Хибним курсом йдете, панове!

Підступний Пацюк протягом „свого” року примхливими рухами свого хвостика багаторазово збивав з правильного курсу українських політиків. Рейтинг найбільших політичних помилок 2008 року

Рейтинг найбільших політичних помилок 2008 року

На жаль, підступний Пацюк протягом „свого” 2008 року примхливими рухами свого хвилястого хвостика багаторазово збивав з правильного курсу українських політиків, змушуючи їх грубо помилятися. Які ж з цих помилок були найбільшими і призвели до найсумніших наслідків для тих, хто їх скоїв? На це запитання напередодні Нового року Бика УНІАН попросив відповісти 20-тьох відомих українських політологів.  І – по можливості – прокоментувати свої відповіді.

На перше місце вийшов зрив керівництвом Партії регіонів коаліційних переговорів з Блоком Юлії Тимошенко. Експерти практично одностайно відзначили, що в результаті цієї помилки „регіонали” отримали цілу низку серйозних негативних моментів. Вони виявилися на тривалий час відсунуті від керівних посад у виконавчій владі, дистанційовані від бюджетних (і не тільки!) фінансових потоків. Спровокували створення квазі-коаліції, лояльної до Ю.Тимошенко, яка спромоглася обрати спікера і прийняти вигідні для уряду закони, у тому числі, бюджет-2009. На тактичну перспективу відштовхнули від себе як нестійкого В.Литвина, так і донедавна стійких політичних союзників – комуністів. У громадській думці вчергове ПР постала „лузерами”, що програють останнім часом усі політичні битви.

От і залишається лякати, мовляв, „всю країну через 100 днів піднімемо”. Але ніхто вже не лякається. І з чим іти на президентську кампанію? Утішати себе відривом у 3-4% від Тимошенко не доводиться. Всім відома здатність Юлії Володимирівни протягом останніх двох тижнів кампанії нарощувати свій результат на 6-8%. Особливо, коли не бракує грошей на вибори. А їх, схоже, не бракуватиме. Чому? Читайте наступний пункт.

На другому місці – підписання Президентом В.Ющенком держбюджету-2009. Того самого бюджету, про який глава держави у вівторок 23 грудня відгукнувся наступним чином: „Це не реальний бюджет, а трагедія. Це найбезвідповідальніший документ і політична авантюра”. Ющенко вщент розніс негодящі макропоказники бюджету. А ще як сам Президент, так і представники його оточення не раз наголошували на тому, що вкрай сумнівною була сама процедура голосування за головний фінансовий документ. Один депутат фракції БЮТ і двоє „регіоналів” стверджують, що не голосували за цей документ, а відбулося елементарне шахрайство з їхніми картками. Це ж була чудова зачіпка для гаранта для того, щоб не допустити „трагедію і авантюру”. Адже бюджет пройшов за рахунок одного (!) голосу в плюс – „за” було 226 депутатів. Проте „трагедія” здобула у понеділок автограф Президента.

Де ж логіка? Коли ж ти щирий був, пророче? Коли жорстоко (і небезпідставно) критикував бюджет „імені Тимошенко”, чи коли його підписував? Коли лякав земляків незчисленними бідами, чи коли освятив їх великою президентською печаткою? Це питання виникло у всіх, хто хоча б трохи стежить за поточними політичними перипетіями. Важко сприйняти як відповідь на нього не надто розбірливу репліку в ефірі „Інтера”: „Процесуально потрібно, щоб цей процес пішов... Політично не прийняти бюджет – це дуже тяжка позиція, це важко пояснити людям”. Нібито ж намагалися пояснити. Чому перестали пояснювати – тому що важко? Не аргумент.

Така непослідовність дорого обходиться і без того підупалому іміджу Віктора Андрійовича. Не кажучи вже про те, що в урядовому проекті бюджету закладено достатньо хитрих моментів, здатних забезпечити повноцінне фінансування президентської кампанії Тимошенко. Мав би просто спрацювати інстинкт політичного самозбереження.

Третьою за своїм масштабом політичною помилкою року кандидати та доктори наук вважають спільне голосування фракції Блоку Юлії Тимошенко з партією Регіонів 2 вересня поточного року. Тоді всупереч чинній на той момент коаліційній угоді було прийнято низку відверто антипрезидентських законів. В результаті Ющенко отримав підстави „валити” коаліцію і здійснювати спроби розпускати ВР. А в інформаційному просторі усталилася думка про те, що „створено неформальну коаліцію БЮТ та ПР”. Зрештою, через місяць за участю фракції БЮТ закони, які кардинально обмежували повноваження Юшенка, було скасовано. Помилку – виправлено. Але неприємний присмак „протиприродної коаліції” і „зради”  лишився.

Четверта політична помилка року, на думку експертів, це поведінка керівництва Нацбанку після початку фінансової кризи в Україні. В.Стельмах (який ще навесні закликав тримати заощадження у нацвалюті) та його заступники майже не вживали заходів для стабілізації курсу гривні стосовно долара. Натомість непрозорим чином проводили рефінансування „обраних” банків та таким же селективним чином продавали валюту за пільговими розцінками. Ці дії виходять за межі суто фінансово-економічної сфери і мають серйозні політичні наслідки. В.Стельмах міцно асоціюється з В.Ющенком: вони роками працювали разом, є особистими друзями. Тому політичний негатив від дій (і бездіяльності) керівників НБУ густо лягає і на Президента. Відмова глави держави звільнити з посади Стельмаха навіть після мало не одностайного голосування парламенту може йому коштувати надто дорого.

Нарешті, на п’яте місце у рейтингу політичних помилок року аналітики поставили підвищення мером Києва Леонідом Черновецьким  у чотири (!) рази тарифів на проїзд у столичному громадському транспорті. Схоже, Леонід Михайлович так і не виніс уроків зі скандалу, який йому учинили кияни при спробі так само різко підвищити тарифи на житлово-комунальні послуги. Марно силкувався міський голова перекласти відповідальність за це підвищення на главу профільної комісії Київміськради бютівця О.Зінченка. Воно асоціюється саме з Черновецьким. Експерти вважають, що ці дії кияни пам’ятатимуть ще довго. І вони можуть коштувати „космічному мерові” його мрій про потрапляння до парламенту.

Підготував Микола Писарчук

УНІАН в Google News