Куди поділися гроші від благодійних аукціонів Черновецького?

У договорі зазначено, що продавець АТП Київради в особі ТОВ “Самарс” – член біржі “КМФБ”. Але в ТОВ кажуть, що не брали участі в аукціоні... Дзвонимо у КМФБ і чуємо: “Данний номер не існує”...

У договорі зазначено, що продавець АТП Київради в особі ТОВ “Самарс” – член біржі “КМФБ”. Але в ТОВ кажуть, що не брали участі в аукціоні... Дзвонимо у КМФБ і чуємо: “Данний номер не існує”...

Мабуть, нема такого мешканця Києва, який би не чув про благодійний аукціон з розпродажу службових автомобілів столичних чиновників, що відбувся ще в листопаді 2008 року. Анонс цього заходу за ініціативи Черновецького зі стабільною періодичністю розміщували в усіх комунальних ЗМІ столиці, на вуличних плакатах і громадському транспорті. А самі лоти в очікуванні удару молотка й нового власника декілька тижнів красувалися під стінами столичної мерії.

Під час аукціону нечуваної щедрості “мер усіх киян” Черновецький наголосив, що всі виручені кошти підуть київським лікарням, причому назвав конкретні медзаклади: онкологічний центр, дитячу лікарню та три туберкульозних диспансери.

Проте минулого тижня депутатка від Блоку Литвина у Київраді Олена Антонова, яка стала власницею одного з лотів аукціону, а саме радянської “Чайки”, виступила з гучною заявою – медзаклади досі не отримали кошти, виручені з аукціону.

– Ми провели розслідування, кошти, які передбачалися для деяких київських лікарень, досі не надійшли на рахунки медзакладів. А на свої запити до секретаріату Київради я так і не отримала відповідей, – заявила Антонова і на знак протесту повернула ключі від своєї “Чайки” заступникові мера, секретарю Київради Олесю Довгому.

За свій лот депутатка виклала 600 тисяч гривень, ще 20 тисяч витратила на оформлення документів. Загалом на аукціоні з продажу восьми виставлених автомобілів Київради було отримано 2 млн. 828 тис. грн. Нагадаємо, що сам столичний градоначальник придбав на торгах за 1,5 мільйони гривень “Чайку ГАЗ-14” 1979 року випуску, на якій свого часу їздив перший секретар ЦК КПУ Володимир Щербицький.

Київська команда Литвина – люди не бідні, це загальновідомо. Але як і всі небідні люди – вони начебто й не лохи. Як правило, жертводавці цікавляться подальшою долею своїх пожертв. Ясно, що “Чайку” Антонова купувала не задля того, аби на ній кататися. Це була участь у благодійній акції. Про Леоніда Черновецького київська команда Литвина має власну сформовану думку. Тому й не дивно, що після придбання такого коштовного лоту Антонова вирішила поцікавитися долею своїх грошей. Нічого особистого – тільки гроші для лікарень. Ніякої, точніше, майже ніякої політики.

Нам теж стало цікаво дослідити подальшу долю грошей від проданих автівок.

Одразу після закінчення славнозвісного аукціону Черновецький зазначив, що всі кошти “Ірена Реонольдівна (Кільчицька) благородно розподілить серед лікарень Києва на благо киян”.

Тож ми вирішили зв’язатися з вірною заступницею мера, щоб з’ясувати, куди поділися гроші. Помічниця Кільчицької порадила звернутися з офіційним запитом. Через півгодини він уже був у неї. Згодом нам повідомили, що протягом усієї п’ятниці Ірена Реонольдівна буде зайнята і сказали зателефонувати в понеділок. Але і в понеділок у заступниці мера не знайшлося для нас часу. На питання, коли нарешті буде коментар від Кільчицької і чи буде він узагалі, її помічниця незадоволено відповіла:

– Дєвушка, це не від нас залежить. Ми передали інформацію. Чекайте. Вам зателефонують.

