Янукович підхоплює у Тимошенко естафету популізму

Перші три економічних укази президента показують, що він успішно переймає досвід у глави уряду… «Невідкладних заходів», які він собі визначив, вистачить до кінця каденції…

Перші три економічних укази президента показують, що він успішно переймає досвід у глави уряду… «Невідкладних заходів», які він собі визначив, вистачить до кінця каденції…

Віктор Янукович

Весь період свого перебування в опозиції Партія регіонів жорстоко критикувала Юлію Тимошенко за популізм. Зазначу, маючи для того всі підстави. І «Юлина тисяча», і «негайний перехід до професійної армії на контрактних засадах», і «безоплатні послуги судів», і «пенсії не нижчі як 60% від розміру останньої зарплати», і «томографи в кожну лікарню» - усі ці та багато інших пунктів являють собою яскраві приклади рафінованого популізму. Але чи слід очікувати економічного й соціального реалізму від «регіоналів»? Чи запропонують вони інші принципи спілкування з суспільством на ці надзвичайно тяжкі й чутливі теми, які ще більше ускладнила світова економічна криза?

Уже сіяв сумніви красивий пункт про «податкові канікули на 5 років дрібному й середньому бізнесу», який містився у виборчій програмі кандидата в президенти Віктора Януковича. Не потрібно бути великим фахівцем, щоб зрозуміти: ці мільярдні втрати держбюджету компенсувати нічим – при податкових канікулах жодних підвищень їхніх улюблених «соцстандартів» не відбудеться. Лише зниження.

На жаль, перші три економічних укази, підписані новообраним президентом Януковичем, підтвердили, що «естафетну паличку» популізму глава держави успішно підхоплює з ніжних ручок Юлії Тимошенко, яка, схоже, невдовзі залишить крісло глави уряду.

По-перше, Віктор Федорович заснував консультативно-дорадчий орган під назвою «Комітет з економічних реформ», головою його призначив себе, а виконавчим секретарем - першого заступника керівника АП Ірину Акімову. Звучить нібито гордо. Як і перелік завдань: «розроблятиме загальнодержавну стратегію економічних реформ, визначатиме механізми їх здійснення, а також проводитиме постійний моніторинг ефективності реалізації цієї стратегії». Але практика показує, що вся ця «надзвичайщина» зі створенням органів з «особливими повноваженнями» ні до чого хорошого не призводить.

Традиційний фінал: дублювання повноважень з органами виконавчої влади, суперечки з приводу повноважень, сварки й розгардіяш. Тим паче що моніторинг ситуації в економіці, оцінка ефективності роботи уряду, подача своїх висновків з цього приводу - це, без сумніву, зазіхання на повноваження Кабінету міністрів. Закладається гарантований конфлікт між Кабміном і АП, який лише шкодитиме ефективності роботи на цьому вкрай важливому напрямі.

По-друге – указ «Про невідкладні заходи з подолання бідності». До неймовірності «свіжа» думка… Мимоволі пригадується Маккензі: «Ми повинні виграти війну проти бідності, навіть якщо це приведе нас до банкрутства». З цього ж ряду в наших вітчизняних реаліях «боротьба з пияцтвом», «боротьба з дурнями», «боротьба з поганими дорогами», а також (фішка ПР) «боротьба за другу державну». Такий собі політичний «перпетум мобіле». Але з практично нульовим ККД.

Покладається завдання «боротьби з бідністю» на новостворений «Комітет з економічних реформ». Коли читаєш сам текст указу, здається, що автори не обтяжували себе міркуваннями хоч якоїсь логічності та правдоподібності. «Невідкладні заходи» - означає, за Януковичем, «проаналізувати із залученням провідних учених та фахівців стан бідності в Україні та внести пропозиції щодо підвищення ефективності державної політики, шляхів прискорення розв`язання проблем у цій сфері; розробити та внести пропозиції щодо концептуальних положень законів України, актів Президента України, інших актів законодавства, які необхідно ухвалити для забезпечення прискореного подолання та попередження бідності в державі».

Та цієї «невідкладності» уже вистачить до кінця президентської каденції Януковича. А завдання Кабміну «забезпечити безумовне виконання Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» до відставки уряду Тимошенко, звичайно, виконуватися не буде. Хоча б з політичних мотивів. Може, його і виконає новий уряд (наприклад, Яценюка), але автора мучить стійка підозра, що сплеск інфляції на той час далеко перекриє не надто значне підвищення зарплат бюджетникам і пенсій, яке передбачає цей закон. І бідність лише поглибиться.

Узагалі за часів кризи потрібно якось визначитися з відповіддю на знамените питання, яке виникло років три тому в дискусії між лібералом Пинзеником і «регіоналом» Азаровим: на що кошти витрачати - на кефір чи на мости (до речі, Азаров тоді був за «мости»). На обидва напрямки не вистачить. Сьогодні на сторінках одного з друкованих видань відповідальна за боротьбу з бідністю Ірина Акімова розмірковує, «з чого почати» зміцнення економіки. Цілком слушні речі: наведення бюджетного порядку і бюджетної дисципліни, оздоровлення фінансового сектора, а також зосередження на кількох великих інфраструктурних проектах. Тобто, мовою Азарова, на «мостах». І це правильно в умовах кризи. Але тоді не потрібно заводити тему «невідкладної боротьби з бідністю». Греція яскраво демонструє, як шкодить «шлункові» національної економіки надмір «кефіру».

По-третє, Янукович створив ще один дорадчий орган з гучною назвою – «Національний антикорупційний комітет» (див. вище щодо ККД подібних органів). Його головою є глава держави, а виконавчим секретарем – секретар РНБО (поки що Раїса Богатирьова).

І одразу нарвався на нищівну репліку Юлії Тимошенко.

Учора перед позачерговим засіданням уряду тоном крижаної королеви прем’єр-міністр згадала про співзвучність абревіатур НАК – Національний антикорупційний комітет і НАК – Національне акціонерне товариство «Нафтогаз України». «Я хочу направити звернення до Януковича, щоб першим питанням у НАК розглянути, як позбавлялася країна шельфу Чорного моря. Ми в понеділок передамо всі документи туди, передамо повністю всі докази того, що це була велика корупція, яка базувалася на постанові тоді прем’єра Януковича», – дрібно мстилася за поразку ЮВТ.

Ну і, звичайно, за старою передвиборною звичкою, Юлія Володимирівна згадала Віктору Федоровичу і «РосУкрЕнерго», і «вкрадене в держави» Межигір’я. Щось підказує: чує новий президент ці неприємні для нього слова далеко не востаннє.

Деякі експерти сподіваються, що цими відверто популістськими квазі-економічними указами Янукович «повернув борги» виборцям, яким надавав обіцянок під час виборчої кампанії. А потім перебудується й почне діяти «по-дорослому». Але, чесно кажучи, надії на це мало. Перші кроки, як показує практика, задають тон усій діяльності…

Микола Писарчук