Черновецького - до психіатрів, весь топ-політикум - до офтальмологів

ПР голосувала за скасування виборів у Тернополі, але розгледівши фантастичні 8% з гаком, миттєво визнала, що все було демократично...Українцям нав`язують жаб’яче бачення світу...

У нас в Україні парламентські комісії посилають деяких політиків на психіатричні експертизи. Не сказати щоб зовсім уже безпідставно. Але ще більше підстав є для того, щоб повідправляти весь наш топ-політикум без виключення до офтальмологів. Бо у них в очевидній наявності серйозний розлад зору, який я назвав би „вибірковим баченням”.

Цей розлад полягає в тому, що вітчизняні політики вищого ешелону бачать в навколишньому лише те, що вигідне їм або невигідне їх політичним опонентам. І нічого більше. Причому цей розлад, схоже, має нині вже цілком фізіологічні і несвідомі механізми. Аберація зору відбувається абсолютно автоматично, без участі свідомості.

Візьмімо для прикладу знаменитий газовий контракт „Тимошенко-Путін”. Така собі об’єктивна документальна реальність, дана нам у відчуттях. Але ж бачать її наші політики кардинально по-різному. Для Юлії Володимирівни та її союзників цей контракт – „найкращий в даних умовах компроміс”, „оптимальні ціни на російський газ для України”, „усунення брудного посередника з українсько-російських газових відносин”. Для опонентів Тимошенко з Банкової та з Зоряного контракт – це „зрада національних інтересів України”, „тіньові політичні домовленості”, „захмарне підвищення цін на газ для України”.

Більше того, у хлопців з СП та СБУ вибірковість бачення дійшла до межі. Вони взагалі не змогли побачити тексту газового контракту на екранах своїх комп’ютерів. Хіба що можна припустити, що вони не знали тих Інтернет-сайтів, на котрих цей текст був вивішений. Але навіть вчорашній бізнесмен Валерій Хорошковський мав би в Інтернеті „шарити”, сучасна ж людина. Проте і він либонь не побачив впритул тих буквочок на екрані, оскільки послав антитерористичний  підрозділ СБУ „Альфа” до „Нафтогазу” роздобути почитати контракт в паперовому вигляді. Що скінчилося всесвітньою ганьбою. Випуски новин всіх світових телеканалів були наповнені кадрами „маски-шоу”, коли спецслужба штурмувала велику державну фірму. Хоч чимось світ здивували.

Так само по-різному бачили наші політики і 11 мільярдів кубометрів транзитного газу з Росії у наших підземних газосховищах. Один і той самий прозорий і, на відміну від твердження нашого двохпроцентного гаранта, анітрохи не вонючий газ. Якщо, звісно, без технологічних присадок. А які різні бачення! Тимошенко і її почет розповідали, що це „народне надбання, набуте державою цілком законним шляхом від „Газпрому”, щоб усілякі брудні олігархи не змогли ним проспекулювати і незаконно набити кишені”. Ющенко і його нібито записні опоненти з Партії регіонів з підозрілою одностайністю казали, що „газ у ПСГ – це священна приватна власність одного пана, який хоч і не отримав державної нагороди, але є цілком статечним бізнесменом. А якщо зазначений вище газ у цього пана Ф. забрати, то він Україну затягає по євросудах і розорить остаточно”.

З такою ж неймовірною вибірковістю представники наших політичних еліт подивилися на зовсім свіжі події – вибори до Тернопільської обласної ради. Може здатися, що дивилися на абсолютно різні вибори, до того діаметрально протилежними виглядають бачення тернопільських колізій.

Для Ющенка енд компані – „перемога демократії”, „здійснення народом свого священного права на вибір”, „подолання опору антидемократичних сил, які хотіли позбавити народ отого електорального права через падіння свого рейтингу”, „формування в області легітимної місцевої влади”.

Для Тимошенко со товариші – „плюндрування демократії”, „порушення рішення суду”, „даремна трата народних грошей”, „фальсифікація явки з реальних 30% до 50% з хвостиком”, „масовані вкиди бюлетенів на користь пропрезидентських політичних сил”, „незаконна і нелегітимна облрада”.

