За чим Тимошенко їздила до Кореї?

За тим, за чим їздять за кордон політики та урядовці – за впливом, за грошима. Привезла? Опоненти волатимуть: де там, результати нікчемні. Піарники розкажуть про епохальні результати...

Ще не всі делегати помпезного ювілейного з`їзду “Батьківщини” встигли повернутись додому, а Юлія Тимошенко рано-вранці відбула з блискавичним візитом ( два дні для такого візиту, враховуючи півдобовий переліт лише в один бік, погодьтесь, це справді блискавично) до Південної Кореї.

За чим Тимошенко в розпал політичного сезону та парламентсько-коаліційних боїв поїхала до Сеула?

Безумовно, за тим, за чим їздять за кордон політики та урядовці – за впливом (економічним та політичним), за грошима.

Привезла?

Опоненти, поза сумнівами, волатимуть: де там, результати нікчемні – ритуальні зустрічі з президентом та главою уряду приймаючої країни, поснідали з бізнесменами та підписали пару декларативних документів. Піарники та політтехнологи прем`єрки натомість розкажуть про епохальні результати – широкомасштабні угоди, мільярдні  інвестиції і таке інше.

Істина, як водиться – посередині. Візит може дати позитивний імпульс розширенню українсько-корейської співпраці на багато років (у матеріальному вимірі, це будуть справді мільярдні інвестиції тощо). Якщо ж наші традиційні політичні “розборки” відсунуть Корею на другий план, все на пси і зійде.

Тож робіть ваші ставки, професіонали та любителі від політики.

Корейці, Одеський припортовий і Фірташ

Мирний сон декого з журналістів на борту прем’єрського літака був перерваний реплікою “Юля, Юля йде…” Справді, вона з`явилася на порозі, перейшовши з VIP-відсіку. Усе як належить – усмішка, бездоганна сукня, оптимізм усіх відтінків у голосі.  Зупинившись у проході, дала такий собі бліц-брифінг у рамках теми «навіщо ми летимо до Кореї».

Випливало таке. Нам є що запропонувати корейській стороні: в аграрному секторі, у нафтопереробці та газовидобуванні, у галузі видобутку урану, у спорудженні інфрастктури до Євро-2012. Їм, корейцям, є з чим іти до нас: інвестиції в усі ці галузі, технології, наш споживчий ринок. Окремо доповідачка зупинилася на будівництві елеваторів, спорудженні нафтопереробного заводу, продажу “Укртелекому”.

Ще більш окремо – на продажі Одеського припортового заводу. Висловила впевненість, що продаж до кінця року обов`язково відбудеться, що все буде прозоро й відкрито ("Як із Криворіжсталлю"), розвіяла сумніви в тому, що об’єкт удасться продати за добрі гроші, оскільки з кризою ціна падає (“Про Криворіжсталь нам казали майже те саме”) і запевнила, що завод буде продано  як цілісний комплекс (“Нехай не сподіваються на інше”).

У цьому місці в тему двосторонніх відносин органічно вплелася тема Фірташа... На запитання, чи зможе олігарх Фірташ узяти участь в аукціоні, ЮВТ поблажливо запевнила, що теоретично цього йому ніхто не заборонить, але навряд чи так станеться, бо до кінця року, якщо вона буде прем’єром (а тональність монологу не давала підстав сумніватись в цьому), то означений олігарх збідніє до тієї межі, коли йому буде не до Одеського припортового. На завершення, почувши традиційне питання - “Звідки у Вас беруться сили?” - Тимошенко світлодайно усміхнулась: “Мабуть, просто цілі поставлені правильні…”

Емоційний заряд на дорогу до Сеула було надано, політ продовжився нормально. Лише хтось із колег уві сні нервово щось бурмотів. Напевне, приснилися жахи про збіднілого Фірташа…

Готель “Shilla”, де жила Тимошенко

Тимошенко - корейцям: інвестуйте, будуйте, розвідуйте…

Ділова частина візиту Тимошенко розпочалась із зустрічі з президентом компанії SK telecom  (найбільша телекомунікаційна компанія країни, третя за активами в країні після Samsung та LG, у цифровому вимірі – 9% ВВП країни) Лім Йонг Сунгом.

