Що означає заява Кравчука?

Кравчука запустила Тимошенко... Чи чесно ставати на бік чи то Президента, чи то прем’єра?.. Голос Кравчука – це голос нації... Кравчук нескромно взяв на себе місію “батька нації”... Думки політиків

Учора екс-Президент України Леонід Кравчук під час свого телезвернення до нинішнього глави держави Віктора Ющенка, закликав його добровільно подати у відставку та оголосити дострокові президентські вибори. Як ви розцінюєте заяву Кравчука і чи доцільні сьогодні позачергові президентські вибори, – ми запитали в політиків з різних таборів.

Ксенія Ляпіна, народний депутат (НУ–НС):

КРАВЧУКА ЗАПУСТИЛА ТИМОШЕНКО

Заклики Кравчука – із такої опери: мене образили, то нехай і іншого образять. Пам’ятаєте, що вийшло, коли Кравчук пішов позачергово у відставку – пішов разом з ВР на перевибори, і його не обрали.

Звісно, це є частина якоїсь технології – якщо виходити з близькості між Тимошенко і колишньою СДПУ(о), до якої тепер ще можна додати буквочку «б» (“бувша”). А також – враховуючи симпатії Медведчука, Шуфрича, Кравчука до Юлії Тимошенко. Так, це якась бютівська технологія.

Але суто інформаційна технологія, тобто покликана створити інформаційний шум, який має відвернути увагу від ключових питань: що відбувається в економіці, як розвивається криза, чому не публікують дані про ВВП, що робить Кабмін.

Уряд кожного тижня розповідає, що в них є антикризова програма. Юлія Тимошенко запитувала голів облрад: «Яку вам потрібно програму? Зараз підемо в кабінет, ви скажете, яка вам потрібна програма – я вам дам будь-яку».

Це відповідає баченню Тимошенко. На фіга їй програма! Вона їй просто не потрібна. Тимошенко діє за принципом – сьогодні прожили, і слава Богу, буде й завтра боротися за владу.

Юлія Володимирівна поскаржилася, що по всіх ЗМІ люди говорять про кризу, про недоліки роботи уряду. Звісно, їй це не подобається. Тож вона запустила Кравчука, аби народ поговорив про щось інше.

Й ось Кравчук випустив повітря, а ми мусимо про це говорити. Вважаю, що це не варте обговорення.

Люди починають замислюватися, чому вони так погано живуть, чому Тимошенко не виконує своїх обіцянок. Тому вона постійно намагається перевести стрілки на якихось ворогів, які потім перетворюються на її друзів.

Наприклад, Нацбанк був її страшним ворогом, а тепер Нацбанк уже начебто не такий страшний бо він іде їй назустріч з певних питань, що призводить потім до інфляції. Усе це люди відчувають. І коли про це всі відверто говорять – це становить велику загрозу для Юлії Тимошенко. Для якої головна мета в житті – влада, влада і ще більше влади!

Ганна Герман, народний депутат (ПР):

ЧИ ЧЕСНО СТАВАТИ НА БІК ЧИ ТО ПРЕЗИДЕНТА, ЧИ ТО ПРЕМ’ЄРА?

Мільйони громадян України не сплять ночами з думкою – як годувати родину, як сплачувати комунальні послуги, кредити. Як жити далі? Кожен день в Україні реєструється шість тисяч нових безробітних. Але ми не маємо відповіді від влади на ці тривоги людей. Не маємо відповіді ані від Президента, ані від прем’єра. Перший живе в нереальному світі. Друга – у нереальних обіцянках і пошуках винних.

Поміж тим, ситуація в економіці не поліпшується, а навпаки.

Якщо протягом 30 днів уряд не зможе вирівняти платіжний баланс – банки впадуть, кажуть експерти. Економіка перейде на бартер. А це кінець. Але Президент разом з урядом замість вживати екстрених заходів, щоб запобігти катастрофі, далі ведуть свою відірвану від людей війну, залучаючи кожен на свій бік того чи іншого авторитетного громадянина.

Проте ставати сьогодні на чийсь бік – Президента чи прем’єра – навряд чи буде чесним. Потрібен інший провідник держави – рішучий і професійний – з українським планом порятунку та відновлення. Замість безвільного Президента і засліпленої жадобою влади його колеги.

Потрібен закон, який би забезпечив часткову фінансову підтримку для тих працівників, яких вимушено відправляють у відпустки. Необхідні гарантії людям, що втратили працю, але мають іпотечні кредити, гарантії того, що, наприклад, сплату відсотків протягом року візьмуть на себе разом держава, власник підприємства, банк. Не можна допустити, щоб люди, котрі втратили роботу, разом з тим утратили й заставлене під кредит майно. Треба, щоб план захисту та відновлення країни був спроектований так, аби зменшити напругу в державі, щоб люди, які втратили роботу, мали гарантії на охорону здоров’я і навчання дітей.

Що ми маємо натомість? Щодня нові серії політичного бойовика. У якому головні герої – Президент і прем’єр – усі сили витрачають на те, щоб здолати не кризу, а одне одного.

Так, вони повинні піти у відставку. Кожен окремо по черзі чи разом – нее має значення. Але країну треба звільнити від цього тягаря.

Олександр Корчинський, голова партії «Братство»:

ЧИМ ШВИДШЕ ЮЩЕНКО ПІДЕ У ВІДСТАВКУ, ТИМ КРАЩЕ

Кожен день перебування Ющенка при владі – це занадто багато. Тому чим швидше він піде у відставку, тим ліпше. Гадаю, якщо країна проживе рік без Ющенка, тобто до виборів, буде тільки краще.

