Віктор Пилипишин: Володимир Литвин вирішуватиме свої проблеми сам, а я – сам

Ми чуємо ідіотські пропозиції, що будуватиметься метро до Василькова, трамвай через Дніпро, канатна дорога на Лівий берег, вертолітний громадський транспорт... Інтерв`ю

У головного опонента діючого мера, голови Шевченківської райадміністрації Віктора Пилипишина в офісі організації «Кияни передусім» пахне виборами. Це відчувається за цілим рядом ознак. За жвавою обстановкою, за лаковими штиблетами англомовних консультантів, за якимось особливим облаштуванням, коли офіс невдовзі повинен бути перетворений на місце цілодобової роботи. Загалом, за всім тим, що перетворює партійну установу на передвиборчий штаб.

У п`ятницю Віктор Пилипишин, голова столичної команди блоку Литвина, шеф Київської парторганізації Народної Партії заявив про вихід з Народної партії.

Прес-служба спікера натомість заходилась повідомляти журналістам, що це не Пилипишин пішов, це його дві години тому виключили з партії, ось він і поспішив вийти. Втім, напевно, не має значення, що з`явилося раніше: рішення Віктора Пилипишина про вихід з партії чи рішення політради про виключення голови Шевченківської райадміністрації з їх лав. Розкол у цій мирній партійній сім`ї назрівав давно. У червні минулого року, коли вперше блок Володимира Литвина в парламенті не проголосував за звіт тимчасової слідчої комісії, що розслідує діяльність Черновецького (тим самим фактично знявши питання відставки мера), Пилипишин у своєму блозі написав відкритого листа Володимиру Литвину. Там він прямим тестом написав, що блок Литвина дещо винен киянам, які віддали за нього більше шести відсотків голосів на дострокових виборах 2007 року, і що кияни чекають від парламентської фракції принципового рішення, а не уникнення голосування за звіт ТСК щодо зловживань мера. Розвитку цей інцидент не одержав. Але цією зими, після того, як Київ був перетворений на загальноміську ковзанку із зламаними руками, ногами, травмами, аварійністю, з`явився шанс звільнити Леоніда Черновецького. Знову в парламенті сплив звіт ТСК щодо зловживаннях міського голови, і 22 січня на порядку сесійного дня мала з`явитися ухвала про відставку мера. Вона теж не з`явилася, і автори ухвали про відставку мера фактично звинуватили в цьому спікера. А за тиждень відбувся офіційний розрив двох зазначених вище політиків. Говорили, що справжньою причиною незадоволення Володимира Литвина стало те, що нібито Пилипишин помітно охолов до партійної роботи, чим і пояснили низький відсоток Литвина в Києві на президентських виборах. А Пилипишин зі свого боку був вкрай незадоволений тим, що частина фракції Литвина голосує, в тій чи іншій формі підтримуючи мера. За земельні відведення в Київраді зазвичай голосує та частина фракції, яку пов`язують з Литвиним.

Віктору Пилипишину вихід дався непросто, але ходоки від обох кандидатів у Президенти, які чи то прицінюються, чи то намагаються знайти точки зіткнення з головним опонентом Черновецького, можуть служити непоганою розрадою для майбутнього претендента на крісло градоначальника. Через два дні після публічного виходу Віктора Пилипишина УНІАН поставив йому кілька запитань.

МЕНІ НА ВНУТРІШНІХ ДИСКУСІЯХ «ВМИКАЮТЬ» ДУРНЯ

Вікторе Петровичу, ви заявили про публічний вихід з Народної партії “у зв`язку з незгодою з політикою, яка проводить керівництво Народної партії, зокрема щодо міста Києва і діючої столичної влади”. З чим саме ви не згодні?

