Кодексом проти корупції, або Чужих грошей нам не шкода

Єврокомісія дала Україні майже 2 млн. євро. Гроші європейських платників податків підуть на благородну справу – викорінення в Україні такого ганебного явища як корупція...

Кодексом проти корупції або Чужих грошей нам не шкода

Єврокомісія дала Україні майже 2 млн. євро. Гроші європейських платників податків підуть на благородну справу – викорінення в Україні такого ганебного явища як корупція. Про це на початку тижня в ході прес-конференції в Києві повідомив голова комітету з питань технічного співробітництва генерального директорату Ради Європи Олександр Сегер.

За європейську частину програми, яка розрахована до травня 2009 року, відповідатиме Рада Європи. Відповідальним за українську частину проекту обраний міністр юстиції Роман Зварич.

"Хтось повинен узяти на себе лідерство в справі боротьби з корупцією. Ми звернулися до багатьох інституцій - і усі вказали на міністра юстиції",- пояснив журналістам цей вибір Олександр Сегер.

Шкода, в ході прес-конференції так і не виникло запитання, які повноваження в міністра юстиції (безвідносно до конкретної особи) для боротьби з корупцією. Залишилося також нез‘ясованим, якими силами цілком цивільне міністерство збирається боротися з правопорушниками-корупціонерами.

Сам Роман Зварич у ході тієї ж прес-конференції не зміг деталізувати кошторис на виділені 1,75 млн. євро. Зате уточнив, що готовий виявити "максимум політичної волі" для виділення бюджетних коштів на боротьбу з корупцією. Також він пояснив, що європейські гроші будуть витрачені на удосконалювання законодавчої бази.

"Ми введемо кодекс поведінки для держслужбовців і покарання за його порушення", - розповів журналістам глава Мін`юсту.

Ой, чи не той це "кодекс поведінки держслужбовців ", що його уже рік як розроблено,  однак він ніяк не залишить стін підвідомчого Зваричу міністерства? Причому, є підозри, що не залишить ніколи - занадто вже концептуальний. У дусі праць Платона.

 Втім, пан Зварич має також намір залучати громадськість до заходів щодо запобігання корупції. Повторимося, ані повноважень, ані кадрових ресурсів міністерство юстиції для цього не має.

Хоча, звичайно, праві будуть і ті, хто скаже, що головне гроші. А як витратити - не проблема. Українська скарбниця благополучно перетравлювала і не такі фінансові вливання з Заходу. З цього погляду проблем не передбачається й у даному конкретному випадку.

Водночас, багато хто з юристів висловлює серйозний скепсис з приводу чергового проекту по боротьбі з корупцією.

„Програми такого роду за своєю природою не можуть вирішити проблеми корупції. Їх завдання скоріше – закласти грунт для зміни правосвідомості і правової культури як громадян, так і представників влади. З тим, щоб у подальшому цілий комплекс заходів (соціально-економічних, правових, політичних тощо) дозволив поступово зменшувати це  негативне явище в усіх сферах суспільного життя в Україні. Програма – не панацея, за нею мають бути здійснені конкретні кроки”, – вважає Віталій Касько, адвокат юридичної фирми „Пукшин і Партнери”.

Оцінюючи в цілому позитивно спроби  влади підійти до більш-менш системного розв’язання корупційних проблем в країні, юрист наголошує, що хотілося би все ж таки звернути увагу на певну декларативність кроків, що здійснюються.

Стосується це, на його думку,  не лише згаданого антикорупційного проекту Ради Європи, а й Концепції подолання корупції в Україні „На шляху до доброчесності”. Остання, як відомо, була підготовлена все тим же  Міністерством юстиції України та затверджена 11 вересня  цього року Указом Президента України.

Віталій Касько, зокрема, цілком слушно наголошує, що ефективність такого роду актів залежить від наступних документів, котрі  наповнюють їх конкретним змістом,  та від дієвості механізмів контролю за їх реалізацією. Як вбачається з тексту самої Концепції, конкретні заходи щодо її реалізації визначаються у плані дій, який затверджується Кабінетом Міністрів України. Які це будуть заходи і як саме вони будуть реалізовуватись на практиці?  Як то кажуть – читай вище.

Наприклад - „усунення недоліків у процедурі притягнення до відповідальності за корупційні діяння. Зокрема, дисбалансу можливостей стосовно доказування у справах про корупційні правопорушення між органами досудового слідства та особами, які підозрюються в корупції”. У чому саме полягає цей дисбаланс та на чию він користь? Подібних запитань багато. А от відповіді на них не плануються навіть в середній перспективі.

Торкаючись реалізації Концепції та відповідних Програмах Ради Європи і США, юрист також цілком слушно нагадав про добре відомі і „План дій Україна-НАТО”, і спільні програми з Радою Європи та Єврокомісією як на рівні держави, так і на рівні державних відомств. Всі вони або частково, або в цілому були присвячені питанням запобігання та боротьби з корупцією в Україні. Але їх  реалізація, на жаль, фактично не змінила ситуації із цим негативним явищем в державі.

То ж, чи на рівні цивільного міністерства юстиції такі задачі потрібно вирішувати. Та й чи компетенція це міністра юстиції.

Але чия тоді?

Логічно було б, якби це питання поставила перед собою держава. Хоча б перед тим, як брати гроші на черговий етап безглуздої дотепер боротьби з корупцією.

Ольга Гроссман

УНІАН в Google News