Чи був Кравчук щирий? Кравчук же політик, тому його навряд можна підозрювати в якихось щирих бажаннях. Але в даному випадку він висловив щире бажання більшості українського народу.

Валерій Писаренко, народний депутат (БЮТ):

ГОЛОС КРАВЧУКА – ЦЕ ГОЛОС УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ

Мені здається, Леонід Макарович своєю заявою зробив другий історичний крок (перший – коли він самостійно прийняв рішення про перевибори).

Я ніяк не пов’язую це з якимось політичними технологіями, він все ж таки зробив цю заяву від душі. Учорашній голос Леоніда Макаровича можна прийняти за голос української нації, яка звернулася до Віктора Андрійовича. Раніше Ющенко сам звертався до української нації, учора він почув її відповідь – нація закликала його до складення повноважень Президента в ім’я порятунку України.

Я є прихильником ідеї, озвученої Кравчуком, щодо дострокових перевиборів Президента і складання Віктором Андрійовичем своїх повноважень. Країна тільки б виграла, якби з’явилася єдина влада, не було жодних суперечок між Президентом, парламентом і прем’єром. І це сьогодні можна зробити лише через зміну Президента.

Юрій Костенко, народний депутат (НУ–НС), лідер УНП:

ПОТЕНЦІЙНІ КАНДИДАТИ ВЗЯЛИСЯ ЗА ПР-ТЕХНОЛОГІЇ

Мотивація заяви зрозуміла – потенційні кандидати почали втілювати в життя свої виборчі програми, у тому числі за допомогою ПР-технологій.

Я не можу погодитися з Кравчуком, що сьогоднішні дострокові вибори можуть розв’язати проблему, яку Україна не могла розв’язати 17 років. За ці роки в Україні так і не сформовано державну політику, яка базується на національному інтересі, а також політику економічну, яка формує оптимальний тип економіки, що може протидіяти фінансовим світовим загрозам. Таку програму здатен втілювати не окремо Президент чи окремо прем’єр, чи окремо ВР. Таку програму здатна втілити українська влада, яка матиме українську більшість у парламенті, український уряд, який буде не популізмом задобрювати виборців, а працюючи з економікою, з робочими місцями.

Кравчук, хоч і сам був Президентом, але так і не зрозумів, на превеликий жаль, у чому ж причина українських негараздів. Як він не реалізував свій президентський потенціал, так його не може реалізувати й Віктор Ющенко. Але проблема не в тому, що хтось має раніше піти у відставку, а в тому, що Україна в силу історичних обставин, в силу того, що комуністи після 1991 року не були відлучені від влади в незалежній державі, так і не стала на шлях європейського демократичного розвитку. Більше того, український політикум досі розділений барикадою, одна частина якого виступає за незалежну державу, а друга каже, що незалежна Україна неможлива і треба знову об’єднуватися з Росією. У цьому проблема української політики, яку не вирішать дострокові президентські вибори.

Георгій Крючков, народний депутат попередніх скликань:

КРАВЧУК НЕСКРОМНО ВЗЯВ НА СЕБЕ МІСІЮ “БАТЬКА НАЦІЇ”

Ющенко справді опинився не на своєму місці. Президент не тільки не зміг об’єднати українське суспільство, а навпаки – сприяв його розколу. Цей лідер повинен негайно піти, якщо в нього є хоч краплина совісті.

 Але ріже слух заява Леоніда Макаровича. Ця претензія на роль батька нації, який передав дитя, народжене ним – певно, з поганим генофондом. Це нескромно.

Кравчука, по суті, зробила Президентом колишня політична влада, вона його рекомендувала на пост Голови Верховної Ради, підтримала на посаду Президента. Отримавши посаду, він обманув партію. Декілька років тому він був дуже активним учасником руху за нейтральний позаблоковий статус України, через певний час заявив, що майже все життя підтримував вступ до НАТО. Це аморально.

Він передав у приватні руки розвалене чорноморське пароплавство. Він знищив Україну як морську державу. Корупційні процеси, які зародилися в останні роки радянської влади, отримали бурний розквіт саме за часів Кравчука.

Давайте згадаємо, яка розвалена економіка перейшла до його спадкоємця Леоніда Кучми. Давайте пригадаємо, що тоді була найвища інфляція, яка перейшла за 10 тисяч відсотків. Давайте пригадаємо, що саме Кравчук закликав громадян, відповідаючи на їхні питання – що робити з грошима, – вкладати їх у Ощадбанк. Він обдурив людей. Чи він був некомпетентний, чи зробив це свідомо, я не знаю.

Я не можу обійти й той момент, що саме за Кравчука була бездарно віддана ядерна зброя, й Україна, маючи третій ядерний потенціал у світі, стала без’ядерною державою. Так, ядерну зброю треба було віддавати, але не так бездарно, як це було зроблено. Усі питання, пов’язані з так званим “нульовим варіантом” у розрахунках з Росією, також тоді вирішувалися некомпетентно.

Тому, слухаючи про відставку Президента з вуст Кравчука, відчуваєш себе в незручному становищі, – так, наче Кравчук бере на себе місію вихваляти себе як батька нації...

Опитували Оксана Климончук, Анна Ященко

УНІАН в Google News