Незалежній Україні - вісімнадцять років, з них одинадцять я перебував у лавах Народної Партії. Як у будь-якому домі, там були конфлікти, тертя, дискусії, це – нормальні явища. Але воно залишається нормальним, коли ти можеш захистити свою точку зору. І якщо ти розраховуєш, що в принциповій суперечці за її об`єктивною оцінкою, твоя думка буде визнана основною, така співпраця має перспективи. Відбувається знищення Києва, а моя політична сила, представлена в парламенті, тривалий час ніяк не може визначиться з позицією, а на національному рівні фракція голосує так, що вона прямо чи непрямо підтримує Черновецького. На київському ж рівні частина фракції голосує в унісон з Черновецьким щодо земельних і майнових питань, і ти розумієш, що вплинути на це не можеш, то потрібно ухвалювати рішення. Я зробив все, що міг, починаючи від внутрішньополітичних дискусій і закінчуючи відкритим зверненням до лідера партії. На жаль, кажучи одні й ті самі слова, ми, схоже, вкладали в них різну суть. Щодо іншого, неетично виносити сміття з хати.

Можливо, Янукович попросив Литвина не чіпати Черновецького поки що. І той, виходячи з тактичних міркувань...

Я розумію будь-які тактичні домовленості, за умови, якщо це не знищує твою столицю. Але є межі компромісів, і нерозмінні принципи. Принаймні, у виборі між містом і партією, я вибрав місто. Тому що моя партія займає дивну позицію. Мене дратує пояснення топ-політиків: не вистачило папірця, немає довідки, щоб вирішити ситуацію в столиці. Або ось іще озвучують тезу: кияни самі вибрали мера, хай насолоджуються. Але навіть якщо помилилися, ніхто не дає права на такий цинізм... Шановні, вийдіть зі своїх машин, я заведу вас на Нивки... Я знаю Київ, я добрий управлінець. І я, на відміну від багатьох, краще розумію, які процеси відбуваються за фасадом, наскільки вони серйозні і чим це загрожує Києву. Ви не уявляєте, наскільки важко керувати районом, воювати із своєю партією, і зі своїм начальником-мером. Питання не в тому, хто стане мером. Коли всю проблему намагаються звести до конфлікту двох осіб, це дрібно і смішно. Кілька років я проводжу політику в партії. І я зрозумів, що це боротьба з вітряками. Навіщо переконувати людей, якщо в них інші цінності і погляди на життя. Я просив Володимира Литвина провести відкриту дискусію в партії. Мої претензії переважно були адресовані колишнім товаришам по партії.

Я кажу: наше місто знищується. Це місто, куди ви, народні депутати України, приїхали з інших міст, я хочу, щоб ви подумали не тільки про Одесу, Харків чи звідки ви там приїхали. Подумайте про наше місто. І коли я не знаходжу розуміння, або, коли мені на внутрішніх дискусіях «включають» дурня: ну так погано не може бути, щоб було так погано. Даруйте, але тут живуть мої діти, живе вже моя онука, мої друзі, їх діти і ще 4 млн. киян. І мене хвилює повітря, медицина, парки, освіта і багато іншого. Це середовище життєдіяльності наших дітей і онуків. Прийшла так звана молода команда, а ми робимо якісь торги, якісь домовленості. Про що?

Хто ж Литвина тепер матеріально підтримуватиме? У вас певна копійчина на партійний внесок знаходилася.

Володимир Михайлович вирішуватиме свої проблеми - сам, я свої теж сам. Я був у цій партії одинадцять років, Володимир Михайлович – п`ять. З його приходом у партію я не вважав потрібним іти, оскільки ті речі, які він декларував, не суперечили моїм цінностям. Я не пішов від Литвина в 2006 році, коли на загальнонаціональному рівні він вибори програв і втратив владу (до Київради в 2006 році блок Литвина пройшов). Хоча дуже багато хто втік в інші партії. Мені здавалося, що ми дивимося в один бік. Наскільки міг, я пробував достукатися. Але я стукав не в ті двері. І той, хто цікавиться політикою, підтвердить: я своє членство в партії відпрацьовував. Я людина амбітна, і на шляху до цієї мети є речі, які я зможу собі дозволити, а є ті, які не зможу ніколи! Якщо компроміс виходить за рамки своїх принципів, то нічого не вийде.