Перед тим була, так би мовити, ранкова пізнавальна частина. Українській прем`єрці  організували екскурсію до музею компанії. Тут Тимошенко демонстрували різні модернові диковинки з останніх розробок компанії. Як-от телефон, яким можна десь у супермаркеті провести по пляшці вина, і він почне видавати інформацію про нього – рік випуску, сорт винограду, смакові якості, історія сорту і таке інше. Або: трохи інший телефон, який дає можливість відсканувати ваші розміри одягу чи внести до його бази розміри одягу ваших рідних, а потім у магазині за його допомогою ходити собі між торговими рядами, а він підшуковуватиме наряди тещі чи свекрусі. А ще Тимошенко підвели до якогось хитромудрого столу, на поверхні (щось на кшталт голограми) з`явились якісь маленькі люди, котрі взялися радісно махати “Юлі”, вітати її, щось кричати. Господарі пояснили, що ті самі люди на своєму столі так само бачать “Юлю”, і можуть спілкуватися з нею. Ще корейці похвалилися суперавтомобілем, у якому не було керма, а щось таке на зразок космічної панелі, і вона все вміє і все може, і навіть можна, якщо їхати за такою ж машиною, скачати з неї музику. Або відео… Тимошенко ввічливо усміхалася, дивувалася, хоча в якийсь момент здалося, що думки її досить далеко. Де б вони могли бути?

Тимошенко на зустрічі з президентом SK telecom

На самій зустрічі з президентом SK telecom  прем`єрка натхненно запросила керівництво компанії до участі в конкретних проектах: приватизації Укртелекому ("Сподіваємось до наступної нашої зустрічі у вас вже буде дочірня компанія в Україні"), до спорудження нафтопереробного заводу (“В Україні вже визначено два місця для будівництва заводу, і до кінця року ми проведемо конкурс на залучення до цього інвестора”), а також до газорозвідувальних робіт на шельфі Чорного моря. Усі ці пропозиції, незважаючи на присутність слова “телеком” у назві компанії, були цілком логічними: SK давно вже є багатопрофільною групою компаній, зокрема, має значний досвід у газорозвідці на значних глибинах.

З уважних облич пана Лім Йонг Сунга та інших корейців можна було зробити висновок, що їм це видається справді цікавим та важливим. Вони взагалі все роблять доволі серйозно та поважно. Перед самою зустріччю її модератор ретельно уточнював в українських журналістів, як правильно вимовляти слово “дья-к-кую-у-у..” У когось навіть виникла ідея підказати старанному корейцеві, що правильно буде сказати “дякую аж підскакую”, але люди зі служби протоколу прем`єрки теж так старанно готувалися до зустрічі, що дійшли висновку: “Буде прикольно, але неконструктивно”…

Тринадцята економіка у світі? Треба рости, а ми вам допоможемо

Далі Юлія Тимошенко зустрілась  уже не з однією компанією, а з цілою групою, притому компанії справді були не останні в Кореї та світі – Hyundai Motors,  POSKO та STX Energy. Тим часом підійшла обідня пора, і Тимошенко з групою супроводу у вигляді урядової делегації (віце-прем`єр Григорій Немиря, міністр палив та енергетики Юрій Продан, міністр економіки Богдан Данилишин, заступник міністра закордонних справ Олександр Горін та інші офіційні особи) пішла на звуки скрипки. Це ансамбль скрипальок - симпатичних корейських дівчат - створював музичний фон для учасників ланчу на честь Юлії Тимошенко.

На великому банері напис: “Вітальний обід на честь прем’єр-міністра України Тимошенко”. За столиками з вишуканими винами та наїдками корейські бізнесмени та наші урядовці налили й випили спочатку за зміцнення українсько-корейських відносин та здоров`я Юлії Тимошенко. Потім – за те, щоб Корея піднялася з 13-го місця в рейтингу світових економік на 7-ме (Тимошенко повідомила, що знає про такі плани корейського керівництва, що вона поділяє їх і буде рада, коли Україна буде при цьому поруч із Кореєю). Потім – за те, щоб запрацювала спеціальна група, яку, за словами Юлії Тимошенко, буде створено в українському уряді для просування корейських інвестицій в українську економіку. Тимошенко багато говорила на цю тему, часто вживаючи слова “зелена вулиця”, “зелена дорога”. Напевне, якщо врахувати колір американського долара, це значною мірою справедливо, аби лише та дорога таки бігла з Кореї в напрямку України та ширилась.

