Є.Червоненко: Висловлювання Смєшка про отруєння Ющенка далекі від об`єктивності, я сам пробував їжу...

Я жартома попросив Ющенка відрізати й мені шматок форелі... Візит до керівництва «Фокстроту» був ініційований Івченком і був для нас досить несподіваним...

Заява губернатора Запорізької області Євгена Червоненка з приводу інтерв`ю колишнього глави СБУ Ігоря Смєшка газеті «Факты и комментарии». 

Я не відразу прийняв рішення коментувати інтерв`ю колишнього глави СБУ Ігоря Смєшка, дане ним газеті «Факты и комментарии» (27 січня 2007 р.). Ідеться знову про отруєння Віктора Ющенка. Іде слідство, справа ще не в суді, але кількість розмов і публікацій на цю тему не зменшується. Для громадськості картина тих подій все ще далека від об`єктивності. Як далекі від об`єктивності багато висловлювань пана Смєшка. І це ще м`яко сказано. Тому як людина, що відповідала за особисту безпеку майбутнього Президента, вважаю необхідним висловитися, хоча вже давно не говорив публічно про це. Не говорив тому, що не представляю органи слідства й не можу нікому висувати звинувачення. Саме це було принциповою причиною, з якої я відмовлявся і відмовляюся від звабливих пропозицій з-за кордону про написання книжки про події 2004 року. Але спростувати низку заяв колишнього керівника СБУ просто зобов`язаний.

Смєшко каже, що жодних вказівок і побажань щодо обмеження кола сторонніх гостей на тій вечері в Сацюка з їхнього боку не було. Якби це було так, то я дізнався б про майбутню зустріч. І Ющенко не віддав би наказ зняти на певний час усі системи охорони. Віктор Андрійович повністю довіряв мені (упевнений, довіряє і зараз), і, якби його не обмежили в діях якимись умовами, не поїхав би без мене. Потім стало відомо, що на зустріч не був допущений навіть черговий офіцер держохорони.

Насправді зустріч була повністю законспірована. Я не знав, куди і до кого їде кандидат у Президенти. Про те, що він був на дачі Сацюка, мені стало відомо лише через декілька днів, коли Ющенко відчув перші симптоми отруєння. До речі, є свідки того, що він не дуже хотів туди їхати.

Пан Смєшко заявляє, що не знав, що я керую службою особистої безпеки тодішнього кандидата в Президенти. Чути це дивно. Практично на всіх заходах наші дії координувалися з Управлінням «Т» Служби безпеки України, зокрема з полковником Василем Грицаком. Не знати про це голова СБУ не міг. Як не міг не знати про те, що рішенням політради коаліції «Сила народу» я був призначений координатором з питань безпеки, а ще раніше, після пам`ятних подій у Донецьку 30 жовтня 2003 року, – начальником особистої охорони Ющенка. Після утворення коаліції «Сила народу» в мої обов`язки входило забезпечувати особисту безпеку не тільки Ющенка, а й також Тимошенко та Зінченка. 

Тепер версія про те, що отруїти могли на дачі одного з керівників «Фокстроту». На всіх незапланованих і непідготовлених зустрічах я, як правило, сам пробував їжу, що подавалася Віктору Ющенку. Візит до керівництва «Фокстроту» був ініційований Івченком і був для нас достатньо несподіваним. Оскільки багатьох присутніх ми не знали, я за заведеним порядком їв те ж, що й Віктор Андрійович. Справді, порція форелі була подана окремо на його прохання. І про те, що він попросить саме цю страву, ніхто наперед знати не міг.

Щоб моє прагнення страхувати Ющенка не виглядало нав`язливим і не впадало у вічі, я жартома попросив його відрізати й мені шматок: «А то ось так завжди – найсмачніше дістається майбутньому Президентові!» І потім ми ще жартували, що з фореллю буде так само, як і з медом, пригостити яким Ющенка постійно просять запрошені на його пасіку. «Ну, Женю, ти й тут не оригінальний», – парирував Віктор Андрійович. Він поділився фореллю зі мною і ще з кимось.  

