Міністр Папієв не пригадує жодної невдачі уряду Януковича, лише успіхи

Зростання житлових тарифів – теж успіх?.. Дуже соціальний бюджет... Томенко неправий... Азаров знає, як заробити... Тимошенко підняла зарплату міністрам, а тепер критикує за це Януковича... Інтерв’ю з міністром праці та соціальної політики

Міністр праці та соціальної політики Михайло Папієв сидів спиною до старовинного годинника і що п’ять хвилин озирався на нього. Часу на розмову було мало, але міністр, який вдруге обіймає нинішню посаду, устиг розповісти кореспондентові УНІАН, що уряд робить у сфері соціальної політики і над чим він невладний...

ТІЛЬКИ УСПІХИ Й ЖОДНОГО ПРОВАЛУ?

Перші 100 днів уряду: які головні успіхи та найбільші невдачі?

Перше, що я хочу виділити як пріоритет – проведення аналізу видатків бюджету, які були здійснені у 2005-2006 роках, та коригування цих видатків згідно з економічним зростанням. Для уряду стають головними соціальні пріоритети. Це захист людей з невеликими доходами. У першу чергу – адресність допомоги громадянам, котрі не можуть забезпечити гідний рівень життя для себе і своїх сімей.

Ми змогли відпрацювати ці 100 днів без криз. Якщо ви пригадаєте попередні уряди, які працювали після 2004 року, вони саме протягом перших 100 днів діяльності мали кризові явища. Цукрова, бензинова, м’ясна кризи. Водночас усі проблеми, що постали перед нами, ми змогли врегулювати. Це стосується тарифів на житлово-комунальні послуги, підвищення ціни на газ та електроенергію, питання субсидій і пільг для населення. Основні пріоритети, які виставляємо на наступний рік: зростання зарплати, формування соціально відповідального бізнесу, бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду тощо. Два роки ми слухали про дефіцитність Пенсійного фонду. На наступний рік Мінфін разом з Міністерством праці та соціальної політики змогли зробити його бездефіцитним. І, якщо видатки Пенсійного фонду цього року становлять 72 млрд. гривень, то на наступний рік передбачено кошти в сумі 91 млрд. грн.

Ми змогли зробити бездефіцитним і фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Це фонд, що проводить виплати одноразової допомоги при народженні дитини та виплати з догляду за дитиною до трьох років. Ми ліквідували його дефіцит розміром мільярд гривень. Також вносимо в Кабмін проект закону про єдиний соціальний внесок. Це дасть можливість у майбутньому зменшити навантаження на фонд заробітної плати, спростити звітність до фондів соцстраху роботодавцям.

Це все успіхи, а невже не було прорахунків?

(Довго думає, дивлячись у стелю, запалює сигарету.) У нас працює експертна рада, спілкуємося з громадськими організаціями, у тому числі зі Всеукраїнською соціальною радою, і всі рішення ми приймаємо в постійному діалозі з науковцями та експертами. Це практично унеможливлює неправильні або кризові кроки. Загалом же скажу, що протягом 100 днів діяльності уряду не було провальних рішень, бо вони ухвалювалися після публічного обговорення, залучення громадськості.

А як же щодо ціни на газ, якою та сама громадськість залишилася незадоволеною?

У мене особисто було чимало зустрічей, вони проводились у нашому міністерстві, оскільки воно веде питання соціального захисту населення. Жодна сім’я не сплачуватиме за всі житлово-комунальні послуги в межах норм більш як 20 відсотків середньомісячного сукупного доходу. Решту за них сплачує держбюджет. Це основний принцип субсидування населення. Крім цього, необхідно інформувати громадськість про те, що підвищення цін на енергоносії – це світова тенденція. І про те, що саме Україна є імпортером і нафти, і газу. Тому було б неправильно розраховувати на якусь ексклюзивну, пільгову ціну. Нам потрібно на макроекономічному рівні впроваджувати механізми, що забезпечували б вітчизняну економіку енергозберігаючими технологіями, які б зменшили обсяги споживання енергоносіїв. Бо ціна на них і надалі зростатиме в усьому світі. Найголовніше, що нам треба поставити перед собою як пріоритет, – захистити тих, хто не може в повному обсязі платити. До речі, 130 доларів за тисячу кубометрів – найнижча ціна серед країн – сусідів України.

