Друге дихання чи останній подих Універсалу?
Друге дихання чи останній подих Універсалу?

Друге дихання чи останній подих Універсалу?

10:58, 10.10.2006
8 хв.

Президент ініціюватиме законопроект про Основи зовнішньої та внутрішньої політики, базований на Універсалі національної єдності... Це диктується потребою негайного й остаточного самовизначення України в геополітичному просторі...

Президент ініціюватиме законопроект про Основи зовнішньої та внутрішньої політики, базований на Універсалі національної єдності. Про це повідомив заступник голови Секретаріату Президента Арсеній Яценюк. Коли саме це відбудеться, не сказав. Але зрозуміло, що тема важлива й актуальна, а отже – не залежиться.

Важливість і актуальність схвалення Універсалу як Основ... начебто пов’язана з коаліційним процесом та умовами, виставленими “Нашою Україною” до антикризової коаліції задля їхнього продовження.

Але насправді це диктується потребою негайного й остаточного самовизначення України в геополітичному просторі, оскільки без цього вже жодні тактичні ігри політиків на її теренах не призводять ні до чого, крім тотальної стагнації.

Відео дня

Абсолютно зрозуміло, що без такого концептуального самовизначення не задовольнить свої апетити, а навпаки, стагнуватиме й втрачатиме динаміку олігархічний капітал. Це зумовить подальшу його “мафізацію” – замість цивілізації. Уся решта процесів піде відповідно: феодалізація галузей економіки й територій, черговий занепад продуктивних сил, соціальної сфери тощо.

Політична ж система в теперішньому її конституційному вигляді або з поширенням хаосу ще й на регіони завдяки механічному продовженню конституційної реформи – таки почне руйнування цілісності країни не в пропагандистсько-віртуальному, а в буквальному сенсі.

Усі учасники теперішнього політичного процесу це давно розуміли, але до певного моменту вважали, що переграють одне одного й запровадять власний геополітичний вибір шляхом отримання тимчасової переваги одне над одним і через інший, ніж Основи й Універсал, законодавчий механізм.

Наприклад, через урядову програму. Або через законодавчий розподіл повноважень Президента й уряду, у якому б визначення курсу здійснювалося бюрократично-адміністративним способом.

Але, як з’ясувалося, у цих межах сили геополітичних опонентів практично рівні. Тому поле боротьби доводиться розширювати й вводити додаткові інструменти, які б надали перевагу одній зі сторін. Це – найзагальніші правила нової гри, яка щойно розпочинається.

І вже на початку цієї гри можна зарахувати першу перемогу за очками тій команді, яка першою внесла додатковий фактор у вигляді Універсалу в процес, а потім, коли цей морально-політичний документ став вважатися одноразово використаним, – зробила його інструментом додаткового тиску на опонентів.

Ідеться, зрозуміло, про Президента й “Нашу Україну”, які зволікали з переговорами щодо коаліції рівно стільки, аби вихід на Основи зовнішньої та внутрішньої політики саме на базі Універсалу став чи не єдиним можливим виходом із нинішньої ситуації.

При цьому виграш команди Президента полягає в тім, що шляхом “безрезультатних” переговорів вона унеможливила випереджальну ініціативу опонентів щодо згаданих Основ... – на зовсім іншій базі. Ну, наприклад, на базі передвиборчих програм Партії регіонів, комуністів та соціалістів.

Щодо цього свої міркування і, здається, навіть розчарування вже виклав спікер Олександр Мороз. Він погоджується з тим, що Універсал можна вписати в Основи зовнішньої та внутрішньої політики, але попереджає, що сам по собі текст Універсалу узаконити не можна, оскільки це, мовляв, суперечитиме Конституції...

Лідер КПУ Петро Симоненко посилив підтекст сказаного Морозом: він нагадав, що питання Універсалу, саме щодо геополітичних моментів, включно з мовою, – мають, на думку комуністів, бути предметом референдумів. Тобто не просто закону.

Думку Партії регіонів з приводу Універсалу як спільного документа раніше висловлювали декілька речників, і зводиться вона до того, що Універсал не був і не є програмовим партійним документом для неї, а отже – не може беззастережно виконуватися. Очевидно, ця теза ляже й в основу подальшої дискусії ПР щодо Універсалу в межах Основ зовнішньої та внутрішньої політики.