У своїх офіційних свідченнях Генпрокуратурі 15 червня 2005 року я вже казав, що не тільки Ющенко їв цю рибу. Отже, версія про отруєння за півтори години до приїзду на дачу до Сацюку, на мій погляд, абсурдна.

Непереконливі й заяви про те, що Смєшко не знав про наш від`їзд до Австрії. У нас неодноразово були проблеми із замовленням літака через побоювання СБУ на предмет вибухових пристроїв, як, наприклад, при польоті до Харкова. Зафрахтувати чартер вдалося тільки на ім`я наших друзів. На посадку ми проходили через зал офіційних делегацій, що теж не могло залишитися непоміченим для спецслужб. Крім того, у числі місць для проведення обстеження, обговорювалася не тільки Австрія, але й Швейцарія та Ізраїль. Ці переговори також було важко зберегти в таємниці при тотальному прослуховуванні телефонів членів нашої команди. До речі, уже після виборів я дізнався, що для надання законності наказові про прослуховування справу представили так, що мій мобільний нібито належав рецидивістові, який перебуває під слідством.

Докладно не розповідатиму, через що нам довелося пройти в австрійській клініці. У тому числі й про не дуже приємні розмови з Рудьковським, Коновалюком та слідчим Генпрокуратури, який рвався до Ющенка в реанімацію. Тоді ми були впевнені, що йдеться про життя і смерть. І ми виконували свій обов`язок не тільки щодо майбутнього Президента, а й батька п`ятьох дітей. І чудово усвідомлювали, що буде з нами і з країною, якщо не вбережемо його. 

Це факти, про які я просто не маю права не розповісти.

Хай мене знову звинуватять у зайвій емоційності, але, окрім фактів, хочу висловити і свою оцінку того, що відбувається.

У розпал виборів деякі наші супротивники цинічно глумилися на тему кулінарних пристрастей: мовляв, краще їсти вітчизняне сало замість заморських суші – ціліший будеш. Тепер пригадали про форель. Завтра вивчатимуть меню всіх попередніх трапез того часу. Дуже зручно, щоб уповільнити хід слідства.

Не можу втриматися, аби не нагадати панові Смєшку та його колишньому підлеглому Сацюку, що нас теж переслідували, заводили на нас кримінальні справи й позбавляли громадянства при колишній владі. Але, вважаючи себе правими, ми не виїжджали з країни.

Висловлювання про те, що діоксин не використовується як отрута, також віддають неприкритим цинізмом. Для замітання слідів – саме так! Адже визначити діоксин як причину отруєння досить складно – про це заявляють найкращі лікарі Європи. Якби все закінчилося трагедією і план отруйників удався, навряд би чи ми довідалися про справжню причину.

І ще. Чомусь відразу після Помаранчевої революції історію з отруєнням не називали «вигаданими під бажання Президента історіями-страшилками». І не говорили, що «ресурс практично всієї правоохоронної системи держави був майже стовідсотково використаний для розробки однієї лише версії». Спекуляції на цю тему з`явилися відносно недавно, коли комусь здалося, що позиції Президента ослабли й тепер можна прямо або побічно звинуватити його в маніпулюванні фактами, що потрясли свого часу весь цивілізований світ. Тоді ми наче повернулися в похмуре середньовіччя, де отрута була універсальним засобом вирішення політичних суперечок. Але ми ж вільна, демократична країна, прагнемо стати частиною Європи. І в Україні не місце кримінальній «заказусі» як інструментові політики! Тому справа про отруєння Ющенка має бути доведена до суду після ретельного відпрацювання всіх версій.

Я пережив багато нападок і як бізнесмен, і як політик. І цей досвід зробив мене переконаним супротивником політичної вендети. Тому після Помаранчевої революції стримував багатьох зі стану переможців, котрі хотіли помститися своїм супротивникам. І довів тут, у Запорізькій області, що різні політичні сили можуть об`єднуватися для розв’язання економічних та соціальних проблем. Я знову закликаю до здорового глузду й толерантності, закликаю не навішувати ярлики і не ухвалювати передчасні вердикти. Хай нарешті в Україні почне перемагати сила правди, а не правда сили!

Євген Червоненко, голова Запорізької облдержадміністрації

УНІАН в Google News