Погляд з Росії: Тимошенко - Путін в спідниці, Ющенко - Горбачов, Яценюк - Джинджич, Янукович - Іполіт з «Іронії долі»

Ющенко зробив свою справу й тепер може йти рекламувати піцу... Протистояння Янукович – Тимошенко цілком відбиває протистояння Медвєдєв – Путін...

 Директор російського Інституту проблем глобалізації Михаїл Дєляґін бачить світову тенденцію до згортання демократії. Україна, з його точки зору, не є винятком. Своє бачення передвиборної ситуації і прогнози на майбутнє України і Росії Дєляґін виклав у інтернет-виданні„Ежедневный журнал”.

...Услід за суверенною Росією тернистим шляхом недемократичного гріха ось-ось ступить самостійна Україна.

Як зазвичай, уся річ у виборах: диктатори породжуються не диктаторами, але слабкими, недосконалими демократіями. Це випадок не тільки нашої країни – це випадок майже усього пострадянського простору (за винятком хіба що Молдови останніх восьми років).

Україна – не виняток.

17 січня відбудуться президентські вибори, на яких, найімовірніше, до другого туру пройдуть Янукович і Тимошенко.

Насправді: „український Горбачов” Ющенко зробив свою справу й тепер може йти рекламувати піцу.„Український Джинджич” Яценюк за відсутності Мілошевіча, якого треба продати за 30 мільйонів (звісно ж, не срібняків), так і не зміг „стати на крило”. А на ніби підтримуваного Березовським „всезагального спойлера” чекає та сама доля, що й на всі починання цього персонажа у третьому тисячолітті.

Особливої пікантності ситуації додає те, що протистояння Янукович – Тимошенко, за інтенсивно поширюваними чутками, цілком відбиває протистояння Медвєдєв – Путін: формальна держава в особі першого нібито підтримує Януковича, а реальна влада в особі другого – Тимошенко.

Насправді, це, звісно ж, повна нісенітниця. З одного боку, наші тандемократи, ніби, домовилися про перспективу-2012 ( а отже, в усякому разі, до серпня 2010 року цієї їхньої домовленості вистачить), а з іншого – в Україні немає не те що проросійських, але навіть і проукраїнських кандидатів у президенти. У цьому, власне, вся проблема; втім, так буває з молодими національними демократіями.

Перемога Януковича у першому турі буде нагадувати перемогу Зюганова у першому турі в 1996 році. Один погляд на цю самовдоволено-статечну фігуру виключає можливість його перетворення на президента: Іполіт з „Іронії долі” може бути чудовим домоуправом, але в космонавти (та й у президенти) таких, на жаль, не беруть.

Спільна американсько-російська ставка на Тимошенко така ж очевидна, що й переговори про СНО. Варто було оточенню Ющенка згадати про використання епідемії грипу для перенесення виборів (та виграшу часу, який міг змінити політичну ситуацію), як шановний президент, щільно оточений стенфордськими радниками, поклав край усім інсинуаціям щодо цього.

Насправді: навіщо обмежувати демократію, поки вона веде до потрібного результату?

Тому після першого туру на його переможця Януковича чекає неприємний сюрприз: його виборча кампанія захлинеться, а сам він опиниться у ролі Ле Пена на президентських виборах у Франції, ставши фактором консолідації проти себе всіх суспільних сил.

Той, хто не може голосувати за Тимошенко, у другому турі проголосує проти Януковича – і прем’єр стане президентом.

У Росії Тимошенко через особисту ефективність та нехтування економічними наслідками своїх рішень прийнято порівнювати з Чубайсом. На жаль, Тимошенко – не „Чубайс у спідниці”, швидше, вона „Путін у спідниці”.

Сигнали, які надходять сьогодні з БЮТ, свідчать про підготовку до вирішальної „зачистки” політичного простору України у стилі, добре відомому росіянам.

Мета, наскільки можна зрозуміти, полягає у перетворенні БЮТ на український аналог нинішньої „Единой России” за допомогою досягнення повного інформаційного та політичного домінування. Якщо звичайне вульгарне залякування та підкуп депутатів Верховної Ради не принесуть БЮТ очікуваної більшості, Тимошенко проведе дострокові парламентські вибори, сумнівів у демократичності яких не виникне у жодного західного спостерігача – з тих самих причин, із яких їх не виникало у цих же спостерігачів щодо майже поголовного голосування за „помаранчевих” на Західній Україні.

Політична система України буде досить швидко – менше ніж за рік – приведена до нинішнього російського вигляду, а сьогоднішнім „господарям життя” і від політики, і від бізнесу доведеться задовольнятися роллю звичних прикрас, які символізують наступність демократичних традицій. Єдиною доступною їм альтернативою буде публічне виконання ролі боксерських груш, на яких нетямущим демонструються нові „правила гри”.

Економічна ситуація буде при цьому погіршуватися. З одного боку, Україна істотно вразливіша за Росію, з об’єктивних причин: купуючи значну частину споживаних енергоносіїв, країна використовує їх у металургії, хімії та машинобудуванні, які найбільше зачепила криза.

З іншого боку, Тимошенко показала, що для зміцнення свого іміджу у розвинутих країнах готова жертвувати національною економікою (символом цього стало різке зниження ввізного мита на продовольство за її першого прем’єрства).

Виходом із безпросвітного економічного становища буде продовження намацаної Ющенком політики відвернення людей від їхніх нагальних проблем розпалюванням ненависті до Росії, викоріненням російської мови та російської культури.

Це дасть Росії значну кількість не тільки гастарбайтерів, але й біженців, які будуть сприяти стабілізації етнокультурного балансу, врівноважуючи собою притік людей із Закавказзя та Середньої Азії та, відповідно, підвищуючи міграційну місткість країни.

З іншого боку, відновлення між Європою та Росією „санітарного кордону” міжвоєнного періоду, цього разу у вигляді Польщі та України, об’єктивно буде сприяти прискоренню інтеграції Росії та Китаю, що за сучасних умов буде означати заміщення західного впливу в Росії китайським.

Це навряд чи підвищить рівень демократії у Росії, хоча він і без того неприпустимо низький, але стане додатковим підтвердженням гіпотези про її поступове виживання сучасним людством.

Михаїл Дєляґін, директор Інституту проблем глобалізації, доктор економічних наук, Ежедневный Журнал(Росія)

УНІАН в Google News