Чи потягне державний бюджет, щоб сплачувати такі субсидії? І про які цифри взагалі йдеться?

У нас усе обраховано. Якщо сьогодні в середньому отримують субсидії близько 520 тисяч сімей, при збільшенні тарифів – а ми ведемо щоденний моніторинг разом з Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства, – можна очікувати, що звернень за субсидіями буде близько 1,6 млн. сімей. І на наступний рік передбачили в державному бюджеті відповідні кошти в обсязі 5,2 млрд. гривень. Тобто потребу в цьому буде повністю забезпечено, і кожна українська сім’я, що має право на субсидію, отримає її у повному обсязі й у передбачені строки. Крім цього, аби не створювати ажіотажу для сімей, прийняли рішення, що отримати субсидію можна буде протягом двох місяців. І при цьому субсидія буде нарахована з дати підвищення тарифів. Усі можливі механізми захисту передбачені.

ЗРОСТАННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИХ ТАРИФІВ – ТЕЖ УСПІХ?

Отже, наскільки більше українська сім’я сплачуватиме за житлово-комунальні послуги?

У нас відбувається політизація цього питання. Політики, думаю, роблять це свідомо. Відповідальність за житлово-комунальні тарифи приписують уряду. Так ось урядові структури й підприємства з державною часткою власності відповідають лише за незначну частину тарифів: ціну на газ для населення, для Теплокомуненерго й ціну на електроенергію. Решту тарифів установлюють місцеві органи самоврядування.

У структурі квартплати близько 70% становить оплата тепла. А тариф на теплову енергію, тобто ті гігакалорії, що постачаються в помешкання, установлюються місцевими радами. До речі, при уряді створено комісію, яка разом з профільними міністерствами перевіряє обґрунтованість підвищення тарифів на місцевому рівні – і на теплову енергію, і на квартплату, і на воду. Разом з нею працює і державна інспекція з цін, яка теж аналізує недавні зміни.

Підвищення тарифів пов’язують з чим? З підвищенням ціни на газ. Отже, давайте розставимо акценти. Уряд формував ціну на газ, при цьому нижче від собівартості.

Наскільки зросла ціна на газ? Для Теплокомуненерго була на вході 95 дол., зараз буде 130. Більше того: ми зараз вирішуємо питання, щоб компанії Теплокомуненерго отримували газ за нижчою ціною. У структурі вартості Теплокомуненерго газ займає від 40 до 60%. Якщо ціна газу зросла на 30%, то ціна гігакалорії має зрости не більше як на 20%. Поясніть мені, чому зросли ціни в 2,5–3 рази?

Це не сфера діяльності уряду, це вирішували ті самі територіальні громади... Якщо ми їх обираємо, то якраз вони б і мали давати нам – своїм виборцям – економічно обґрунтовані ціни.

Але українці споживають лише газ українського походження, що набагато дешевший за російський, принаймні це ми також чуємо з високих трибун...

Навесні цього року уряд приймав рішення про встановлення граничних цін: на газ - 414 грн., по Теплокомуненерго – 686 грн. 20 млрд. кубометрів газу власного видобутку не вистачає для населення і Теплокомуненерго. І сьогоднішні цифри говорять про те, що близько 13–14 млрд. кубометрів газу для забезпечення цих потреб треба брати з імпортованого газу. Українського палива вистачає лише для споживання населенням – на газові плити й на котли. Ціна на український газ для споживача зменшена до 339 грн., тобто це і є соціально-орієнтована ціна. Ця норма встановлюється залежно від обсягів споживання та площі житла, яку займає сім’я. Середня українська сім’я за усіма параметрами якраз вписується в цю ціну. Але ж питання субсидування державою великих будинків та вілл має переглядатися.

Для помешкань до 100 метрів квадратних 1000 кубів газу коштуватиме – 339 грн., до 200 м. кв. – 414 грн., більше 200 – поки що обговорюється.

