Люди з Банкової мало не обірвали телефон Тимошенко

БЮТ перебуває в стані перманентної готовності №1 до дострокових парламентських виборів... Інтерв`ю з членом фракції БЮТ Віталієм Чудновським

Під час знакового голосування за подолання президентського вето на Закон про Кабмін БЮТ дав у спільну з антикризовою коаліцією скарбничку 121 голос. Думка лідера блоку з цього приводу відома добре – перед телекамерами вона з`явилася не раз і не два. А що думають рядові члени фракції, ті, хто своїм рішенням так серйозно вплинув на сьогоднішню українську політику? Віталій Чудновський – депутат першого скликання, один з тих ста двадцяти бютівців, що забезпечили подолання вето. Сорока хвилин у перерві між діловими зустрічами вистачило для інтерв`ю.

- Чи впевнені Ви сьогодні, що синхронне голосування з регіоналами, соціалістами і комуністами щодо принципових законів про Кабінет Міністрів, опозицію, імперативний мандат і запровадження прозорих механізмів продажу землі не було помилковим кроком?

- Впевнений. Наше рішення було гранично усвідомленим і принциповим: воно зумовлене необхідністю внести визначеність у розмежування владних повноважень. Адже досвід п`ятнадцяти попередніх років свідчить, що головною проблемою нашої країни є не дефіцит інструментів влади, а безконтрольність і безвідповідальність усіх гілок цієї влади. Закон про Кабінет міністрів знімає багато питань в найскладніших колізіях президентською і урядових команд, прописуються не тільки права, але і обов`язки виконавчої влади. Остання тепер знає, що вона може вимагати для своєї ефективної діяльності. З іншого боку, їй тепер буде значно важче списати на “підступи Секретаріату Президента” чергову кризу, негоду чи відсутність попутного вітру.

- При цьому чутки про розширення антикризової коаліції за рахунок БЮТ ...

- ... вони абсурдні. БЮТ ні за яких обставин не поповнить лави так званої антикризової коаліції, або, якщо хочете, парламентського конгломерату, що оформився в результаті зради інтересів виборців, а, отже, – знехтування елементарних норм демократії. І якщо відновлення цих норм знадобляться дострокові парламентські вибори, ми впевнені - це не надто висока ціна за відродження довіри народу до влади і за підвищення рівня самооцінки і гідності виборця. Він зрозуміє, що на нього нарешті зважають, його вибір щось означає.

- Чи означає це, що БЮТ до дострокових парламентських виборів вже готовий?

- Я непогано знайомий і з динамікою електоральних переваг, і зі ступенем грунтовності роботи різних фракцій і партій на місцях. Тому можу впевнено заявити: БЮТ – єдина політична сила, яка перебуває в стані перманентної готовності №1 до дострокових парламентських виборів.

- Є думка, що останні голосування БЮТ мали чітко акцентований «педагогічний» підтекст – виховання вже згаданого Вами відчуття реальності у Президента і фракції «Наша Україна».

- Помилкова думка. БЮТ складається з тверезомислячих людей, які дають собі звіт: ефективність виховного процесу обмежена часовими параметрами дитинства і отроцтва. А депутатський корпус складається з індивідів старших, і за таких умов будь-які виховні процедури перетворюються на трагікомічні спроби забивання цвяхів шляпками вперед. Погодьтеся: заняття невдячне.

Я впевнений: моральні аргументи в політиці не можна ні переоцінювати, ні недооцінювати. Наприклад, більшість депутатів «Нашої України» усвідомлюють, що без підтримки з боку Юлії Тимошенко Віктор Ющенко ні за що не вийшов би переможцем з випробувань президентських виборів. У цьому контексті виникає елементарне питання: на що могла розраховувати і що одержала натомість політична сила, що забезпечила Ющенкові статус вищого посадовця? Нагадаю: спочатку – тривалі публічні роздуми оточення Президента щодо «за і проти» різних кандидатур. Коли ж Тимошенко делікатно нагадала, що попередні домовленості передбачали не повільні вправи в аналітиці, а висунення саме її на посаду Прем`єр-міністра, один з розумників президентського оточення «з`їхав з котушок» і почав бризкати слиною в телекамери.