Усі, хто співробітничав з Черновецьким, всі втратили рейтинг. Якщо хтось думає, що, домовленість з Черновецьким принесе голоси, то вони наївні. У Черновецького така розвинена клептоманія, що він і голоси в них крастиме. Кияни повинні віддати голоси за того кандидата, які візьме на себе зобов`язання зняти Черновецького з посади і провести серйозну ревізію все актів, виданих, як адміністрацією, так і сесією Київради і передати це до прокуратури. Сподіваймося, що аргументи у вигляді валіз там не працюють.

ЧИ НЕ ХОТІЛИ Б ВИ ТРИ РОКИ ПОВОЮВАТИ ІЗ СВОЇМ ШЕФОМ?!

Вікторе Петровичу, даруйте, але у вас в Шевченківському районі теж дуже слизько. І це попри те, що ви особисто, як Ленін на суботнику, сніг прибирали...

Напевно, якщо я запропоную порівняти Шевченківський район з іншими, це не пояснення і не виправдання. Я б хотів, щоб колеги журналісти спробували розібратися з причинами, які відбуваються в Києві. Те, про що говорите, це – наслідки. І з цього приводу можна висловлювати своє правильне обурення владою. Але було б правильно, щоб кияни розуміли причини, і важливо, щоб ці причини розуміли журналісти.

Не мають права журналісти, які пишуть про місто, не зрозуміти, чому це сталося. Не будьмо ідеалістами, без грошей важко в цьому світі щось зробити... Якщо 2005 року бюджети 10 районів були дорівнювали 50% загального бюджету міста, то сьогодні вони становлять менше 20%. А в бюджеті району залишають менше 1% коштів, зібраних на території району. Сьогодні в бюджеті району залишають в п`ять разів менше, ніж у 2005 році. Ми вже кілька років говоримо в пресі, що Київ тупо падає через неефективне управління, через те, що розграбовано міський бюджет. Що ще голова адміністрації повинен зробити, коли мер міста знищує місто, але при цьому політики на національному рівні або підтримують його або вдають, що не розуміють того, що відбувається? Що може зробити голова адміністрації? Так, я несу відповідальність за все, що відбувається в районі. Але при цьому, є функції, повноваження, розмежування відповідальності. Я можу запропонувати журналістові: чи не хотіли б ви одягнути мій мундир, три роки повоювати із своїм шефом, виконуючи при цьому свою роботу?!. У тебе забиратимуть зарплату, урізуватимуть повноваження, забиратимуть повноваження, фінансові ресурси, впливи на земельні ресурси. У районі йде будівництво, а зі мною навіть не погоджують і мене навіть до відома не ставлять.У мене таких близько трьохсот будівництв. На Святій Софії будують, в парку Шевченка будують, у всіх парках будують. Куди люди йдуть, до Черновецького? До нього голови районів достукатися не можуть. Вони йдуть до мене. І мені всоте доводиться повторювати: хлопці, владу у районів в частині життєдіяльності забрали, ми відповідаємо за народний гнів, усе, що стосується матеріальних ресурсів, місто забрало собі. І якщо чиновники і журналісти не зможуть об`єктивно підійти до процесів, які відбуваються в місті Києві, і донести інформацію людям, гріш нам ціна.

З іншого боку, Черновецький обраний, отже його перебування - це данина демократії...

Демократія - це мати можливість одержати достовірну інформацію і дати людям можливість впливати на процеси. У Києві грабується земля, грабується майно, грабується бюджет. Вже півтора роки я не можу донести інформацію до людей, тому що мені перекривають всі канали комунікації (біл-борды, телебачення, радіо). Я хочу діалогу з киянами, але сьогодні тупо зрізається будь-яка інформація про мене. Я не можу розвісити борди, я не можу оприлюднити статтю, навіть за гроші. Я просто хочу провести дискусію, визначитись із стратегією, пріоритетом розвитку міста. Але навіть цю інформацію не можу розмістити ні на вуличних носіях, ні в газетах. А потім ми говоримо: сніг, крига. Та система настільки знищена, Київ настільки перетворився на вотчину однієї сім`ї...

Останнім часом на античерновецьких форумах з`явилися звинувачення на вашу адресу. Пишуть, що ваші депутати беруть активну участь в дерибані землі. І що ви самі - найбільший столичний землевласник.

