Щоб усі тремтіли, щоб дихнуть не сміли - Газпром пише страшну казку для України

Нафтогаз з Газпромом ведуть себе, як підлітки з фільму жахів... "Там дуже страшно? Ага! Напевно, там небезпечно! Давай підем туди!"

 

Нет, — сказал Гав, — здесь дождя совсем не слышно,

 и поэтому бояться неинтересно.

Я лучше пойду побоюсь на чердаке.

(Г. Остер, «Котенок по имени Гав»)

Міллер, Путін

Газпром розробляє планвідключення України від газопостачання вже 8 березня. Таку страшилку наприкінці минулого тижня озвучив один з учасників засідання ради директорів російського газового монополіста чомусь з посиланням на думку заступника голови правління Газпрому Андрія Круглова. Подібна «партизанщина» викликає тим більший інтерес, що за даними ЗМІ, рішення закрити газовий вентиль, якщо 7 березня на рахунок Газпрому не надійдуть 400 мільйонів доларів – черговий платіж України за спожитий в лютому російський газ, було ухвалене радою директорів Газпрому (тобто нібито цілком офіційно) на засіданні 24 лютого, де серед іншого обговорювався і стан поточних розрахунків з Нафтогазом.

Хіба що викликає подив заява про початок розробки плану відключення газу. Важко уявити, що Газпром як компанія, пов`язана з виробництвом, що представляє підвищену небезпеку, до цих пір... такого плану не має. А якщо, не приведи Бог, аварія яка-небудь? Та і як тоді нам відключали газ на Новий рік? Абияк?!! І це – не єдина дивина в ситуації.

На офіційному сайті Газпрому немає жодних даних про наміри перекрити газ Україні якого б то не було числа, а є лише інформація про те, що «Правлінню компанії доручено організувати роботу з реалізації положень контрактів на постачання газу на Україну і його транзит через українську територію, і проінформувати Раду директорів про хід роботи у вересні 2009 року». А також посилання на положення газового контракту: «Контрактом на постачання газу передбачені заходи щодо підвищення платіжної дисципліни НАК «Нафтогаз України». Зокрема, якщо «Нафтогаз України» до 7 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання, не сплатить, або не в повному осязі сплатить постачання газу, сторони на весь термін дії контракту, що залишився, переходять на передоплатну систему розрахунків».

Тут, в принципі, все логічно «вранці - гроші, увечері – стільці». Немає грошей, не буде і газу. Якщо Тимошенко гарантувала своєчасну оплату – значить, Кабмін повинен забезпечити. Проте відсутність в контракті прямих вказівок на можливі відключення у разі затримок з оплатою примушує припустити, що у разі кризи неплатежів Газпром спробує вирішити ситуацію інакше. Скажімо, «з вигодою для себе використовувати нові можливості, які відкриваються унаслідок лібералізації енергетичного ринку», - це фраза з нової стратегії Газпрому , презентованою главою компанії Олексієм Міллером. А загроза відключення газу у такому разі, ймовірно, повинна стати «додатковим» стимулом підвищення зговірливості української сторони. 

Справедливості ради відзначимо, що підстави побоюватися невчасних розрахунків Газпрому підкинула... прес-служба Нафтогазу, коли 19 лютого публічно висловила припущення про «можливе погіршення ситуації щодо розрахунків з ВАТ «Газпром» в результаті катастрофічного зростання заборгованості підприємств теплової комунальної енергетики перед підприємствами Нафтогазу. У повідомленні було прямо вказано, що загальний борг ТКЕ перед НАК становить 4,567 млрд. грн. і продовжує рости. Та й фінплан самого Нафтогазу, м`яко кажучи, залишає бажати великих доказів стабільності. Так, за прикидками "Дзеркала тижня",залежність Нафтогазу від нашого дірявого як решето держбюджету, становить мінімум 13,64 мільярда гривень. І це без урахування 37-и мільярдів, необхідних для закачування газу в підземні сховища, щоб зробити запас на наступний опалювальний сезон.

А 20 лютого начальник Управління зі зв`язків з громадськістю НАК «Нафтогаз України» Валентин Землянський озвучив апокаліптичний прогноз: «До 7 березня ми повинні розрахуватися з Газпромом. Інакше ми одержуватимемо штрафні санкції у вигляді 100% передоплати газу, який нам поставляється, і штрафні санкції за кожен день прострочення платежу. Ми намагаємося вирішити ситуацію за рахунок власних ресурсів. У нас ще є промислові споживачі, і населення, яке споживає газ. Проте ми заходимо в безвихідь.» І цей «крик буревісника» був не останнім.