Місцеві влади ставлять тарифи, судячи з усього, хто як хоче. Якою буде реакція уряду у випадках необґрунтованого підвищення цін?

Реакція буде не лише з боку уряду, а й інспекції цін. І з боку вас як громадянина. Треба записатися на прийом до міськради й вимагати обґрунтування конкретних тарифів...

Яка ваша оцінка бюджету 2007 року?

Це – соціально орієнтований бюджет, у якому ми намагаємось збалансувати розвиток економіки, інноваційно-інвестиційний складник та соціальний захист усіх верств населення, передусім – малозабезпечених.

Цього року для виконання 42 бюджетних програм передбачено кошти обсягом майже 3 млрд. грн. А на наступний рік для 38 програм (кількість їх зменшилась у зв`язку з об`єднанням деяких програм) проектом держбюджету асигнування збільшено на 15,2%. На 55% зростуть видатки на санаторно-курортне оздоровлення інвалідів, у тому числі інвалідів-спинальників. На фінансову підтримку всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема УТОС і УТОГ, передбачено коштів на 38% більше, ніж цього року.

Крім того, планується збільшити видатки на виплату пенсій військовослужбовцям строкової служби, працівникам, зайнятим на підземних роботах. Подальше підвищення пенсійних виплат забезпечуватиметься залежно від зростання розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Наступного року на 100,7 млн. грн. зросте фінансування виплат з компенсацій за продукти харчування та на 205 млн. – з компенсацій сім`ям з дітьми. Видатки на соціальний захист та пенсійне забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зростуть на 24,6% до 4,3 млрд. грн. Зокрема, видатки на компенсації сім`ям з дітьми та безоплатне харчування дітей, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, сягнуть 550 млн. грн., тобто на 59,3% більше, ніж цього року. До кінця наступного року планується завершити виплати з перерахунку компенсацій громадянам за втрачене нерухоме майно при відселенні або самостійному переселенні з радіоактивно забруднених територій. Видатки на компенсації за втрачене майно та оплату витрат у зв`язку з переїздом чорнобильців на нове місце у 2007-му зростуть у 1,7 рази.

На програму "Забезпечення інвалідів протезно-ортопедичними виробами, засобами пересування та реабілітації" у проекті бюджету-2007 передбачено спрямувати 266 млн. грн., тобто на 34,9% більше нинішнього. Також суттєво зростуть видатки на розробку нових зразків протезно-ортопедичних виробів, поліпшення умов перебування інвалідів у медичних стаціонарах державних та казенних протезних підприємствах ВО «Укрпротез».

Щодо пенсійних виплат матимемо зростання, яке випереджає інфляцію, аналогічна тенденція – із зарплатою. Для порівняння: фонд зарплати 2006 року становить 160 млрд. грн., на наступний рік очікуємо близько 191 млрд. Окрім цього, немає жодного соціального закону, який би ліквідовувався або обмежувався. Зростатимуть і адресні соціальні виплати та асигнування програм для інвалідів, фінансування доплат для учасників та інвалідів війни зросте в 4 рази, чорнобильські виплати – приблизно на 50%. Соціальні програми будуть розвиватися й розширюватися.

Трохи докладніше про пільги. Чи скасовуватимуться якісь із них?

Законодавством України встановлено право на пільги за соціальною та професійною ознакою. Сьогодні в Україні 8 млн. 600 тис отримувачів пільг зі сплати за житлово-комунальні послуги. На наступний рік їх фінансування передбачено в повному обсязі. Відповідно до закону, прийнятого у 2004 році, передбачається фінансування 25% вартості комунальних тарифів дітям війни, ще й фінансування доплат до пенсій дітям війни, які мають інвалідність.

ДУЖЕ СОЦІАЛЬНИЙ БЮДЖЕТ?

Ваші опоненти кажуть, що бюджет наступного року антисоціальний, а Президент Ющенко стверджує, що не допустить асоціальних речей...