А взагалі подальший сценарій боротьби навколо ініційованого Президентом закону можна почасти передбачити, і він закладений в чинні конституційні нюанси.

Зокрема, тактична боротьба обіцяє розгорнутися навколо питання – як має ухвалюватись документ: у вигляді закону чи як лише постанова ВР. Конституція цього не визначає. А різниця є, і суттєва. Адже постанова ВР – документ, недосяжний для Президента. А закон може не лише ініціюватися, а й ветуватися Президентом – якщо опоненти спробують напхати в документ альтернативні Універсалові положення. Такі, як застереження комуністів, зокрема й щодо референдумів.

Той факт, що Президент уже готується ініціювати саме законопроект, який має силу першочергового розгляду, – означає, що Ющенко хоче утримати тактично-технологічну перевагу. Хоча парламентська коаліція не лише обов’язково наполягатиме на постанові, а навіть може поспішити внести її до отримання проекту від Банкової. Ця гонитва на випередження, щоправда, може призвести до таких самих дурниць, як було з мораторієм на підвищення тарифів...

Далі предметом торгу стане головним чином позиція Партії регіонів, що розриватиметься між “Нашою Україною”, з одного боку, та комуністами й соціалістами – з другого.

Власне, головна проблема ПР полягає не в блуканні між політичними партнерами, а в суперечності інтересів головних “акціонерів” партії та передвиборчими обіцянками й зобов’язаннями перед Росією.

Зробити хоча б для себе вибір на користь власних інтересів ПР у теперішніх умовах не в змозі, тому “допомагати” їй доведеться “Нашій Україні” приблизно тими ж методами, що й досі. Себто процедурно-тактичними маніпуляціями, грою “в чотири руки” з Президентом, сварками з КПУ та СПУ... За потреби будуть запроваджені й додаткові інструменти – як от різні варіанти законопроекту про Кабмін, якого так прагне прем’єр-міністр, а може, й закон про Президента... Звісно ж, перспектива підписання НУ коаліційної угоди лише після схвалення за участі ПР Основ... на базі Універсалу і без “застережень” матиме вагу останньої крапки.

З боку Президента останнім аргументом має стати й стане, очевидно, підписання чи ветування бюджету.

Як бачимо, знову до купи збираються всі відомі об’єкти боротьби, що просто таки спокушають скласти з них черговий “пакет”. Наскільки можна зрозуміти, саме форму “пакета” всі вони мали й у проекті коаліційної угоди, яку так і не підписали учасники переговорів.

Але ситуація з ухваленням Основ зовнішньої та внутрішньої політики відрізняється від укладання коаліційної угоди тим, що йдеться вже не про політичний акт, а про закон, який найближчим часом не матиме зворотної дії і на базі якого можуть бути швидко здійснені подальші зрушення в розвитку чи, навпаки, гальмуванні України.

Тому немає жодного сумніву, що тільки-но на якомусь етапі пролунає пропозиція про “пакет” зі згаданих документів, як стане зрозуміло, що декларований нині Президентом та “Нашою Україною” курс уже востаннє і надовго зраджений. Ну а антикризова коаліція, можливо, в розширеному нарешті вигляді стане гробарем Універсалу, який мав, навпаки, залишатися законодавчою біблією державного курсу.

Утім, справжня боротьба за Універсал, національну єдність та подальший курс країни ще не розпочалася, тому слід чекати принаймні творчого підходу до досить-таки набридлих схем і комбінацій, засобів та методів.

До речі, зовсім новим фактором боротьби за внутрішній та зовнішній курс країни мала б стати позиція щодо Універсалу теперішньої опозиції в особі БЮТ. Як відомо, у попередній “серії”, коли Універсал лише з’явився на світ як спосіб розв’язання проблеми прем’єр-міністра, БЮТ ігнорував його й залишив собі простір для маневру.

Можливо, саме зараз, маючи в цьому питанні навіть не золоту, а діамантову акцію, – БЮТ зробить гру для себе і для країни?

Ірина Погорєлова

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся