Черномирдін: Якби була моя воля, у вас би давно була коаліція

Тимошенко двоє штанів треба одягнути, щоб не продувало... Краще було працювати з Кучмою... Ющенко іншого плану: він малює, а я не можу малювати... Прем`єр не повинен посміхатися...

Тимошенко двоє штанів треба одягнути, щоб не продувало... Краще було працювати з Кучмою... Ющенко іншого плану: він малює, а не можу малювати... Прем`єр не повинен посміхатися, а то буде як з Касьяновим.

Екс-посол Російської Федерації в Україні Віктор Черномирдін, коротаючи останні дні в Києві, вирішив на прощання дати прес-конференцію.

Він почав з історії свого перебування в Києві. Часто можна було тільки здогадатися, про що він говорить.

МИ НА КОНСТИТУЦІЙНОМУ РІВНІ АНІ В РОСІЇ, АНІ В УКРАЇНІ НЕ ВРАХУВАЛИ НАШІ ВІДНОСИНИ

– В Україні для мене була незвичайна робота, але, можу сказати, дуже цікава. Звичайно, за вісім років багато чого відбулося в Україні. Роки були непрості. Вони були непрості не тільки для України, але і для багатьох держав, у тому числі і для Росії. Події, які нас супроводжували, були не такі прості, як здавалося на перший погляд.

Моя робота полягала, як і у будь-якого посла, – у відносинах між державами. При цьому я ще займався, як спеціальний представник президента, торговельно-економічними відносинами Росії і України. І я вважав, що це дуже важливий напрям. Хоча це теж виявилося непростим питанням. У 90-і роки, коли ми стали самостійними державами, між Росією і Україною виникли проблеми, яких ми дійсно не чекали. Все це наклало одне на інше і, природно, треба було всі ці проблеми вирішувати.

Частина моєї роботи – я не ділю її на основну і не основну – полягала в тому, щоб налагодити механізми економічних взаємин. Це було непросте питання. Воно ще і сьогодні непросте. І ще потребуватиме років.

Всі ми живемо за головним законом – за Конституцією. Діє Конституція в Російській Федерації, діє Конституція в Україні. Але виявилось, що ми на конституційному рівні якоюсь мірою не врахували ані в Россі, ані в Україні саме наші відносини. Я зараз говорю про Росію, тому що я якраз займався Конституцією, брав участь у її розробці. Особливо конституційних законів, що стосуються економіки Росії. Саме у цій частині ми розійшлися.

Напевно, тоді в цьому була наша провина, але нам було не до того. Стільки було проблем... Стільки проблем. Коли не було чим платити зарплату, коли зупинялися заводи. Це було непросто.

Зупинятися було не можна. Наше завдання якраз в тому і полягало, щоб не допустити збоїв у розвитку економіки, тим більше з переходом на ринкові умови.

І всі ці роки ми йшли і налагоджували.

Ви, напевно, пам`ятаєте 2000, 2001 роки, коли наші відносини скотилися до дев`яти мільярдів по товарообігу. Якщо узяти радянський період (тому що завжди потрібно з чимось порівнювати) то товарообіг між Україною і Росією тоді був на рівні 70 мільярдів. Обсяги і цифри самі говорять про відносини. І ось з дев`яти мільярдів нам вдалося закрити 2008 рік з більше ніж 43 мільярдами. Навіть з урахуванням того, що 2008 рік вже був передвісником цієї глобальної кризи, але ми все одно робили все, щоб не допустити такого різкого спаду. І нам це вдалося.

ГОЛОВНЕ, ЩОБ НЕ РІЗАНУЛО ПО ЛЮДЯХ

- Були і важкі моменти, важкі питання. Коли країна знаходиться в постійних виборах, то це явище складне, важке. Для будь-якої держави це – величезні ризики, витрати.

А коли вибори по Україні кожні півроку, а ще так трапилося, що в кілька турів, то це зовсім незвично для всіх. Для світової, принаймні, практики. Вибори одні, вибори інші дострокові, вибори наступні насуваються. Це не може не позначитися на рівні життя людей. Не може! Це величезні витрати. Від цього треба йти.