Не може не привернути уваги офтальмологів дивовижна здатність українських політиків геть-чисто змінювати вибірковість свого бачення протягом доволі коротких відрізків часу. Наприклад, у Віктора Андрійовича в 2004 році такі ж самі дії есдеків об’єднаних у Мукачевому, як і дії „єців” в 2009 році в Тернополі, викликали справжню бурю щирого обурення. В 2005 році він, за власним зізнанням, виспівував разом із своїми малими діточками хіт тодішнього політичного сезону „Фальсифікаціям – ні! Ні – брехні!”. А сьогодні – „перемога демократії”...

БЮТ і його лідер Юлія Володимирівна бачення своє ситуації в Тернополі змінювали ще швидше. 18 грудня 2008 року фракція БЮТ практично в повному складі голосувала за дострокові вибори Тернопільської облради. А 3 березня 2009 року так само одностайно проголосувала за скасування цієї ж постанови. Звісно, рятуючи бюджетні кошти, які мали піти на вибори. Дарма що гроші вже були на дві третини освоєні.

Але свого роду „чемпіон” у зміні бачення Тернопільських виборів – Партія регіонів. 3 березня переважна більшість фракції ПР голосувала за їх скасування. 6 березня один з найавторитетніших „регіоналів” Олександр Єфремов пояснював самому Ющенкові в ефірі каналу „Інтер”, що ПР голосувала саме так, оскільки проводила на Тернопільщині соціологічні дослідження і впевнилася – дві третини жителів області виборів не хочуть. Але одразу після виборів, розгледівши ненауково фантастичні для ПР у даному регіоні вісім з гаком відсотків, які звідкілясь взялися у підсумковій відомості тервиборчкому, „регіонали” миттєво визнали, що все тут було демократично. І дуже легітимно. А жителі либонь за тиждень поміняли своє бачення. Як і самі регіонали.

А які різні бачення мають українські політики стосовно такого явища як „економіка України” (або, точніше, її залишки). Наприклад, прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, мабуть, гранично напруживши зір, угледіла зростання в лютому промислового виробництва на 5,4% порівняно з січнем. При цьому кандидат економічних наук чомусь не побачила, що в січні майже півмісяця підприємства не працювали через свята. Тому отримати зростання порівняно з січнем було надзвичайно просто.

Потрібно зазначити, що Юлія Володимирівна продемонструвала, що периферійним зором здатна бачити не лише приємні для себе речі. Коли її опоненти почали говорити про безпрецедентно малі залишки на рахунках Держказначейства, уряд швиденько закрив цю статистичну інформацію. А щоб не відволікався народ від зачудованого споглядання зростання промвиробництва!

Ну, і не можна оминути яскравий приклад вибіркового бачення Президентом України кадрового складу Центрвиборчкому. 20 березня Віктору Андрійовичу на цю дивну вибірковість указала Верховна Рада. Нагадаємо, від Президента був поданий проект постанови про звільнення з ЦВК Анатолія Писаренка, який досяг „граничного віку”. Але фракція БЮТ висловила здивування з приводу того, що глава держави бачить одного пенсіонера в складі ЦВК, а ще одного не бачить і бачити не хоче. Тому спікер Володимир Литвин доручив вивчити з точки зору „пенсійності” весь кадровий склад ЦВК. А вже потім робити висновки.

Така дивна вибірковість бачення українськими політиками мало не всіх проблем сьогодення змушує замислитися над деякими аналогіями у тваринному світі. Зокрема, амфібії, наприклад, всім відомі жаби, здатні бачити лише те, що рухається. Але тут є свої причини. Мозок у жаб примітивний, їм простіше не тримати у ньому всю картину світу, а бачити лише те, що можна піймати язиком і з’їсти.

Не хотілося б, щоб звичка вибіркового бачення примітивізувала мозки наших політиків. Так же можна і до жаб деградувати. Крім того, у нашому політизованому суспільстві саме топ-політики формують бачення світу великими масами людей. І їм теж примітивізують мозки. Бачачи лише фрагменти цілісної картини, люди не зможуть навести містки порозуміння з тими, хто має відмінні від них погляди.

Але у автора залишається надія, що українці спроможуться проявити здорову вибірковість. І знімуть з політичного Олімпу України тих, хто прагне нав’язати їм жаб’яче бачення світу замість нормального людського – бінокулярного, всеохопного і кольорового.

Микола Писарчук

УНІАН в Google News