- Аналітики наполягають, що найбільше БЮТ зацікавлений у законі про імперативний мандат.

- Можу погодитися лише в тому, що закон про імперативний мандат найбільш актуальний в умовах нинішньої політичної ситуації, коли зрада окремими депутатами політичної сили, за списками якої вони були обрані, деформує результати волевиявлення народу. Адже народ голосував не за конкретну людину, а за політичну силу. З погляду логіки така ситуація рівнозначна фальсифікації виборів. Імперативний мандат саме дозволяє відновити статус-кво станом на день виборів – в цьому і полягає його важлива регулятивна функція.

Але я не згоден, що цей закон – втім, як і кожний з проголосованих конституційною більшістю – потрібний виключно нашій політичній силі: закони створюються для всього суспільства. Погодьтеся, суспільно-політичне життя України – явище вельми динамічне, тому проблемні чинники, з якими сьогодні доводиться більше мати справу одним партіям і фракціям, завтра виявляться актуальними для інших. Будете сперечатися з тим, що виразні, справедливі правила ігри, оформлені у вигляді законів, однаково потрібні всім?

- Мабуть, ні. Чому ж, вважаєте, в такому разі «Наша Україна» влаштувала демарш щодо голосування?

- Тактично це можна пояснити: важко віддавати владу, яка, досі була в твоїх руках. Інша справа, що стратегічно така позиція програшна: для країни і для самого блоку. Є, напевно, і ще одна складова. Для кожної політичної сили важливою є підтримка інтересу до себе на рівні суспільної свідомості. При цьому добиватися цього можна, звісно, в різні шляхи. Реальними і переконливими діями щодо поліпшення громадсько-політичної ситуації. І продукуванням штучних інформаційних приводів, інспірацією якої-небудь «запеклої боротьби» – наприклад, між секретаріатами Президента і Прем`єр-міністра з приводу повноважень того чи іншого міністра.

БЮТ категорично проти інформаційних «порожняків», що дурять масову свідомість. Якщо уряд справді дієздатний, хай він відновить ціни на російський газ на рівні прем`єрства Тимошенко – $50 за 1000 куб.м. Якщо ні, хай хоч би компенсує втрати симетрично ринковою ціною за базування в Криму Чорноморського флоту Росії. У свою чергу, якщо Банкова і «Наша Україна» настільки чітко усвідомлюють «антинародну суть нинішньої парламентський-урядової більшості», не треба з ним безпардонно торгуватися за кожен портфель, не варто шукати алібі у фальшивих політичних авізо під назвою Універсал, не треба було подавати кандидатуру Януковича на посаду Прем`єр-міністра і вже тим більше не слід було за неї голосувати.

Мені видається, що «Наша Україна» перебуває в дещо розібраному психологічно-вольовому стані. Вважаю, нашим партнерам по помаранчевій коаліції треба швидше зібратися, визначитися зі своїми бажаннями і тверезо порівняти їх з можливостями. У будь-якому випадку, щонайперша умова одужання – бажання одужати.

- Якщо, як ви вважаєте, педагогічні методи не дуже спрацьовують в ефективному вихованні політичних партнерів, що може допомогти в досягненні результату?

- Іноді тільки серйозні кроки, як, скажімо, підказки за допомогою резонансних голосувань у парламенті дозволяють струсити летаргічний сон, в який занурилися політичні партнери. Наприклад, лише протягом кількох годин того дня, коли голосувалися закони про Кабмін, опозицію та імперативний мандат, далеко не останні люди з Банкової десятки разів обривали телефон лідерові нашої фракції. Для порівняння: це значно більше, ніж за весь попередній рік. Отже, можна!

Якщо ж говорити про перспективу, то закон про опозицію прийнятий лише в першому читанні. Отже у Президента є тисяча і одна можливість знайти взаємоприйнятні точки дотику з БЮТ. Було б бажання.

Інтерв`ю вів Павло Горлов