Звичайно, що ніякого дзвінка ми так і не дочекалися. Тож вирішили йти іншим шляхом – розшукати нових власників старих чиновницьких автомобілів і з’ясувати, чи не переймаються вони подальшою долею своїх витрачених коштів, нібито призначених на доброчинність.

Але тут з’ясувалася цікава обставина: імен нових власників у відкритому доступі нема. Ще під час проведення торгів вони не дуже вирізнялися комунікабельністю і швидко тікали від преси.

Новий володар “Тойоти” заступника мера Віталія Журавського за 135 тис гривень не охоче коментував пресі свою покупку під час розпродажу машин. 

– Про аукціон дізнався в Інтернеті. Я вважав, що все це підстава. Виявляється – ні. Подобається мені такий автомобіль.

– Одразу хотіли придбати машину Журавського? – питають журналісти.

– Частково, – ухиляється від відповіді покупець.

– А як вас звати?

– Сергій.

– А прізвище?

– Усе, дякую, до побачення, – власник “Тойоти” швиденько зник у натовпі.

Нова володарка “Б’юїка” після отримання свого лоту взагалі відмовилася від будь-яких коментарів, одразу сіла в машину й поїхала в невідомому напрямку. Так само вчинила решта покупців, окрім депутатки Олени Антонової та власне Леоніда Черновецького, який намагався перетворити аукціон на чергову піар-акцію.

Списки нових автовласників зберігаються в Автомобільному транспортному підприємстві Київради і власне на товарній біржі, яка проводила аукціон. Спочатку звертаємося до офіційних джерел, тобто в КМДА.

В автотранспортному підприємстві столичної мерії довго шукають для нас відповідного співрозмовника, нарешті зв’язують із головним інженером АТП Анатолієм Вахненком. Той вислуховує суть питання та обіцяє надати списки знову ж таки... у понеділок. Але в понеділок Анатолій Михайлович уже не налаштований ділитися іменами нових власників, мотивуючи це тим, що він не хоче, аби “інформація йшла від нього”, мовляв, “не всі люди хочуть світитися, це особиста справа кожного” і т. д. І радить звернутися безпосередньо до біржі, яка проводила аукціон.

У договорі купівлі-продажу аукціонних машин зазначено, що продавець КП “Автотранспортне підприємство Київської міської ради” в особі ТОВ “Самарс” – член товарної біржі “КМФБ”. За вказаним у реквізитах того самого договору номером телефонуємо до “Самарс”, але там відразу відповідають, що вони не брали участі в аукціоні.

– Звертайтеся до товарної біржі “КМФБ”, – сухо відповів чоловік на тому кінці дроту й швиденько поклав слухавку.

Телефонуємо до КМФБ. Але за вказаним телефонним номером виявляється не товарна біржа, а “Східноєвропейська фондова біржа”, яка “не проводила ніякого аукціону з продажу автомобілів”.

– Скажіть, а ваш офіс знаходиться на Димитрова 5-б, – запитую в співрозмовника, дивлячись на адресу, вказану в договорі поряд з номером телефону.

– Ні, на Боженка, 86, – повідомляє співробітник фондової біржі.

Потім він раптом згадує, що може поділитися з нами новими контактами КМФБ і дає номер телефону.

По цьому номеру ніхто не відповідає.

Через Інтернет вирішуємо дізнатися про діяльність товарної біржі “КМФБ”. До речі, ця абревіатура збігається з “ініціалами” відомої структури – Київської міжнародної фондової біржі. І всі більш-менш обізнані в економіці люди, почувши абревіатуру КМФБ, не сумніваються, що мова йде саме про Київську міжнародну фондову біржу. Це доволі солідна структура, у біржовому списку якої числяться регіональні обленерго, заводи, готелі, страхові компанії. Але ця фондова біржа, звісно, жодного стосунку не має до проведення аукціонів Черновецького.

Відомостей про товарну біржу “КМФБ” в Інтернеті майже немає, за винятком її “офіційного сайту” та кількох повідомлень у ЗМІ, де розміщувався анонс проведення аукціону. У розділах “Про біржу” чи “Члени біржі” на сайті зовсім нічого немає. У “Контактах” зазначено: “Тел/факс: 382-61-03. Директор – Сербін Сергій Васильович”. Зателефонувавши на вказаним номером, у відповідь почули лише традиційну безглузду фразу: “Данний номер не існує”.

Але ми не переставали час від часу дзвонити по телефону, яким із нами люб’язно поділилися в “Східноєвропейській фондовій біржі”. І врешті-решт нам таки пощастило застати на робочому місці її працівника, і не просто працівника, а самого директора – Сергія Сербіна, який і взяв слухавку. Він підтвердив, що саме їхня біржа проводила аукціон з розпродажу службових автомобілів київських чиновників. Але почувши, що ми хочемо від нього інформацію про списки нових власників, насторожився.

– Надсилайте запит, – нарешті вирішив Сергій Васильович.

– І коли ви дасте відповідь?

– Протягом встановленого законодавством періоду.

– А чому номер телефону, зазначений у договорах, які укладала ваша біржа, не відповідає дійсності й належить іншій структурі?

– Його було змінено, – лаконічно повідомив директор.

Адресу, виявляється, теж було змінено. Тепер місцеперебування фірми вже не вулиця Димитрова, як було зазначено у договорі купівлі-продажу аукціонного автомобіля, а Кутузова.

Питання, на який номер надсилати факс із запитом, застає пана директора зненацька. Виявляється, факсу в новому офісі немає. І він пропонує надіслати його на стару адресу. А воно й не дивно. Адже Сергій Сербін, окрім керування товарною біржею, одночасно ще й устигає працювати спеціалістом відділу торгових операцій уже знайомої нам “Східноєвропейської фондової біржі”.

Треба віддати належне оперативності Сергія Васильовича – уже наступного дня він надсилає відповідь на наш запит. Проте суть її зводилася до фрази: “товарна біржа не має домовленості про розповсюдження інформації з учасниками відкритих біржових торгів”...

Наостанку ми поцікавилися в Сербіна, як розшифровується абревіатура в назві біржі.

– А ніяк. Просто товарна біржа “КМФБ”. Це не я придумав. Я вже приймав її з такою назвою.

Що ж, назва не погана, і головне розкручена...

Найцікавіше те, що столичний бюджет нібито отримав гроші від аукціону з розпродажу службових автівок. Головне управління комунальної власності Києва надало “перелік проданих автомобілів та розрахунок коштів від їхньої реалізації для сплати до столичного бюджету”. Окрім розпіареного першого аукціону Черновецького, згодом відбулося ще два. На другому вдалося продати “Тойоту Камрі” за 153 тисячі гривень, і дві таких самих машини на третьому за 120 і 113 тисяч відповідно. Отже, АТП Київради виторгувало за 11 старих машин 3 мільйони 219 тисяч гривень. З них 153 тисячі отримала вже знайома нам товарна біржа “КМФБ”, більш як півмільйона пішло на ПДВ, плюс витрати на оцінку транспортних засобів і т.д. У результаті до столичного бюджету з благодійних аукціонів було нібито перераховано 1 мільйон 610 тисяч гривень, що своїм підписом засвідчила головний бухгалтер виконавчого органу Київміськради Головного управління комунальної власності м. Києва на прізвище Ворова.

Виходить, що всі покупці старих службових автомобілів, окрім Антонової, дивним чином зникли, а гроші щезли. А може, і не було ніяких власників? Чом би не списати собі “Тойоти” чи “Крайслери”? І на автопарку можна зекономити (менше водіїв – менше на зарплату витрачати), і піар зробити (аукціон же благодійний, та ще за ініціативи самого мера!), і з машинами залишитися.

Тож куди поділися гроші від “благодійних” аукціонів, Леоніде Михайловичу?

Анна Ященко

УНІАН в Google News