До речі, в останні роки, до самісінької кризи, товарообіг між двома країнами зростав доволі стрімко, збільшившись у кілька разів і досягнувши рекордних 3,6 мільярда доларів, але за цей рік так само впав у кілька разів. Отже, працювати є над чим. Не може не хвилювати Україну й той факт, що в структурі нашого товарообігу експорт з України в Корею посідає, м’яко кажучи, незначну частину (на рівні приблизно 600 мільйонів доларів  проти 3 мільярдів доларів імпорту з Кореї).

Одне слово, потрібні конкретні проривні ідеї, проривні люди (“Ваше здоров`я, Юліє Володимирівно!”) і зелена, справді “зелена”, навіть дуже “зелена”  вулиця. 

Чи прилетять корейські керівники до України одним рейсом?

Кульмінацією дня стали зустрічі глави українського уряду спочатку з  Президентом Кореї Лі Мйон Баком, а потім прем’єр-міністром Хан Син Су. Президент висловив сподівання, що Україна зможе  швидко подолати кризу й надалі динамічно розвиватись. Тимошенко, у свою чергу, заявила, що докладе зусиль, аби в усіх аспектах відкрити для Кореї Україну, а для України - Корею, і запросила Президента до України.

Тимошенко пише до книги відгуків Президентові Кореї

Перед самою ж зустріччю вона зробила запис у книзі почесних гостей. Прем’єр щось довго та ретельно писала в книзі, спеціально призначені чиновники з обох боків шанобливо чекали поруч зі столом. Потім Юлія Тимошенко повідомить, що вона запросила главу країни відвідати Україну, і він удячно прийняв запрошення.

Зустріч з Президентом Кореї Лі Мйон Баком

З прем`єр-міністром Хан Син Су

Так само глава уряду запросила до України свого колегу – прем’єр-міністра – на наступній зустрічі. Загалом у Кореї ще два роки тому політична ситуація своїм напруженням дуже нагадувала українську взаємну “любов” між різними гілками влади, однак сьогодні в країні все інакше. Тож можна сподіватись, двоє  корейських керівників цілком реально можуть разом вибратись до України, навіть за літак при цьому не поб`ються.

“Юлія Володимирівна іде…”

Український "десант" у Кореї

Нарешті, під завісу дня,  були підписані два міжурядових документи – Меморандум між економічними відомствами двох країн у сфері використання інструментів торговельного захисту та Меморандум про взаєморозуміння між Державним експортно-імпортним банком України та Експортно-імпортним банком Кореї. 

Міністр економіки Данилишин: "Де наші проекти для Кореї?"

Міністр палива та енергетики Продан: "А де наші?"

Можна, звісно, вважати ці документи суто декларативними, однак, якщо таке станеться, зауважив у розмові з автором цих рядків один із фінансових фахівців з української делегації, це буде винятково нашою провиною. Бо ж, за словами співрозмовника, корейці, як і всі представники Сходу, зовсім інакше цінують вагу даного Слова. Для них це не просто слово,  це – справа. Резерви ж для інвестицій в Україну, на його думку, у корейців чималі. Вони зробили серйозні висновки з фінансової кризи 1998 року, маючи тепер золотовалютні резерви на порядок вищі. Вони розумно девальвували національну валюту – вон (на відміну він нас, які просто девальвували гривню). І, чи не найголовніше, вони вкрай зацікавлені в Україні як у споживчому ринку. То хто від кого більше залежить?

До речі, що таке корейський патріотизм. Корейці не торочать на кожному кроці “купуй корейське”, вони просто їздять на корейських автомобілях (зрідка побачиш на вулицях “Ауді” чи “Мерседес”). Не  тому що справді вважають свої авто кращими за японські чи німецькі: у розмові з багатьма корейцями довелося чути відверте захоплення останніми, - просто вони вважають, що мають їздити на тих авто, на які поки що заслуговують. Це означає, що певний час вони відчувають менше комфорту, ніж могли б його мати. Але це водночас дає шанс, що вони колись таки зроблять свої машини кращими, ніж у затятих конкурентів.

Запитаємо себе, чи заслуговуємо ми їздити на “Мерседесах” чи “Ауді”? А їздимо… 

Олександр Харченко (Сеул - Київ), фото автора