Губернаторський глінтвейн зібрав понад 150 тисяч доларів

Губернатор Миколаївщини Олександр Садиков розливав глінтвейн, Руслана Писанка танцювала з веслом, книжки з автографом першої леді йшли по три тисячі гривень за штуку...

Під музику Штрауса, у внутрішньому сквері Миколаївського театру, що дуже нагадує італійський дворик в Львові, я пройшлася килимовою доріжкою до столу з глінтвейном. Губернатор Олександр Садиков в метелику шанобливо посміхнувся і протягнув мені келих: з святом Святого Миколая в місті Миколаєві.

До цього він запалив ялинку на центральній площі і побажав городянам, щоб їх корабельне місто, назване на честь великого святого, стало головним місцем святкування дня Миколая Угодника в нашій країні.

І у жителів міста  неодмінно це має вийти. Адже власті міста і області вирішили відзначати його не кулуарним міжсобойчиком, не просто народними гуляннями і розкішним салютом, якого я до цих пір не бачила. Багаті люди міста цього дня легко розлучалися з грошима, жертвуючи їх для того, щоб в дитячій лікарні міста було сучасне медичне устаткування, і на проведення операцій для двох маленьких погорільців області – брата і сестри  Михайликів. 

Широкі добродійні акції стають традицією не тільки в Києві, але і в регіонах. Прибулий на бал колега Садикова, запорізький губернатор Євгеній Червоненко розповів, що за тиждень до цього подібний бал відбувся в Запоріжжі. Там частина одержаних коштів пішла на столичну лікарню майбутнього, а частина – для Запорізької дитячої лікарні. А одеський губернатор Іван Плачков сказав, що хоче перейняти досвід миколаївців і, можливо, в майбутньому провести подібний бал в Одесі.

Вхідний квиток на цей захід коштував десять тисяч гривень. Продано було близько вісімдесяти квитків.

Я пригубила глінтвейн. 

– Такий смачний глінтвейн пила тільки в Австрії, – зробила я реверанс губернаторові. – Здавалося б, ну що такого – підігріте вино з корицею і медом. А у мене так смачно не виходить.

– Із задоволенням поділюся секретом, – відповів Садиков. – Потрібно додавати гвоздику і обов`язково – сухофрукти. Але головне: вино не повинне закипіти. Я, до речі, користуюся нашим миколаївським вином, для глінтвейну – краще не знайдеш: і зміст кислот і смак – ідеальні для такого напою.

– Говорять, що ви минулого року запросили всіх на власноручно зварений суп.

– Та це був французький рибний суп буабез. Ми заманили людей таким незвичайним способом, вони заплатили за цю вечерю дуже великі гроші. Але завдяки цьому вечору було куплено медичне устаткування і ми змогли врятувати сімдесят маленьких пацієнтів.

– Відомий кухар Папи Римського говорив, що смачний обід можна приготувати на шість персон, якщо людей більше, то це вже  – їдальня. Ви буабез на скільки людей готували?

– Кухар Папи Римського абсолютно має рацію. Але ми готували суп на п`ятнадцять чоловік, і ми дуже старалися, тому суп був дійсно смачний. Але п`ятнадцять персон – максимальна кількість, на яку можна приготувати буабез, тому сьогодні ми вирішили пригощати всіх глінтвейном. – У цей момент губернатор наливав гарячий напій главі Миколаївської облради Тетяні Демченко.

– Для цього супу, напевно, потрібна якась середземноморська риба, а вона в Чорному морі не водиться, – припустила я, поки Садиков пригощав гарячим вином директорів корабельних заводів.

– Так, для цього потрібна риба чорт, яка водитися в Середземному морі, – погодився Олександр Валерійович. – Ще – колючі морські йоржі, але ми робили буабез з морепродуктів Чорного моря. Це вийшло пристойно. Саме приготування достатнє складне: спочатку потрібно підготувати рибний бульйон, який варитися три години, а потім саме приготування займає ще сорок хвилин.

Гості стали збиратися в будівлі театру, де були розставлені столи. У  програму балу входила вечеря, концерт і добродійний аукціон.

Між столами снували офіціанти зі стравами. Одна за іншою виходили пари, учасники відомої телепрограми «Танці із зірками». А Валентина Степова викликала ну просто ажіотаж. Люди, чиї статки вимірюються цифрами з шістьма нулями, спочатку захоплено слухали «адажіо», а потім радісно підстрибували на стільцях, коли Степова виконувала стару пісню з репертуару «Абби» “Happy New Year”, перекладену українською мовою. 

Підійшов час добродійного аукціону. Першими лотами йшли картини миколаївських художників. Вів аукціон телеведучий Ілля Ноябрьов.

Найдорожчою виявилася картина Андрія Антонюка (сучасний миколаївський художник, засновник південноукраїнської  школи образотворчого мистецтва, чиї картини представлені в багатьох музеях світу, включаючи Третяковську галерею). Її за 15200 гривень купив губернатор Миколаєва Олександр Садиков.

Картину «Теплий вересень» придбав за 5100 гривень Євгеній Червоненко.

Помаранчева ялинкова іграшка з підписом Юрія Луценка пішла з молотка за тисячу гривень.

Дві книги – художні альбоми з дарчими написами першої леді Катерини Ющенко пішли за три тисячі гривень кожна. А ось книга казок А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА з автографом Президента України пішла за 4300 гривень.

За повні збірки дисків групи «Океан Эльзи» з дарчим підписом на кожному миколаївські фани виклали п`ять тисяч гривень.

Зате дві пари боксерських рукавичок братів Кличків, до кожної з яких додавалися диски і книги братів, пішли – за 5800 гривень  - Володимира, за 3100 – Віталія.

Усього в результаті аукціону було зібрано 74 тисячі 200 гривень.

Завершальним подарунком – призом за щедрість для миколаївських бізнесменів – став виступ Руслани Писанки. Одягнена в матроський костюмчик, Руся виконала танець з веслом. І з усією відповідальністю можу сказати, що балет юних муз в корсетах і панчішках в сіточку, який передував її виступу, викликав менше захоплення, ніж танець неймовірно граційної і цнотливо одягненої Писанки. 

Маша Міщенко

УНІАН в Google News