Але при цьому я б хотів висловити свою позицію. Перш за все – це люди, щоб не різануло по людях. Не заслужили люди цього.

Ми – наше керівництво – постійно говоримо про те, що Україна завжди буде нашим стратегічним партнером. По-справжньому стратегічним партнером! І це витікає з багатьох питань, напрямів. Подобається комусь, не подобається – це вже інше. Але для наших держав, межі яких більше трьох тисяч кілометрів, коли регіони міцно пов’язані, особливо прикордонні, та і безмежні, по багатьох зв`язках, у тому числі і по людських, це розвернути не вдасться, і неможливо. І, головне, не потрібно!

Тому ми – Росія – гадаю, від своєї лінії відхилятися не будемо і не відхилимося. Наші відносини ми витримуватимемо по-серйозному.

Ну а що стосується внутрішніх справ, – це справа кожної держави. Все витікає з життя, з тих напрямів, з тих декларацій. Як вчинити? Тут ніякі підказки, як багато з вас про це пишуть, якийсь вплив – все марно. Це все розмови.

Висловлювати думку нікому не заборонено, але впливати – це щось нереальне! Для розумного серйозного політика головне – своя країна і свій народ. Ось головний показник. Все інше – розмови і міркування! Тому б дуже хотілося, щоб ви швидше вирішували свої проблеми. Потрібна політична стабільність. Без політичної стабільності ну не-мож-ли-во досягти всього іншого. Так просто не буває.

Ще раз повторюся, за ці роки все наше життя було на очах. Ми були завжди прозорі і відверті. У мене немає по життю такого, щоб я від чогось ухилявся. Можливо, це і не завжди комусь подобалося. Але по-іншому просто не міг, не можу і не вважаю за потрібне. Я маю позицію і завжди її висловлюю як тут, так і в Росії.

Я не міняю своїх переконань, вони можуть мінятися тільки з об`єктивних причин, через якісь інші обставини, але не через настрій. Тому висловлюю вам величезну подяку за нашу спільну роботу.

Я ні на кого не ображаюся, я ніколи не ображався. У Росії в дев`яності роки мені діставалося більше і по-справжньому. І було за що. Ви ж в якійсь частині щадили, можливо не все і не завжди, але я з вдячністю висловлюю вам ці слова. Спасибі вам, від вас багато що залежить.

ТИМОШЕНКО ДВОЄ ШТАНІВ ТРЕБА ОДЯГНУТИ, ЩОБ НЕ ПРОДУВАЛО

Потім перешли до запитань.

– У одному з інтерв`ю ви сказали, що Тимошенко добре було би мати брюки. Маючи восьмирічний досвід спілкування з українськими політиками, дайте, будь ласка, характеристики основним фігурантам української політики. Чи є шанси у них примиритися?

– Що стосується Тимошенко, я це насправді говорив, а сьогодні можу тільки додати – їй двоє штанів треба одягнути, щоб не продувало. Вона така ж. Я її бачу такою, як я сказав. За деяких прикро, просто прикро. Не говоритиму, щоб зовсім не образити. Не можна так вчинять.

Особисте має бути на другому плані, не можна вип`ячувати. Ну не можна! Така природа політики.

ПОСОЛ У ВАС БУДЕ МОЛОДИЙ, ЧОРНЯВИЙ – КОЛИШНІЙ МІНІСТР

– Якою буде ваша головна рада вашому наступнику? Чи правда, що їм буде Карасін?

– Я щойно розмовляв з Карасіним. Питаю його: «Ти коли приїдеш? Ти вже посол». А він: «Я ж не збирався і не збираюся».

Ні, буде не Карасін. Григорій Борисович – чудовий дипломат, високого класу. Він пройшов всі кар`єрні ступені дипломатії. Але у нього є серйозна робота у МЗС. У нас дуже багато справ, проблем і дуже багато проблем замикаються на Григорії Борисовичі. Він гідний, але тут буде інший.

...Все також залежатиме від рішення України. Процедура ж така – нераптова. Матимете справу з молодим, нормальним, симпатичним.

– Чи є у нього українське коріння?

– От не можу сказати щодо коріння. Чорнявий такий. Порада? Тут важко поради давати, я не дуже здатний. Але для України я, звичайно, пораду дам – бути дуже уважним, нічого не забувати, обіцянок не давати, контролювати себе, тому як за нашими діями завжди є наслідки. Він розумний, колишній міністр, серйозний.

Я, ЗДАЄТЬСЯ, ПЕРЕБОРЩИВ В ТЕРМІНАХ, ТОМУ ТРЕБА ЗАКІНЧУВАТИ

– Ви працювали при двох президентах – Леоніді Кучмі і Вікторі Ющенку. З ким легше працювалося?

– Працювати сюди я приїхав тільки тому, що це Україна. Мені б уві сні не приснилося, що я раптом буду послом. І я б нікуди не поїхав, ні в якусь там державу, екзотичну країну. Ніколи! Поїхав до України, тому що дуже багато що залежить у нас від наших відносин в розвитку наших суспільств. Я не вважав для себе, що це якась не така посада для мене. Нічого подібного. Ви ж ніколи не могли помітити, що я якось не так ставився до своєї роботи. Вважаю, що це дуже важлива робота, потрібна.

Я міг і раніше звідси виїхати. Період вісім років – це досить, навіть наддостатньо. Я, здається, переборщив в термінах, тому треба закінчувати. Я із задоволенням їду додому, із задоволенням працюватиму в Москві.

Моя робота буде пов`язана в економічному плані зі всіма країнами СНД, зокрема з Україною. Україну вже не вирвеш звідси. Це назавжди. Тому я із задоволенням приїжджатиму сюди.

КРАЩЕ БУЛО ПРАЦЮВАТИ З КУЧМОЮ – МИ ОБИДВА ДИРЕКТОРИ

- Звісно, краще було би працювати з Леонідом Даниловичем. Ми і до цього працювали: я був прем’єром, й він був прем’єром, потім він став Президентом, я – прем’єром. Ми тісно співпрацювали. У нас, по суті справи, підготовка – він директор заводу, я директор заводу. Я міністр, а він так і був директором заводу. У нас все у підході, за стилем... Зрозуміло, все закладається у ранньому віці і формується. Ми обидва стали в молодому віці директорами. Тому нам усі питання було легко вирішувати. Мені не треба було перепитувати, так само як йому не треба було перепитувати. Якщо вирішили, то вирішили. У цій частині мені просто комфортніше було.

Я не люблю дурнів, йому важко пояснити, легше послати. Але правильно... У напрямку вірному.

ЮЩЕНКО ІНШОГО ПЛАНУ: ВІН МАЛЮЄ, А НЕ МОЖУ МАЛЮВАТИ

- Віктор Андрійович. Він іншого плану. Він фінансовий працівник, крупний банківський працівник. У банках говорять одне, гроші тримають в іншому, не кажуть, скільки, і правильно роблять.

Річ у тому, що у нас просто різні підходи. Я з повагою до нього ставлюся як до людини, ми і раніше були знайомі. Він романтик, він малює. Це хороші якості. Я не малюю, не можу малювати, а якщо намалюю, то мало не здасться.

Це ж цікаво, хіба в цьому щось погане є?! Ми багатьох знаємо, які пишуть вірші, правда, їх краще не читати.

Ще раз скажу, як до людини я до нього з пошаною ставлюся. І раніше ставився.

У нас з ними були відверті розмови, до виборів. Я зустрівся зі всіма керівниками партії його блоку. Поговорили як слід, і я потім поділився своєю думкою з Віктором Андрійовичем. І Віктор Андрійович знає мою позицію. Тому я не думаю, що у нього є за що на мене ображатися.

ПРЕМ`ЄР-МІНІСТР НЕ ПОВИНЕН ПОСМІХАТИСЯ, А ТО БУДЕ ЯК З КАСЬЯНОВЫМ

- Щодо прем`єр-міністра. Прем`єри мають, як кажуть в народі, як тато Карло прибиратися. До уряду не ходять, щоб їм подякували. Дякують іншим і у іншому місці. І в уряді навіть не потрібно на це сподіватися.

Уряд має бачити набагато вперед. Кожен це робить в силу свого характеру, освіченості. Тому у всіх стиль різний. Я, наприклад, в уряді мало говорив, ніколи не посміхався.

Так не до усмішок було... Я колись в молодості дуже поважав Косигіна і думав, чому він завжди такий “смурной”, нахмурений, але коли сам прийшов в уряд, часто його згадував.

Якось на сторіччі Косигіна в Кремлі я сказав таку фразу: «І не дай Бог, прем`єр почне посміхатися!» – і треба ж, за два тижні Касьянова (прем`єр-міністра Росії) зняли. А він вже посміхався і такий ставний.

Там не до усмішок.

ЯКЩО Б БУЛА МОЯ ВОЛЯ, У ВАС БИ ДАВНО БУЛА І КОАЛІЦІЯ, І ВСЕ ІНШЕ...

– Ви, коли говорили про російсько-українські відносини, сказали, що від своєї лінії відступати не будете. Чи можете уточнити, від якої саме лінії?

– Я мав і маю на увазі – про наші російсько-українські відносини. Треба їх розвивати, розширювати. Саме у розвитку я бачу наші відносини, в поглибленні, в серйозному поглибленні наших відносин.

Це потрібно і для Росії, і для України – не меншою мірою.

Я не прихильник напружувати свою економіку, свій народ в збиток якихось політичних неув`язок. Треба знаходити дозволи. А це буде вигідно для обох сторін. Це не просто будь-чиє бажання, це серйозна необхідність. Це треба робити, і ми робитимемо.

– Подейкують, що вас відкликати через те, що ви не забезпечили створення широкої коаліції між ПР і БЮТ...

– Якби була моя воля, у вас би давно була і коаліція, і все інше. Якщо була б моя воля. Тому є коаліція, немає коаліції. Напевно колись щось буде інше. До завдань посла або людини з іншої держави таке не входить. Це справа внутрішня.

Іноді читаю: «Всі побігли до американського посла, другі побігли до цього посла.» Ніхто нікуди не бігає, а якщо і бігає, то не від великого розуму. Це внутрішнє питання, це серйозне питання. По-іншому я цього навіть не розумію.

Звичайно, я б хотів. Маю сказати, що в Росії переживають за те, що відбувається тут. І де б я не з`явився, мене питають: «Ну коли вони, ну що вони? Ну коли там все пройде?» Тому це все серйозно, двома словами не поясниш.

Я навіть собі уявити не можу, щоб до мене хтось приїхав і почав поради давати. Не знаю, як би він вийшов з кабінету. Я б до такого не дійшов. Думаю, інші теж.

ОГРИЗКО, КОЛИ ВИКЛИКАВ МЕНЕ В МЗС, ВИКОНУВАВ СВІЙ ОБОВ`ЯЗОК, ТЕПЕР ВИКОНУЄ ІНШИЙ ОБОВ`ЯЗОК

– Ви не ображаєтеся на наш МЗС за те, що він, було викликав вас на килим за ваші висловлювання?

– Що ви?! Я ні на кого не ображаюся. Кожен робить свою справу через своє розуміння. От і все. Тому як там міністр, з чого це він раптом. Ні, я не ображаюся. Він, напевно, вважає, що він має рацію, хоча він ніколи не буде правий, у таких випадках.

Він виконував свій обов`язок. Правильно, неправильно, це вже інше питання. Він, напевно, вважав за потрібне так робити. Тепер виконує інший обов`язок.

– Можете сказати, що саме заважає Україні і Росії розвивати відносини?

– З нашого боку нам нічого не заважає. Абсолютно. Як кажуть, має бути дорога в двосторонньому русі, має бути бажання, дії. Я навіть не знаю, як це правильно сказати. Ви це питання повинні поставити своєму керівництву.

– Якому саме?

– У нас в Росії одне керівництво. А у вас от бачиш... Якому керівництву?

– А ви з яким саме працюєте?

– Я працюю зі всіма. От вчора зустрічався з Президентом Віктором Андрійовичем, а зараз закінчимо, поїду зустрічатися з Юлією Володимирівною.

Записала Ксеня Лесів