Громадське телебачення нікому не потрібне

Тема реформування медіа завжди є стратегічною для політиків у дні виборчої кампанії і відправляється на периферію, як тільки кампанію завершено...

Соціальна орієнтованість кандидатів у Президенти не дозволить їм зайнятися реформуванням сфери ЗМІ

Тема реформування медіа завжди є стратегічною для політиків у дні виборчої кампанії і відправляється на периферію, як тільки кампанію завершено. Практично в усіх політичних програмах присутній пункт про громадське телебачення і роздержавлення ЗМІ

РЕФОРМИ БЕЗ РЕФОРМ

На святкуванні 10-річчя партії «Батьківщина» Тимошенко заявила, що якщо переможе на виборах президента, то перше, що зробить, це створить громадське телебачення і радіомовлення. У команді Юлії Тимошенко є люди, які спеціалізуються на темі медіа, — член парламентської комісії з питань свободи слова та інформації Андрій Шевченко і віце-спікер Верховної Ради з гуманітарних питань Микола Томенко. «Ці люди зробили ідею роздержавлення ЗМІ і створення громадського телебачення основоположною у своїй політичній програмі, — каже Валерій Іванов, президент Академії української преси. — І якщо у них буде можливість впливати на ситуацію, вони спробують реанімувати ці ідеї. Я думаю, що у разі їх приходу на якісь серйозні посади, навіть не обов`язково пов`язані з медіа, буде зрушення в кращий бік».

До речі, Андрій Шевченко не так давно подав до Верховної Ради проект поправок до нормативних актів, що стосується реалізації ідеї суспільного телебачення. Цей законопроект, правда, продемонстрував, що у кожного політика в нашій країні свої уявлення про те, як це телебачення повинне виглядати. Шевченко суспільним телебаченням чомусь називає телерадіокомпанію, що створену Кабінетом міністрів, фінансується з держбюджету і знаходиться в повному підпорядкуванні у влади. У парламенті законодавча ініціатива депутата підтримана не була. «Треба постаратися так написати закон, щоб навіть колеги по коаліції його провалили, — обурюється Олена Бондаренко, народний депутат, глава підкомітету з питань телебачення і радіомовлення комітету ВР з питань свободи слова і інформації. — Від громадського телебачення залишилася одна назва, а вималювалася рейдерська схема відбирання частот, які знаходяться зараз у користуванні НТКУ і обласних ТРК. А куди людей? На вулицю?»

Безумовно, ідеальною базою для громадського телебачення могла б стати НТКУ, але як можна провести реальні і дієві реформи, зберігши стару структуру і колектив? Адже, як відомо, Юлія Тимошенко не любить скандалів, пов`язаних з масовими звільненнями. Тому, якщо в країні при президентові Тимошенко і з`явиться щось схоже на громадське мовлення, то воно матиме своєрідне обличчя. Не зовсім громадське.

Що стосується Держкомтелерадіо, то ще в 2006 році Микола Томенко заявив, що цей державний орган нікому не потрібен, але його наявність — вимога Конституції. Отже важко очікувати, що в непотрібній структурі відбуватимуться якісь необхідні для ЗМІ реформи. Сьогодні Держкомтелерадіо позбавлений глави (Анатолій Мураховський тимчасово виконує обов`язки голови з травня 2008 року) і не може похвалитися бурхливою діяльністю. Але ситуація може змінитися з приходом нового голови.

Кандидатура Олега Наливайка, генерального директора агентства УНІАН, запропонованого в червні Кабміном на посаду голови, схоже, до душі як коаліції, так і опозиції. Олена Бондаренко каже, що вона і її колеги підтримають Наливайка при голосуванні в парламенті: «На диво, коаліція сподобилася вибрати людину, яка гідна цієї посади». Можливо, Держкомтелерадіо нарешті почне, а головне — закінчить так давно обіцяний всіма політичними силами процес роздержавлення ЗМІ. Якщо на це буде політична воля Юлії Володимирівни.

ПИТАННЯ ПРІОРИТЕТІВ

У команді Віктора Януковича теоретично згодні з тим, що Україні потрібне громадське мовлення. Так, Ганна Герман неодноразово заявляла, що в Україні давно пора створити громадське телебачення, щоб давати людям об`єктивну і неупереджену інформацію. Проте очевидно, що це не те завдання, яке «регіонали» вирішуватимуть в першу чергу. «На такі речі має бути соціальне замовлення, — говорить про громадське телебачення Олена Бондаренко. — Якби коли-небудь про це запитали звичайних людей, я з упевненістю на 99% можу сказати, вони відповіли б, що про це не знають нічого».

Схожої точки зору дотримується і Валерій Іванов: «Поки, на жаль, на це не направлений громадський запит. Люди звикли, що політики брешуть з екранів телевізорів і зі сторінок газет, і не виявляють зацікавленості в тому, щоб медіа були хоч трохи професіональнішими». Проте Олена Бондаренко упевнена, що йти на поводі у обивательських настроїв не можна — політична еліта повинна пропонувати нові ідеї і просувати їх. От тільки дуже сумнівно, що для Партії регіонів гомадське телебачення стане пріоритетом. Адже їх електорат більше зацікавлений у вирішенні насущних соціальних проблем, ніж у відстоюванні незрозумілих для нього цінностей. Знову ж таки теоретично «регіонали» згодні з необхідністю реформування Національної телекомпанії. Радикальний варіант зі звільненням старої команди і повною реструктуризацією у Януковича не підтримують: якщо й робити громадське телебачення, то із залученням старих кадрів і частково використовуючи технічну базу НТКУ. Але всі ці реформи можливі тільки в тому випадку, якщо в державному бюджеті для цього знайдуться кошти. «Розумієте, якщо необхідно буде вибирати між соціальним захистом інвалідів або реформою НТКУ і створенням громадського телебачення, то держава повинна буде визначитися зі своїми пріоритетами, вирішувати, що для нього важливіше. Бюджет України — це маленька ковдра, на всіх не вистачить», — упевнена Бондаренко.

Як у Партії регіонів дивляться на перспективи Держкомтелерадіо? Не всі колеги схвально відгукуються про реформаторські пориви колишнього голови, а нині нардепа-«регіонала» Едуарда Прутніка. Його спроба об`єднати всі обласні ТРК і створити єдину телерадіокомпанію провалилася. Що, втім, виявилося цілком передбачуваним — було дуже багато планів, заяв і амбіцій, щоб стати реальністю. Тому швидше за все хто б не прийшов керувати цією структурою з команди Януковича, він має бути уважним до своїх обов’язків і без зайвих фантазій, адже від нього вимагатимуть не дуже багато. «Медіа, як і зараз, будуть розділені на групи впливу, а Держкомтелерадіо керуватиме слабенькими державними ЗМІ», — так малює майбутнє комітету під керівництвом «регіоналів» президент Академії української преси.

Ніна Краснова, "Комментарии"

УНІАН в Google News