Питання соціальності або асоціальності бюджету має бути не емоційним, а підтвердженим конкретними прикладами й видатками. Мають бути критерії, за якими оцінюються однаково – і уряд, і коаліція, і опозиція. Для мене ознакою соціальності бюджету є відсутність зупинення або зменшення фінансувань соціальних статей. А збільшення передбачається випереджальними темпами, порівняно з інфляцією. Крім цього, діятимуть норми законів, що передбачають розмір мінімальної пенсії на рівні прожиткового мінімуму для непрацездатних, при перерахунку пенсії в бік підвищення у зв’язку зі зростанням середньої зарплати – також. Тобто всі соціальні складники бюджету залишаються незмінними.

8,5 тисячі гривень разової допомоги при народженні дитини, про які так багато говорили, наступного року отримає кожна українська сім’я, де народиться дитина, – без усіляких обмежень. Скандал з цього питання був через те, що в галузі охорони здоров’я та соціальної політики... розумієте, згідно з соціологічними дослідженнями, 99% людей вважають себе фахівцями і спеціалістами. Так само й політики – спочатку вони зчиняють галас, а потім з’ясовують, чого торкається питання. Щоб обмежити цю емоційність (до речі, у першому читанні було знято обмеження в 5 тис грн.), ми зробили аналіз поточного року, який показав: жодна українська сім’я під це обмеження не потрапила. На наступний рік, якби ця норма з обмеженням лишилася, вона торкалася б лише тих сімей, які й цього року навіть не зверталися по цю допомогу – це достатньо забезпечені люди. Тобто 99% українських сімей її не мали відчути.

Або питання щодо максимального обмеження розміру пенсій. На мій погляд, якщо ми декларуємо європейськість, то потрібно дотримуватися співвідношення між мінімальною та максимальною пенсією. Пропонується обмежити максимальну пенсію розміром 12 мінімальних зарплат, це – 4560 грн. Середній розмір пенсії сьогодні становить 453 грн. І пенсію, вищу від 4560 грн., отримує близько 600 громадян. Так нам займатися підвищенням пенсій 99% громадян чи хвилюватися за тих, хто має вищу від цієї? Коли мені ставлять такі питання, у мене виникає запитання: а що є пріоритетом?

Треба вести роз’яснювальну роботу в суспільстві, тримати зворотний зв’язок, щоб приймати соціально зважені рішення.

Опозиція також закидає уряду, що, мовляв, зростання інфляції наступного року буде значно вищим, ніж зростання мінімальної зарплати...

Є викривлення, політизація термінів. Я наголошую: мінімальну зарплату отримують некваліфіковані працівники. Отже, питання: якої кількості громадян стосується її встановлення? Інше питання: яка середня зарплата в галузях економіки? Мене як міністра більшою мірою турбує заробітна плата кваліфікованих працівників, які мають отримати суттєве її зростання. Якщо й далі говоритимуть про “зрівнялівку” щодо підвищення мінімальної зарплати, то дійдемо до ситуації, що всі українці, незалежно від кваліфікації та досвіду, отримуватимуть мінімальну заробітну плату. Схоже було у 2005 році в питаннях пенсійного забезпечення, коли 85% отримували «спресовану» пенсію, яка не набагато відрізняється від мінімальної. Нам треба займатися диференціацією зарплат і пенсій, щоб була мотивація до праці й люди отримували справедливу пенсію. Це для мене більший пріоритет, ніж розмови навколо висмикнутого терміну.

Нагадаю: у 2003 році було прийнято Закон „Про індексацію грошових доходів населення”, який встановив чіткий механізм захисту доходів громадян залежно від інфляції. Сьогодні говорять і про різні можливі рівні інфляції наступного року. Тут українці будуть абсолютно захищені: якщо індекс споживчих цін буде вищий від 101%, усі доходи будуть проіндексовані на зростання цього індексу. У макроекономічних показниках проекту бюджету наступного року  закладено інфляцію на рівні 7,5%, який ми очікуємо. Якщо він буде вищий, запрацює згаданий закон.

Як ви ставитеся до того, що представники політичних сил, що програли на останніх парламентських виборах, усе ж потрапили до влади в ранзі високих чиновників, як, приміром, Ви або Юрій Бойко (блок «Не так!»)?

Виконання функціональних обов’язків фахівця залежить від його професійності. Відповідно до Конституції саме прем’єр подає свої пропозиції ВР щодо затвердження складу Кабміну. Він подав мою кандидатуру, Рада проголосувала.

