Тимошенко в Єрусалимі-2, або Нові пригоди Юлі на землі обітованій

Короткий зміст попередньої серії. Після подолання президентського вето завдяки Тимошенко журналісти  полюють за її коментарями, політики перемивають її кістки. Але Тимошенко зникає... Вона поїхала молитися...

Короткий зміст попередньої серії. Після подолання президентського вето на закон про уряд за схемою «антикризова коаліція плюс БЮТ» Тимошенко стає ньюзмейкером номер один. Завдяки їй уряд здобуває все, президенту залишається перейти до бджолярства та поглибленого вивчення трипільської культури. Журналісти  полюють за її коментарями, політики перемивають її кістки. Але Тимошенко зникає. Її не знаходять не в Дніпропетровську, ні в Донецьку. Виявляється, політика тут ні до чого – вона поїхала молитись. До християнських святинь – Єрусалиму. Молиться перший день ( детальніше – див публікацію «За чим Тимошенко їхала до Єрусалиму?» ). Другий… Ще день… Отже, нова, і остання,  серія.

У завершальній частині свого ізраїльського візиту, як висловився один з моїх колег, «Юля до обіду молилась, а по обіді займалась політикою». Загалом, так воно й було.

«До обіду»,

або справи екуменічні

Насамперед Тимошенко відвідала  Віфлеєм – місце, де народився Христос. П’ятнадцять кілометрів на південний захід, але це вже палестинська автономія. Разючий контраст  з Єрусалимом -  в усьому. Жінки в паранджі, можна вловити лише проблиск очей у вузьку прорізь на обличчі. Машини, яким, здається, по кілька десятків років. Приземиста архітектура, сірі будинки і над всім цим тягучий спів мули: « А-ла-ла-ла…»

Настоятель церкви Різдва у Віфлеємі благословляє Тимошенко

В самому центрі містечка – осередок християнства, храм Різдва, якому півтори тисячі років. Тимошенко помолилась, поставила свічки, спустилась  до печери під церквою.  Невеличке приміщення, може,  метрів шість на чотири, зі свічками та лампадами, на підлозі – зірка. Вона вказує на місце, де народився Христос.  Про що Тимошенко думала, стоячи на цьому місці, відомо лише їй. І, думаю, добре, що наш брат не попхався туди з камерами та диктофонами. Мають же  бути у житті запитання без відповіді.

У Віфлеємі солдати вже не супроводжували  Тимошенко, як це було в Єрусалимі -  лише її особиста охорона. Одна машина, нікого зайвого. При цьому посольство України в Ізраїлі не радило лідерці БЮТу їхати. «Безпеку не гарантуємо». Вона таки поїхала. Журналістам дістатись храму виявилось важче. Ізраїльські водії навідріз відмовляються везти  до автономії: «Пасажирів не стріляють, а водія можуть, і без попередження». Коротке пояснення супроводжується жестом - палець на спусковому гачку. Тож дістатись вдалось не без проблем. Але це варте того: місце, де народився Христос, можливо, не кожному ще раз доведеться побачити в житті.

«По обіді»,

або таки про політику

Слід гадати, «по обіді», коли Тимошенко після таких мандрівок переходила до політики, на душі їй було легше. Політика ж бо, як відомо, справа далеко не проста, компромісів та сумнівів в ній уникнути важко.

Тимошенко йде на зустріч зі спікером парламенту Далією Іцик

Зустріч у Кнесеті зі спікером парламенту Далією Іцик тривала з півгодини. За цей Тимошенко встигла передати листа до парламентарів з проханням визнати голодомор 1932-1933 років в Україні геноцидом українського народу. На короткому брифінгу по завершенні зустрічі Далія Іцик запевнила: ми уважно розглянемо цей документ, вивчимо, приймемо «найкраще для українського народу рішення».

Хочеться вірити, що все буде справді швидко. Але боїмось, не вийде. На зустрічі Тимошенко зі спікером та парламентарями депутати Кнесету наполегливо запитували: а що ви робите, аби протистояти антисемітизму. «У нас його немає» - Тимошенко.  «Е, не лукавте, - хитали головами депутати.- А МАУП? А діяння пана Щокіна?»  « Це виняток, а не правило» - Тимошенко. «Хотілося б вірити, хотілося. Та ми чули інше…» - знову депутати.

