Стару Верховну Раду списувати ще рано: 26 квітня може статися ”вибух”

У цей день “стара” ВР проводитиме урочисті слухання до 20-ї річниці аварії на ЧАЕС. Це не пленарне засідання, і жодне питання, з якого потрібно ухвалювати рішення, розглядатись не може. Але Ющенко, Єхануров, Литвин, схоже, думають інакше...

Як відомо, 26 квітня “стара” Верховна Рада має намір провести урочисті слухання, присвячені 20-й річниці аварії на ЧАЕС. За попереднім, раніше схваленим планом, це має бути не пленарне засідання, а отже, жодних питань, щодо яких потрібно ухвалювати рішення, начебто розглядатись не може. Але Ющенко, Єхануров, Литвин, здається, думають інакше.

Ющенко сподівається

Під час останнього пленарного засідання 4 квітня спікер Володимир Литвин пообіцяв, зокрема, членам Партії регіонів та СПУ, котрі вимагали закриття сесії загалом, що 26 квітня не допустить присяги членів Конституційного суду.

Водночас Президент Віктор Ющенко продовжує сподіватися, що 26 квітня присяга суддів таки може відбутися. Президент нагадує, що це борг Верховної Ради, яка відходить в історію, перед громадянами.

Єхануров сподівається

Але крім питання про КС, на розгляд Верховної Ради почали надходити й нові “заявки”. Зокрема, від прем’єра Юрія Єханурова, який сподівається за допомогою парламентського рішення якось змінити статус міністрів свого уряду, котрі отримали право на депутатський мандат - аби вони і мандата не втратили, і міністрами залишились. Принаймні на той час, коли, за Конституцією, мають виконувати свої обов’язки до формування нового уряду.

У який саме спосіб уряд бачить вирішення цього питання – поки що невідомо. Адже в Конституції – і “старій”, і “новій” – чітко вказано, що члени уряду не мають права на суміщення з іншою оплачуваною посадою, крім викладацької та творчої. Так само й депутатам ВР заборонено не лише сумісництво в царині державної служби, а й узагалі з іншою оплачуваною посадою...

Щодо цих ремствувань пана Єханурова спікер Литвин міг би нагадати, що свого часу попереджав урядовців про такий тяжкий вибір...

Якщо “стара” ВР і може якось “порішать” проблему сумісництва для міністрів у межах чинної Конституції, то лише в один спосіб – давши згоду урядовцям на їхнє звільнення, коли вони напишуть про це заяви. Адже нині саме парламент, а не Президент - той єдиний орган, який звільняє членів уряду з посади.

Між іншим, першим з посадовців виконавчої влади це мав би зробити голова Антимонопольного комітету, член списку “Регіонів” Олексій Костусєв, який уже напівофіційно висловився на користь депутатського мандата. Отримавши подання Президента, він має всі підстави вимагати від ВР пленарного засідання хоча б для вирішення свого кадрового питання. Тож навіть персональна потреба Костусєва в проведенні пленарного засідання ВР не може бути проігнорована: адже йдеться про право депутата на мандат... Такі самі підстави є й у голови Фонду держмайна Валентини Семенюк. Щоправда, зараз вона замість зректися посади – отримала мандат ...члена Київради. Утім, у неї до 26 квітня ще час є.

Що ж до власне членів уряду, то, судячи з заяви Єханурова, ні сам він, ні решта міністрів, котрі мають право на мандати, поки що складати урядових посад не збираються, отже, заяв, не писатимуть і на звільнення не розраховують.

Відповідно, вони прагнуть від ВР чогось зворотного. І це теоретично може бути постанова, у якій парламент дозволив би міністрам продовжувати виконувати їхні обов’язки, а також дав би ЦВК вказівку відкласти видачу тимчасового посвідчення депутата цим особам – до розв’язання  їхньої посадової  “проблеми” в процесі коаліційних угод.

Принаймні, як видається, такого документа вимагатиме ЦВК від потенційних сумісників, аби скористатися пунктом 2 ст. 99 закону про вибори, який дозволяє лише за поважних причин тимчасово знехтувати забороною сумісництва.

Проте, зрозуміло, отримати подібну постанову від парламенту, який доживає дні, урядовцям на чолі із самим прем’єром буде не так просто. Його аргументи з приводу того, що в разі відставки 7 - 8 членів Кабміну роботу уряду буде заблоковано, може тільки зіграти на руку “месників” у “строму” парламенті, яким близька теза “чим гірше – тим краще”.