25 лютого Землянський знову виходить на публіку  із заявоюпро те, що компанія поки не одержувала від Газпрому повідомлень про можливе скорочення постачань газу. І в НАК «розраховують, що нам все-таки вдасться акумулювати потрібну суму грошей до 7 березня і розрахуватися». В той же час українські ЗМІ з посиланням на джерела в Нафтогазі повідомляли, що НАК самостійно може знайти близько 100-160 мільйонів доларів, не більше.

Забавно, але це все звучало чи не одночасно із заявою першого заступника глави НБУ Анатолія Шаповалова про те, що на рахунках Нафтогазу... вже закумульовано 400 мільйонів доларів, необхідних для розрахунків за лютневий газ.

На тлі злагодженого дуету Кабміну і Нацбанку, які останній тиждень заявляли про відсутність проблем зі своєчасною оплатою російського газу, демонстративний песимізм прес-служби НАК виглядав щонайменше спробою перебігти лінію фронту в умовах військового часу. Або, як варіант, Кабмін і НБУ безсовісно брешуть, а в Нафтогазі – одній з найзакритіших контор України – самозародилась якась група правдолюбів, готових, жеротвуючи кар`єрою своєю, різати правду-матку в очі всім підряд. 

Втім, останнє припущення спростував сам Землянський, заявивши 26 лютого, що Нафтогаз зміг зібрати достатньо засобів, щоб розрахуватися з Газпромом за постачання газу в лютому 2009 року. «Ми за угодою повинні розрахуватися до 7 березня, у нас проблем немає, - заявив Землянський (порівняйте це з тоном приведених вище цитат – авт.). - Від банку ми маємо підтвердження, що необхідна сума в доларах є».

В результаті припущення про те, що «в данському королівстві» таки щось негаразд, переросло в залізобетонну упевненість. Зрозуміло, ніхто не стане пояснювати населенню (принаймні, до цих пір подібних спроб не помічалось), з якої це радості наші чиновники навіть про такі важливі речі як рух і накопичення коштів на рахунках дізнаються не просто з повідомлень ЗМІ, а... на добу, а то і більше, пізніше за журналістів. Цікавить інше: з яких високих політичних міркувань посадовці України наполегливо підкидають Газпрому ідеї для нових серій «газової страшилки»? Причому продовжують наполягати на цьому навіть після того, як їх же побратими, тільки з інших «контор», сказане категорично спростовують. Невже нардепи прийняли (а вся країна прогавила?) новий закон про те, що накопичення (або відсутність) грошей на рахунках Нафтогазу не вважається дійсним без фіксації в повідомленнях ЗМІ? Чи мін`юст в рамках примусового просування влади до більшої відвертості зобов`язав Нафтогаз вести переговори з Газпромом і Нацбанком виключно через прес-конференції? Навіщо постійно нав`язувати населенню роль спостерігачів «за процесом»? Без свідків сваритися нудно?

Тоді давайте зробимо діалог багатостороннім, і, до речі, аргументованим – опублікуйте газові контракти зі всіма доповненнями і додатками, ось і поговоримо. І не треба більше посилатися на комерційну таємницю. Газпром сам на своєму сайті розмістив фрагменти газового контракту, принаймні, ті, на які рекомендовано було звернути увагу правлінню компанії.

А то поки виходить так, що ми без жодного толку не просто слухаємо чергову «страшну казку» Газпрому на ніч, так ще і беремо активну участь в її створенні. І що найзабавніше, російський газовий монополіст одержить дивіденди з цього у будь-якому випадку. Або Україна стане його улюбленим партнером, оскільки раз і назавжди забуде, що таке прострочені платежі. Або Газпром в результаті неплатежів почне на нас реалізовувати свою стратегію завоювання внутрішніх ринків інших країн, і «розширення присутності» 100-процентних дочірніх підприємств на цих ринках, і зрештою все одно Україну полюбить. Але вже через підприємства, що перейшли до нього, транзитні потужності і додаткові можливості збуту газу. Або чиновники в Газпромі і в Україні виявлять взаємні почуття один до одного, і стануть, залякуючи всіх інших «газовими жахами», реалізовувати взаємовигідну співпрацю.

Ось, наприклад Словаччина і Газпром уже пізнали це глибоке взаємне почуття. Аж до того, що прем`єр Словаччини тепер пов`язує стабільність на національному ринку енергоресурсів саме з появою там Газпрому. І навіть більше: Братислава «вітала б можливість підключення до північної системи транзиту російського газу, що не проходить по українській території», - ця ідея також належить прем`єрові Словаччини. А аргументація проста: саме Україна, на його думку, несе відповідальність за недавню «газову кризу», коли держави Центральної і Західної Європи залишилися без постачань газу. «На українській стороні не було помітно анінайменшого бажання допомогти Словаччині», – заявив Роберт Фіцо. Коментарі, як мовиться, зайві.

Олена Перегуда