Як звати добру фею – МВФ, Каддафі чи Володимир Семенович?

Як може стовідсотково виконуватися бюджет, розрахований на очікуваннях економічного зростання в 0,4 відсотка ВВП, в той час як ВВП впав на 14 відсотків?..

«Рівно опівночі, - попередила фея Попелюшку, - карета перетвориться у гарбуза, коні – в мишей, кучер – в пацюка, а твоя розкішна бальна сукня – в брудне шмаття»...

За таким же сценарієм в ніч з 31 грудня 2009 року на 1 січня 2010 року має завершитися казка про бюджет 2009 року.  Впродовж року казкарі з Кабміну творили PR-міф на тему головного кошторису країни, народженого усупереч всім сподіванням 26 грудня 2008 року завдяки перебіжчикам з інших фракцій. Пинзеник пішов, не погодившись на роль акушера, оскільки моніторинг плоду вже тоді свідчив: весь рік буде на системі примусового і штучного життєзабезпечення.

Юлія Тимошенко

ДНК немовляти було зуроченим відпочатку, оскільки урядові генетики заклали йому економічне зростання в 0.4 відсотка ВВП. Тимошенко в ролі хресної матері переконувала, яке непросте, але надійне майбутнє у новонародженого. Ось з виступу прем`єра у Раді 5 лютого 2009 року (цитуємо за «Урядовим кур`єром»): «У цьогорічних прогнозах Україна запланувала 0,4 відсотка зростання ВВП, тоді як МВФ пропонував поставити рецесію на рівні мінус 5.  Уряд України не погодився з такими прогнозами, оскільки….Україна сильна держава, має ресурси і резерви і за правильних дій забезпечить цей показник. А країни Євросоюзу, за прогнозами МВФ, матимуть спад виробництва на 2 відсотки, США – мінус 1,6, і навіть Японія, яка є взірцем побудови ефективної економіки, мінус 2,6».

В результаті "правильних" дій уряду Україна матиме показник падіння ВВП у 14, Євросоюз - 3,9, США – 2,5, Японія – 5,2 відсотки.

Як може стовідсотково виконуватися бюджет, розрахований на очікуваннях економічного зростання в 0,4 відсотка ВВП, в той час як ВВП впав на 14 відсотків? Одне з двох: або він не виконується, або нас мають за дурнів і знають, що 99 зі 100 українців цим не цікавляться.

Від самих початків, місяць за місяцем дитя відставало у рості, не встигаючи за плановими показниками. Потрібно було робити або хірургічне втручання, або ховати маля подалі від людських очей і самим розповідати, яким здоровим і грайливим воно росте. Наприкінці березня урядом було випущено розпорядження, що всі дані, що стосуються анамнезу, не підлягають розголошенню. Першою жертвою грифу ДСК – «для службового користування» - впала щоденна звітність Казначейства про сальдо єдиного казначейського рахунку.

Прес-ерзац-релізи Казначейства і ДПА, що замінили собою статистику, навіть в гірші фіскальні часи мали би друкуватися виключно під рубрикою «Страшне перо не в гусака».

Дитя садили на гормони одноденних ін`єкцій, коли в останній день місяця до бюджету переказувалися мільярди, щоби в перший же робочий день наступного місяця повернутися назад у вигляді відшкодування ПДВ. Це для обраних. Для решти – не бачити їм відшкодування ПДВ, як лікарям – обіцяної надбавки  за боротьбу з грипом.

В інших забирали дорогі іграшки, і не повертали – аби лише дитя не плакало – як досі не повернули заставу двом учасникам лихо-конкурсу з приватизації Одеського припортового.

Однак головним був інший винахід – змінити масштаб лінійки. Ви ж пам`ятаєте цю лінійку на дверному одвірку – і вас нею міряли, і ви своїх дітлахів міряєте.  Щоби зробити вигляд, що дитя росте, було оголошено – не на публіку, а серед своїх – що у метрі не 100 сантиметрів, а 90. Скажімо, доходи державного бюджету у лютому мали становити за розписом 15 млрд гривень, однак насправді їх зібрано було 12,5 млрд. Щоби не визнати, що план недовиконано, план зменшується і підганяється до фактично зібраних 12,5 млрд. І так місяць за місяцем. Дитя виросло на 90 см – нам розповідають, що то насправді всі 100.

Проблема лише в тому, що сам метр залишається метром. Якби його не ущільнювали протягом року, на 31 грудня він має становити 245 млрд гривень – саме таким є план надходжень до державного бюджету, включно з перерахуваннями з бюджету Києва. Станом на перше жовтня було зібрано 166 млрд гривень. Отже, щоби виконати річний план, у листопаді-грудні потрібно було би зібрати 80 млрд гривень.

Якщо в середньому збирати щомісяця по 17 млрд гривень до держбюджету (місцеві бюджети виносимо поки що за дужки), то завдання зібрати по 40 млрд у листопаді і стільки ж у грудні – видається нездійсненним.

Однак не для казкарів. Міфотворці швидко придумали сюжетний хід, до якого навряд чи додумалися де-інде в світі – а давайте подамо валюту, отриману від МВФ у вигляді спеціальних прав запозичень(СПЗ) як доходи бюджету. Придумано – зроблено: ці кошти у розмірі від 12 до 14 млрд гривень були зараховані до доходів бюджету, що дозволило прозвітувати про фантастичне виконання державної скарбниці у листопаді, неправдоподібно найбільше за всі місяці року.

Однак у грудні потрібно зібрати вже 60 млрд (з урахуванням місцевих бюджетів). Казкарі сушать голову – що ще придумати, який грим накласти на рахітичне створіння, щоби воно рухалося і справляло враження живого організму.

Щоби серіал був успішний, казкарі працюють командами. Поки одні виписують сценарій недоперевиконання бюджету, інші видають на-гора варіанти нових соціальних стандартів від уряду. Грошей у бюджеті немає, але пенсії вже підвищено шахтарям, інвалідам, ветеранам війни, а всім іншим в 2010 році обіцяно коефіцієнт заміщення 60 – саме 60 відсотків від середньої заробітної плати за обраний період трудового стажу має становити трудова пенсія в перший рік президенства Тимошенко. Герої України, і без того небідні, будуть отримувати місячну добавку в 10 тисяч гривень.

Яку би ще копійчину зарахувати до бюджету, щоби виплатити січневі пенсії, розрахуватися за грудневий газ з Газпромом і як би умовити комерційні банки і під які проценти, щоби вони не забирали 30 грудня назад свої два мільярди гривень, що мають бути повернуті їм за казначейські облігації?

Як би натиснути на Стельмаха, щоби відкрив гаманець? Що зробити з Ющенком, щоби той таки підписав листа МВФ? І які ще треба написати постанови, щоби показати їх МВФ як приклад неухильного дотримання програми?

Як би його продати решту кіотської квоти Іспанії чи Китаю?

Чи не з`їздити до Каддафі? Можливо, дасть в борг? А, може, до Сороса? Чи ще раз до Москви?

Як би умовити Пекін профінансувати будівництво метро в Дніпропетровську, а самим в цей час скористатися цими грішми?

Не суть важливо, як звати фею – МВФ, ЄС, Джамахірія чи Володимир Семенович.

Успіх казкарів грунтується на їх твердому переконанні - якась з фей таки прийде на допомогу.

Станіслав Голубенко