Неділя,
20 серпня 2017
Наші спільноти

Олександр Волков: Юля заявила – що вона вже прем`єр... А хрєнушкі!

Розмов про прем’єрство, як твердить “Наша Україна”, ніхто не вів... Безсмертний щось підписав, а що - ніхто не розуміє... Березовський бачить Юлю Президентом...  Продовження інтерв’ю...

Продовжуємо публікувати інтерв’ю з депутатом Верховної Ради попередніх скликань Олександром Волковим.  Першу частину інтерв’ю читайте тут.

ЛИТВИНА ПІДСТАВИЛА ВАЩУК

Олександре Михайловичу, які несподіванки принесли для Вас вибори-2006?

Для  мене було дві несподіванки. Перша – те, що до парламенту не потрапив Литвин. Усі соціологічні служби давали йому 5 – 7 відсотків. Я теж, зізнатися, думав, що 3-відсотковий бар’єр він таки подолає.

Помилка його в тому, що він занадто понадіявся на свої структури на місцях, а вони працювали на себе, а не на  проходження Блоку Литвина до Верховної Ради. Його підставили такі депутати, як Ващук, Надрага та інші. 

Друга несподіванка – такий низький відсоток “Нашої України”. Я гадав, що вони хоча б 17 - 18 наберуть...

Наскільки серйозно Ви ставитеся до заяв партій, які не пройшли, про махінації з підрахунками голосів?

Якщо щось і було, то не в таких масштабах. Ніякі Богословські, “Нетаки” й інші шансів не мали...

А Вітренко?

Вона перебувала в зоні ризику – від 2,7 до 3,2 відсотка... Я про це неодноразово казав.

Які Ваші прогнози щодо комуністів на наступні вибори?

Думаю, в наступному парламенті їх уже не буде.

Багато говорять про необхідність скасування імперативного мандата. Чи справді це така перешкода для розвитку парламентаризму?

Імперативний мандат – абсолютна фікція. Спершу імперативний мандат передбачав таке: якщо ти не підкоряєшся вимогам своєї фракції у Верховній Раді, тебе можуть виключити з партії чи блоку, і це автоматично означало б втрату депутатського мандата. Але я добився того, що депутат лишається депутатом за будь-яких умов, якщо він добровільно не вийде з політичної сили, за списками якої він прийшов у парламент.

Депутат може лишатися в тій фракції, за списком якої став депутатом, але голосувати так, як вважає за потрібне.

ОТОЧЕННЯ ТИМОШЕНКО ПОСТАВИЛО ПЕРЕД НЕЮ УЛЬТИМАТУМ

А як усе ж таки сталося, що Ви не потрапили до Верховної Ради? Чим Ви займатиметеся в найближчі роки?

Те, що я не братиму участі в роботі Верховної Ради, – людська трагедія для мене і для моєї сім’ї, але руки опускати не слід. Життя на цьому не закінчилося.

Я знав, що оточення Тимошенко поставило перед нею ультиматум - аби мене не було в списку БЮТ...

Я зібрав своїх друзів, ми обговорили ситуацію й вирішили, щоб усе ж таки залишитися в політиці. Я заснував Інститут політичного аналізу та соціального прогнозу і робитиму те, що я вмію найкраще, – справу, якій я присвятив останні 15 років.

Чому оточенню Тимошенко вдалося налаштувати її проти Вас?

Думаю, серед її людей не дуже багато професійних політиків. Вони просто злякались мого авторитету й професіоналізму, тому що за останні чотири місяці я показав, що вмію працювати. Я привів у команду Юлії Володимирівни фахівців найвищого рівня, було створено штаб, і зовсім інакше пішов виборчий процес. Те, що пропонувалося доти, не сприймалося ні мною, ні моїми друзями-професіоналами. Щоб отримати перемогу на цих виборах, потрібні були інші підходи, ніж пропонувало оточення Тимошенко. Вони зробили так, що весь тягар лягав на її плечі. Адже концепція виборчої кампанії будувалася на виступах професійного харизматичного політика на місцях, її доводилося ганяти по всіх областях, проводити по 10 - 15 зустрічей щодня. Ми з колегами наполягали на тому, щоб створити таку собі мережу по всій країні, і коли Юлія Володимирівна зробить ту чи іншу заяву, на місцях мали працювати професіонали на чолі команд, які повинні були розкручувати, доносити до людей те, що потрібно. Певен, результат був би набагато кращий. І та планка, яку ставила Тимошенко – 30 - 35%, - була б досягнута. Мінімум 27% ми б набрали.

А команда на чолі з Бродським-Томенком ставила питання зовсім інакше: вона, як лідер, повинна сама їздити й розповідати... Вона розуміла: те, що пропоную я  і моя команда, - краще й ефективніше. Вона приділяла багато часу нашій команді. А ті персонажі, про яких я казав, почали розповідати, що втрачають вплив на Юлію Володимирівну, що вона поступово мігрує до команди Волкова і треба щось робити... На одній із політнарад, де були присутні і Тимошенко, і я, Бродський закатав скандал Левенцю (Юрій Левенець – політолог, який давно працює з Волковим. – УНІАН ), коли той почав викладати своє бачення виборчої кампанії. Я й досі вважаю, що сьогодні Левенець є одним із найкращих фахівців з виборчого процесу. І йому вислуховувати образи Бродського в присутності багатьох політиків було принизливо і образливо.

А що мав проти Ваших пропозицій Бродський?

Він висловлюся приблизно так: це все х..ня, на х... нам це потрібно, ми це все знаємо, у нас є Бєкєшкіна, нащо нам це слухати і витрачати свій час... Тоді Левенець сказав, що коли його думка як фахівця нікому не потрібна, то йому  тут нічого робити. Хоча Турчинов наполягав, аби Левенець був заступником керівника виборчого штабу. Але він не погодився й вийшов з виборчого процесу...

Турчинов нас підтримував. На політраді було прийнято рішення, що я очолю найважчу ланку кампанії – напрямок у Криму.  Разом зі своїми фахівцями я від’їздив туди й  ми місяць там працювали. Вважаю, що 8%, які там отримав блок, – результат і нашої роботи. Потім під впливом Бродського, Томенка і Турчинова, який підключився до них пізніше, Юлія Володимирівна не встояла й була вимушена прийняти рішення про те, щоб залишити мене за бортом політичних процесів.

Але ж Ви могли увійти до будь-якого іншого списку...

Це правильно, але я працював саме з Тимошенко...  Мене запрошували інші сили, просили її, аби вона дала згоду і мене відпустила. Мовляв, Олександр Михайлович може стати тим місточком у парламенті, який налагоджуватиме відносини між нашими політичними силами, бо треба думати про коаліцію, про майбутнє України. Але Юлія Володимирівна категорично, в присутності свідків, сказала, що в жодному разі вона мене нікуди не відпускає, що місце моє в БЮТ гарантоване. А коли вже пройшли з’їзди всіх політичних партій, коли всі з’їзди вже були закриті, вона мені за день до другого етапу з’їзду БЮТ повідомила, що я не включений до списку. Вона мене запросила до себе і, опустивши очі, сказала, що ось така ситуація, що вона не може впоратись із Бродським, Томенком і Турчиновим, що вони їй погрожують тим, що підговорять керівників обласних організацій, піднімуть бучу на з’їзді, і з’їзд буде зірваний, якщо вона мене не виключить зі списку...

Вона виправдовувалась?

Так, вона виправдовувалась, вона казала: “Я тебе дуже прошу, не переймайся дуже сильно, що так сталося”. Що наше політичне майбутнє попереду.

Я ж їй  допомагав, коли вона була ще прем’єром, весь час підказував, допомагав вирішувати питання, зокрема, і з бензинової кризи. Привозив до неї багато людей - бо в мене  багато друзів по всьому світу, - які займаються цією проблемою. І танкери, які стояли на рейді, незалежно від того, кому вони були адресовані, були переадресовані в Україну. Ну що тут казати? Як сталося, так сталося.

Вона запропонувала мені як альтернативу місце в організації БЮТ Київської області, аби потім очолити Київську обласну раду. Я прийняв це рішення і сказав, що будемо працювати, бо треба допомагати одне одному, і ми домовились зустрітися з нею перед Новим роком, але наша зустріч не відбулася. Ми зустрілися всередині січня, коли вона сказала: ті самі персони категорично заблокували моє включення навіть до списків Київської обласної ради.

А які ще партії пропонували Вам місце в списку?

Я б не хотів зараз про це говорити.

Чому ви робили ставку саме на БЮТ?

Я не політична проститутка і не можу робити так – клявся одній, а одружився з іншою політичною силою. Усі пропозиції, які надходили від інших політичних сил, я сідав і обговорював з Юлією Володимирівною. І казав: Юлю, якщо є хоч маленький сумнів, то давай я піду за списком тієї чи іншої партії”. - “Ні, в жодному разі - ти зі мною”.