Я ішов в уряд не як політик, а як екс-міністр, який пропрацював на цій посаді понад два роки. За час діяльності  нашого уряду нам удалося запровадити пенсійну реформу, встановити розмір мінімальної пенсії на рівні прожиткового мінімуму, зменшити втричі заборгованість із зарплати, вирішити чимало інших питань. Що, мабуть, і вплинуло на те, що пропозиція очолити міністерство надійшла саме мені.

Вам досі пригадують передвиборче підвищення пенсій у 2004-му. Тоді нібито була певна диспропорція між встановленою мінімальною пенсією та мінімальною зарплатою. Чи визнаєте сьогодні цю помилку?

Усі кроки, які ми робили, були правильними. Коли ми піднімали мінімальні пенсії восени 2004 року, нас звинувачували в тому, що це – передвиборча акція. Але час підтвердив, що ми прийняли зважене, економічно обґрунтоване рішення. Сьогодні всі мінімальні пенсії при наявності в чоловіків 25 років, у жінок 20 років страхового стажу перебувають на рівні прожиткового мінімуму.

Що було зроблено для подолання бідності серед пенсіонерів – у 2003–2004 роках у сільській місцевості вони отримували 60–70 грн. Уявіть, що було б сьогодні, якби ми не вивели мінімальну пенсію на рівень прожиткового мінімуму. Наступний крок, який необхідно було зробити – ми його робимо зараз, бо уряди цього й минулого року не спромоглися на це, – подолання бідності серед працюючих. В усіх країнах світу є програми подолання бідності. Ці пріоритети будемо втілювати й ми.

ТОМЕНКО НЕПРАВИЙ? 700 ТИСЯЧ ЗАГУБЛЕНИХ ОКУЛЯРІВ ЗНАЙШЛИСЯ?

Минулого року екс-віце-прем’єр Микола Томенко озвучив інформацію про те, що 700 тисяч окулярів, замовлених Вами на посаді міністра ще 2004 року для безкоштовної роздачі ветеранам, зникли. А нещодавно Ви казали, що збираєтеся продовжити цю акцію...

Ситуація банально проста. Коли мене звинуватили у зникненні 700 тисяч окулярів, що були замовлені для ветеранів, я подав до суду на Томенка і виграв його. Це було абсолютно надумана ситуація, яка є наслідком політичної розправи. Уже є дані правоохоронних органів, що на тому самому складі було знайдено всі окуляри – улітку цього року. Вони нікуди не зникали, усі на місці. Щойно я став  міністром, узяв до рук звітність – частина окулярів була направлена в регіони за призначенням. Єдиний мінус – те, що 10% потенційних отримувачів померли.

Це питання більше стосується моралі тих політиків, які його порушували: замість того, щоб відправити окуляри ветеранам, які їх потребують.

Який сьогодні дефіцит Пенсійного фонду і чи реально вивести його (дефіцит) на нуль у 2007 році?

У нас є чітка інформація, що грошей достатньо і пенсії люди отримуватимуть своєчасно. Зараз ми опрацьовуємо бюджет 2007 року для того, щоб вийти на бездефіцитність Пенсійного фонду. До кінця 2007 року ми вийдемо на бездефіцитність фонду.

Чому уряд обмежує людей у встановленні локальних опалювальних систем?

Обмеження впроваджує не уряд, а місцеві органи влади, які відповідають за безпеку громадян та їхнього майна. Не всі локальні опалювальні системи відповідають технічним нормам і є безпечними у використанні. Саме тому і обмеження на їх використання є природними.

АЗАРОВ ЗНАЄ, ЯК ЗАРОБИТИ КОШТИ?

Ви казали про чимале зростання соціальних виплат. Звідки уряд бере на це кошти? Якщо, приміром, для соціально-житлового фонду коштів бракує...

