Газовий мазохізм по-українськи?

Чи не стоїть збіг позицій Ющенка та Бойка в одному ряду з прагненням Президента до широкої коаліції?.. Держдеп піддав нищівній критиці російсько-німецьку оборудку щодо будівництва газогону по дну Балтійського моря...

Учора заступник помічника держсекретаря США у справах Європи та Євразії Метью Бриза піддав нищівній критицівелику російсько-німецьку оборудку щодо будівництва Північноєвропейського газогону по дну Балтійського моря. В інтерв’ю Financial Times Deutschland речник американської влади висловив думку, що реалізація цього наддорогого проекту вартістю 5 млрд. євро ще більше посилить залежність Європи від російського газу.

„Проект порушує питання – що означає перестраховка, коли йдеться про газові поставки, адже жителі Німеччини не хочуть пережити те, що сталося минулої зими з Україною (коли Росія зупинила постачання газу)... Але як чиновнику США мені незрозуміло, про яку перестраховку може йтися при будівництві додаткових трубопроводів для одного й того ж постачальника,” – сказав Метью Бриза.

У своєму інтерв’ю речник Держдепу застеріг, що Росії не слід знову припиняти постачання газу в Україну або ж здійснювати такі самі спроби щодо Грузії.

Видання акцентує увагу на занепокоєнні Вашингтона тим, що канцлер Німеччини Ангела Меркель відмовляється від свого наміру дистанціювати німецький уряд від Москви більшою мірою, ніж це було за Герхарда Шредера, і що балтійський трубопровід послабить єдність Європи на переговорах з Москвою, зокрема, тому, що його маршрут пролягає в обхід Польщі.

У коментарі, який, схоже, стосується російської газової монополії „Газпром”, Бриза зазначив: „Дуже часто монополіст працює на те, щоб укладати спеціальні угоди з окремими країнами... Якщо так станеться, Європі буде набагато важче триматися консолідовано”.

Тому, на думку американського дипломата, Європа має тісніше співпрацювати з країнами Каспійського басейну, зокрема з Азербайджаном, якщо вона не хоче подальшого зростання залежності від російського газу.

За прогнозами США, російська частка в європейському газовому ринку зросте з нинішніх 25% до 33% у найближче десятиріччя, проте Азербайджан теж може наростити експорт, досягнувши приблизно чверть від російських постачань.

Польща, як показують дії офіційної Варшави, повною мірою розуміє загрози російсько-німецької „газової змови”. Як повідомляєInternational Herald Tribune, консервативний уряд Польщі планує інвестувати понад 1 млрд. євро в енергетичний сектор з метою модернізації його інфраструктури, а також – що, напевно, важливіше – скоротити свою залежність від Росії – головного постачальника нафти й газу.

На думку авторитетного видання, ці плани відбивають зростання побоювань у Польщі, що російський президент Володимир Путін використає енергетичну потугу своєї країни як політичний молот. Так учинив він у січні, коли „Газпром”, велетенська державна монополія, перекрив газові поставки в Україну під час суперечок щодо цін на газ. Минулого тижня Україна погодилася на 36-відсоткове зростання вартості постачань природного газу з Росії наступного року.

Крім того, Варшава занепокоєна тим, що споруджуваний російсько-німецький газогін призведе до втрати газових поставок для Польщі.

„Ми хочемо провести диверсифікацію, бо побоюємося, що Росія використає експорт газу як політичний інструмент,” – заявив Пьотр Наймський, державний секретар з питань енергетичної безпеки в міністерстві економіки Польщі.

У своїх тривогах напередодні повного відкриття енергетичного ринку для ширшої конкуренції наступного року Польща не є самотньою. Литва, наприклад, планує побудувати АЕС для скорочення своєї залежності від Росії. Франція намагається провести злиття Suez та Gaz de France, прагнучи зберегти здоровий енергетичний сектор у руках місцевих компаній.

Більш як 70% польської енергії – це імпорт, 95% якого надходить з Росії та інших країн СНД. Решта – продукт місцевого виробництва, зокрема вугілля.