Я про себе такого начитався в Інтернеті відтоді, як у політиці. Намагаюся уявити собі людину, яка воює з мером Києва і може вирішити своє питання, - не потрібно доводити ситуацію до абсурду. Воювати три роки з мером - і питання вирішувати? Смішно. Немає сенсу обговорювати речі, яких немає. Для того, щоб розвивати бізнес у Києві, потрібно домовлятися з владою. А я з нею воюю. Хто мені вирішуватиме питання? Але я читаю форуми, вступаю в дискусії, веду блог, і читаю, що про мене пишуть, реагую на відміну від багатьох політиків при владі. Там багато заказухи, але іноді є дуже здорові зауваження. І я вдячний за конструктивний діалог і підтримку киян.

Вас звинувачують у тому, що ви незаконно приватизуєте підвали і мансарди.

У нас є близько двохсот підвалів, які ніхто не хоче купити, орендувати...

Ну, справді, отак нікому підвал у центрі не потрібний?

Я до всіх звертаюся: хто хоче купити підвали, відремонтувати комунікації, труби тощо, ласкаво просимо. Підвали - це не така велика цінність, як хтось собі уявляє. А іноді трапляються ситуації: поки підвал стояв загиджений, то нікому і він не потрібний, чути тільки скарги на його загиджений стан. А коли знаходимо інвестора для цього приміщення, то у жителів виникає бажання його прибрати. А трапляється, що інвестор викуповує підвал, а замість того, щоб оформити документи, йде на беззаконня. І таке буває, але з кожним випадком треба розбиратися. І тому іноді виникає конфлікт між власником і жителями.

МИ ЧУЄМО ІДІОТСЬКІ ПРОПОЗИЦІЇ ПРО ВЕРТОЛІТНИЙ ГРОМАДСЬКИЙ ТРАНСПОРТ

А все-таки, чого забракло владі, щоб уникнути такої ситуації з ожеледдю? Машин, пального, людей? Чого?

Совісті! Грошей ніколи багато не буває. Природні катаклізми - це форс мажор. Для них повинен бути резервний фонд. Але хто в цій владі умів розставляти пріоритети? Натомість ми чуємо ідіотські пропозиції, що будуватиметься метро до Василькова, трамвай через Дніпро, канатна дорога на Лівий берег, вертолітний громадський транспорт. Де міст на Троєщину? Не побудований. Московська розв`язка, як стояла розвалена, так і стоїть. Жодна лінія метро не відкрита. Дорогі в жахливому стані. У Бортницьку станцію не вкладено ні копійки, не сьогодні-завтра Дніпро захлинеться. П`ятий полігон - на межі зупинки. Про підземні комунікації вже не кажу. Я можу назвати десять найсерйозних проблем, про які потрібно кричати на повний голос, тому що це загроза. А ми не бачимо професійної дискусії. Це говорить про те, що прийшли люди, які прийшли грабувати наше з Вами місто і чинити, як мародери.

Хто займався снігоприбиральними машинами? Хто готував інфраструктуру? Весь резервний фонд пішов на ТРК Київ з Аделаджею і з мером, який виступав там негліже, на кастрацію собак, не перерахунок дерев, і навіть 200 мільйонів пішло на висів трави. Мені ось розповіли історію, що о шостій годині вечора буде засідання у Черновецького, і він з особистої кишені даватиме по сто тисяч гривень головам району, щоб сніг прибрати. (Через день виявилось, що Черновецький замість ста тисяч подав на голів адміністрацій позови в прокуратуру. – Авт).

Ви не візьмете гроші?

Я готовий провести переговори і зробити велику кампанію із збору грошей в Києві, скільки йому треба, щоб він із своєю командою забрався абикуди. І за мною стоять ті 400 тисяч киян, які підписалися під петицією про недовіру цій команді. І кількість таких людей постійно зростає. Він давно вже підготувався, щоб виїхати з країни, і я готовий доплатити, щоб це відбулося скоріше.

Розмовляла Лана Самохвалова