Завдання уряду – не лише підвищувати рівень ВВП, а й трансформувати його в соціальні показники. У цьому ми знайшли спільну мову з економічним блоком уряду, керованим першим віце-прем`єром. Умовно кажучи, він знає, як заробити кошти, а я знаю, як їх розподілити в соціальній сфері. Тим більше, варто пам’ятати слова Віктора Януковича, який проголосив політику соціальних пріоритетів ідеологією нинішнього уряду. Саме тому всі сили кидаються на покращання соціальних показників і на захист населення від можливих ризиків, пов’язаних з деякими непопулярними, але вимушеними кроками.

Які області є найбільшими боржниками із зарплати?

Кабмін отримав у спадок не вельми втішну ситуацію. За даними Державного комітету статистики станом на 1 жовтня нинішнього року заборгованість із виплати зарплат становила 995,4 млн. грн. За 100 днів роботи уряду борги скоротилися на 93,7 млн. грн., або на 8,6 відсотка. Кількість працівників, яким своєчасно не виплачено заробітну плату, зменшилася на 122,4 тис. Осіб, або на 27,1 відсотка. Але є області, які не лише покращили ситуацію, а й наростили борги. Кабінет міністрів неодноразово наголошував на тому, що боротиметься з боржниками, які не виплачують заробітну плату працівникам – насамперед державних підприємств та бюджетної сфери.

Держава не може розраховувати на порозуміння зі своїми громадянами й не може вимагати від них поваги у разі, якщо їм не виплачують зароблені гроші. Згадайте: невиплата або затримка зарплат є, згідно з церковними канонами, одним з чотирьох гріхів, що не прощаються за жодних обставин.

Ви запропонували виплачувати міністрам 12 окладів у разі виходу їх на пенсію. Звичайно, не віриться, що бодай один міністр у нас допрацює до пенсії. Але Ви нібито запропонували закріпити за міністром цей статус довічно. Тобто кожен міністр матиме таку пенсію? Поясніть це, будь ласка.

 Подаючи таку пропозицію, я спирався на досвід європейських країн. Пожиттєвий статус підвищує планку професійної та моральної відповідальності міністра за свою ділянку роботи. Приймаючи рішення, людина усвідомлює, що вона – не тимчасовий керівник. І через п`ять, і через десять років з неї можуть спитати за те чи інше рішення. Але, зауважте, пожиттєвий статус члена уряду не передбачає жодної пільги чи додаткової виплати.

Ми пропонуємо позбавити міністрів статусу держслужбовців. А отже, їх не стосуватимуться соціальні гарантії, які надає закон про держслужбу. Однак права цих людей, у тому числі й на пенсійне забезпечення, не можуть бути звужені згідно зі ст. 22 Конституції України. Фактично жодної нової норми в законопроект про Кабмін ми не додали. Просто перенесли в нього один із пунктів закону про держслужбу. До речі, якщо зазначений закон встановлює пенсії на рівні 80–90% від зарплати, то наш законопроект про КМ знижує їх до 70–80%.

ТИМОШЕНКО ПІДНЯЛА ЗАРПЛАТУ МІНІСТРАМ, А ТЕПЕР КРИТИКУЄ ЗА ЦЕ ЯНУКОВИЧА?

Тимошенко-прем’єр підняла зарплати у виконавчій владі зі здоровою мотивацією – “аби в посадовців не було бажання брати хабарі”...

Коли Юлія Володимирівна була у владі й мала можливість підвищити грошове утримання собі, міністрам та народним депутатам, вона це зробила. Але коли пані Тимошенко опинилася в опозиції, їй стало вигідніше експлуатувати імідж борця з пільгами.

Чи стали б ви працювати з помаранчевим урядом, приміром Тимошенко?

Я працював і працюю в уряді Віктора Януковича. Інших пропозицій мені не надходило.

Ви представляєте перший коаліційний уряд. Є певний дисонанс у коаліції, яку представляють політичні сили з різними ідеологіями – Партія регіонів з її бізнес-розвитком, ліві – з соціальним ухилом. Чи існує протистояння, конфлікт ідей?