Наймський відзначив: інвестиції означатимуть, що Польщі не доведеться збільшувати імпорт газу з Росії, навіть якщо зросте внутрішнє споживання енергії. „Рівень російського імпорту залишиться стабільним”, – підкреслив він. Його мета – добитися, щоб третина польських енергетичних потреб задовольнялася за межами Росії та СНД.

Один з об’єктів інвестицій – це будівництво великого терміналу для скрапленого газу, який буде розташований у портах Гданськ або Щецин на Балтійському морі. Наймський оцінив проект у „кількасот мільйонів євро”.

Крім того,  Polish Gas and Oil Company веде переговори з Gassco, норвезьким державним оператором транспортування газу, щодо придбання частки в новому підводному трубопроводі, який можна протягнути до польського узбережжя, якщо Польща візьме на себе зобов’язання закуповувати певну кількість газу.

Цього місяця Gassco почав розробку трубопроводу від Ставангера до Західної Швеції вартістю 1,1 млрд. доларів, заявивши, що почне переговори з норвезькими та шведськими компаніями.

У Польщі, каже Наймський, уряд має намір інвестувати 1 млрд. євро (1,26 млрд. доларів) у модернізацію транспортно-розподільчих газових мереж. Фінансування, розтягнуте на 5 років, розподілятиметься через структурні фонди ЄС.

Польща планує добудувати термінал для скрапленого газу 2010 року, коли, як очікується, буде завершено й російсько-німецький трубопровід, який уперше дасть змогу Газпрому напряму через Балтійське море доправляти газ із Росії до Північної Німеччини, яка й стане центром розподілу цього газу поміж іншими частинами Західної Європи.

Минулого тижня Газпром просунувся у справі реалізації цих планів, оголосивши, що купив стару шахту в Північній Німеччині, яку можна переобладнати у велике підземне газосховище.

Що ж до України, то чи меншими є загрози й ризики для неї, ніж для Польщі, Литви, Франції? Певно, що більшими. Саме через Україну йде зараз основний транзитний газовий потік до Європи. І саме ця обставина дає змогу Києву ще хоч якось зберігати обличчя в газових відносинах з Росією, утримувати на плаву невимовно енергозатратну вітчизняну економіку.

Півчнічноєвропейський газогін може стати серйозним ударом по енергетичній безпеці та національним інтересам України. Чи стає офіційний Київ грудьми на їхній захист, чи протестує проти цих зазіхань, чи веде жорсткий діалог з тими ж німцями, використовуючи підтримку США і мало не всієї Європи?

Замість відповіді процитуємо шматок сюжету на УТ-1 від 10 жовтня ц.р.:

„Ющенко вважає важливим поновлення переговорів з Німеччиною щодо створення газотранспортного консорціуму

Президент Віктор Ющенко вважає важливим поновлення переговорів з Німеччиною щодо створення україно-німецько-російського газотранспортного консорціуму.

Про це сказано в повідомленні прес-служби Президента з посиланням на телефонну

розмову Ющенка з федеральним канцлером Німеччини Ангелою Меркель.

Крім того, Президент вказав на важливість участі німецької сторони у

використанні українських підземних сховищ газу.

Співрозмовники також обговорили співробітництво в галузях енергетики,

енергозбереження, безпеки енергопостачання й екологічної безпеки в контексті

головування Німеччини у “великій вісімці” 2007 року.

Раніше міністр палива й енергетики Юрій Бойко

прогнозував створення газотранспортного консорціуму в жовтні 2006 року.

Зі слів Бойка, до кінця жовтня має бути вирішено питання про створення ВАТ

"Міжнародний газотранспортний консорціум" і визначено перспективи його

функціонування.”

Чи не схоже все це на свого роду „газовий мазохізм по-українському”? Ви нас лупцюйте, а ми вам руки цілуватимемо...

І чи не стоїть такий збіг позицій Ющенка та Бойка (документально звинуваченого в масштабній корупції) у питанні ГТС  в одному ряду з прагненням Президента до „широкої коаліції” з „регіоналами” та з появою в його найближчому оточенні представників ІСД?

Хотілося б почути негативну відповідь на це запитання. Але повірити їй буде тяжко.

Микола Писарчук

УНІАН в Google News