Ще до президентських виборів у нас склалися відносини не лише як між політиками, а дуже теплі, людські стосунки, коли я вперше запросив її до себе в гості, познайомив з родиною. Вона часто приїжджала до мене додому, у тому числі на дні народження, навіть святкувала зі мною інавгурацію Президента Ющенка. Ми сиділи, відзначали цю подію в ресторані “Егоїст”, вона зателефонувала й спитала, де я. Вона відірвалася від святкування з командою помаранчевих і приїхала, аби святкувати з нами.

Тож її вчинку перед виборами не розумію ні я, ні, тим більше, думаю, не розуміє вона сама.

Адже сильних людей, які могли б вести переговори, відстоювати її позицію, поруч з нею немає.

А Турчинов сильна людина в цьому плані?

Турчинов - сильний, розумний і відданий помічник, але на роль конструктора, переговорника – тим більше в тонких питаннях – він не годиться. Тому Юлія Володимирівна сама взяла переговорний процес у свої руки. І що? Вона виходить після переговорів і каже: завтра буде підписано меморандум, завтра буде підписано той чи інший документ. Вона в це вірить, справді думає, що це буде зроблено... Раз не підписали, другий раз відклалось, третій не домовились. Для політика такого рангу це вже смішно. Коли переговори веде перша особа, для маневру не залишається місця... Через те, що в неї немає такої людини, Тимошенко весь удар бере на себе і програє. Що вона не скаже – або не підтверджується, або скасовується.

Як приклад – остання заява Юлії Тимошенко про підписання протоколу щодо принципів утворення коаліції. Вона заявила про особисту перемогу – вона прем`єр. А хрєнушкі! Тут же – заява “Нашої України”: про прем`єрство ніхто мови не вів. І, як каже Юля, усі в соплях і сльозах...

Бачите, Президенту вистачило розуму не брати прямої участі в цих переговорах. Він від партії висунув Безсмертного, від себе – Єханурова. Президент може в будь-який момент заявити: це їхня думка, а в мене думка ось така... Тобто він має певний люфт, а в Тимошенко люфту немає. От і зараз Безсмертний щось підписав, а що – ніхто не розуміє. І пішли заяви: ми не це мали на увазі, він завищив свої повноваження і т.д. У Президента є поле для маневру – завжди можна відмовитись, бо не Президент підписував. А Юлія Тимошенко такої можливості не має.

Ви ображені на Тимошенко?

Я на неї не ображений. Нещодавно одна людина вийшла на переговорний процес з тим же Бродським, Томенком, Турчиновим і сказала, що треба порадитись із Волковим, що робити у цій ситуації. А вони заявили - вона зустрінеться з ним тільки через наш труп. Тож я сказав цій людині: якщо питання стоїть таким чином, що Юлія Володимирівна не може зі мною зустрічатися як зі своїм колегою, товаришем, другом, то я підказуватиму, що їй робити, через засоби масової інформації. Хай читає, і, може, вона почерпне для себе якісь корисні речі.

Їй треба акумулювати всі думки, а потім приймати самостійні рішення. А якщо вона у вакуумі, якщо вона жодної інформації ззовні не має, їй розібратися важко, і рішення, які вона приймає, не зовсім логічні.

З мого боку це не критика, а підказка, яку я, як її колишній соратник, її прихильник, можу їй дати, - що робити у тій політичній ситуації, що склалася.

Я ДУЖЕ ХОЧУ ДОПОМОГТИ ПРЕЗИДЕНТУ В ЦІЙ СКЛАДНІЙ СИТУАЦІЇ

Ющенкові Ви також радите через ЗМІ?

Ні, з Ющенком простіше. Він часом телефонує, ми з ним зустрічаємось, у нас є 1,5 - 2 години. Я йому теж кажу: де є промахи, де що погано і що треба зробити, щоб усе ж таки посилити його авторитет.

Коли ви бачились востаннє?

Після Нового року.

Про що ви говорили?

Про плани, про вибори, про коаліцію. Про кроки, які треба зробити; з ким об’єднуватись, а з ким ні, і на яких засадах.

Колись ми були Віктор і Саша, мали дуже теплі стосунки, коли він був ще головою Нацбанку. Я добре знаю його сім’ю, вони тоді неодноразово бували в мене в гостях. Тому я справді хочу своєму товаришеві допомогти у тій дуже складній ситуації, яка склалася сьогодні.

Якби він Вам зателефонував, Ви б йому сказали те саме, що й нам?