Я працюю в другому в історії України коаліційному уряді. І перший уряд Віктора Януковича, і другий уряд були коаліційними. Щодо ідеологічного дисонансу: він існує переважно в нашій уяві. Антикризова коаліція, на відміну від запевнень скептиків, виявилася вищою за ідеологічні відмінності і добре розуміє, що головним її завданням є протистояння кризовим явищам в українській економіці. Заради цього об’єдналися. Кожна сторона пішла на певний компроміс. І сьогодні Партія регіонів заговорила про соціальну відповідальність бізнесу та про необхідність соціальних пріоритетів – а це ж цілком ліві гасла. А соціалісти й комуністи з розумінням поставилися до деяких не надто популярних кроків, що лежать скоріше у правій площині політичної діяльності. Завдяки цьому компромісові ми працюємо разом, і навряд чи найближчим часом варто говорити про проблеми в антикризовій коаліції. Зовнішні виклики зближують і цементують.

Що Ви вважаєте для себе програмним документом: президентську програму „Десять кроків назустріч людям” чи Універсал? Чи не відчуваєте дискомфорту від того, що співпрацюєте з Президентом Віктором Ющенком?

Кожен документ має на меті покращання життя народу, тому він заслуговує на повагу. Але добре, коли головним програмним документом для всіх залишається Конституція України.

ТЕПЕРІШНІЙ УРЯД ВИЯВЛЯЄ ТЕРПИМІСТЬ?

Чи могли б Ви порівняти умови, у яких Ви працювали в уряді Януковича зразка 2002–2004 років і тепер?

Теперішньому уряду доводиться бути більш відкритим, проявляти терпимість до людей, котрі мають інші ідеологічні позиції. У 2002–2004 роках Кабінет міністрів працював у іншому статусі та з іншими повноваженнями, він був цілком залежний від волі Президента і від кулуарних рішень, які приймалися всіма іншими інститутами влади.

Зараз цікавіше працювати. Кухня прийняття рішень ускладнилась. Раніше Кабмін формував в основному Президент (хоча і була видимість коаліційної діяльності), його думка була визначальною. Тепер різні політичні сили представляють свою ідеологію, а рішення приймаються консенсусом. Колишній Кабмін Януковича працював в умовах старої Конституції і незрозумілих правил гри. А теперішній – став першим урядом парламентсько-президентської республіки.

В УКРАЇНІ СПЕКУЛЮЮТЬ НА СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТІЇЇ?

Чи підтримуєте стосунки зі своєю партією – СДПУ(о)? Чим зараз вона займається? Чи вистачає у Вас часу на політику?

Я підтримую стосунки з багатьма різними партійними діячами, проте участі в партійному житті якоїсь конкретної партії не беру. З політики я нікуди не йшов – і те, що нині посідаю міністерську посаду, є свідченням на користь моїх слів. У нас чомусь політику звикли розуміти виключно як партійну діяльність. Справжня політика починається тоді, коли політик отримує можливість довести правоту своїх ідей та програмних засад на практиці й коли усвідомлює свою відповідальність перед народом. Доти це не політика, а політиканство.

Що ж стосується ідеї, то я – палкий прихильник соціал-демократичного вибору, але в реальному, європейському, а не спекулятивному розумінні. На соціал-демократії намагалися спекулювати різні політичні партії. Я ж пропоную втілити її в життя і розвинути, адже ця ідея може стати нашим провідником у сучасну соціальну й демократичну Європу.

Нинішній прем’єр якось казав, що у 2006 році Янукович уже не той, що у 2004-му. Що скажете про себе Ви зразка цього року?

У 2006 році як міністр маю більше досвіду як фахового, так і політичного. Маю чіткіше бачення кроків, які необхідно зробити. Зрозумів, що суспільству треба говорити правду та об’єктивно висвітлювати ті ризики, що нас чекають у майбутньому. А таких достатньо: погіршення демографічної ситуації, необхідність продовження пенсійної реформи, підвищення рівня заробітної плати, збільшення питомої ваги фонду оплати праці в собівартості продукції, соціальний захист інвалідів, запровадження єдиного соціального внеску, багато інших питань, які не було реалізовано за час моєї відсутності у складі уряду.

Також досі не прийнято Трудовий кодекс, і соціально-трудові відносини регулюються ще кодексом законів про працю часів СРСР.

Записав Дмитро Стаховський

УНІАН в Google News