині прагматичного підходу: поставити питання... Ні, не про зміни до Конституції – це ще буде, але пізніше.

Нині ж досить почати перерозподіл бюджетних коштів, що йдуть на утримання інституту Президента, в більш корисних цілях.  Врешті, цими коштами можна закрити кілька соціальних дірок, що виникли в урядовому проекті бюджету в зв`язку з новою, “інноваційною” моделлю економічного розвитку.

Але повернімось власне до курсу зовнішньої та безпекової політики і, можливо, востаннє, до “безглуздих дискусій”.

Край їм покладено не словами Президента Ющенка, який вже нічого тут не вирішує, а постановою ВР щодо підтримки заяви Януковича.

Постанова ця, окрім політичної заяви, містить ще й рішення про якнайшвидше схвалення закону про особливості приєднання України до будь-яких військових чи військово-політичних блоків.

І такий проект закону давно зареєстрований у ВР. Зміст його дуже простий та короткий. Він встановлює, що будь-які кроки, спрямовані на вступ чи приєднання до будь-якого блоку (не обов”язково НАТО, можливо, й до Ташкентського пакту), можуть здійснюватися лише і виключно після всеукраїнського референдуму.

Це – якраз і є принципова альтернатива тексту Універсалу, де сказано, навпаки, що спочатку здійснюються підготовчі кроки для зближення з НАТО, а вже потім проводиться референдум.

Очевидно, ніхто не має сумніву, що закон про такі особливості приєднання до блоків буде успішно схвалений теперішньою антикризовою коаліцією, а там і призначений сам референдум. Не можна навіть виключати, що для пришвидшення процесу  згодяться навіть ті 3 мільйони підписів, що зібрала під час виборчої кампанії СДПУ(о), і які досі не отримали визначеності з боку ЦВК. Втім, це вже чиста технологія...

А от відвертий намір уряду, як це підтвердив віце-прем`єр Табачник, використати 5 млн. гривень з бюджету на інформування населення щодо НАТО, виходячи з вже усталених поглядів на цей блок більшості населення, -  це не лише додатковий ляпас Президентові, але й прямий випад проти самого НАТО.

В практичному ж сенсі питання, мабуть, буде поставлено або про зміну розпорядника цих коштів, коли з МЗС вони будуть передані, скажімо, до Держтелерадіо на чолі з новопризначеним його головою Прутником, або про зміну міністра закордонних справ, як це вже пропонує лідер комуністів Симоненко.

Втім, не виключено, буде зроблено й те, й інше...

Звісно, і згаданий закон про особливості приєднання до блоків, і сам бюджет Президент може заветувати. Так само, як в разі здійснення погрози Симоненка щодо звільнення міністрів Гриценка й Тарасюка, може скористатися залишками своїх повноважень, аби заблокувати призначення інших осіб на їхнє місце.

Але це – чиста теорія.

По-перше, бюджет, який нині викликає стільки галасу, в результаті доопрацювання в такий спосіб врахує інтереси Президента та його Секретаріату, що позбавить Ющенка підстав його ветувати.

По-друге, вето на закон про особливості вступу до блоків може бути подолане з допомогою БЮТу, який ані Універсалу не підписував, ані в передвиборчій кампанії ніколи про своє ставлення до НАТО навіть не заїкався. Але про нарощування електорату, не важливо, з якими “геополітичними” поглядами, дбає завжди.

По-третє, президентські міністри, як вже дав зрозуміти після зауважень Януковича пан Гриценко, й далі триматимуться своїх пронатовських поглядів. Та за відсутності бюджетного фінансування хіба що ділитимуться ними з прем`єром напередодні його закордонних візитів. Але у відставку на знак вірності Президенту не підуть, хай там що...

Так припиняться не лише безглузді дискусії щодо НАТО, але й сам курс.

При цьому зовсім не йдеться, що Росія, отримавши остаточну гарантію, що НАТО не наблизиться до одного з її кордонів, змилується над урядом Януковича та принаймні зупинить підвищення  цін на газ.

Навпаки, саме маючи вже практично незворотній геополітичний глухий кут України, вона лише почне справжній енергетичний шантаж, або й просто прибирання до рук промислових потуг наших олігархів.

І немає жодних пояснень, чому б це ЄС мав за таких умов зі свого боку змилуватися над цими олігархами та створити для їхнього експорту у себе тепличні умови, над чим начебто заповзято працюють нині Ющенко з Януковичем.

Можливо, тоді був би сенс повернутися до курсу на НАТО?

Але якраз саме тоді це вже будуть зовсім безглузді дискусії та спекуляції.

Ірина Погорєлова,“Політичні хроніки”, спеціально для  УНІАН

УНІАН в Google News