Те ж саме. Розумієте, те, що я кажу, я думаю, йому  донесуть. Я знаю, що він читає мої виступи, статті, інтерв’ю, поради.

А як Ви оцінюєте потенціал  керівника секретаріату Президента  Олега Рибачука?

Ну, Рибачук, як Рибачук. Знаєте, є така приказка: «Ні те, ні се».

Ющенко Вам не пропонував стати радником Президента?

Він пропонував це до виборів.

Ви відмовились?

Ні, я не відмовився, він просто забув.

А Вам це цікаво?

Ну а чому ні? Йти на постійну роботу радником - я б не пішов. А на громадських засадах, щоб я мав до нього доступ у дуже серйозні політичні моменти (як, наприклад, сьогодні), щоб я міг висловити йому свою думку, - гадаю, йому це було б корисно. Рішення він усе одно приймав би такі, які вважає за необхідне. Але він має знати правду, що відбувається...

Які б Ви назвали найбільші кадрові дурниці Президента, якщо такі були?

Я думаю, простіше відповісти на питання, яких дурниць не було.

А яких не було?

Важко сказати. Відповідь пролягає між виборами 2004-го та 2006 років. Тоді він мав особистий рейтинг за 70%, сьогодні його рейтинг становить трохи більш як 15%. Це зумовлено тим, що суспільство розчароване його призначеннями - перш за все, губернаторів і глав райадміністрацій.

Це показали вибори. Ви ж бачите, він програв своїй основній суперниці – Юлі. Він переміг лише в трьох областях.

ЧЕРНОВЕЦЬКИЙ НЕ ПОВТОРИТЬ ДУРНИЦІ ЮЩЕНКА

Це була несподіванка для багатьох... Так само, як у Києві перемога Черновецького...

Я ще за тиждень до виборів казав, що маю дані про те, що Черновецький випереджає Омельченка, і що він буде переможцем на цих виборах.

Черновецький багато років працює з киянами. Я його знаю ще з кінця 80-х - початку 90-х років, і з самого початку був з ним у добрих стосунках. Я  підтримував його і після призначення мене в 1994 році помічником Президента. Саме тоді я намагався вибудовувати нормальні відносини між Президентом Кучмою та малим і середнім бізнесом, представником якого був Черновецький.

Черновецький правильно вибудував роботу щодо киян. Він не тільки словом, гаслом, але й конкретними справами і задовго до передвиборчого періоду допомагав людям. Відкрив їдальню для бідних. Він не відмовляв ні ветеранам, ні інвалідам, якщо вони до нього зверталися з тим чи іншим проханням. Він виграв ці вибори не сьогодні, а вже давно. Ситуація змінювалась поступово. Крім того, Омельченко припустився дуже багатьох помилок - коли під будівництво нових будинків у центрі Києва забирали дитячі майданчики, сквери, парки, вулиці. Коли була фактично зруйнована історична частина Києва. Я  її добре пам’ятаю, бо народився на Бесарабці, виріс на Хрещатику... Часто згадую, які повсюди були каштани, на Хрещатику не було жодного торговельного намету...

Це була перлина не лише України чи Радянського Союзу, це була перлина світу. Я пам’ятаю, як ми маленькими купалися у фонтанах біля Бессарабської площі, на Майдані, біля музею Леніна. Де воно? Немає нічого. Це були місця відпочинку, де грав духовий оркестр, коли на суботу і неділю збиралася вся спільнота міста. Тепер нікуди піти. За містом все розпродано... Це не могло не викликати обурення киян і, природно, позначилось на виборі кандидатури міського голови.

Черновецький - особистість дуже специфічна. Як будуватимуться відносини між Президентом і Черновецьким? Можливі якісь конфлікти між ними?

Черновецький - людина не конфліктна. Якщо це йде на користь суспільству, на користь киянам, він готовий співпрацювати з будь-якою політичною силою, сідати за стіл переговорів. Я думаю, що він готовий до переговорного процесу не лише з Президентом, а й з усіма політичними силами, які представлені у Київраді. Я знаю, як сьогодні ідуть переговорні процеси. Я зустрічаюся з Леонідом Михайловичем. Ми обговорювали питання щодо більшості у районах і місті Києві. Точніше - сам принцип об’єднання з тією чи іншою політичною силою. Сьогодні йдуть консультації з БЮТ, який набрав у Києві найбільше голосів. Черновецький сказав голові київської організації БЮТ Анатолію Семинозі про своє бажання утворити блок разом з БЮТ. Леонід Михайлович запросив мене як політичного консультанта до участі в цих переговорах. Ми вже провели кілька раундів.

