Чи додадуть Росії прагматизму ринкові ціни на газ?

Від раунду до раунду надії дедалі менше... Ринкові ціни позбавлять відносини політичного чинника... Українські та російські політики не співатимуть в унісон... Експертні оцінки

Перехід на ринкові ціни мав би символізувати новий етап наших відносин із Росією. У нас із північною сусідкою зберігається цілий комплекс невирішених питань, найболючіші з яких – поділ Азовського, Чорного морів, виведення Чорноморського флоту у 2017 році з території України, а поки що – його інвентаризація і зміна ціни базування.

Чи означатиме таке “товаришування” за європейськими цінами на газ пожвавлення українсько-російського діалогу? Врешті, чи даватиме воно право на більш жорсткий тон з боку українських дипломатів? Про це УНІАН запитав експертів

Леонід Осаволюк, директор першого територіального департаменту МЗС України:

ВІД РАУНДУ ДО РАУНДУ НАДІЇ НА ВИРІШЕННЯ ДЕДАЛІ МЕНШЕ

Жодного просування в азовсько-керченскій проблематиці не відбулося. Росіяни пропонують варіанти, відкинуті нами ще кілька років тому.

З нашої точки зору, було б справедливо переводити наші відносини на ринкові рейки не тільки в газовій сфері, а й в оцінці перебування Чорноморського флоту на території України. Ті символічні 97 мільйонів, які навіть не сплачуються Україні, а яким нібито сплачується борг колишніх часів, не відповідає ані міжнародній практиці, ані самим умовам перебування ЧФ. І це було б чесно заявити російській стороні. Вони кажуть, що готові збільшити суму орендної плати, але після 2017 року. І це попри те, що ми не ставимо питання подальшого перебування російського флоту – після 2017 року, пропонуємо скласти графік виведення флоту й спільно почати над цим працювати. Добрим сигналом є те, що місто Новоросійськ називається, як місце, куди буде виведено флот.

Ми поки що намагаємося достукатися до російської сторони, щоб не загострювати проблеми. У нас залишається надія на розв’язання проблем, хоча від раунду до раунду переговорів надій залишається все менше.

До речі, у кулуарних переговорах і переговорники, і керівництво російської делегації прекрасно розуміють ситуацію, але коли ми сідаємо за стіл, вони проводять офіційно задекларовану лінію.

Але існують інші механізми розв’язання проблем. Ми вивчаємо досвід держав, які проводили демаркацію в односторонньому порядку. Таку демаркацію сухопутного кордону зробила Російська Федерація з Естонією в 1995 році. Росія прийняла рішення про здійснення демаркації в односторонньому порядку і протягом року це зробила.

Ми шукаємо різні можливості захистити територіальну цілісність України.

Григорій Перепелиця, ректор Дипломатичної Академії:

РИНКОВІ ЦІНИ ПОЗБАВЛЯТЬ ВІДНОСИНИ ПОЛІТИЧНОГО ЧИННИКА

Перехід на ринкові відносини щодо російського газу (хотілося б сказати – і його транспортування до Європи) вивільняє з наших переговорів політичний чинник. За дешевий газ ми все рівно платили політичними поступками, нашим суверенітетом. Це і угода про перебування Чорноморського флоту на території України, і інші політичні рішення, які приймалися в угоду Росії. Дешевий російський газ може бути тільки в мишоловці, за пільги на газ вимагалися політичні поступки.

Демаркація та делімітація кордону – це питання двосторонніх відносин. Тут європейські країни можуть надати експертів для проведення консультацій. Втручатися в ці питання інші країни не можуть, тож розраховувати на міжнародну спільноту в цьому питанні не доводиться. Ми повинні самі вирішити проблематику кордонів.

Якщо в нас є угода про делімітацію сухопутних кордонів, то демаркацію Україна може провести у односторонньому порядку. Бо облаштування свого кордону – це суверенне право кожної країни.

Катерина Кириченко, керівник Інституту антикризових стратегій:

УКРАЇНСЬКІ ТА РОСІЙСЬКІ ПОЛІТИКИ НЕ СПІВАТИМУТЬ В УНІСОН

Ринок – це коли ти заходиш в магазин і обираєш те, що подобається більше – пепсі-колу чи кока-колу. А коли ти в пустелі і там єдиний колодязь, – це вже не ринок...

То ж не треба тішити себе ілюзіями: домовленості щодо газу жодним чином не впливають на інші стратегічні інтереси Росії в Україні. Крим, бази Чорноморського флоту РФ, демаркація кордону, укріплення російської мови, перешкоджання євроатлантичним прагненням України – порядок денний залишився той самий.

В Україні, де постійно відбуваються відцентрові процеси, завжди знайдеться п’ята колона амбіційних політиканів, що зрадять національні інтереси і не помружаться. На цих політичних протиріччях і надалі гратимуть росіяни. У них на повну котушку працює агітпроп.

У нас державна інформаційна політика відсутня взагалі. Тож прогноз невтішний: питання Російського флоту, демаркації кордонів і навіть більше – транзиту і ціни на газ ще багато разів будуть каменем спотикання в українсько-російських відносинах. Щоб говорити з Росією на рівних, українським політикам треба співати в унісон, а цього ще не станеться.

Анатолій Зленко, екс-міністр закордонних справ України:

У ВІДНОСИНАХ ПОТРІБЕН ПРАГМАТИЗМ

На сьогодні ситуація складається так, що я не виключаю нового загострення навколо спільних проблем. Мені розповіли, що, перебуваючи в Брюсселі, Віктор Ющенко сказав, що наші відносини з Росією погіршилися, і це змушує нас налагоджувати співробітництво з Європейським Союзом.

Якщо обидві країни не зрозуміють необхідності взаємовигідної співпраці на основі рівноправного партнерства, то нас чекає загострення.

Дехто каже, що росіяни попри ринкову ціну не пом’якшили свою зовнішню політику. Але це їхні зовнішні пріоритети, вони намагаються їх зреалізувати. Нами не може така політика сприйматися однозначно, ми б хотіли мати інші відносини, які б базувалися на прагматизмі й повазі, відповідно до положень, закладених у Договорі про дружбу, співробітництво, партнерство від 1997 року.

Опитувала Маша Міщенко

УНІАН в Google News