Аналогічно на прес-конференції в останній день  встає ізраїльський журналіст: «Ми знаємо, що в Україні останнім часом почастішали випадки антисемітизму. Як ви цьому будете протистояти?» На допомогу Юлі приходить народний депутат з її блоку - Олександр Фельдман, який сидить по праву руку. Теж доводить, що антисемітизму в Україні немає, а той самий пан Щокін, який осідлав антисемітську риторику і створив перед виборами партію, зрештою набрав «аж» 14 тисяч голосів, тобто, «нуль цілих» з невеликим хвостиком. Але, по тому, як хитають головами тепер вже ізраїльські журналісти, видно, сумніваються в тому, що так вже цей мало. «Звідки ви взяли, що «випадки почастішали»? – запитую потім колегу в кулуарах. «Чув, не пригадаю звідки». Стереотипи є стереотипами.

Олександр Фельдман під час візиту завжди був по праву руку від Тимошенко

Тож можна здогадатись: не так вже й легко пройде резолюція про голодомор через парламент.

Юля та ракети

Загалом під час візиту Тимошенко освоїла нові для себе теми зі спектру «міжнародки» – антисемітизм, нерозповсюдження ядерних технологій, боротьба зі СНІДом, ізраїльсько-арабський конфлікт. І треба визнати, при цьому блискуче засвоїла принцип: говори лише те, чого від тебе хочуть почути. Сказала: не визнавати державу Ізраїль – це злочин. Іран має чемніше себе поводити щодо сусідніх країн та ядерної зброї. Росії не годиться сповідувати подвійні стандарти на Сході. І таке інше.

Тимошенко та Нетаньяху : “Наші уряди довго не протягнуть…”

Так само з  політиками. Екс-прем`єрові та лідерові опозиційного Лікуду Беньяміну Нетаньягу Тимошенко сказала: «Знаю, скоро ви знову  будете владою, тож поспішила зустрітись, поки ви ще в опозиції…» Ще одному екс-прем`єрові, а нині віце-прем`єр-міністрові Шимону Пересові, який запропонував: «Ми, чоловіки, так багато натворили, що час передати владу в усьому світі жінкам..», відказала : «Не поспішайте робити цього, не залишайте нас».

З чоловіками простіше. А от з країнами трохи складніше. Хто зна, чи не агукнуться їй потім сміливі  заяви, коли доведеться відвідати той же Тегеран чи Москву. Тут уже посмішки та магія коси навряд чи допоможуть…

Юля та Кондоліза 

Не зустрілась Тимошенко хіба що лише з однією впливовою людиною, з якою, судячи з усього, зустрітись би не відмовилась.

Готель “Цитадель Давида”: зовні скромно, але за добу можуть взяти до 2,5 тисяч доларів

Дарма, що людина ця жила на одному з нею поверсі в престижному готелі «Девід Цитадель». ( До речі, Тимошенко безпомилково обрала готель: найрозкішнішим та найдорожчим у місті вважається «Король Давид», але впливові політики оселяються саме в «Цитаделі»).

Йдеться про держсекретаря США Кондолізу Райз, яка практично одночасно з Тимошенко приїхала до Єрусалиму задля вирішення арабо-ізраїльського конфлікту. До приїзду Райз на флагштоках готелю вивісили американський прапор ( про український, на честь Тимошенко, доводиться констатувати, ніхто не подбав). Кожен сантиметр в готелі обстежили на предмет безпеки  ( загалом за життя держсекретаря при цьому відповідали 150 сек`юріті). Далі ж, незважаючи на проживання по сусідству, вони рухались своїми шляхами. Тимошенко аніскільки не уникала телекамер та фотооб’єктивів, Райз же,  навпаки, не прагнула особливо «світитись». Тимошенко свідомо йшла своїм паломницьким маршрутом до Храму Гроба Господнього у супроводі автоматників ( ними були друзи, є така община в Ізраїлі). Півтори сотні охоронців Райз ніхто в очі не бачив, але, відтак,  важко було вирахувати й маршрути її пересування. Нарешті, попри відсутність піару, про Райз всі центральні ізраїльські газети писали на перших сторінках. Статтю ж за підписом Тимошенко одна з газет подала на шостій шпальті, там, де зазвичай друкуються «думки» дописувачів до газети.