Мені не потрібна влада. Я просто хочу допомогти своєму давньому і доброму товаришу вибудувати таку політичну конфігурацію, яка б і йому, як меру, допомагала, і була корисною для киян.

Семинога йде до Верховної Ради. На посаду керівника від БЮТ претендує Михайло Бродський... Яка ваша порада Черновецькому в цій ситуації?

Що стосується Семиноги – він справді йде до Верховної Ради. Без сумніву, Анатолій Іванович буде гідним депутатом. З іншого боку – для Київради це відчутна втрата, бо як дуже порядна і високопрофесійна людина, він міг би стати достойним першим заступником у Леоніда Михайловича. Відносно Бродського, це питання до депутатів Київради і Юлії Володимирівни... Хоча, на мою думку, людина, яка через банк “Денді” принесла киянам багато проблем, не має морального права входити в керівний склад Київради. Я думаю, що Леоніду Михайловичу не потрібні поради з цього приводу, він сам розбереться.

Голів райадміністрацій уже обговорювали?

Так. Зараз цей процес триває. Є пропозиції БЮТ, що в тих районах, де переміг цей блок, будуть їхні представники, а в інших – інші. Але я думаю, що і БЮТ, і Черновецький зацікавлені в тому, щоб райради та райадміністрації очолювали професіонали. Я буду його застерігати від прийняття необгрунтованих  рішень...

Леонід Михайлович зробив заяву про те, що звільнить усіх глав райадміністрацій. Він має на це право, але, я думаю, ми ще повернемось до цього питання. Те, що зробив Ющенко, коли звільнив 18 тисяч фахівців за те, що вони були не в його партії або не підтримували його на виборах, - це  була  абсолютна  і, я б сказав, фатальна помилка. Ця помилка виявила себе на виборах, бо професіонали є професіонали. Їх не так уже й багато, особливо у Києві, щоб ними розкидатися. Тому треба дуже уважно підходити до цього процесу.

МИ РОЗХОДИМОСЯ В ПОГЛЯДАХ З БЕРЕЗОВСЬКИМ ВІДНОСНО ТОГО, ЩО ПОВИНЕН ЧИ НЕ ПОВИНЕН ПРЕЗИДЕНТ...

Ви нерідко буваєте в гостях у Бориса Березовського. Що він каже про нашу владу?

Він дуже сильно розчарований тим, що відбувся розкол помаранчевих сил. Вину за цей розкол він покладає на оточення Президента. Що ж до Юлії Володимирівни, то зараз  він її підтримує.

Він вважає, що вона має бути прем’єром?

Так, він вважає, що люди проголосували саме за Тимошенко, і Президент має внести її кандидатуру на посаду прем’єра. Тут ми трішки розходимось у поглядах, бо що там повинен чи не повинен Президент - знає сам Президент.

Березовський бачить її наступним Президентом?

Так, він вважає, що в неї дуже великі шанси на перемогу.

Він не може зрозуміти того, як після всього, що він зробив для Віктора Ющенка, той не дав йому дозволу приїхати в Україну. Він каже: «Мені нічого не треба. Я хочу тільки подивитись у вічі цій людині, і щоб він подивився мені в очі,  й почути від нього, що він вдячний мені за допомогу. Потиснути одне одному руки - і роз’їхатись”...

Кілька особистих запитань... Олександре Михайловичу, від кого у вас такий “іменний” костюм?

Від Бріоні. Тут ось і написано.  

Ви замовляли його? Так?

Так, в Італії.

Скільки може коштувати Ваш годинник?

Я думаю, 60 - 70 тисяч доларів.

Це значно дорожчий годинник, ніж у Піскуна. Тимошенко казала, що в нього годинник за 10 тисяч.

То просто Юля не розбирається в цінах на чоловічі годинники.

Коли ви востаннє ходили на рибалку?

Узимку. Була вдала рибалка. Піймав 5 коропів. Два рази тягав таких, що навіть до лунки не підійшли. Поводили, поводили, та й пішли собі.

Усе ніколи... Хоча зараз і щука пішла, і карась іде, вода почала підійматись. Уже карась на нерест іде, і плотва.

Розмову вели Дмитро Стаховський, Володимир Ільченко

Фото Віктора Побєдинського

Читайте про найважливіші та найцікавіші події в УНІАН Telegram та Viber
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Чи подобається Вам новий сайт?
Залиште свою думку