“Допомога” у розв’язанні чергового гордієва вузла може надійти з боку... Вищого адміністративного суду, який саме розглядає численні позови аутсайдерів виборів до ЦВК.

Литвин сподівається

Як відомо, аутсайдери перегонів уже звертались безпосередньо до ВР з вимогою ухвалити рішення про перерахунок бюлетенів, але отримали відмову.

Нині ж, наскільки відомо з повідомлень про позови до ЦВК у Вищому адмінсуді, йдеться не про перерахунок бюлетенів як такий, а про різні нюанси самого виборчого законодавства, зокрема й про методику обрахування результатів виборів.

Сам по собі цей підхід позивачів викликає певне здивування: адже закон, який перестав їх влаштовувати, уже діє два роки, і  про його “вади” або суперечності, у тому числі із законом про ЦВК, - вони заговорили лише після отримання незадовільного для себе результату.

З іншого боку, для суду ці мотиви позивачів значення не мають. Врешті, питання про недосконалість закону можна розглядати в будь-який момент. І якщо обрано момент саме зараз – то це не правова проблема, а питання політичної доцільності.

Тож у чому доцільність?

Можна було б припустити, що теперішні аутсайдери прагнуть з точністю повторити ситуацію 2004 року щодо судового перегляду результатів другого туру президентських виборів, довівши масові фальсифікації, а також порушення в діях ЦВК, завдяки яким результати виборів було оголошено передчасно. Для цього в скаржників, судячи з їхніх тверджень, є певні підстави – зокрема, схвалене 10 квітня рішення Луганського суду про перерахунок голосів на кількох дільницях. Але навряд чи це допоможе ухвалити рішення про перерахунок по всій Україні. Принаймні, масовим це порушення не назвеш, а про інші аналогічні випадки щодо виборів до ВР – невідомо. Численні ж судові оскарження щодо місцевих виборів до підрахунку голосів у парламентських виборах прив’язати неможливо. Тож у цьому сенсі мета аутсайдерів навряд чи може бути досяжною.

А ось у питанні про суперечності законів – усе набагато цікавіше. Звісно, ВАС – не Конституційний суд, скасувати закон про вибори не зможе. Але зробити висновок про його суперечність законові про ЦВК, де по-різному ставляться вимоги до постанови та остаточного протоколу ЦВК щодо результатів виборів, - цілком здатний.

Отже, зовсім не виключено, що Вищий арбітражний суд саме таку вимогу й зафіксує. І от із цією вимогою аутсайдери можуть уже звертатися до Верховної Ради по проведення пленарного засідання, - аби терміново внести зміни до виборчого закону.

І навряд чи ВР проігнорує ще й судову ухвалу, відмовившись провести пленарне засідання.

Зміни до виборчого законодавства можуть бути негайно потрібні тим, хто розраховує на вибори дострокові. До них належать, зрозуміло, й теперішні аутсайдери, принаймні блоки Литвина та Вітренко.

При цьому очевидно, що нова ВР, яку на перших порах розриватимуть коаліційні суперечки, не матиме змоги займатися виборчим законодавством, а тому в разі дострокової кампанії воно залишиться “старим”. Тож логічно шукати шляхи, аби змінити його саме теперішнім складом ВР. І такі підстави може дати саме Вищий арбітражний суд.

Щоправда, на заваді планам “малих партій” стоїть відома ініціатива Президента, та й не лише Президента, - про підвищення прохідного бар’єра. І, мабуть, буде виправдано, якщо цей пункт у разі винесення змін до виборчого закону на розгляд ВР, також буде подано...

Але в такому разі це й буде той великий торг, у якому свою роль зможуть зіграти й питання про КС та долю міністрів-сумісників.

Деталі процесу ще визначатимуться до 26 квітня. Але, за великим рахунком, саме в найостанніший день роботи ВР теперішнього скликання чинні в ній політичні сили вирішуватимуть, за яким сценарієм далі піде процес в Україні загалом: у напрямку стабільності та спроб розвивати економіку чи, навпаки, у напрямку чергового виборчого стресу та “реваншу”.

Ірина Погорєлова

УНІАН в Google News