Юля та Україна

Нарешті,  неможливо було обійти  й суто українські проблеми. Найчастіше журналісти запитували: за чим приїхала до Ізраїлю; чому бютівці підтримали закон про Кабмін; чи не «кинуть» їх  регіонали при наступному голосуванні; про Ющенка; про Януковича…

Чогось принципово нового з вуст Тимошенко не прозвучало. Але, як ми знаємо,  в політиці  ньюзмейкери,  попри розчарування журналістів, вельми часто послуговуються сентенцією «повторение – мать учения». Ось і на єрусалимській землі Тимошенко задля ліпшої засвоюваності  повторила ряд вже неодноразово озвучених месіджів.

Тимошенко на прес-конференції в Єрусалимі

БЮТ допоміг коаліціантам  здолати президентське вето заради підтримки ними законів про опозицію та імперативний мандат, які  покладуть край безвідповідальності та безконтрольності влади.

Регіонали  не «кинуть». «Чому ви в цьому впевнені, Юліє Володимирівно?».  «Впевнена». І все тут.

Янукович прагне повернути Україну назад, в минуле до псевдорадянського Союзу і таке інше. Пригадується, під час попереднього закордонного візиту – до Берліну та Брюсселю – лідерка БЮТу наполегливо розжовувала тезу про те, що «Янукович – це тимчасове загострення хвороби організму перед остаточним одужанням». Тепер вона якось обходила тему про те, чому «загострення» трохи затягується.

І, нарешті, про Ющенка. Тут саме «нарешті» - ключове слово. На запитання «Чи розраховуєте ви на те, що Президент, якому остаточно обрізали повноваження і фактично загнали у глухий кут, таки почне діяти?», Тимошенко енергійно киває головою: «Так, ми і далі будемо робити все можливе, аби Президент нарешті набрався мужності і призначив дострокові парламентські вибори». Це на прес-конференції. Ще в одній аудиторії, перед студентами та викладачами Тель-авівського університету, вона розлогіше наголосить на цій же тезі. Мовляв, рейтинг Президента вже опустився до 8 відсотків, тож іншого виходу не видно. До початку весни, прогнозує Тимошенко, Конституційний суд винесе свій вердикт щодо політреформи, і Президентові залишиться підписати Указ. «Наскільки це вірогідно?» - запитання з залу. «Наскільки у Президента вистачить мужності».

Загалом тема дострокових виборів в Ізраїлі звучала в устах Тимошенко та членів її команди рефреном, в різних варіаціях та з різними відтінками. Справді, дострокові вибори в країні – не така вже й рідкість. Тимошенківці пішли далі і сформулювали її так: дострокові вибори тут швидше правило, аніж виняток, то чому б нам, мовляв, не повчитись. На спільній прес-конференції Нетаньягу особливо не церемонився з прогнозами : «Наші з Вами уряди довго не протягнуть…» Тимошенко навіть довелось трохи пом’якшувати колегу: «Наш – так точно…» А потім знову,  відповідаючи на прес-конференції на запитання УНІАН «Чи є чому повчитись українській опозиції у опозиції ізраїльської?», вона відповість : «Вмінню проводити дострокові вибори»…

Одне слово, як зауважив один з членів тимошенківської делегації: ви ж знаєте, опозиція – це ті самі люди, тільки не при владі, а в її очікуванні.  Ставлення до тих, хто «в очікуванні», відповідно у кожного своє. Насамперед, у чиновників. 

Посол України в Ізраїлі: “Я тут збоку послухаю…”

Характерний штрих. Посол України в Ізраїлі Ігор Тимофєєв офіційно зустрів Тимошенко в університеті перед дискусією за її участю. Але без особливої помпи, так якось начебто трохи «бочком». Пройшовши до залу, Тимошенко зайняла місце за столом для дискусій, посол же, незважаючи на вакантне крісло, скромненько так затесався у публіці між студентами та викладачами. Сидів, чемно слухав, але так, аби всім було зрозуміло: він тут збоку. Справді, воно йому треба світитись поруч з Юлею  - при живому Януковичу.

Олександр Калініченко