Сповідь перебіжчика: Юля – жінка “обалдєнна”, але вона втратила до мене інтерес

"У фракції БЮТ питання поставлене так: з тими депутатами, хто пише заяву про повернення, розмовляють, і приймають або не приймають назад. А ті, хто не пишуть, - з ними навіть не розмовляють"...

- Ну і чим вас зацікавив “колишній” депутат Київради? - такими словами зустрів нас радник мера Києва Олександр Притика, який на виборах пройшов до Київради за партійним списком Блоку Юлії Тимошенко, невдовзі був призначений в.о. заступника глави КМДА (відповідав за ЖКГ), але недовго протримався на цій посаді і став радником Черновецького. У грудні Олександр Якович офіційно вийшов із фракції БЮТ.

- Цікаво дізнатися як Ваше самопочуття після ухвалення закону про імперативний мандат для місцевих рад (закон передбачає можливість виключення депутата з політичної сили, за списками якої він пройшов у депутати, і позбавлення його депутатського мандата)? Кажуть, що у фракцію БЮТ Київради знову повертаються бійці...

- Мене серед них немає. Мені здається, що ті люди, які повернуться назад, ризикують втратити повагу в очах як колишніх членів фракції, так і решти депутатів. Адже рішення про вихід з фракції диктувалося не якоюсь кон`юнктурою.

- Ну чому ж?  І кон`юнктурою теж...

- Наскільки мені відомо, люди виходили з фракції тому, що їм не подобалася ситуація усередині фракції, організація її роботи, численні помилки керівництва. Можливо, це забулося, але протягом семи місяців фракція була достатньо монолітною і організованою, але ми весь час були заручниками політичних проектів, пов`язаних з боротьбою за владу. Коли всі ці проекти закінчилися нічим, ми почали виходити. І коли розпочався черговий виток боротьби за владу, який триває і досі, я сказав, що в цьому не беру участі. Вибори відбулися, і доти, поки я зможу працювати в місті, я працюватиму. А, знаходячись у стані війни з владою, впливати на процеси неможливо.

У кожного, хто прийшов у Київраду, були свої цілі: хтось приходив, щоб узяти владу, хтось для того, щоб працювати, хтось - щоб захищати бізнес-інтереси і примножувати капітал. Я не кажу, що мені комфортно працюється. Є проблеми і у взаєминах, організації управління. Але якщо зараз я можу хоч якось впливати на процеси, то, якби я залишився в БЮТ, єдиною моєю можливістю впливати на події були б ЗМІ.

Ну, припустімо, повернуся я у фракцію. Поясню свій вчинок. Але ж імперативний мандат робить з депутата кнопкодава. Навіть, якщо я повернусь у фракцію, я все одно буду в меншості.

Ні, я на сто відсотків підтримую політику і ідеологію Юлії Володимирівни, але у багатьох випадках ми у розходимося у поглядах на шляху досягнення задекларованої нею мети.

А імперативний мандат у цій редакції існуватиме недовго. Він суперечить здоровому глузду і робить з депутатів місцевої ради підрозділ фракції народних депутатів Верховної Ради. Як вирішила рада парламентської фракції, так і робить фракція БЮТ у Київраді.

- А Черновецький дав Вам землі за ваш вихід із фракції БЮТ?

- Ні.

- Ви не шкодуєте, що не причетні до загальної бютівської перемоги над тарифами? Ваші хлопці там так розминали кулаки.

- Ні, я не революціонер.

- Імперативний мандат - непопулярний засіб, але треба ж якось приструнити кадри...

- Що означає приструнити? Повірте, якби у фракції була чітко організована робота, якби були сформульовані завдання і методи досягнення мети, то не було б проблем. У такої фракції, як БЮТ, мав би бути потужний секретаріат, по суті - тіньовий уряд на платній основі - з фахівцями, експертами. Там повинна вестися серйозна організаційна робота. Адже депутати не можуть знати всіх тонкощів міських проблем. 

- А може, все ж таки, варто піти - впасти в ноги лідера?.. Жіноче серце не витримає, і вона пробачить.

- Так, жінка вона, звичайно, “обалдєнна”.

Але Тимошенко досить принципова в цих питаннях... І, думаю, що вона втратила до мене інтерес. Але у фракції питання поставлене так: з тими депутатами, хто пише заяву про повернення, розмовляють, і приймають або не приймають назад. А ті, хто не пишуть, - з ними навіть не розмовляють.

- А Ви впираєтеся і не пишете?

- Впираюся. Кожен депутат ухвалює рішення самостійно. Для когось статус депутата це вже та мета, заради якої люди готові на все. Для мене будь-який статус - не ціль, а засіб для вирішення якихось питань. Посада - це засіб для реалізації певних завдань, досягнення мети, можливість впливати на процеси. А якщо немає можливості впливати, навіщо тоді значок?

- Як зміниться розстановка у Київраді після введення імперативного мандата?

- Якщо вдасться реалізувати положення закону про імперативний мандат на всі сто і або позбавити депутатських мандатів тих, хто вийшов, або примусити їх голосувати по команді, то в цьому випадку ситуація визначатиметься наявністю домовленостей між партійними лідерами «Нашої України», БЮТ і блоку Кличка. Цей альянс, якщо мати бажання, буде здатний паралізувати міську владу.

Якщо мета не буде досягнута, то мало що змінитися. Змінити Черновецького і нову владу буде реально, якщо вони нароблять критичну масу помилок в управлінні містом, яка призведе до якоїсь відчутної і зрозумілої  для громадськості катастрофи. Тоді підключиться уряд та інші сили. Один з варіантів такої кризи, на порозі якої ми стояли, була криза тарифів. Ситуація з платежами була жахливою. І коли б не рішення про зниження, то місто опинилося б на межі комунальної катастрофи. Тому що грошей немає, можливості дотувати з бюджету підприємства - немає, інструментів стягувати борги немає. І це могло мати найнегативніші наслідки. Але якщо буде подолано тарифну кризу, то я не вірю, що надалі будуть зроблені серйозні помилки, що вплинуть на життєзабезпечення міста. Тому в короткостроковій перспективі у зміну міської влади я не вірю.

- Чи буде знову виноситися питання про зміну секретаря Київради?

- Як спроба розхитування влади, можливо. Але не раніше, ніж відбудеться структуризація Київради. Якщо вона, звичайно, відбудеться.

- Юлія Володимирівна дуже багато і влучно критикує владу за її позицію у питаннях землеотвовода. Чому влада, що декларує свою прозорість і чесність, з такою працею приймала питання земельних аукціонів? 

- Сперечатися з Юлією Володимирівною - справа складна і невдячна. Втім, я не можу відносити себе до категорії влади. Влада - це можливість приймати фінансові, кадрові та інші рішення. Я позбавлений можливості ухвалювати рішення, я можу радити, доводити і так далі. Юлія Володимирівна говорить прості і зрозумілі людям речі. Більш того, вона говорить ті речі, які людям хочеться почути.

Ви пам`ятаєте, адже я теж був абсолютним прихильником аукціонів землі. Але коли я трохи копнув вглиб, то все виявилося набагато складнішим і в процедурах і в законодавстві. Закон дає можливість відводити землю якими завгодно способами. І всі вони законні. Питання аукціонів неоднозначне. Аукціони - це можливість купити землю тільки для багатих. Вони купили, витративши десять - п`ятнадцять мільйонів гривень, потім вклали ще і, можливо, будують там бізнес-центр. Можливість отримання землі через землевідведення, значно розширює спектр людей, які можуть на цьому заробити невеликі гроші, але при цьому принести гроші до бюджету і  ефективно використовувати земельний ресурс. Ті люди, які беруть землю у порядку землевідведення, беруть її не безкоштовно, просто бюджет у цьому випадку отримує гроші не відразу, а в міру будівництва. Тому що місто так чи інакше отримує до сорока відсотків кошторисної вартості будівництва. 

Адже аби щось збудувати, потрібен інвестор. Для того, щоб підготувати землю для аукціону, потрібно пройти довгий процес передпроектних узгоджень, висновків, які займають від півроку до півтора року. У разі аукціону цей шлях повинні пройти не приватники, а чиновники. І думка чиновника щодо використання землі повинна співпасти з думкою інвестора. Треба мати енну кількість часу і людей, щоб підготувати ділянку до продажу. З вісімдесяти аукціонів двадцять не відбулося, оскільки не було покупців, тому що не вгадали з цільовим призначенням ділянки. Ціна ділянки залежить від того, що будуватиметься на цій ділянці. Будівництво елітного житла - це одне, спорткомплексу - абсолютно інше. У будь-якому процесі є зловживання. Аукціон прозоріший спосіб відведення землі. Але завжди існують можливості і лазівки врахування інтересів.

Зараз якась істерія: всі хапають землю. І вона в ціні тільки тому, що Верховна Рада не може прийняти двох простих законів: Зокрема закону про зміну орендних ставок на землю, особливо ту, яка не забудовується (збільшіть її вдесятеро, весь цей ринок землі обвалиться, і землі буде море). Те ж саме з ринком нерухомості. Стоять незаселені квартири: введіть податок на нерухомість, і весь цей дутий ринок впаде, як картковий будиночок. Скрізь подібні кризи були, і до нас вони теж прийдуть.

- З якою політичною силою Ви пішли б на наступні вибори у Київраду?

- Напевно, ні з ким.

Маша Міщенко